Add parallel Print Page Options

21 А оце закони, що ти викладеш перед ними:

Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю.

Якщо прийде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його.

Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один.

А якщо раб той щиро скаже: Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, не вийду на волю,

то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, і він буде робити йому повіки!

А коли хто продасть дочку свою на невільницю, не вийде вона, як виходять раби.

Якщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її.

А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок.

10 Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй.

11 А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без окупу.

12 Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий.

13 А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече.

14 А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, візьмеш його від жертівника Мого на смерть.

15 А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий.

16 А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий.

17 І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.

18 А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю,

19 якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує.

20 А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той.

21 Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він його гроші.

22 А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів.

23 А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу,

24 око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,

25 опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка.

26 А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його.

27 А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його.

28 А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м'ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний.

29 А якщо віл був битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, буде він укаменований, а також власник буде забитий.

30 Якщо на нього буде накладений викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене.

31 Або вдарить віл сина, або вдарить дочку, буде зроблено йому за цим законом.

32 Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкаменований.

33 А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел,

34 власник ями відшкодує, верне гроші власникові його, а загинуле буде йому.

35 А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять пополовині.

36 А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому.

22 (21-37) Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п'ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку.

(22-1) Коли злодій буде зловлений в підкопі, і буде побитий так, що помре, то нема провини крови на тому, хто побив.

(22-2) Але як засвітило сонце над ним, то є на ньому провина крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде проданий за свою крадіжку.

(22-3) Якщо та крадіжка справді буде знайдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє.

(22-4) Коли хто випасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випасати на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника.

(22-5) Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, конче відшкодує той, хто запалив пожежу.

(22-6) Коли хто дасть своєму ближньому срібло або посуд на збереження, а воно буде вкрадене з дому того чоловіка, якщо буде знайдений злодій, нехай відшкодує вдвоє.

(22-7) Якщо ж злодій не буде знайдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього.

(22-8) У кожній справі провини, про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох прийде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому.

10 (22-9) Коли хто дасть своєму ближньому на збереження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив,

11 (22-10) присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодувати.

12 (22-11) А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власникові її.

13 (22-12) Якщо дійсно буде розшарпана вона, нехай принесе її як свідоцтво, а за розшарпане він не відшкодує.

14 (22-13) А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує;

15 (22-14) якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.

16 (22-15) А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку.

17 (22-16) Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, нехай відважить срібла згідно з віном дівочим.

18 (22-17) Чарівниці не зоставиш при житті.

19 (22-18) Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий.

20 (22-19) Кожен, хто приносить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю.

21 (22-20) А приходька не будеш утискати та гнобити його, бо й ви були приходьками в єгипетськім краї.

22 (22-21) Жодної вдови та сироти не будеш гнобити;

23 (22-22) якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то конче почую їхній зойк,

24 (22-23) і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки ваші вдовами, а діти ваші сиротами.

25 (22-24) Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позичальник, не покладеш на нього лихви.

26 (22-25) Якщо дійсно візьмеш у заставу одежу ближнього свого, то вернеш її йому до заходу сонця,

27 (22-26) бо вона єдине накриття його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний.

28 (22-27) Бога не будеш лихословити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати.

29 (22-28) Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з плинами твоїми. Перворідного з синів своїх даси Мені.

30 (22-29) Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір'ю, а восьмого дня даси її Мені.

31 (22-30) І ви будете Мені святими людьми, і не будете їсти м'яса, розшарпаного в полі, псові кинете його!

Закон про рабів

21 Ось ці правила ти даси народові Ізраїлю: коли купиш раба-єврея[a], то він мусить служити шість років, а на сьомий піде на волю без плати. Якщо він прийшов сам, то нехай сам і йде. Якщо ж одружений, то його жінка піде з ним. Якщо його господар дасть йому жінку, і вона народить йому синів або дочок, то жінка з її дітьми належатиме господареві, а він нехай іде собі сам. Та якщо раб скаже: «Я люблю свого господаря, свою жінку й своїх дітей, я не піду на волю». Тоді його господар приведе його до Бога[b], поставить біля дверей чи одвірка й проколе йому вухо шилом, і той служитиме йому довіку.

Коли хтось продасть свою дочку в рабство, то вона не вийде з неволі, як виходить раб. Якщо вона не до вподоби господареві, що призначив її для себе, то він може дозволити викупити її. Він не може вирішити продати її чужинцям, бо виявиться невірним до неї. Якщо він візьме її для свого сина, то має ставитися до неї як до дочки.

10 Якщо це господар візьме іншу жінку для себе, то не повинен відмовляти першій в їжі, вбранні чи подружніх правах. 11 Якщо він позбавить її цих трьох речей, то вона може бути вільна без плати.

Різні шкоди

12 Якщо хтось ударить іншого так, що той помре, його самого слід віддати на смерть. 13 Але якщо він зробив це не навмисне, а Бог віддав того йому в руки, то Я вкажу тобі місце, куди він може втекти. 14 Та коли хтось діятиме підступно проти свого ближнього й зумисно вб’є його, то забери його від Мого вівтаря, щоб його самого могли вбити.

15 Якщо хтось ударить свого батька або свою матір, того скарають на смерть. 16 Якщо чоловік викраде когось, то смерть йому—однаково, чи продав він невільника в рабство, чи тримає в себе.

17 Якщо хтось проклинає свого батька чи свою матір, тому смерть. 18-19 Якщо в сварці хтось вдарить іншого каменем чи кулаком і той, кого вдарили, не помре, а буде прикутий до ліжка то того, хто побив його, буде виправдано. Однак винний зобов’язан підтримувати його, та ще й відшкодує побитому за час, що той втратить.

20 Коли хазяїн вдарить свого раба палицею і той помре, то йому, безперечно, буде відплата за вбивство. 21 Та якщо раб житиме і через день чи два одужає, то карати[c] хазяїна не треба, бо він за цього невільника сплатив гроші.

22 Коли двоє б’ються і вдарять вагітну жінку, і дитина вийде з неї, але їй не буде більше ніякої шкоди[d], то на винного чоловік тієї жінки накладе стягнення, і йому слід заплатити відповідно до розпорядження суддів. 23 Якщо ж буде якесь пошкодження, то віддаси життя за життя. 24 Око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу. 25 Тавро за тавро, рану за рану, стусан за стусан.

26 Коли хтось ударить в око свого раба чи рабиню й пошкодить його, то відпустить на волю за око. 27 Якщо виб’є зуба своєму рабові, чи рабині, то відпустить на волю за зуб.

28 Якщо віл буцне рогами чоловіка чи жінку і той чи та помре, то вола слід закидати камінням, але м’яса його не їсти, а власника вола виправдати. 29 Якщо ж віл той буцався й раніше, а власника попереджали та він не догледів, а той забив чоловіка, чи жінку, то вола слід закидати камінням, а власника покарати на смерть. 30 Якщо на нього накладено плату, то він мусить заплатити викуп за своє життя, згідно з усім тим, що йому присуджено. 31 Якщо ж бик буцне чийогось сина чи дочку, то слід дотримуватися того ж закону. 32 Якщо бик буцне раба чи рабиню, то слід відшкодувати тридцять шекелів срібла (ціну нового раба) власникові, а вола закидати камінням.

33-34 Коли хтось відкриє або викопає криницю й не закриє її, а віл, чи осел упаде туди, то власник криниці мусить відшкодувати. Він повинен заплатити хазяїнові худоби, але мертва тварина залишиться йому. 35 Коли чийсь бик на смерть буцне сусідського бика, то слід продати живого бика, а гроші за нього розділити. Сусідам слід також розділити забитого бика. 36 Якщо відомо, що той бик буцався й раніше, а його господар не догледів, то він, безперечно, має заплатити бика за бика, а забитий належатиме йому.

Про захист майна

22 Якщо хтось украде вола чи вівцю і, забивши, продасть її, то він мусить віддати п’ять биків за одного вкраденого або чотири вівці за одну забиту. 2-4 Якщо ж у нього немає ніякого майна, то злодія буде продано в рабство. У тому ж випадку, коли вкрадена худоба ще знаходиться у крадія, то він мусить відшкодувати по дві тварини за кожну вкрадену. Якщо злодія зловлено, коли він залазить до хати вночі й забито на смерть, то кровної вини не буде на тому, хто вбив його. Якщо ж над ним зійшло сонце, то буде кривавий злочин.

Коли хтось використає чуже поле чи виноградник як пасовисько й пустить свою худобу пастися на чужому полі, то він має відшкодувати кращу частину свого врожаю.

Якщо хтось вогонь підпалить чагарник, та так, що спалить скирту, жниво чи поле сусіди, то той, хто спричинив пожежу, мусить відшкодувати за збитки.

Коли якийсь чоловік дасть гроші чи речі своєму сусідові на схов, а те буде вкрадене з хати, та злодія буде знайдено, крадій мусить удвічі відшкодувати. Якщо ж злодія не буде знайдено, то власник тієї хати мусить стати перед Богом[e], щоб можна було з’ясувати, чи то не він наклав руку на сусідське майно.

В кожному випадку суперечки з приводу пропажі бика, осла, вівці, вбрання чи будь-чого іншого, якщо один скаже: «Це належить мені»,—а інший відмовляє: «Ні, це моє»,—то справа обох має постати перед Богом. І кого Бог визначить винним, той і має відшкодувати вдвоє.

10-11 Якщо хто дасть сусідові осла, вівцю чи якусь іншу худобу на догляд і вона згине чи буде скалічена або хтось потай забере її, то він має присягнути перед Господом, що не простягав руки на сусідське майно. Господар, у свою чергу, має визнати і прийняти клятву, та тоді не треба буде відшкодовувати. 12 А якщо справді її вкрав сусід, то він має відшкодувати власникові за втрачену худобу. 13 Якщо ж худобу було задерто, хай принесе йому залишки й тоді не відшкодовуватиме.

14 Якщо хтось позичить худобу у свого сусіда, і з тією станеться каліцтво або вона згине, коли власника немає, то слід уповні відшкодувати. 15 У тому випадку, коли власник був присутній при цьому, відшкодовувати не треба. А також, коли її було найнято за гроші, бо ця платня і є ціна худобі.

16 Коли хтось звабить незаручену дівчину[f] й пізнає її, то мусить дати за неї повний викуп і взяти її собі за жінку. 17 Якщо ж її батько рішуче відмовиться віддавати за нього, то той мусить заплатити гроші відповідно до встановленої плати за цнотливу дівчину.

18 Не дозволяйте відьмі жити.

19 Кожному, хто має статеві стосунки з твариною,—смерть.

20 Кожному, хто приносить жертви іншим богам, а не Господу,—смерть.

21 Не зневажайте і не пригноблюйте чужинця, бо й самі ви були чужинцями в єгипетській землі.

22 Не завдавай лиха ні вдовам, а ні сиротам. 23 Якщо ж учиниш їм зле, вони, напевно, звернуться до Мене. І тоді, почувши їхнє волання, 24 Я розгніваюсь і віддам тебе мечу, а твої жінки стануть вдовами, а діти—сиротами.

25 Якщо позичиш гроші якомусь убогому з-поміж Мого народу, то не будь гендлярем і не вимагай користі з нього. 26 Якщо взяв у заставу одяг свого сусіди, то мусиш повернути йому все ще до заходу сонця. 27 Бо то єдине його вбрання, одяг для його тіла. Чим він укриється на ніч? Коли ж він звернеться до Мене, Я неодмінно почую його, бо Я—Господь милосердний.

28 Не шли прокльони на Бога або правителя свого народу. 29 Не зволікай, принось Мені першу частку свого багатого врожаю та сік плодів. Ти також мусиш віддавати Господу первістка з синів своїх. 30 І так само волів та овець: сім днів воно буде зі своєю матір’ю, а на восьмий ти віддаси його Мені.

31 Будьте святими людьми Моїми. Не їжте м’яса тварин, розірваних у полі звіром, а киньте його собакам.

Footnotes

  1. 21:2 єврея Або «ізраїльтянина».
  2. 21:6 до Бога Або «суддів».
  3. 21:21 карати Або «карати за вбивство».
  4. 21:22 їй… шкоди Або «не помре».
  5. 22:8 Богом Або «суддями». Також див.: Вих. 22:9.
  6. 22:16 дівчину Буквально «незайману дівчину».