Font Size
Вихід 12-13
Ukrainian Bible
Вихід 12-13
Ukrainian Bible
12 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи:
2 Оцей місяць для вас початок місяців. Він вам перший між місяцями року.
3 Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків, ягня на дім.
4 А коли буде той дім замалий, щоб з'їсти ягня, то нехай візьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдою своєю полічиться на те ягня.
5 Ягня у вас нехай буде без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз.
6 І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цілий збір Ізраїлевої громади на смерканні.
7 І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них.
8 І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спечене на огні, та опрісноки. Нехай їдять його на гірких травах.
9 Не їжте з нього сирового та вареного, звареного в воді, бо до їди тільки спечене на огні, голова його з голінками його та з нутром його.
10 І не лишайте з нього нічого до ранку, а полишене з нього до ранку спаліть на огні.
11 А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха це для Господа!
12 І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню Я суд. Я Господь!
13 І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї.
14 І стане той день для вас пам'яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його!
15 Сім днів будете їсти опрісноки. Але першого дня зробите, щоб не було квашеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, від дня першого аж до дня сьомого, то буде витята душа та з Ізраїля.
16 А першого дня будуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що їсти кожній душі, те єдине робитимете ви.
17 І ви будете додержувати опрісноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І будете додержувати того дня в ваших родах, як постанови вічної.
18 Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця будете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця.
19 Сім день квашене не буде знаходитися в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде витята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед приходьків, чи то тих, хто народився у краї.
20 Жодного квашеного не будете їсти в усіх ваших оселях, будете їсти опрісноки!
21 І покликав Мойсей усіх старших Ізраїлевих, та й промовив до них: Спровадьте й візьміть собі дрібну худобину за родинами вашими, і заколіть пасху.
22 І візьміть в'язку ісопу й умочіть у кров, що в посудині, і доторкніться горішнього одвірка й двох одвірків бічних кров'ю, що в посудині. А ви, ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ранку!
23 І перейде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горішнім і на двох одвірках бічних, і обмине Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити.
24 А ви будете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки.
25 І станеться, коли ви ввійдете до того Краю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви будете додержувати цієї служби.
26 І станеться коли запитають вас ваші сини: Що то за служба ваша?
27 то відкажете: Це жертва Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг. І схилився народ, і вклонивсь до землі.
28 І пішли й учинили сини Ізраїля, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.
29 І сталося в половині ночі, і вдарив Господь в єгипетськім краї кожного перворідного, від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоненого, що у в'язничному домі, і кожного перворідного худоби.
30 І встав фараон уночі, він та всі раби його, та ввесь Єгипет. І знявся великий зойк в Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого!...
31 І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі, та й сказав: Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господеві, як ви казали!
32 І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене!
33 І квапили єгиптяни народ той, щоб спішно відпустити їх із краю, бо казали: Усі ми помремо!
34 І поніс той народ тісто своє, поки воно вкисло, діжки свої, зав'язані в їхні одежі, на плечах своїх.
35 І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати.
36 А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, і вони позичили і забрали здобич від Єгипту.
37 І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту, близько шости сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей,
38 а також багато різного люду піднялися з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий.
39 І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли баритися, а поживи на дорогу не приготовили собі.
40 А перебування Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, чотириста років і тридцять років.
41 І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, вийшли всі Господні війська з єгипетського краю.
42 Це ніч сторожі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського краю. Ця сама ніч сторожа для Господа всім синам Ізраїля на їхні покоління.
43 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Це постанова про Пасху: жоден чужинець не буде їсти її.
44 А кожен раб людський куплений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її.
45 Приходько та наймит не буде їсти її.
46 В самому домі буде вона їстися, не винесеш із дому назовні того м'яса, а костей його не зламаєте.
47 Уся громада Ізраїлева буде справляти її.
48 А коли буде мешкати з тобою приходько, і схоче справляти Пасху Господеві, то нехай буде обрізаний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як народжений в Краї. А кожен необрізаний не буде їсти її.
49 Один закон буде для тубільця й для приходька, що мешкає серед вас.
50 І вчинили всі Ізраїлеві сини, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.
51 І сталося того саме дня, вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського краю за їхніми відділами.
13 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
2 Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно!
3 І сказав Мойсей до народу: Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому рабства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти; і не будете їсти квашеного.
4 Ви виходите сьогодні, у місяці авіві.
5 І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі Край, який тече молоком та медом, то ти будеш служити ту службу того місяця.
6 Сім день будеш їсти опрісноки, а дня сьомого свято для Господа!
7 Опрісноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім Краї твоїм!
8 І оповіси синові своєму того дня, говорячи: Це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із Єгипту.
9 І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за пам'ятку між очима твоїми, щоб Господній Закон був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту.
10 І будеш додержуватися цієї постанови в означенім часі її з року в рік.
11 І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанеянина, як присяг був тобі та батькам твоїм, і дасть її тобі,
12 то відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, самці для Господа!
13 А кожного віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного людського серед синів твоїх викупиш.
14 І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: Що то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства.
15 І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного перворідного синів своїх викупляю.
16 І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'язку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту.
17 І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона. Бо Бог сказав: Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту.
18 І повів Бог той народ окружною дорогою пустині аж до Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узброєні.
19 А Мойсей забрав із собою кості Йосипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси.
20 І вони рушили з Суккоту, і розтаборилися в Етам, на границі пустині.
21 А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі.
22 Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!
Исход 12-13
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Исход 12-13
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Пасха
12 Господь говорив з Мойсеєм та Аароном в єгипетській землі так: 2 «Цей місяць[a] буде початком місяців для вас. Він буде для вас першим місяцем року. 3 Зверніться до всієї ізраїльської громади з такими словами: „На десятий день цього місяця нехай кожен візьме ягня на родину, одне на дім. 4 Якщо ж родина замала для ягняти, то візьміть його разом з найближчим сусідом відповідно до кількості людей. Розрахуйте так, щоб ягняти вистачило на всіх, скільки кожен з’їсть. 5 Це ягня має бути бездоганним самцем-однолітком. Можете взяти його з баранців або козенят. 6 І доглядайте його аж до чотирнадцятого дня цього місяця. А тоді всією громадою ізраїльською заб’єте його надвечір. 7 Вони візьмуть трохи крові, намажуть обидва одвірка й балку над дверима в оселях, де їстимуть його. 8 І їстимуть його м’ясо тієї ночі. Їсти його слід смаженим на вогні з прісним хлібом і гіркими травами. 9 Не їжте з нього нічого сирого чи звареного у воді, а лише засмажене на вогні: голову, ноги й потрохи його. 10 І нічого не лишайте до ранку. Що лишиться до ранку, спаліть на вогні.
11 Ось як їстимете його: підперезавши крижі, з сандаліями на ногах та ціпками в руках, напоготові до великого переходу. І з’їдатиме його швидко, в ознаку того, як Всевишній Господь Ізраїлю хутко врятував народ Свій від єгипетської неволі. Бо це—Пасха Господня! 12 І пройду Я тієї ночі Єгипетською землею і повбиваю там кожного первістка, як людей, так і тварин. І над усіма богами єгипетськими учиню суд. Я—Господь. 13 І буде знамення у вас—кров на долівках там, де ви перебуватимете. Побачивши кров, Я обійду вас[b], пощаду вдарувавши. І не буде згубного удару вам, коли вражатиму Єгипетську землю. 14 Ця ніч стане ніччю пам’яті для вас, і ви, та всі ваші покоління будуть святкувати її як довічне свято Господнє. 15 Протягом семи днів ви мусите їсти хліб, замішений без дріжджів, і, звісно, першого дня заберете квашню з ваших домівок, бо кожен, хто з’їсть квашене з першого дня по сьомий, буде відторгнутий від решти Ізраїлю.
16 Першого і сьомого дня у вас буде священне зібрання. Ніяка робота не буде виконуватися в ці дні, тільки що споживання їжі—це єдине, що можна робити. 17 Дотримуйтесь Свята Опрісноків, бо саме цього дня Я вивів вас із Єгипетської землі. Ви святкуватимете цей день з покоління в покоління. Це правило—довічне! 18 З вечора чотирнадцятого дня аж до вечора двадцять першого дня першого місяця ви їстимете опрісноки.
19 Ви не повинні тримати ніякої квашні в своїх оселях протягом семи днів. Бо кожного, чи то чужинця, що живе там, чи то уродженого на тій землі, хто їстиме квашене, буде відділено від громади ізраїльської. 20 Не їжте нічого заквашеного, ви мусите їсти прісний хліб у всіх ваших оселях”».
21 Мойсей скликав усіх ізраїльських старійшин і звернувся до них: «Візьміть виберіть ягня для ваших родин і забийте його як Пасхальне. 22 Візьміть в’язанку іссопу, вмочіть у кров і помажте нею балку над дверима й обидва одвірки. І ніхто з вас нехай не виходить зі свого дому аж до ранку. 23 І коли Господь проходитиме, щоб уразити Єгипет, Він побачить кров на балці та обох одвірках і пройде повз хати, і не дозволить згубникові ввійти до ваших осель, і смертний вирок не торкнеться ваших дітей. 24 Дотримуйтеся цього наказу як закону для себе й дітей своїх на віки.
25 І прийшовши до землі, яку Господь вам дав, як і обіцяв, дотримуйтеся цього служіння. 26 І коли ваші діти спитають вас: „Що це служіння означає?”— 27 ви скажете: „Це пасхальна пожертва Господу, бо Він пройшов повз будинок Ізраїлевих дітей, коли вбивав єгиптян, та врятував наші оселі. Тоді люди падали на коліна й поклонилися лише Господу Всевишньому”».
28 Отже, Ізраїлеві діти пішли й зробили так, як Господь наказав Мойсею та Аарону.
Десята кара—побиття первістків
29 Опівночі Господь побив усіх первістків в єгипетській землі: від первістка фараона, що сидить на троні, до первістка невільника, що сидить у в’язниці, а також усіх первістків худоби. 30 Фараон, усі його слуги й усі єгиптяни повставали тієї ночі, й був великий плач у Єгипті, бо не було такого дому, в якому б хтось не помер.
Вихід
31 І покликав вночі фараон Мойсея та Аарона й промовив: «Вставайте і йдіть геть з-поміж мого народу, ви самі й Ізраїлеві діти. Йдіть і служіть Господу. 32 Забирайте ваших овець і вашу худобу, як і просили. Йдіть! Благословіть також і мене».
33 Єгиптяни підганяли народ ізраїльський, щоб швидше вигнати їх із землі, бо казали: «Ми всі будемо мертві». 34 І взяли ті люди своє тісто, що ще не зійшло, свої діжі позагортали в одяг і понесли на плечах.
35 Ізраїлеві діти вчинили так, як і казав був Мойсей. Вони випросили у єгиптян срібні й золоті речі, а також одяг. 36 Господь дарував людям милість в очах єгиптян, і ті виконали їхні прохання. Отже, ізраїльтяни обібрали єгиптян.
37 І вирушили Ізраїлеві діти від Рамзеса до Суккота. Ішло їх тисяч шістсот чоловіків, не рахуючи дітей. 38 І йшло з ними безліч різного люду, а також величезні отари овець і стада худоби. 39 І напекли вони з тіста, що принесли з Єгипту, прісних коржів, бо було те тісто незаквашене, оскільки їх виганяли з Єгипту, і вони не могли зволікати, не могли пригодувати собі харчі.
40 Ізраїлеві діти жили в Єгипті чотириста тридцять років. 41 Отже, через чотириста тридцять років, того самого дня, усе воїнство (тому що народ підтримувався військового порядку) Господнє[c] вийшло з Єгипетської землі. 42 То була ніч пильнування Господа, Який дбав, щоб вивести ізраїльтян з Єгипетської землі. Якраз ця ніч і є ніччю пильнування Господа за всіма Ізраїлевими дітьми для всіх поколінь.
43 Господь мовив до Мойсея та Аарона: «Ось правило Пасхи: чужинець не їстиме її. 44 Щодо раба, купленого за гроші, то він може її їсти після того, як зробиш йому обрізання. 45 Ні тимчасовий поселенець, ані найманець не їстимуть її. 46 Її слід їсти в одній оселі. Не виносьте ніякого м’яса з хати й ніяких кісток із нього не ламайте. 47 Уся громада ізраїльська мусить цього дотримуватися. 48 Якщо в тебе живе чужинець і хоче справити Пасху Господа, то всім чоловікам його слід зробити обрізання, і лише тоді він може прийти відзначати її. Він тоді буде наче свій у краї, але ніхто з необрізаних не може розділити святкову трапезу. 49 І буде єдиним Закон для місцевого жителя й для зайди, що живе серед вас».
50 Отже, Ізраїлеві діти зробили так, як Господь наказав Мойсею та Аарону. Так вони й діяли. 51 Того ж самого дня Господь вивів Ізраїлевих дітей з Єгипетської землі за їхніми полками.
Посвячення первістків Господу
13 Господь розмовляв з Мойсеєм, кажучи: 2 «Присвяти Мені кожного первістка, кожного серед Ізраїлевих дітей, хто відкриває утробу: чи то в людей, чи то в худоби. Вони мої».
3 Мойсей сказав народу: «Запам’ятайте цей день, коли ви вийшли з Єгипту, з дому рабства, бо могутньою рукою Господь вивів вас звідти. І не їжте нічого заквашеного. 4 Сьогодні ви виходите, у місяці авіві.
5 Коли Господь приведе тебе до землі ханаанців, хиттитів, аморійців, хивійців та євуситів, яку присягав віддати твоїм пращурам, землю, що тече молоком і медом, відправляй таку службу цього місяця; 6 сім днів їстимеш опрісноки. Сьомого дня буде свято Господа. 7 Тож протягом семи днів слід їсти опрісноки. Нічого заквашеного щоб і видно не було ні в тебе, ані в землі твоїй. 8 І дітям своїм скажеш того дня: „Це за те, що Господь зробив для мене, коли я вийшов з Єгипту”».
9 І буде то знаком для тебе на твоїй руці і пам’яткою між твоїми очима[d], щоб закон Господа був на устах твоїх, бо могутньою правицею Він вивів тебе з Єгипту. 10 Тож дотримуйся цього правила в призначений час з року в рік, 11 коли Господь приведе тебе до землі ханаанців, як Він і присягав тобі й твоїм пращурам, і віддасть її тобі. 12 І тоді присвячуватимеш Господу все, що відкриє утробу. Усяка первонароджена тварина чоловічої статі буде належати Господу. 13 Ти зможеш викупити кожного першого віслючка, принісши в жертву ягня. Якщо ж не викупиш, то зламай йому шию. І кожного хлопчика-первістка[e] із своїх синів ти викуповуватимеш.
14 Коли твій син спитає тебе згодом: «Що це?»—скажеш йому: «Своєю могутньою рукою Господь вивів нас із Єгипту, з рабського дому. 15 Коли фараон уперто відмовлявся відпустити нас, то Господь повбивав кожного первістка в єгипетській землі, як первістка людини, так і первістка тварини. Ось чому я жертвую для Господа всіх первістків чоловічої статі серед тварин і викупаю кожного первістка-хлопчика серед моїх синів. 16 Це буде знаком на твоїй руці й пам’яткою між очима твоїми. Бо могутньою Своєю рукою Господь вивів нас із Єгипту».
Дорога до Червоного моря
17 Коли фараон відпустив людей, то Бог не вів їх шляхом до Филистимської землі, хоч то була близька дорога. Бог подумав: «Щоб народ не передумав, побачивши війну й не вернувся до Єгипту». 18 Бог повернув людей до пустелі перед Червоним морем[f]. І вийшли Ізраїлеві діти, споряджені до бою, з Єгипетської землі.
19 Мойсей забрав із собою Йосипові останки, бо той узяв був клятву з Ізраїлевих синів: «Бог напевно прийде до вас, тож мусите забрати з собою звідси мої останки». 20 Вони рушили з Суккота й зупинилися табором в Ефамі на краю пустелі.
21 Господь йшов поперед них удень стовпом хмар, вказуючи їм шлях, а вночі—вогняним стовпом, щоб світити їм, тож вони могли йти і вдень, і вночі. 22 І з-перед народу не зникав ні стовп хмар удень, ні вогняний стовп уночі.
Footnotes
- 12:2 місяць Місяць «авів» або «нісан», початок якого приходився на середину березня, а кінець—на середину квітня.
- 12:13 обійду вас Або «захищу вас». Також див.: Вих. 12:23, 27.
- 12:41 воїнство… Господнє Або «ізраїльтяни».
- 13:9 знаком… очима Можливо, мова йде про маленьку шкіряну коробочку-амулет, в якій зберігалося кілька витягів зі Святого Писання. Деякі євреї прив’язували їх до голови або рук в ознаку відданості Богу.
- 13:13 хлопчика-первістка Або «кожну дитину, яка була первістком».
- 13:18 Червоне море Або «Очеретяне море». Також див.: Вих. 14:2, 9, 16, 21, 30, а також 1 Цар. 9:26.
Exodus 12-13
New International Version
Exodus 12-13
New International Version
The Passover and the Festival of Unleavened Bread(A)
12 The Lord said to Moses and Aaron in Egypt, 2 “This month is to be for you the first month,(B) the first month of your year. 3 Tell the whole community of Israel that on the tenth day of this month each man is to take a lamb[a](C) for his family, one for each household.(D) 4 If any household is too small for a whole lamb, they must share one with their nearest neighbor, having taken into account the number of people there are. You are to determine the amount of lamb needed in accordance with what each person will eat. 5 The animals you choose must be year-old males without defect,(E) and you may take them from the sheep or the goats. 6 Take care of them until the fourteenth day of the month,(F) when all the members of the community of Israel must slaughter them at twilight.(G) 7 Then they are to take some of the blood(H) and put it on the sides and tops of the doorframes of the houses where they eat the lambs. 8 That same night(I) they are to eat the meat roasted(J) over the fire, along with bitter herbs,(K) and bread made without yeast.(L) 9 Do not eat the meat raw or boiled in water, but roast it over a fire—with the head, legs and internal organs.(M) 10 Do not leave any of it till morning;(N) if some is left till morning, you must burn it. 11 This is how you are to eat it: with your cloak tucked into your belt, your sandals on your feet and your staff in your hand. Eat it in haste;(O) it is the Lord’s Passover.(P)
12 “On that same night I will pass through(Q) Egypt and strike down(R) every firstborn(S) of both people and animals, and I will bring judgment on all the gods(T) of Egypt. I am the Lord.(U) 13 The blood will be a sign for you on the houses where you are, and when I see the blood, I will pass over(V) you. No destructive plague will touch you when I strike Egypt.(W)
14 “This is a day you are to commemorate;(X) for the generations to come you shall celebrate it as a festival to the Lord—a lasting ordinance.(Y) 15 For seven days you are to eat bread made without yeast.(Z) On the first day remove the yeast from your houses, for whoever eats anything with yeast in it from the first day through the seventh must be cut off(AA) from Israel. 16 On the first day hold a sacred assembly, and another one on the seventh day. Do no work(AB) at all on these days, except to prepare food for everyone to eat; that is all you may do.
17 “Celebrate the Festival of Unleavened Bread,(AC) because it was on this very day that I brought your divisions out of Egypt.(AD) Celebrate this day as a lasting ordinance for the generations to come.(AE) 18 In the first month(AF) you are to eat bread made without yeast, from the evening of the fourteenth day until the evening of the twenty-first day. 19 For seven days no yeast is to be found in your houses. And anyone, whether foreigner(AG) or native-born, who eats anything with yeast in it must be cut off(AH) from the community of Israel. 20 Eat nothing made with yeast. Wherever you live,(AI) you must eat unleavened bread.”(AJ)
21 Then Moses summoned all the elders of Israel and said to them, “Go at once and select the animals for your families and slaughter the Passover(AK) lamb. 22 Take a bunch of hyssop,(AL) dip it into the blood in the basin and put some of the blood(AM) on the top and on both sides of the doorframe. None of you shall go out of the door of your house until morning. 23 When the Lord goes through the land to strike(AN) down the Egyptians, he will see the blood(AO) on the top and sides of the doorframe and will pass over(AP) that doorway, and he will not permit the destroyer(AQ) to enter your houses and strike you down.
24 “Obey these instructions as a lasting ordinance(AR) for you and your descendants. 25 When you enter the land(AS) that the Lord will give you as he promised, observe this ceremony. 26 And when your children(AT) ask you, ‘What does this ceremony mean to you?’ 27 then tell them, ‘It is the Passover(AU) sacrifice to the Lord, who passed over the houses of the Israelites in Egypt and spared our homes when he struck down the Egyptians.’”(AV) Then the people bowed down and worshiped.(AW) 28 The Israelites did just what the Lord commanded(AX) Moses and Aaron.
29 At midnight(AY) the Lord(AZ) struck down all the firstborn(BA) in Egypt, from the firstborn of Pharaoh, who sat on the throne, to the firstborn of the prisoner, who was in the dungeon, and the firstborn of all the livestock(BB) as well. 30 Pharaoh and all his officials and all the Egyptians got up during the night, and there was loud wailing(BC) in Egypt, for there was not a house without someone dead.
The Exodus
31 During the night Pharaoh summoned Moses and Aaron and said, “Up! Leave my people, you and the Israelites! Go, worship(BD) the Lord as you have requested. 32 Take your flocks and herds,(BE) as you have said, and go. And also bless(BF) me.”
33 The Egyptians urged the people to hurry(BG) and leave(BH) the country. “For otherwise,” they said, “we will all die!”(BI) 34 So the people took their dough before the yeast was added, and carried it on their shoulders in kneading troughs(BJ) wrapped in clothing. 35 The Israelites did as Moses instructed and asked the Egyptians for articles of silver and gold(BK) and for clothing.(BL) 36 The Lord had made the Egyptians favorably disposed(BM) toward the people, and they gave them what they asked for; so they plundered(BN) the Egyptians.
37 The Israelites journeyed from Rameses(BO) to Sukkoth.(BP) There were about six hundred thousand men(BQ) on foot, besides women and children. 38 Many other people(BR) went up with them, and also large droves of livestock, both flocks and herds. 39 With the dough the Israelites had brought from Egypt, they baked loaves of unleavened bread. The dough was without yeast because they had been driven out(BS) of Egypt and did not have time to prepare food for themselves.
40 Now the length of time the Israelite people lived in Egypt[b] was 430 years.(BT) 41 At the end of the 430 years, to the very day, all the Lord’s divisions(BU) left Egypt.(BV) 42 Because the Lord kept vigil that night to bring them out of Egypt, on this night all the Israelites are to keep vigil to honor the Lord for the generations to come.(BW)
Passover Restrictions
43 The Lord said to Moses and Aaron, “These are the regulations for the Passover meal:(BX)
“No foreigner(BY) may eat it. 44 Any slave you have bought may eat it after you have circumcised(BZ) him, 45 but a temporary resident or a hired worker(CA) may not eat it.
46 “It must be eaten inside the house; take none of the meat outside the house. Do not break any of the bones.(CB) 47 The whole community of Israel must celebrate it.
48 “A foreigner residing among you who wants to celebrate the Lord’s Passover must have all the males in his household circumcised; then he may take part like one born in the land.(CC) No uncircumcised(CD) male may eat it. 49 The same law applies both to the native-born and to the foreigner(CE) residing among you.”
50 All the Israelites did just what the Lord had commanded(CF) Moses and Aaron. 51 And on that very day the Lord brought the Israelites out of Egypt(CG) by their divisions.(CH)
Consecration of the Firstborn
13 The Lord said to Moses, 2 “Consecrate to me every firstborn male.(CI) The first offspring of every womb among the Israelites belongs to me, whether human or animal.”
3 Then Moses said to the people, “Commemorate this day, the day you came out of Egypt,(CJ) out of the land of slavery, because the Lord brought you out of it with a mighty hand.(CK) Eat nothing containing yeast.(CL) 4 Today, in the month of Aviv,(CM) you are leaving. 5 When the Lord brings you into the land of the Canaanites,(CN) Hittites, Amorites, Hivites and Jebusites(CO)—the land he swore to your ancestors to give you, a land flowing with milk and honey(CP)—you are to observe this ceremony(CQ) in this month: 6 For seven days eat bread made without yeast and on the seventh day hold a festival(CR) to the Lord. 7 Eat unleavened bread during those seven days; nothing with yeast in it is to be seen among you, nor shall any yeast be seen anywhere within your borders. 8 On that day tell your son,(CS) ‘I do this because of what the Lord did for me when I came out of Egypt.’ 9 This observance will be for you like a sign on your hand(CT) and a reminder on your forehead(CU) that this law of the Lord is to be on your lips. For the Lord brought you out of Egypt with his mighty hand.(CV) 10 You must keep this ordinance(CW) at the appointed time(CX) year after year.
11 “After the Lord brings you into the land of the Canaanites(CY) and gives it to you, as he promised on oath(CZ) to you and your ancestors,(DA) 12 you are to give over to the Lord the first offspring of every womb. All the firstborn males of your livestock belong to the Lord.(DB) 13 Redeem with a lamb every firstborn donkey,(DC) but if you do not redeem it, break its neck.(DD) Redeem(DE) every firstborn among your sons.(DF)
14 “In days to come, when your son(DG) asks you, ‘What does this mean?’ say to him, ‘With a mighty hand the Lord brought us out of Egypt, out of the land of slavery.(DH) 15 When Pharaoh stubbornly refused to let us go, the Lord killed the firstborn of both people and animals in Egypt. This is why I sacrifice to the Lord the first male offspring of every womb and redeem each of my firstborn sons.’(DI) 16 And it will be like a sign on your hand and a symbol on your forehead(DJ) that the Lord brought us out of Egypt with his mighty hand.”
Crossing the Sea
17 When Pharaoh let the people go, God did not lead them on the road through the Philistine country, though that was shorter. For God said, “If they face war, they might change their minds and return to Egypt.”(DK) 18 So God led(DL) the people around by the desert road toward the Red Sea.[c] The Israelites went up out of Egypt ready for battle.(DM)
19 Moses took the bones of Joseph(DN) with him because Joseph had made the Israelites swear an oath. He had said, “God will surely come to your aid, and then you must carry my bones up with you from this place.”[d](DO)
20 After leaving Sukkoth(DP) they camped at Etham on the edge of the desert.(DQ) 21 By day the Lord went ahead(DR) of them in a pillar of cloud(DS) to guide them on their way and by night in a pillar of fire to give them light, so that they could travel by day or night. 22 Neither the pillar of cloud by day nor the pillar of fire by night left(DT) its place in front of the people.
Footnotes
- Exodus 12:3 The Hebrew word can mean lamb or kid; also in verse 4.
- Exodus 12:40 Masoretic Text; Samaritan Pentateuch and Septuagint Egypt and Canaan
- Exodus 13:18 Or the Sea of Reeds
- Exodus 13:19 See Gen. 50:25.
Від Матвія 16
Ukrainian Bible
Від Матвія 16
Ukrainian Bible
16 І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба.
2 А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо.
3 А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете!
4 Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов.
5 А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба.
6 Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини!
7 Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли.
8 А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли?
9 Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали?
10 Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали?
11 Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської!
12 Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки.
13 Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського?
14 Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків.
15 Він каже до них: А ви за кого Мене маєте?
16 А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!
17 А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.
18 І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.
19 І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!
20 Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос.
21 Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня.
22 І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!
23 А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!
24 Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.
25 Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її.
26 Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
27 Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його.
28 Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм.
От Матфея 16
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
От Матфея 16
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Деякі люди не вірять владі Ісуса
(Мк. 8:11-13; Лк. 12:54-56)
16 Фарисеї та саддукеї підійшли до Ісуса, та, бажаючи випробувати Його, попросили здійснити їм диво, як знамення від Господа. 2 У відповідь Він мовив: «Коли сонце сідає, ви кажете: „Буде гарна погода, бо небо на заході червоне”. 3 Коли сонце сходить вранці, ви кажете: „Сьогодні буде непогода, бо небо червоне й похмуре”. Ви вмієте розпізнавати вигляд неба, та не вмієте розпізнавати знамення часу. 4 Тільки лихе та невірне покоління шукає знамення, та ніякого знамення не буде здійснено, аби їм щось довести, крім знамення пророка Йони»[a]. Тоді Ісус покинув їх і пішов геть.
Учні не розуміють Ісуса
(Мк. 8:14-21)
5 Його Ісуса переправилися на інший берег озера, але забули взяти з собою хліб. 6 Тоді Він сказав їм: «Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської та саддукейської». 7 Учні почали обговорювати це між собою, міркуючи: «Можливо, Він це сказав, бо ми забули взяти з собою хліб».
8 Знаючи, про що вони говорять, Ісус спитав: «Маловіри, навіщо ви говорите один одному, що ви не взяли з собою хліба? 9 Невже й досі ви нічого не зрозуміли й не пам’ятаєте ті п’ять хлібин, що нагодували п’ять тисяч їдців, і скільки кошиків із залишками ви зібрали? 10 Чи не пам’ятаєте ви сім хлібин, що нагодували чотири тисячі чоловік, і скільки кошиків ви наповнили рештками? 11 І як ви не розумієте, що не про хліб Я з вами говорив? Я казав, щоб ви остерігалися закваски фарисейської та саддукейської».
12 Тільки тоді учні зрозуміли, що Ісус застерігав їх не від хлібної закваски, а від вчення фарисейського та саддукейського.
Петро називає Ісуса Христом
(Мк. 8:27-30; Лк. 9:18-21)
13 Коли Ісус прийшов до землі Кесарії Пилипової, то запитав Своїх учнів: «Що кажуть люди—хто Я?»[b] 14 Тоді вони відповіли: «Одні кажуть, що Ти—Іоан Хреститель, інші—Ілля, а дехто вважає, що Ти—Єремія або один із пророків».
15 Тоді Ісус мовив учням Своїм: «А ви як думаєте, хто Я такий?» 16 І відповів Йому Симон (якому Ісус дав ім’я Петро): «Ти—Христос, Син Бога Живого». 17 Ісус тоді йому відповів: «Благословенний ти, Симоне, сину Йони, бо не люди тобі відкрили це, а Мій Отець Небесний. 18 Я також кажу тобі, що ти—Петро[c], й на цьому камені Я побудую Свою церкву, і сили смерті[d] не переможуть її. 19 Я дам тобі ключі від Царства Божого і те, що ти засудиш на землі, буде осуджене на небі, і що буде прощене тобою на землі, на то буде й Господнє прощення»[e].
20 Тоді Він суворо застеріг Своїх учнів нікому не казати, що Він Христос.
Христос говорить про Свою смерть
(Мк. 8:31—9:1; Лк. 9:22-27)
21 Відтоді Ісус почав розкривати Своїм учням, що Йому необхідно піти до Єрусалиму, і що Він має дуже страждати від рук старійшин, головних священиків та законників. Він пояснив їм також, що Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне. 22 Тоді Петро відвів Ісуса вбік і почав картати Його: «Господи, не дай Бог! Це не повинно трапитися з Тобою!» 23 Ісус обернувся до Петра і мовив: «Відступись від Мене, сатано![f] Ти—перешкода Мені, бо не про Боже ти думаєш, а про людське».
24 Тоді Ісус сказав Своїм учням: «Якщо хтось бажає йти за Мною, він мусить зректися себе[g], узяти на себе хрест свій і рушати за Мною. 25 Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, врятує його. 26 Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу свою? Бо що може людина віддати, щоб викупити свою душу? Нічого! 27 Син Людський прийде у славі Отця Свого зі Своїми Ангелами. І тоді Він віддячить кожному за його діла. 28 Істинно кажу вам: дехто з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Сина Людського, Який йтиме в Царстві Своєму».
Footnotes
- 16:4 Йона Пророк у часи Старого Заповіту. Після трьох днів, проведених у череві великої риби, він вийшов з неї неушкодженим, подібно тому, як і Ісус вийде із гробниці на третій день після Своєї смерті.
- 16:13 Що… хто Я Або «Ким вони вважають Сина Людського?»
- 16:18 Петро Ім’я Петро означає «камінь».
- 16:18 сили смерті Буквально «пекельні ворота».
- 16:19 те… прощення Або «зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небі, а що відпустиш на землі, буде відпущене на небі».
- 16:23 сатана У цьому випадку, це слово використовується у значенні «ворог». Ісус має на увазі, що Петро говорить подібно дияволу.
- 16:24 зректися себе Або «зректися себе та своїх бажань».
Matthew 16
New International Version
Matthew 16
New International Version
The Demand for a Sign(A)
16 The Pharisees and Sadducees(B) came to Jesus and tested him by asking him to show them a sign from heaven.(C)
2 He replied, “When evening comes, you say, ‘It will be fair weather, for the sky is red,’ 3 and in the morning, ‘Today it will be stormy, for the sky is red and overcast.’ You know how to interpret the appearance of the sky, but you cannot interpret the signs of the times.[a](D) 4 A wicked and adulterous generation looks for a sign, but none will be given it except the sign of Jonah.”(E) Jesus then left them and went away.
The Yeast of the Pharisees and Sadducees
5 When they went across the lake, the disciples forgot to take bread. 6 “Be careful,” Jesus said to them. “Be on your guard against the yeast of the Pharisees and Sadducees.”(F)
7 They discussed this among themselves and said, “It is because we didn’t bring any bread.”
8 Aware of their discussion, Jesus asked, “You of little faith,(G) why are you talking among yourselves about having no bread? 9 Do you still not understand? Don’t you remember the five loaves for the five thousand, and how many basketfuls you gathered?(H) 10 Or the seven loaves for the four thousand, and how many basketfuls you gathered?(I) 11 How is it you don’t understand that I was not talking to you about bread? But be on your guard against the yeast of the Pharisees and Sadducees.” 12 Then they understood that he was not telling them to guard against the yeast used in bread, but against the teaching of the Pharisees and Sadducees.(J)
Peter Declares That Jesus Is the Messiah(K)
13 When Jesus came to the region of Caesarea Philippi, he asked his disciples, “Who do people say the Son of Man is?”
14 They replied, “Some say John the Baptist;(L) others say Elijah; and still others, Jeremiah or one of the prophets.”(M)
15 “But what about you?” he asked. “Who do you say I am?”
16 Simon Peter answered, “You are the Messiah, the Son of the living God.”(N)
17 Jesus replied, “Blessed are you, Simon son of Jonah, for this was not revealed to you by flesh and blood,(O) but by my Father in heaven.(P) 18 And I tell you that you are Peter,[b](Q) and on this rock I will build my church,(R) and the gates of Hades[c] will not overcome it. 19 I will give you the keys(S) of the kingdom of heaven; whatever you bind on earth will be[d] bound in heaven, and whatever you loose on earth will be[e] loosed in heaven.”(T) 20 Then he ordered his disciples not to tell anyone(U) that he was the Messiah.
Jesus Predicts His Death(V)
21 From that time on Jesus began to explain to his disciples that he must go to Jerusalem(W) and suffer many things(X) at the hands of the elders, the chief priests and the teachers of the law,(Y) and that he must be killed(Z) and on the third day(AA) be raised to life.(AB)
22 Peter took him aside and began to rebuke him. “Never, Lord!” he said. “This shall never happen to you!”
23 Jesus turned and said to Peter, “Get behind me, Satan!(AC) You are a stumbling block to me; you do not have in mind the concerns of God, but merely human concerns.”
24 Then Jesus said to his disciples, “Whoever wants to be my disciple must deny themselves and take up their cross and follow me.(AD) 25 For whoever wants to save their life[f] will lose it, but whoever loses their life for me will find it.(AE) 26 What good will it be for someone to gain the whole world, yet forfeit their soul? Or what can anyone give in exchange for their soul? 27 For the Son of Man(AF) is going to come(AG) in his Father’s glory with his angels, and then he will reward each person according to what they have done.(AH)
28 “Truly I tell you, some who are standing here will not taste death before they see the Son of Man coming in his kingdom.”
Footnotes
- Matthew 16:3 Some early manuscripts do not have When evening comes … of the times.
- Matthew 16:18 The Greek word for Peter means rock.
- Matthew 16:18 That is, the realm of the dead
- Matthew 16:19 Or will have been
- Matthew 16:19 Or will have been
- Matthew 16:25 The Greek word means either life or soul; also in verse 26.
Ukrainian Bible (UKR)
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version (ERV-UK)
Copyright © 2007 by Bible League International
New International Version (NIV) 
Holy Bible, New International Version®, NIV® Copyright ©1973, 1978, 1984, 2011 by Biblica, Inc.® Used by permission. All rights reserved worldwide.
NIV Reverse Interlinear Bible: English to Hebrew and English to Greek. Copyright © 2019 by Zondervan.