Бытие 1-3
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Створення Всесвіту
1 Коли Бог почав створювати небо й землю[a], 2 земля була безформна та порожня. Земля знаходилася у морській безодні[b], а темрява огортала воду. Дух Божий[c], неначе буря, носився над водами.
День перший—світло
3 І сказав тоді Бог: «Нехай буде світло!» І засяяло світло. 4 І побачив Бог, що це добре. І відділив тоді Бог світло від темряви. 5 І назвав він світло «днем», а темряву—«ніччю».
І був вечір, і настав ранок. То був перший день.
Другий день—небо
6 І мовив Бог: «Нехай буде повітря між водами, хай розділить воно їх посередині!»[d] 7 Тож створив Він склепіння і розділив води на ті, що під ним, і ті, що над ним. І з’явилося склепіння. 8 І назвав Бог його «небом».
І був вечір, і настав ранок. То був другий день.
Третій день—суходіл і рослини
9 І мовив Бог: «Нехай води, що нижче неба, зберуться докупи до одного місця, щоб з’явився суходіл!» І сталося так[e]. 10 І назвав Бог суходіл «землею», а води, що зібралися—«морями». І побачив Бог, що це добре.
11 І мовив Бог: «Нехай земля зазеленіє рослинами: яриною, що зерно різне дає, та фруктовими деревами, що плоди приносять із насінням різним». І сталося так. 12 Земля зростила рослини: ярину, що зерно різне дає, і дерева, що приносять плоди зі своїм насінням. І побачив Бог, що це добре.
13 І був вечір, і настав ранок. То був третій день.
Четвертий день—сонце, місяць і зірки
14 І мовив тоді Бог: «Нехай будуть світила на небосхилі! Вони відокремлять день від ночі. Нехай вони будуть для різних свят[f], а також означають початок і кінець днів та років. 15 Нехай вони будуть світилами склепіння і освітлюють землю». І сталося так.
16 Тож створив Бог два великі світила: більше, щоб керувати днем, а менше—ніччю. Бог також створив зірки. 17-18 Він розташував усі ці світила на небосхилі, щоб світили вони на землю і керували днем і ніччю і щоб відокремили світло від темряви. І побачив Бог, що це добре.
19 І був вечір, і настав ранок. То був четвертий день.
П’ятий день—птахи і риби
20 І мовив тоді Бог: «Нехай безліч живих створінь заповнить води, і птахи нехай літають над землею в небі!» 21 Тож Бог створив велетенських морських тварин, а також все, що живе й рухається в морі—безліч різних живих істот. Створив Бог також кожного птаха небесного кожного роду. І побачив Бог, що це добре. 22 І благословив їх Бог словами: «Плодіться й розмножуйтеся й поновлюйте моря рибою й усім живим. Птахи ж нехай плодяться на землі».
23 І був вечір, і був ранок. То був п’ятий день.
Шостий день—земні тварини й люди
24 І мовив тоді Бог: «Нехай земля породить живих істот кожного роду. Нехай буде багато великої та дрібної худоби і диких звірів». І сталося так. 25 Створив Бог звірів земних кожного роду, різноманітну велику й дрібну худобу, і звірів, що плазують по землі. І побачив Бог, що це добре.
26 Тоді мовив Бог: «Створімо ж тепер людей[g] образом Нашим і подобою. Нехай люди панують над рибою морською і над усім птаством небесним. Нехай панують над худобою і дикими звірами, що плазують по землі, і над усією землею[h]». 27 І створив Бог людину за образом Своїм і подобою Своєю. Створив Він чоловіка й жінку.
28 І Бог благословив їх і сказав їм: «Народіть багато дітей, щоб жили вони по всій землі й панували над нею. Пануйте над рибою морською і над птаством небесним. Пануйте над усім живим, що рухається по землі». 29 І мовив Бог: «Ось даю Я вам рослини, що мають зерно і ростуть по всій землі. Даю й дерева, що плоди приносять, і насіння в тих плодах. І буде це вам на поживу. 30 Кожному звірові земному, кожній пташині небесній, кожній тварині малій, що плазує по землі й дихає життям, дав Я кожну зелену рослину на поживу». І сталося так. 31 І подивився Бог на все, що створив, і побачив, що все воно вельми добре.
І був вечір, і настав ранок. То був шостий день.
Сьомий день—відпочинок
2 Отже, закінчено було створення неба, землі й усього, що населяє їх. 2 Бог закінчив працю Свою, і сьомого дня відпочивав від трудів. 3 Він благословив сьомий день і освятив його, бо саме цього дня відпочивав від тієї праці, якою був зайнятий, створюючи світ.
Початок людства
4-5 Ось історія про створення неба й землі. Того дня, коли Господь Бог[i] створив землю й небо, на землі не росло ще жодного польового куща. Жодна рослина в полі не пустила ще паростків своїх, бо Господь Бог не послав іще дощу на землю. Не було ще людини, щоб порати землю. 6 Води здіймалися з-під землі і зрошували поверхню.
7 Тоді Господь Бог зліпив людину з пороху земного[j] і вдихнув у неї через ніздрі життя. І став той чоловік живою істотою. 8 Потому Господь Бог посадив сад на сході[k], у місці, що звалося Едем, і поселив там чоловіка, якого створив. 9 Із землі Господь Бог зростив різні види дерев, які були гарні на вигляд і добрі на поживу. Посеред саду росли дерево життя й дерево пізнання добра і зла.
10 Через Едем текла ріка, що зрошувала сад. Нижче вона ділилася й утворювала чотири менших річки. 11 Назва першої Пішон. Вона текла навколо землі Хавіли. 12 І золото в цій країні добре. Також є ароматична смола і камінь онікс. 13 Назва другої річки була Ґіхон. Вона текла довкруги землі Куш. 14 Назва третьої річки Тиґр, що на сході від Ассирії. Четверта річка звалася Євфрат[l].
15 Господь Бог оселив чоловіка в Едемськім саду доглядати його й дбати про землю. 16 І наказав йому Господь Бог: «Ти можеш їсти будь-який плід з будь-якого дерева. 17 Та не їж із дерева пізнання добра і зла, бо в день, коли з’їси плід із нього, то того ж дня напевно тобі померти».
Перша жінка
18 І мовив Господь Бог: «Не годиться чоловікові бути самому. Я створю йому помічника, такого ж, як і він». 19 І з землі Господь Бог зліпив усіх тварин, що в полі, і всіх птахів, що в небі. Тоді Він привів їх до чоловіка, щоб дізнатися, як той назве їх. І так як чоловік називав кожну живу істоту, таке й було її ім’я. 20 І чоловік дав ім’я всій прирученій худобі, всім птахам небесним і всім диким звірям. Але помічника, подібного чоловікові, так і не було знайдено.
21 Тоді Господь Бог примусив чоловіка заснути міцним сном. І поки той спав, Господь Бог вийняв одне з його ребер і заживив тіло навколо місця, звідки взяв ребро. 22 Узяв Господь Бог те ребро і витворив із нього жінку, і привів її до чоловіка. 23 І вигукнув чоловік:
«Нарешті! З’явилася людина, подібна мені!
Це кістка від моїх кісток,
плоть від моєї плоті.
І зватиметься вона жінкою,
бо взята з чоловіка».
24 Через це й залишає чоловік своїх батьків, щоб, з’єднавшись із жінкою своєю, стати з нею єдиною плоттю.
25 І були вони голими, чоловік і його жінка, але не соромилися.
Початок гріха
3 Із усіх диких звірів, створених Господом Богом, найхитрішим був змій. Він хотів обдурити жінку, тож і звернувся до неї: «Чи й справді Бог сказав, щоб ви не їли плодів з будь-яких дерев саду?» 2 Жінка відповіла змієві: «Ми можемо їсти плоди з усіх дерев у саду, 3 але Бог сказав, щоб ми не їли з того дерева, що росте посеред саду. Бог наказував: „Навіть не торкайтеся того дерева, бо помрете”». 4 Тоді змій сказав: «Ви не помрете. 5 Навіть Бог знає, що якщо покуштуєте плід з того дерева, то очі ваші відкриються, ви станете подібні Богу, дізнавшись про добро і зло».
6 І побачила тоді жінка, що плоди були добрими для їжі, а дерево—гарним на вигляд. Дерево вабило мудрістю, яку воно могло дати людині. Тож вона взяла плоди з дерева й почала їсти. Чоловік її також був поруч. Вона й йому дала кілька плодів, і він їх з’їв. 7 Вони обидва змінилися, неначе відкрилися їхні очі, й подивилися вони на все інакше. Збагнувши, що були голі, вони набрали фіґового листя і, зшивши його разом, зробили собі вбрання—пов’язки на стегна.
Боже прокляття
8 Пообідньою прохолодою Господь Бог гуляв садом. Почувши Його, чоловік і жінка сховалися від Нього серед дерев. 9 Господь Бог покликав чоловіка: «Де ти?» 10 І той озвався: «Я почув Тебе в саду, злякався, бо був голий, та й сховався».
11 Господь Бог тоді спитав у чоловіка: «Хто тобі сказав, що ти голий? Чи, може, ти з’їв плід з того дерева, з якого Я заборонив їсти?» 12 Чоловік відповів: «Жінка, яку Ти створив, щоб була зі мною, дала мені плід з того дерева. То я його й з’їв».
13 Тоді Господь Бог звернувся до жінки: «Що ж ти наробила!» Жінка відповіла на те: «Змій обдурив мене. Тож я й з’їла той плід».
14 І мовив Господь Бог до змія:
«Через те, що ти таке вчинив,
поведеться тобі гірше від усіх тварин і диких звірів.
Плазуватимеш на череві
й їстимеш порох усе своє життя.
15 Я зроблю вас із жінкою ворогами,
і дітей ваших також зроблю ворогами.
Її дитинча вразить тебе в голову,
а ти вразиш його п’яту».
16 Тоді Бог звернувся до жінки:
«Я примножу твої муки під час вагітності,
ти народжуватимеш дитя своє у муках.
Ти жадатимеш чоловіка свого[m],
а він пануватиме над тобою»[n].
17 Потім Він сказав Адамові:
«Ти послухався жінку свою і з’їв плід із дерева,
про яке Я казав: „Не можна з нього їсти”.
За те Я прокляну землю,
і ти муситимеш тяжко трудитися до кінця днів своїх,
щоб здобути собі їжу, яку земля вродить.
18 Земля родитиме терни та бур’яни для тебе.
І їстимеш ти дикі польові рослини[o].
19 Добуватимеш хліб у поті лиця свого,
аж доки не помреш і не станеш знову землею.
Бо створений був із неї.
Через те, що зробив Я тебе з пороху земного,
станеш знову ним, коли помреш».
20 І назвав Адам жінку свою Євою[p], бо була вона матір’ю всіх людей, що живуть на світі. 21 Господь Бог зробив одяг зі шкіри тварин для Адама та його жінки і повдягав їх.
Вигнання з раю
22 Тоді Господь Бог сказав: «Погляньте, людина вподібнилася до Нас, пізнавши добро і зло. Вона тепер може простягнути руку й зірвати плід із дерева життя, з’їсти його й жити вічно». 23 І вигнав тоді Господь Бог Адама з Едему, щоб працювати на землі, з якої того було створено. 24 Прогнавши Адама, зі східної сторони біля входу в Едем Він поставив Ангелів-Херувимів і верткий вогненний меч, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
Footnotes
- 1:1 Коли Бог… землю Або «С початку Бог створив небо і землю».
- 1:2 морській безодні Або «була вкрита глибоким океаном».
- 1:2 Дух Божий Тут можливі також інші переклади «Вітер Божий» або «Потужний вітер».
- 1:6 Нехай буде… посередині! Тут ідеться про океанські води, що вкривали землю, а також про хмари. Древні люди вважали, що існувало щось на зразок скляного склепіння між землею і небом.
- 1:9 Давньогрецькі рукописи та один з сувоїв, знайдених біля Мертвого моря, додають «Води, що нижче неба, відступили, і з’явився суходіл».
- 1:14 Нехай… свят Народ ізраїльський визначав початок місяця, року, дні свят за змінами фаз Сонця та Місяця.
- 1:26 людей У гебрейській мові це слово означає «чоловік», «люди» або ім’я «Адам». «Адам» у перекладі означає «земля» або «глина».
- 1:26 усією землею Древньоєврейський текст має тут продовження «над усіма звірами на землі».
- 2:4-5 Господь Бог Або «Ягве». Див.: «Ягве».
- 2:7 з пороху земного Древньогебрейське слово «чоловік», «людина» або «Адам» близьке за звучанням до слова «земля» або «червона глина».
- 2:8 на сході Як правило, йдеться про територію між річками Тиґр і Євфрат і далі на схід аж до Перської затоки.
- 2:14 Тиґр… Євфрат Дві найбільші річки, що протікали через Вавилон та Ассирію.
- 3:16 Ти жадатимеш… свого Або «Ти матимеш бажання панувати над своїм чоловіком».
- 3:16 він пануватиме над тобою Див.: Бут. 4:7.
- 3:18 Земля… рослини Див.: Бут. 1:28-29.
- 3:20 Єва Гебрейською мовою це слово близьке до слова «життя».
Буття 1-3
Ukrainian Bible
1 На початку Бог створив Небо та землю.
2 А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.
3 І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.
4 І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.
5 І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.
6 І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.
7 І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.
8 І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий.
9 І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так.
10 І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно.
11 І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так.
12 І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.
13 І був вечір, і був ранок, день третій.
14 І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.
15 І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так.
16 І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі.
17 І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею,
18 і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре.
19 І був вечір, і був ранок, день четвертий.
20 І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю.
21 І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно.
22 І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!
23 І був вечір, і був ранок, день п'ятий.
24 І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так.
25 І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.
26 І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.
27 І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.
28 І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!
29 І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!
30 І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так.
31 І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.
2 І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє.
2 І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.
3 І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.
4 Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю.
5 І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.
6 І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.
7 І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.
8 І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.
9 І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла.
10 І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками.
11 Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де є золото.
12 А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс.
13 Ім'я ж другої річки Ґіхон, вона оточує ввесь край Етіопії.
14 А ім'я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта вона Ефрат.
15 І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.
16 І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.
17 Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!
18 І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього.
19 І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.
20 І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.
21 І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.
22 І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.
23 І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.
24 Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.
25 І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.
3 Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?
2 І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти,
3 але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.
4 І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете!
5 Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.
6 І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з'їв.
7 І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі.
8 І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.
9 І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти?
10 А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався.
11 І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?
12 А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв.
13 Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.
14 І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.
15 І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту.
16 До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.
17 І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя.
18 Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.
19 У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.
20 І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.
21 І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх.
22 І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, і не жив повік віку.
23 І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.
24 І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
Copyright © 2007 by Bible League International