8 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.

² І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.

³ І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.

⁴ А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.

⁵ І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

¹³ І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!

¹⁴ А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.

¹⁵ І промовив Ноєві Господь, кажучи:

¹⁶ Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.

¹⁷ Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.

¹⁸ І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.