Яків відпускає Веніамина до Єгипту

43 Голод тяжко лютував на землі. ² Щойно доїли той хліб, що привезли з Єгипту, Яків звернувся до своїх синів: «Рушайте знову й привезіть нам трохи їжі».

³ Тоді Юда й каже йому: «Правитель нам суворо наказав: „Не з’являйтеся мені на очі, якщо брата вашого не буде з вами”. ⁴ Якщо відпустиш нашого брата з нами, то ми підемо й купимо тобі їжі. ⁵ Якщо ж не відпустиш, то не підемо, бо чоловік той наказав: „Не з’являйтеся мені на очі, якщо брата вашого не буде з вами!”»

⁶ Тоді Ізраїль сказав: «Нащо ж ви заподіяли мені таке лихо, сказавши тому чоловікові, що маєте ще брата?» ⁷ Вони відповіли: «Той чоловік пильно розпитував про нас та нашу родину: „Чи живий ваш батько? Чи маєте ще брата? Ми й відповіли йому. Хіба ж знали ми, що він скаже, щоб ми привели нашого брата”».

⁸ Тоді Юда й каже батькові: «Нехай хлопець іде зі мною, і ми можемо рушати, інакше всі помремо з голоду: і ти, і ми, і діти наші. ⁹ Я сам дбатиму про його безпеку й відповідатиму за нього. Якщо ж не приведу його назад, то винним буду перед тобою все життя. ¹⁰ Якби ми не гаяли час, то вже б двічі обернулися».

¹¹ І сказав тоді їм батько їхній Ізраїль: «Якщо так, то зробіть ось що: візьміть із собою щонайкращих плодів цієї землі у лантухи ваші й віднесіть тому чоловікові ці гостинці: трохи бальзаму й меду, пахощів і мирра, фісташкових горіхів та мигдалю. ¹² Візьміть удвоє більше грошей з собою. Заберіть ті гроші, що вам поклали в лантухи, можливо, то була помилка. ¹³ Беріть брата вашого і мерщій повертайтеся до того чоловіка. ¹⁴ І нехай Всемогутній Бог дарує вам прихильність того чоловіка. Нехай Він дасть змогу Симеонові та Веніамину повернутися з вами назад. А якщо вони не повернуться, то знову сумуватиму я з втрати сина».

Якові сини знову в Єгипті

¹⁵ Отже, взявши всі гостинці, вдвічі більше грошей і Веніамина, вони рушили до Єгипту. І постали вони перед Йосипом. ¹⁶ Побачивши Веніамина з ними, Йосип сказав слузі, який був старший у домі: «Приведи людей до оселі та скажи, щоб забили яку худобину й приготували обід, бо опівдні вони їстимуть разом зі мною».

¹⁷ І той зробив так, як звелів йому Йосип, і привів людей до Йосипового дому. ¹⁸ Але ті перелякалися, коли зайшли у Йосипів дім, і мовили: «Нас завели сюди через ті гроші, що хтось поклав у наші лантухи минулого разу, щоб звинуватити нас, схопити й пограбувати, забравши наших ослів».

¹⁹ І підійшли вони до слуги, що був старший у Йосиповому домі, і звернулися до нього біля входу. ²⁰ Вони сказали: «Послухай, чоловіче добрий, першого разу ми справді прийшли сюди, щоб купити їжі. ²¹ Та коли ми зупинилися на ночівлю й повідкривали лантухи, то знайшли зверху гроші у кожного з нас. Зараз ми принесли їх, щоб повернути. ²² Ми ще принесли грошей, щоб купити харчів. А хто ті гроші вклав до лантухів наших, того не знаємо».

²³ І слуга тоді каже: «Заспокойтеся й не бійтеся. Ваш Бог і Бог батька вашого вклав вам у лантухи той скарб, а я одержав ваші гроші». І тоді він вивів до них Симеона. ²⁴ Потім провів їх до Йосипового дому, дав їм води, й вони обмили ноги. Потім він нагодував їхніх ослів.

²⁵ Дізнавшись, що вони обідатимуть з Йосипом, його брати приготували гостинці до його приходу. ²⁶ Коли Йосип прийшов додому, вони віддали йому гостинці, що принесли з собою в дім, упавши перед ним долілиць. ²⁷ Тоді він привітався, запитавши про їхні справи: «Як там ваш старенький батько, про якого ви мені казали? Чи живий ще, чи здоровий?»

²⁸ І відповіли вони йому: «Так, твій слуга, наш батько, ще живий і здоровий. І вклонилися вони йому до землі». ²⁹ Звівши очі, Йосип побачив свого брата Веніамина, з яким вони мали одну матір, і промовив: «Це і є ваш наймолодший брат, про якого ви мені казали?» І додав: «Нехай Бог милує тебе, сину мій». ³⁰ І Йосип поспішив вийти, бо такі глибокі почуття до брата охопили його, що він ладен був заплакати. Він пішов до своєї кімнати і там заплакав.

³¹ Тоді Йосип вмився, повернувся назад і, опанувавши себе, промовив: «Подавайте обід».

³² І зібрали йому на окремий стіл, а братам його окремо. Єгиптянам, що з ним обідали, також зібрали окремо, бо єгиптяни не їдять разом з євреями, тому що вважають це огидним^[a]. ³³ Брати посідали перед ним відповідно до віку свого, від старшого до молодшого. Вони посідали та й озираються, дивуючись. ³⁴ Тоді Йосип наказав слугам пригощати братів зі свого столу і слуги подавали їм, а Веніаминові у п’ять разів більше, ніж іншим. І вони обідали й випивали разом із ним.

Пригода з чашею

44 Тоді Йосип наказав слузі, що був старший у домі: «Наповни лантухи цих чоловіків і дай їм стільки хліба, скільки вони зможуть нести. Кожному також поклади в мішок зверху гроші. ² І поклади мою чашу, срібну чашу, разом із грішми зверху в мішок наймолодшому». І слуга зробив, як звелів йому Йосип.

³ Наступного дня на світанку Йосипових братів відпустили разом з їхніми ослами. ⁴ І тільки-но вони вийшли з міста і були ще недалеко, як Йосип і каже своєму слузі, що був старший у домі: «Негайно йди за ними, а коли наздоженеш, то скажи їм: „Навіщо ви заплатили злом за добро? Навіщо вкрали срібну чашу?^{[b] 5} Чи не та це чаша, з якої п’є мій володар, коли ворожить, пізнаючи різні таємниці? Тут ви схибили”».

⁶ Тож коли слуга наздогнав їх, він повторив усі ці слова. ⁷ А брати й кажуть йому: «Навіщо ж мій володар таке говорить? Ми, слуги твої, ніколи б не вчинили подібного! ⁸ Послухай, ми принесли тобі назад з землі Ханаанської те срібло, що познаходили в наших лантухах. Навіщо ж нам красти срібло чи золото з дому твого господаря? ⁹ Якщо ця чаша буде знайдена в когось із нас, слуг твоїх, той помре, а решта стануть рабами мого володаря».

¹⁰ А він каже: «Гаразд, нехай буде так, як ви говорите. Якщо чашу буде знайдено в когось із вас, той стане моїм рабом, а всі решта будуть вільні». ¹¹ Кожен тоді хутко поставив на землю свій лантух і розв’язав його. ¹² І слуга обшукав усіх, починаючи з найстаршого, і закінчив наймолодшим. І знайшов чашу у Веніаминовому лантуху. ¹³ І розірвали тоді брати одяг на собі, а тоді, нав’ючивши кожен свого осла, повернулися назад до міста.

¹⁴ Коли Юда та його брати прийшли до Йосипового дому, він усе ще був там. І попадали вони на землю перед ним. ¹⁵ Йосип тоді й каже їм: «І що це ви зробили? Чи не знаєте, що такий чоловік, як я, без сумніву, вміє ворожити?» ¹⁶ Тоді Юда каже: «І що ж сказати нам володарю моєму? Що тут говорити? І як нам виправдатися? Бог відкрив провину слуг твоїх. У наших руках знайдено було чашу, тож віднині ми раби господаря нашого».

¹⁷ А Йосип їм: «Я б ніколи такого не зробив. Чоловік, у кого було знайдено чашу, рабом моїм буде, а ви повертайтеся з миром до свого батька».

Юда просить за Веніамина

¹⁸ Але Юда підійшов до Йосипа й каже: «Господарю мій, дозволь мені, слузі твоєму мовити слово тобі, мій володарю. Не гнівайся на мене, слугу твого, бо ти як фараон. ¹⁹ Мій володар запитав у своїх слуг: „Чи маєте ви батька або брата?” ²⁰ І ми відповіли тобі, господарю: „Ми маємо старого батька й молодшого брата, ще дитину, що народився, коли вже батько був старий. А брат його помер. Отже, він один лишився у матері своєї, і батько так любить його”. ²¹ Тоді нам, своїм слугам, ти сказав: „Приведіть мені його і дайте подивитись на нього”. ²² Та ми відповіли тобі, мій володарю: „Хлопець не залишить свого батька. Якщо це станеться, то його батько помре”. ²³ Ти ж нам, слугам своїм сказав: „Якщо ваш молодший брат не прийде з вами, то не купуватиме ви більше зерна в моїй країні”. ²⁴ Прийшовши до слуги твого, нашого батька, ми розповіли йому все, що ти сказав. ²⁵ І наш батько відповів: „Повертайтеся і придбайте трохи їжі для нас”. ²⁶ Та ми сказали: „Ми не можемо йти туди. Якщо наш молодший брат буде з нами, тоді підемо, бо ми не зможемо побачити того чоловіка, аж доки нашого молодшого брата не буде з нами”. ²⁷ І каже тоді твій слуга, мій батько, нам: „Ви знаєте, що дружина моя Рахиль народила мені двох синів. ²⁸ Один мене покинув, і я сказав тоді: „Напевно, його розірвав на шматки дикий звір”. І більше я його не бачив. ²⁹ Якщо й цього заберете від мене і з ним щось трапиться, то передасте моє сиве волосся в жалобі до могили”. ³⁰ То як же я піду до слуги твого, мого батька, і хлопця не буде зі мною, адже від Веніамина життя його залежить. ³¹ Як батько побачить, що хлопця немає, він помре. Ми ж, слуги твої, спровадимо слугу твого, нашого батька, засмученого і старого в могилу.

³² Тоді я, слуга твій, взяв на себе відповідальність за хлопця. Я сказав: „Якщо я не приведу його назад до тебе, то буду винен перед батьком своїм усе своє життя”. ³³ Тож зараз я благаю тебе, дозволь мені, слузі твоєму, залишитися рабом мого володаря замість хлопця. А він нехай іде разом зі своїми братами. ³⁴ Бо як же я піду до свого батька, якщо хлопця не буде зі мною? Я боюся побачити страждання мого батька».

Йосип відкривається своїм братам

45 Тут Йосип не міг більше стриматися перед усіма, хто стояв коло нього, і закричав: «Відішліть усіх з очей моїх!» І нікого не лишалося коло нього, коли Йосип сказав своїм братам, хто він є. ² Та він ридав так голосно, що єгиптяни почули, і всі домашні фараонові почули також.

³ Йосип сказав своїм братам: «Я—Йосип. Чи мій батько ще живий?» Та його брати не могли відповісти йому, бо вони стояли перед ним приголомшені. ⁴ Тоді сказав Йосип своїм братам: «Прошу, підійдіть до мене». І вони підійшли. А він вів далі: «Я ваш брат Йосип, якого ви продали до Єгипту. ⁵ Та не журіться й не коріть себе за те, що продали мене сюди. Бог послав мене поперед урятувати вам життя. ⁶ Бо ось уже два роки, як голод на землі. І ще п’ять років не будуть люди ні орати, ні врожаї збирати. ⁷ Та Бог послав мене поперед вас, щоб залишити вас на землі й зберегти ваші життя через велике визволення. ⁸ Отож не ви послали мене сюди, а Бог. Він поставив мене мов тим батьком фараонові, господарем у його домі і правителем усієї землі Єгипетської».

Йосип запрошує батька до Єгипту

⁹ Поспішайте до мого батька й перекажіть йому: «Так каже твій син Йосип: „Бог зробив мене господарем усього Єгипту. Приходь до мене, не відкладай! ¹⁰ І житимеш ти в землі Ґошенській, і будеш коло мене: і ти, і діти твої, і твої внуки, й отари твої і стада, і все, що маєш. ¹¹ І я дбатиму про тебе, щоб ні ти, ні твоя родина, ніхто з домашніх не терпіли злиднів, бо попереду ще п’ять голодних років.

¹² Погляньте, ваші очі й очі брата мого Веніамина бачать: це мої уста промовляють до вас. ¹³ Тож перекажіть батькові моєму про ту славу, що я здобув у Єгипті і про все, що ви бачили. А тоді мерщій приведіть мого батька сюди”».

¹⁴ І тоді Йосип міцно обійняв свого брата Веніамина і заплакав. І Веніамин теж заплакав, обнявши Йосипа. ¹⁵ І розцілував тоді Йосип усіх своїх братів і плакав. Після того його брати розмовляли з ним.

¹⁶ Чутка про те, що прийшли брати Йосипові, дійшла до палацу фараона. І зраділи тоді фараон і його слуги. ¹⁷ І сказав фараон Йосипу: «Скажи братам своїм, щоб вони так зробили: нав’ючте своїх ослів і йдіть до землі Ханаанської. ¹⁸ Тоді заберіть свого батька і ваші родини й приходьте до мене. Я віддам вам кращі землі в Єгипті, і ви їстимете найкраще з того, що дає земля Єгипетська». ¹⁹ Накажи також: «Візьміть вози з Єгипту для ваших дітей та жінок і, забравши свого батька, приходьте. ²⁰ Та не шкодуйте про речі, що залишаться, бо все найкраще, що є в єгипетській землі, належатиме вам».

²¹ Ізраїлеві сини так і зробили. Йосип дав їм вози, як наказав фараон, і дав також харчів на дорогу. ²² Кожному з них він дав до того ж переміну одягу, а Веніамину дав триста зливок срібла і п’ять перемін одягу. ²³ Батькові він послав таке: десять ослів, нав’ючених усяким єгипетським добром, а також десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і харчами батькові на дорогу. ²⁴ І відправив він своїх братів, і вони вирушили. Йосип їх напучував: «Глядіть не сперечайтеся в дорозі».

²⁵ І вийшли вони з Єгипту і прийшли до свого батька Якова в землю Ханаанську. ²⁶ Вони сказали йому: «Йосип іще живий і править він усією землею Єгипетською». Серце його отерпло, бо він не повірив їм. ²⁷ Тоді вони переказали йому всі слова Йосипові, з якими той звертався до них. І побачив Яків ті вози, що Йосип прислав, аби забрати його. І дух Якова, їхнього батька, ожив. ²⁸ Тоді Ізраїль мовив: «Досить! Мій син Йосип іще живий. Я піду й побачу його перед смертю своєю».

²⁴ Почувши це, фарисеї сказали: «Він виганяє нечистих не інакше, як владою Вельзевула^[a], володаря демонів!» ²⁵ Знаючи їхні думки, Ісус мовив: «Кожне царство, поділене міжусобною ворожнечею, гине; ніякі місто чи родина, де немає миру й злагоди, не виживуть. ²⁶ І якщо сатана виганяє сатану^[b], то він виступає супроти самого себе. То яким же чином його царство може встояти? ²⁷ І якщо це правда, що Я виганяю бісів силою Вельзевула, то чиєю силою виганяють їх ваші послідовники? Тому вони й будуть суддями вашими! ²⁸ З іншого боку, якщо Я виганяю нечистих силою Духа Божого, то це є доказом того, що Царство Боже вже прийшло до вас.

²⁹ Ясна річ, ніхто не зможете вдертися до хати дужого чоловіка й пограбувати його майно, якщо спершу не зв’язати господаря. ³⁰ Хто не зі Мною, той проти Мене, хто не допомагає Мені збирати, той розкидає. ³¹ Тому кажу Я вам, чоловік може отримати прощення всіх своїх гріхів та блюзнірств, що він мовить проти Бога, але той, хто поганить ім’я Духа Святого, не матиме прощення. ³² Якщо хтось скаже слово проти Сина Людського, то це можна простити, та якщо хтось поганить ім’я Духа Святого, то цього ніколи простити не можна—ні зараз, ні у майбутньому».

Дерево впізнають по його плодах

(Лк. 6:43-45)

³³ «Треба мати добре дерево, щоб були добрі плоди. Та якщо у вас погане дерево, то й плоди будуть поганими, бо дерево впізнають по його плодах.

³⁴ Ви—виплодки зміїні! Як можете ви говорити добрі речі, самі лишаючись злими? Бо з уст людських злітає те, чим переповнене серце. ³⁵ Добра людина винесе добро зі скарбниць свого серця, а людина зла винесе зло з глибин свого серця. ³⁶ Але кажу Я вам, що в Судний День люди муситимуть відповісти за кожне необачно сказане слово. ³⁷ За словами своїми будете виправдані й за словами своїми будете засуджені».

Деякі люди не вірять владі Ісуса

(Мк. 8:11-12; Лк. 11:29-32)

³⁸ Тоді деякі книжники й фарисеї мовили до Ісуса: «Вчителю, ми хочемо побачити знамення від Тебе». ³⁹ Але Він відповів їм: «Лише лихе та невірне покоління шукає знамення, та ніякого знамення не буде здійснено, аби їм щось довести, крім знамення пророка Йони^[c]. ⁴⁰ Бо так само, як Йона перебував у череві морської потвори три дні й три ночі, так і Син Людський перебуватиме в могилі три дні й три ночі. ⁴¹ В Судний День люди Ниневії^[d] встануть проти людей, які живуть сьогодні, і визнають їх винними, бо вони, ниневійці, розкаялися у відповідь на Йонине повчання. А тут є Хтось величніший за Йону. ⁴² В Судний День цариця Півдня^[e] стане проти людей цього покоління й засудить їх, бо вона сама прийшла здалеку, щоб послухати мудрості Соломонової. А тут є Хтось величніший ніж Соломон!»

Про порожню людину

(Лк. 11:24-26)

⁴³ «Коли нечистий дух виходить із людини, він блукає пустелями, шукаючи спочинку, та не знаходить його. ⁴⁴ І тоді каже: „Я повернуся до своєї домівки, що полишив”. Отже, він повертається і знаходить місце своє порожнім, виметеним і прибраним. ⁴⁵ Тоді він іде й приводить сімох інших духів, іще гірших за себе. Вони всі заходять і живуть там, тож тій людині стає ще гірше, ніж було спершу. Це ж саме станеться з поганими людьми, які живуть тепер».

Ісусові учні—Його родина

(Мк. 3:31-35; Лк. 8:19-21)

⁴⁶ Поки Ісус отак промовляв, Його мати й брати прийшли і зупинилися надворі, бажаючи з Ним говорити. ⁴⁷ Хтось сказав Ісусу: «Поглянь! Он мати й брати Твої чекають зовні і бажають поговорити з Тобою».

⁴⁸ У відповідь Ісус сказав: «Хто є Моєю матір’ю і братами Моїми?» ⁴⁹ Тоді Він простяг руку до Своїх учнів, кажучи: «Ось вони: Моя мати і брати Мої! ⁵⁰ Хто виконує волю Мого Отця Небесного, той і є Моїм істинним братом, сестрою і матір’ю!»