Add parallel Print Page Options

Яків відпускає Веніамина до Єгипту

43 Голод тяжко лютував на землі. Щойно доїли той хліб, що привезли з Єгипту, Яків звернувся до своїх синів: «Рушайте знову й привезіть нам трохи їжі».

Тоді Юда й каже йому: «Правитель нам суворо наказав: „Не з’являйтеся мені на очі, якщо брата вашого не буде з вами”. Якщо відпустиш нашого брата з нами, то ми підемо й купимо тобі їжі. Якщо ж не відпустиш, то не підемо, бо чоловік той наказав: „Не з’являйтеся мені на очі, якщо брата вашого не буде з вами!”»

Тоді Ізраїль сказав: «Нащо ж ви заподіяли мені таке лихо, сказавши тому чоловікові, що маєте ще брата?» Вони відповіли: «Той чоловік пильно розпитував про нас та нашу родину: „Чи живий ваш батько? Чи маєте ще брата? Ми й відповіли йому. Хіба ж знали ми, що він скаже, щоб ми привели нашого брата”».

Тоді Юда й каже батькові: «Нехай хлопець іде зі мною, і ми можемо рушати, інакше всі помремо з голоду: і ти, і ми, і діти наші. Я сам дбатиму про його безпеку й відповідатиму за нього. Якщо ж не приведу його назад, то винним буду перед тобою все життя. 10 Якби ми не гаяли час, то вже б двічі обернулися».

11 І сказав тоді їм батько їхній Ізраїль: «Якщо так, то зробіть ось що: візьміть із собою щонайкращих плодів цієї землі у лантухи ваші й віднесіть тому чоловікові ці гостинці: трохи бальзаму й меду, пахощів і мирра, фісташкових горіхів та мигдалю. 12 Візьміть удвоє більше грошей з собою. Заберіть ті гроші, що вам поклали в лантухи, можливо, то була помилка. 13 Беріть брата вашого і мерщій повертайтеся до того чоловіка. 14 І нехай Всемогутній Бог дарує вам прихильність того чоловіка. Нехай Він дасть змогу Симеонові та Веніамину повернутися з вами назад. А якщо вони не повернуться, то знову сумуватиму я з втрати сина».

Якові сини знову в Єгипті

15 Отже, взявши всі гостинці, вдвічі більше грошей і Веніамина, вони рушили до Єгипту. І постали вони перед Йосипом. 16 Побачивши Веніамина з ними, Йосип сказав слузі, який був старший у домі: «Приведи людей до оселі та скажи, щоб забили яку худобину й приготували обід, бо опівдні вони їстимуть разом зі мною».

17 І той зробив так, як звелів йому Йосип, і привів людей до Йосипового дому. 18 Але ті перелякалися, коли зайшли у Йосипів дім, і мовили: «Нас завели сюди через ті гроші, що хтось поклав у наші лантухи минулого разу, щоб звинуватити нас, схопити й пограбувати, забравши наших ослів».

19 І підійшли вони до слуги, що був старший у Йосиповому домі, і звернулися до нього біля входу. 20 Вони сказали: «Послухай, чоловіче добрий, першого разу ми справді прийшли сюди, щоб купити їжі. 21 Та коли ми зупинилися на ночівлю й повідкривали лантухи, то знайшли зверху гроші у кожного з нас. Зараз ми принесли їх, щоб повернути. 22 Ми ще принесли грошей, щоб купити харчів. А хто ті гроші вклав до лантухів наших, того не знаємо».

23 І слуга тоді каже: «Заспокойтеся й не бійтеся. Ваш Бог і Бог батька вашого вклав вам у лантухи той скарб, а я одержав ваші гроші». І тоді він вивів до них Симеона. 24 Потім провів їх до Йосипового дому, дав їм води, й вони обмили ноги. Потім він нагодував їхніх ослів.

25 Дізнавшись, що вони обідатимуть з Йосипом, його брати приготували гостинці до його приходу. 26 Коли Йосип прийшов додому, вони віддали йому гостинці, що принесли з собою в дім, упавши перед ним долілиць. 27 Тоді він привітався, запитавши про їхні справи: «Як там ваш старенький батько, про якого ви мені казали? Чи живий ще, чи здоровий?»

28 І відповіли вони йому: «Так, твій слуга, наш батько, ще живий і здоровий. І вклонилися вони йому до землі». 29 Звівши очі, Йосип побачив свого брата Веніамина, з яким вони мали одну матір, і промовив: «Це і є ваш наймолодший брат, про якого ви мені казали?» І додав: «Нехай Бог милує тебе, сину мій». 30 І Йосип поспішив вийти, бо такі глибокі почуття до брата охопили його, що він ладен був заплакати. Він пішов до своєї кімнати і там заплакав.

31 Тоді Йосип вмився, повернувся назад і, опанувавши себе, промовив: «Подавайте обід».

32 І зібрали йому на окремий стіл, а братам його окремо. Єгиптянам, що з ним обідали, також зібрали окремо, бо єгиптяни не їдять разом з євреями, тому що вважають це огидним[a]. 33 Брати посідали перед ним відповідно до віку свого, від старшого до молодшого. Вони посідали та й озираються, дивуючись. 34 Тоді Йосип наказав слугам пригощати братів зі свого столу і слуги подавали їм, а Веніаминові у п’ять разів більше, ніж іншим. І вони обідали й випивали разом із ним.

Пригода з чашею

44 Тоді Йосип наказав слузі, що був старший у домі: «Наповни лантухи цих чоловіків і дай їм стільки хліба, скільки вони зможуть нести. Кожному також поклади в мішок зверху гроші. І поклади мою чашу, срібну чашу, разом із грішми зверху в мішок наймолодшому». І слуга зробив, як звелів йому Йосип.

Наступного дня на світанку Йосипових братів відпустили разом з їхніми ослами. І тільки-но вони вийшли з міста і були ще недалеко, як Йосип і каже своєму слузі, що був старший у домі: «Негайно йди за ними, а коли наздоженеш, то скажи їм: „Навіщо ви заплатили злом за добро? Навіщо вкрали срібну чашу?[b] Чи не та це чаша, з якої п’є мій володар, коли ворожить, пізнаючи різні таємниці? Тут ви схибили”».

Тож коли слуга наздогнав їх, він повторив усі ці слова. А брати й кажуть йому: «Навіщо ж мій володар таке говорить? Ми, слуги твої, ніколи б не вчинили подібного! Послухай, ми принесли тобі назад з землі Ханаанської те срібло, що познаходили в наших лантухах. Навіщо ж нам красти срібло чи золото з дому твого господаря? Якщо ця чаша буде знайдена в когось із нас, слуг твоїх, той помре, а решта стануть рабами мого володаря».

10 А він каже: «Гаразд, нехай буде так, як ви говорите. Якщо чашу буде знайдено в когось із вас, той стане моїм рабом, а всі решта будуть вільні». 11 Кожен тоді хутко поставив на землю свій лантух і розв’язав його. 12 І слуга обшукав усіх, починаючи з найстаршого, і закінчив наймолодшим. І знайшов чашу у Веніаминовому лантуху. 13 І розірвали тоді брати одяг на собі, а тоді, нав’ючивши кожен свого осла, повернулися назад до міста.

14 Коли Юда та його брати прийшли до Йосипового дому, він усе ще був там. І попадали вони на землю перед ним. 15 Йосип тоді й каже їм: «І що це ви зробили? Чи не знаєте, що такий чоловік, як я, без сумніву, вміє ворожити?» 16 Тоді Юда каже: «І що ж сказати нам володарю моєму? Що тут говорити? І як нам виправдатися? Бог відкрив провину слуг твоїх. У наших руках знайдено було чашу, тож віднині ми раби господаря нашого».

17 А Йосип їм: «Я б ніколи такого не зробив. Чоловік, у кого було знайдено чашу, рабом моїм буде, а ви повертайтеся з миром до свого батька».

Юда просить за Веніамина

18 Але Юда підійшов до Йосипа й каже: «Господарю мій, дозволь мені, слузі твоєму мовити слово тобі, мій володарю. Не гнівайся на мене, слугу твого, бо ти як фараон. 19 Мій володар запитав у своїх слуг: „Чи маєте ви батька або брата?” 20 І ми відповіли тобі, господарю: „Ми маємо старого батька й молодшого брата, ще дитину, що народився, коли вже батько був старий. А брат його помер. Отже, він один лишився у матері своєї, і батько так любить його”. 21 Тоді нам, своїм слугам, ти сказав: „Приведіть мені його і дайте подивитись на нього”. 22 Та ми відповіли тобі, мій володарю: „Хлопець не залишить свого батька. Якщо це станеться, то його батько помре”. 23 Ти ж нам, слугам своїм сказав: „Якщо ваш молодший брат не прийде з вами, то не купуватиме ви більше зерна в моїй країні”. 24 Прийшовши до слуги твого, нашого батька, ми розповіли йому все, що ти сказав. 25 І наш батько відповів: „Повертайтеся і придбайте трохи їжі для нас”. 26 Та ми сказали: „Ми не можемо йти туди. Якщо наш молодший брат буде з нами, тоді підемо, бо ми не зможемо побачити того чоловіка, аж доки нашого молодшого брата не буде з нами”. 27 І каже тоді твій слуга, мій батько, нам: „Ви знаєте, що дружина моя Рахиль народила мені двох синів. 28 Один мене покинув, і я сказав тоді: „Напевно, його розірвав на шматки дикий звір”. І більше я його не бачив. 29 Якщо й цього заберете від мене і з ним щось трапиться, то передасте моє сиве волосся в жалобі до могили”. 30 То як же я піду до слуги твого, мого батька, і хлопця не буде зі мною, адже від Веніамина життя його залежить. 31 Як батько побачить, що хлопця немає, він помре. Ми ж, слуги твої, спровадимо слугу твого, нашого батька, засмученого і старого в могилу.

32 Тоді я, слуга твій, взяв на себе відповідальність за хлопця. Я сказав: „Якщо я не приведу його назад до тебе, то буду винен перед батьком своїм усе своє життя”. 33 Тож зараз я благаю тебе, дозволь мені, слузі твоєму, залишитися рабом мого володаря замість хлопця. А він нехай іде разом зі своїми братами. 34 Бо як же я піду до свого батька, якщо хлопця не буде зі мною? Я боюся побачити страждання мого батька».

Йосип відкривається своїм братам

45 Тут Йосип не міг більше стриматися перед усіма, хто стояв коло нього, і закричав: «Відішліть усіх з очей моїх!» І нікого не лишалося коло нього, коли Йосип сказав своїм братам, хто він є. Та він ридав так голосно, що єгиптяни почули, і всі домашні фараонові почули також.

Йосип сказав своїм братам: «Я—Йосип. Чи мій батько ще живий?» Та його брати не могли відповісти йому, бо вони стояли перед ним приголомшені. Тоді сказав Йосип своїм братам: «Прошу, підійдіть до мене». І вони підійшли. А він вів далі: «Я ваш брат Йосип, якого ви продали до Єгипту. Та не журіться й не коріть себе за те, що продали мене сюди. Бог послав мене поперед урятувати вам життя. Бо ось уже два роки, як голод на землі. І ще п’ять років не будуть люди ні орати, ні врожаї збирати. Та Бог послав мене поперед вас, щоб залишити вас на землі й зберегти ваші життя через велике визволення. Отож не ви послали мене сюди, а Бог. Він поставив мене мов тим батьком фараонові, господарем у його домі і правителем усієї землі Єгипетської».

Йосип запрошує батька до Єгипту

Поспішайте до мого батька й перекажіть йому: «Так каже твій син Йосип: „Бог зробив мене господарем усього Єгипту. Приходь до мене, не відкладай! 10 І житимеш ти в землі Ґошенській, і будеш коло мене: і ти, і діти твої, і твої внуки, й отари твої і стада, і все, що маєш. 11 І я дбатиму про тебе, щоб ні ти, ні твоя родина, ніхто з домашніх не терпіли злиднів, бо попереду ще п’ять голодних років.

12 Погляньте, ваші очі й очі брата мого Веніамина бачать: це мої уста промовляють до вас. 13 Тож перекажіть батькові моєму про ту славу, що я здобув у Єгипті і про все, що ви бачили. А тоді мерщій приведіть мого батька сюди”».

14 І тоді Йосип міцно обійняв свого брата Веніамина і заплакав. І Веніамин теж заплакав, обнявши Йосипа. 15 І розцілував тоді Йосип усіх своїх братів і плакав. Після того його брати розмовляли з ним.

16 Чутка про те, що прийшли брати Йосипові, дійшла до палацу фараона. І зраділи тоді фараон і його слуги. 17 І сказав фараон Йосипу: «Скажи братам своїм, щоб вони так зробили: нав’ючте своїх ослів і йдіть до землі Ханаанської. 18 Тоді заберіть свого батька і ваші родини й приходьте до мене. Я віддам вам кращі землі в Єгипті, і ви їстимете найкраще з того, що дає земля Єгипетська». 19 Накажи також: «Візьміть вози з Єгипту для ваших дітей та жінок і, забравши свого батька, приходьте. 20 Та не шкодуйте про речі, що залишаться, бо все найкраще, що є в єгипетській землі, належатиме вам».

21 Ізраїлеві сини так і зробили. Йосип дав їм вози, як наказав фараон, і дав також харчів на дорогу. 22 Кожному з них він дав до того ж переміну одягу, а Веніамину дав триста зливок срібла і п’ять перемін одягу. 23 Батькові він послав таке: десять ослів, нав’ючених усяким єгипетським добром, а також десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і харчами батькові на дорогу. 24 І відправив він своїх братів, і вони вирушили. Йосип їх напучував: «Глядіть не сперечайтеся в дорозі».

25 І вийшли вони з Єгипту і прийшли до свого батька Якова в землю Ханаанську. 26 Вони сказали йому: «Йосип іще живий і править він усією землею Єгипетською». Серце його отерпло, бо він не повірив їм. 27 Тоді вони переказали йому всі слова Йосипові, з якими той звертався до них. І побачив Яків ті вози, що Йосип прислав, аби забрати його. І дух Якова, їхнього батька, ожив. 28 Тоді Ізраїль мовив: «Досить! Мій син Йосип іще живий. Я піду й побачу його перед смертю своєю».

Footnotes

  1. 43:32 бо єгиптяни… огидним Ізраїльтяни були пастухами і їли м’ясо биків, корів, овець та кіз. Єгиптяни поклонялися цим тваринам і вважали їх своїми богами. Див.: Бут. 46:34.
  2. 44:4 Навіщо… чашу? Ці слова наведені виключно у давньогрецькому тексті.