Бытие 41-43

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Фараонів сон

41 Два роки по тому фараонові приснився сон, наче він стоїть на березі ріки Ніл. ² І виходить із Нілу сім корів, та такі гарні та вгодовані! І почали вони пастися в очереті. ³ І ще сім корів вийшло з Нілу за ними, та такі бридкі та худі! Поставали вони поруч з тими на березі Нілу. ⁴ Тоді бридкі та худі корови з’їли гарних та вгодованих. На цьому фараон прокинувся. ⁵ І знову він заснув, і сниться йому вдруге: сім колосків з зерном, повні та гарні, і виростають вони з одного стебла. ⁶ Ще сім колосків, але тонкі та зморщені від східного (гарячого) вітру виростають за ними. ⁷ Потім тонкі колоски поглинули сім повних та гарних колосків. І прокинувся фараон, але то був лише сон.

⁸ Вранці дух його занепокоївся. І послав він по всіх чародіїв Єгипту та по своїх мудреців і розповів їм свої сни. Але ніхто не зміг розтлумачити їх фараонові.

Розповідь про Йосипа

⁹ Та головний виночерпій сказав фараонові: «Сьогодні я згадав свої провини. ¹⁰ Якось фараон розгнівався на своїх слуг і кинув мене й головного пекаря до в’язниці, під нагляд начальника варти. ¹¹ Однієї ночі кожному з нас приснилися сни, та кожний з них мав своє значення. ¹² З нами там був молодий єврей-раб, слуга начальника варти. Ми розповіли йому, а він розтлумачив нам наші сни, кожному значення його сну. ¹³ І сталося так, як він казав нам. Мене повернули на мою посаду, а пекаря повісили».

Йосип у фараона

¹⁴ То фараон послав по Йосипа, і його швиденько вивели з темниці. Йосип поголився, перевдягнувся й прийшов до фараона. ¹⁵ Фараон і каже йому: «Мені приснився сон, і немає нікого, хто може розтлумачити його. Та я чув про тебе, що ти вмієш тлумачити сни».

¹⁶ Йосип відповів фараонові: «Не я, але можливо Бог матиме ласку пояснити сни фараонові». ¹⁷ А фараон каже Йосипу: «У сні моєму стояв я на березі ріки Ніл. ¹⁸ Аж раптом виходять із Нілу сім вгодованих і добрих корів і пасуться в очереті. ¹⁹ За ними ще сім корів виходять, та такі бідні, бридкі й геть худі! Я ніколи не бачив таких бридких у всьому Єгипті. ²⁰ І пожерли ті худі бридкі корови перших сімох, Угодованих. ²¹ І навіть тоді, коли вони пожерли їх, ніхто не міг сказати, що вони пожерли їх, вони залишилися такі ж бридкі, як і раніше. Тоді я прокинувся. ²² Далі я бачив уві сні сім колосків із зерном, і були вони повні та добрі, і росли вони з одного стебла. ²³ За ними росло ще сім колосків, зів’ялі, тонкі та зморщені від східного (гарячого) вітру. ²⁴ Тоді тонкі колоски проковтнули сім гарних. Я розповів це своїм жерцям, але ніхто з них не зміг розтлумачити того».

Йосипове тлумачення снів

²⁵ Тоді Йосип сказав фараону: «Фараонові сни мають єдине значення. Бог повідомив фараонові про те, що Він згодом вчинить. ²⁶ Сім добрих корів—сім (добрих) років, і сім добрих колосків з зерном—це також сім (добрих) років. Це один і той же сон. ²⁷ Сім худих і бридких корів, що вийшли слідом за першими—це сім (поганих) років. Також і сім тонких колосків, зморщених від східного вітру—це сім голодних років. ²⁸ Ось чому я кажу фараонові, що Бог відкрив йому те, що Він згодом зробить.

²⁹ Послухай, протягом семи років добробут пануватиме на всій єгипетській землі. ³⁰ За ними настануть сім голодних років, і весь добробут забудеться на єгипетській землі, і голод занапастить країну.

³¹ Час достатку забудеться через голод, що настане, бо буде він дуже тяжкий. ³² А що сон повторився фараонові двічі, то це означає, що було це призначено Богом, і що Бог зробить так, що все це незабаром збудеться.

³³ Тож нехай зараз фараон знайде розумного й мудрого чоловіка і поставить його над усією єгипетською землею. ³⁴ Нехай фараон вибере й призначить наглядачів за землею, щоб вони збирали п’яту частину всього, що дає єгипетська земля, протягом семи років статків. ³⁵ Вони мусять зібрати все збіжжя за ті сім урожайних років, що настануть. Вони також мусять заготовити хліб, згідно з фараоновим наказом, у містах і зберігати його. ³⁶ І ці харчі будуть запасом для країни на сім голодних років, що прийдуть на Єгипетську землю, щоб голод не занапастив землю».

³⁷ Сказане дуже сподобалося фараонові та всім його підлеглим. ³⁸ Фараон сказав своїм підлеглим: «Чи можемо ми знайти чоловіка такого, як цей, що має Дух Божий у собі?» ³⁹ І звернувся фараон до Йосипа: «Оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає нікого розумнішого й мудрішого від тебе. ⁴⁰ Ти відповідатимеш за мій дім, а мої люди слухатимуться твого слова. Лиш я на троні буду вищим від тебе». ⁴¹ І ще сказав фараон Йосипу: «Послухай-но, я доручаю тобі правити всією єгипетською землею».

⁴² Тоді фараон зняв з пальця перстень зі своєю печаткою і надів його Йосипові на палець. Потім він вбрав Йосипа в тонкі льняні шати і почепив золотий ланцюжок йому на шию. ⁴³ І везли Йосипа на другій за фараоновою колісниці, і люди гукали поперед нього: «Вклоняйтеся!» Тож доручив фараон йому правити всією єгипетською землею. ⁴⁴ І сказав фараон Йосипу: «Я фараон, тому без твого дозволу ніхто у всій землі Єгипетській не посміє ворухнути рукою, чи ступити ногою».

⁴⁵ І дав фараон Йосипові ім’я Цафенат-Панеа^[a]. Він також дав йому за дружину Асенат, дочку Потіфера, жреця з Она. І пройшов тоді Йосип по всій землі Єгипетській.

⁴⁶ Йосипу було тридцять років, коли він почав служити фараону, єгипетському царю. Залишивши фараона, він подорожував по всій єгипетській землі. ⁴⁷ Протягом семи врожайних років земля рясно родила. ⁴⁸ Йосип збирав увесь хліб семи років, коли був достаток у Єгипті, і складав його в містах. Він складав у містах хліб, зібраний навколо кожного з них. ⁴⁹ І зібрав Йосип зерна так багато, як того піску морського, так багато, що перестав міряти. Його було дуже багато.

⁵⁰ Перед тим, як настали голодні роки, у Йосипа народилося двоє синів. Їх народила йому Асенат, дочка Потіфера, жреця з Она. ⁵¹ Йосип назвав первістка Манассією^[b], мовивши: «Бог дав мені забути про всі мої біди, про батьків дім». ⁵² Другого сина Йосип назвав Ефраїмом^[c], мовивши: «Бог дав мені дітей на землі тривог моїх».

Голод

⁵³ Скінчилися сім років достатку в Єгипетській землі. ⁵⁴ І прийшли сім голодних років, як і казав Йосип. Голод був по всіх землях, але у всьому Єгипті скрізь був хліб. ⁵⁵ Коли ж у всьому Єгипті почав відчуватися голод, люди заволали до фараона щодо хліба, та фараон сказав усьому Єгипту: «Звертайтеся до Йосипа й робіть те, що він вам скаже».

⁵⁶ Коли голод охопив усю країну, Йосип повідчиняв усі комори, де зберігалося зерно, і почав продавати його єгиптянам, бо голод лютував на єгипетській землі. ⁵⁷ Люди з усіх усюд приходили в Єгипет до Йосипа, щоб купити хліба, бо голод лютував по всій землі.

Йоспові брати йдуть до Єгипту

42 Дізнавшись, що в Єгипті є хліб, Яків сказав своїм синам: «Чого дивитесь один на одного?» ² Він додав: «От послухайте. Я чув, що в Єгипті є хліб. Ідіть туди й купіть хліба для нас, аби нам жити та не повмирати».

³ Отже, Йосипові десятеро братів пішли в Єгипет купувати хліб. ⁴ Та Яків не послав Йосипового брата^[d] Веніамина з братами, оскільки боявся, що щось лихе може трапитися з ним. ⁵ І пішли Ізраїлеві сини купити хліба разом із багатьма іншими людьми, бо голод сягнув Ханаанської землі.

⁶ Йосип тоді правив країною. Він був якраз тим чоловіком, який продавав хліб усім людям звідусіль. Йосипові брати прийшли і вклонилися до землі перед ним. ⁷ Побачивши своїх братів, Йосип упізнав їх, але вдав, що не знає їх, і суворо говорив з ними. Він спитав: «Звідки ви?» Ті відповіли: «З землі Ханаанської, прийшли купити харчів».

⁸ Йосип упізнав своїх братів, та вони його не впізнали. ⁹ Він також згадав сни про своїх братів. Він їм і каже: «Ви шпигуни. Ви прийшли, щоб вивідати, в чому слабкість цієї землі». ¹⁰ А вони йому відповідають: «Ні, володарю, ми твої слуги і прийшли купити їжі. ¹¹ Ми всі сини одного батька. Ми чесні люди, твої слуги, а не шпигуни».

¹² Але Йосип наполягав: «Ні, ви прийшли, щоб вивідати, в чому слабкість цієї землі». ¹³ Вони йому знову: «Ми твої слуги, дванадцятеро братів, сини батька з землі Ханаанської. Наймолодший зараз із батьком, а ще одного більше немає в живих».

¹⁴ Йосип каже: «Є так, як я сказав. Ви—шпигуни! ¹⁵ І от як ви будете випробувані. Присягаю життям фараона, що не вийти вам звідси, доки ваш молодший брат не прийде. ¹⁶ Пошліть одного з вас і нехай він приведе вашого молодшого брата, а ви сидітиме поки що у в’язниці, щоб перевірити слова ваші, чи правду кажете. Якщо ж ні, то присягаю життям фараона, ви напевно шпигуни!» ¹⁷ І кинув їх Йосип до в’язниці на три дні.

Симеон лишається заложником

¹⁸ На третій день Йосип сказав їм: «Я богобоязний. Житимете, якщо зробите ось що. ¹⁹ Якщо ви чесні люди, то нехай один із вас залишається тут у в’язниці, а решта візьміть хліба та відвезіть, щоб полегшити голод у вашому краї. ²⁰ А потім приведіть мені вашого молодшого брата. То й підтвердите, що ваші слова правдиві, і ви не помрете». І вони погодилися на те. ²¹ Вони сказали одне одному: «Напевно, нас покарано за нашого брата. Ми бачили страждання його душі, коли він благав, та ми не слухали його. Через те й прийшло до нас нещастя».

²² Рувим тоді й каже їм: «Чи не казав я вам: „Не робіть зле хлопцеві!” Та ви не послухались, а зараз відплата приходить за його кров». ²³ Вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо ж із ними був перекладач.

²⁴ Відвернувся тоді Йосип від них і заплакав. Згодом він повернувся і далі говорив з ними. А тоді, забравши від них Симеона, він на їхніх очах зв’язав його.

²⁵ І наказав Йосип наповнити їхні лантухи зерном, повернути кожному в мішок їхні гроші і дати їм все необхідне для дороги. І все те було зроблено. ²⁶ І, нав’ючивши своїх ослів зерном, вони пішли. ²⁷ Коли один із них розв’язав свій мішок на привалі, щоб дати віслюкові трохи зерна, то побачив свої гроші. Вони лежали зверху в лантуху. ²⁸ Він сказав своїм братам: «Мені повернули гроші. Ось вони в моєму лантуху!» Серце тоді в них завмерло і, нажахані, вони почали питати одне одного: «І що ж це Бог зробив з нами?»

Йосипові брати повертаються до Ханаанської землі

²⁹ Повернувшись до свого батька Якова в Ханаанську землю, вони розповіли йому про все, що сталося з ними: ³⁰ «Правитель тієї землі суворо говорив з нами й кинув був нас до в’язниці, наче ми шпигуни якісь. ³¹ Ми йому казали: „Ми чесні люди. Ми не шпигуни. ³² Нас дванадцятеро братів, ми сини нашого батька. Одного вже немає в живих, а наш молодший з батьком у землі Ханаанській”».

³³ Тоді правитель тієї землі й каже нам: «Ось як я дізнаюся, чи чесні ви люди: залиште одного з братів зі мною, візьміть зерна для своїх родин, щоб не повмирали з голоду, та й ідіть собі. ³⁴ Тоді приведіть свого наймолодшого брата до мене, і я взнаю, що ви не шпигуни, а чесні люди. Я віддам вам вашого брата, і ви зможете купувати зерно на цій землі».

³⁵ Випорожнивши свої лантухи, вони знайшли гаманці з грошима. І побачивши свої гроші, вони й батько їхній перелякалися. ³⁶ І їхній батько Яків сказав: «Ви позбавили мене дітей. Йосипа більше немає, і Симеона більше немає. А ви ще й Веніамина хочете забрати. Все проти мене».

³⁷ Тоді Рувим і каже батькові: «Ти можеш убити обох моїх синів, якщо я не приведу його назад до тебе. Віддай його в мої руки, і я приведу його назад до тебе».

³⁸ Але Яків відповів: «Веніамин не піде з вами через те, що брат його помер і він залишився єдиним сином Рахилі. Якщо з ним щось трапиться в дорозі, то ви зведете моє сиве волосся в сиру могилу^[e]».

Яків відпускає Веніамина до Єгипту

43 Голод тяжко лютував на землі. ² Щойно доїли той хліб, що привезли з Єгипту, Яків звернувся до своїх синів: «Рушайте знову й привезіть нам трохи їжі».

³ Тоді Юда й каже йому: «Правитель нам суворо наказав: „Не з’являйтеся мені на очі, якщо брата вашого не буде з вами”. ⁴ Якщо відпустиш нашого брата з нами, то ми підемо й купимо тобі їжі. ⁵ Якщо ж не відпустиш, то не підемо, бо чоловік той наказав: „Не з’являйтеся мені на очі, якщо брата вашого не буде з вами!”»

⁶ Тоді Ізраїль сказав: «Нащо ж ви заподіяли мені таке лихо, сказавши тому чоловікові, що маєте ще брата?» ⁷ Вони відповіли: «Той чоловік пильно розпитував про нас та нашу родину: „Чи живий ваш батько? Чи маєте ще брата? Ми й відповіли йому. Хіба ж знали ми, що він скаже, щоб ми привели нашого брата”».

⁸ Тоді Юда й каже батькові: «Нехай хлопець іде зі мною, і ми можемо рушати, інакше всі помремо з голоду: і ти, і ми, і діти наші. ⁹ Я сам дбатиму про його безпеку й відповідатиму за нього. Якщо ж не приведу його назад, то винним буду перед тобою все життя. ¹⁰ Якби ми не гаяли час, то вже б двічі обернулися».

¹¹ І сказав тоді їм батько їхній Ізраїль: «Якщо так, то зробіть ось що: візьміть із собою щонайкращих плодів цієї землі у лантухи ваші й віднесіть тому чоловікові ці гостинці: трохи бальзаму й меду, пахощів і мирра, фісташкових горіхів та мигдалю. ¹² Візьміть удвоє більше грошей з собою. Заберіть ті гроші, що вам поклали в лантухи, можливо, то була помилка. ¹³ Беріть брата вашого і мерщій повертайтеся до того чоловіка. ¹⁴ І нехай Всемогутній Бог дарує вам прихильність того чоловіка. Нехай Він дасть змогу Симеонові та Веніамину повернутися з вами назад. А якщо вони не повернуться, то знову сумуватиму я з втрати сина».

Якові сини знову в Єгипті

¹⁵ Отже, взявши всі гостинці, вдвічі більше грошей і Веніамина, вони рушили до Єгипту. І постали вони перед Йосипом. ¹⁶ Побачивши Веніамина з ними, Йосип сказав слузі, який був старший у домі: «Приведи людей до оселі та скажи, щоб забили яку худобину й приготували обід, бо опівдні вони їстимуть разом зі мною».

¹⁷ І той зробив так, як звелів йому Йосип, і привів людей до Йосипового дому. ¹⁸ Але ті перелякалися, коли зайшли у Йосипів дім, і мовили: «Нас завели сюди через ті гроші, що хтось поклав у наші лантухи минулого разу, щоб звинуватити нас, схопити й пограбувати, забравши наших ослів».

¹⁹ І підійшли вони до слуги, що був старший у Йосиповому домі, і звернулися до нього біля входу. ²⁰ Вони сказали: «Послухай, чоловіче добрий, першого разу ми справді прийшли сюди, щоб купити їжі. ²¹ Та коли ми зупинилися на ночівлю й повідкривали лантухи, то знайшли зверху гроші у кожного з нас. Зараз ми принесли їх, щоб повернути. ²² Ми ще принесли грошей, щоб купити харчів. А хто ті гроші вклав до лантухів наших, того не знаємо».

²³ І слуга тоді каже: «Заспокойтеся й не бійтеся. Ваш Бог і Бог батька вашого вклав вам у лантухи той скарб, а я одержав ваші гроші». І тоді він вивів до них Симеона. ²⁴ Потім провів їх до Йосипового дому, дав їм води, й вони обмили ноги. Потім він нагодував їхніх ослів.

²⁵ Дізнавшись, що вони обідатимуть з Йосипом, його брати приготували гостинці до його приходу. ²⁶ Коли Йосип прийшов додому, вони віддали йому гостинці, що принесли з собою в дім, упавши перед ним долілиць. ²⁷ Тоді він привітався, запитавши про їхні справи: «Як там ваш старенький батько, про якого ви мені казали? Чи живий ще, чи здоровий?»

²⁸ І відповіли вони йому: «Так, твій слуга, наш батько, ще живий і здоровий. І вклонилися вони йому до землі». ²⁹ Звівши очі, Йосип побачив свого брата Веніамина, з яким вони мали одну матір, і промовив: «Це і є ваш наймолодший брат, про якого ви мені казали?» І додав: «Нехай Бог милує тебе, сину мій». ³⁰ І Йосип поспішив вийти, бо такі глибокі почуття до брата охопили його, що він ладен був заплакати. Він пішов до своєї кімнати і там заплакав.

³¹ Тоді Йосип вмився, повернувся назад і, опанувавши себе, промовив: «Подавайте обід».

³² І зібрали йому на окремий стіл, а братам його окремо. Єгиптянам, що з ним обідали, також зібрали окремо, бо єгиптяни не їдять разом з євреями, тому що вважають це огидним^[f]. ³³ Брати посідали перед ним відповідно до віку свого, від старшого до молодшого. Вони посідали та й озираються, дивуючись. ³⁴ Тоді Йосип наказав слугам пригощати братів зі свого столу і слуги подавали їм, а Веніаминові у п’ять разів більше, ніж іншим. І вони обідали й випивали разом із ним.