Бытие 36-38
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Нащадки Ісава
36 Ось родовід Ісава (він же Едом). 2 Ісаак узяв собі дружин із жінок ханаанських: Аду, дочку Елона-хиттита; Оголіваму, дочку Ани, дочки Цивеона-хивійця, 3 Басемат, Ізмаїлову дочку, сестру Невайота. 4 Ада з Ісавом народила Еліфаза. Басемат народила Реуела. 5 Оголівама народила Єуша, Ялама та Кору. Це були сини Ісавові, що народилися в землі Ханаанській.
6 Тоді Ісав узяв своїх жінок, синів та дочок, усіх своїх домашніх, свою отари та іншу худобу, все своє майно, що нажив у землі Ханаанській, і подався подалі від свого брата Якова. 7 Це сталося через те, що майна вони мали занадто багато, щоб жити разом. А земля, на якій вони жили, була вже неспроможна прогодувати ні їх обох, ані їхні стада. 8 Тож Ісав оселився в горах Сеїрських[a] (Ісава звали також Едомом).
9 Ось родовід Ісава, прабатька едомітів, що жили в горах Сеїрських.
10 Ось імена синів Ісавових: Еліфаз, син Ісавової дружини Ади, і Реуел, син Ісавової дружини Басемат.
11 Еліфаз мав синів Темана, Омара, Цефо, Ґатама і Кеназа.
12 Тімна була наложницею Еліфаза, Ісавового сина. Вона народила Амалика Еліфазові. Це були Ісавові нащадки від Ади.
13 Ось сини Реуела: Нагат, Зера, Шамма та Міцца. Це були Ісавові нащадки від його дружини Басемат.
14 Ось Ісавові сини від дружини Оголівами, дочки Ани, сина Цивеона: для Ісава вона народила Єуша, Ялама та Кору.
15 Ось голови родів[b], що пішли від Ісава:
нащадками Еліфаза, Ісавового первістка, були голови родів Теман, Омар, Цефо, Кеназ,
16 Кора, Ґатам і Амалик. Вони були головами родів у землі Едомській, і походили вони від Еліфаза. Це все Адині нащадки.
17 Ось нащадки Ісавового сина Реуела. Головами родів були Нагат, Зера, Шамма та Міцца. Були вони головами родів у землі Едомській, і походили вони від Реуела. Це були Ісавові нащадки від його дружини Басемат.
18 Ось нащадки Ісавової дружини Оголівами. Це голови родин Єуш, Ялам та Кора. Вони були головами родів, що походили від Ісавової дружини Оголівами, дочки Ани.
19 Все це були нащадки Ісава (він же Едом). І всі вони були головами своїх родів.
Родина Сеїра
20 Ось сини Сеїра-хореянина, що мешкали у цій землі:
Лотан, Шовал, Цивеон, Ана, 21 Дішон, Езер та Дішан. Вони були хореянами, головами своїх родів і нащадками Сеїра у землі Едомській.
22 Синами Лотана були Горі та Геман[c], а Лотановою сестрою була Тімна.
23 Синами Шовала були Алван, Манагат, Евал, Шефо і Онам.
24 Синами Цивеона були Ая і Ана (Це той Ана, що знайшов гарячі води в пустелі, коли доглядав ослів свого батька Цивеона).
25 Дітьми Ани були Дішон і Оголівама, дочка Ани.
26 А синами Дішона були Гемдан, Ешбан, Ітран і Керан.
27 Синами Езера були Вілхан, Зааван і Акан.
28 Синами Дішана були Уз і Аран.
29 Ось хто були хореяни і голови своїх родів: Лотан, Шовал, Цивеон, Ана, 30 Дішон, Езер і Дішан. Усі вони були хореянськими головами родів у землі Сеїрській.
Царі Едома
31 Ось які царі правили в землі Едома ще до того, як ізраїльтянами правив цар.
32 Бела, син Беора, став царем Едома. Його місто звалося Дінгаба[d].
33 Бела помер, а Йовав, син Зери з Боцри, став царем замість нього.
34 Йовав помер, і Хушам із землі теманійської царював після нього.
35 Хушам помер, і Хадад, син Бедада, царював після нього. Саме Хадад переміг мидіанців у землі Моавській. Його місто звалося Авіт.
36 Хадад помер, і Самла з Масреки став царем замість нього.
37 Самла помер, і Шаул з Реговота, що на річці Євфрат, царював після нього.
38 Шаул помер, і Ваал-Ханан, син Акбора, став царем замість нього.
39 Ваал-Ханан, син Акбора, помер, і Хадад[e] царював після нього. Його місто звалося Пау. Його дружина на ім’я Мегетавел була дочкою Матред, дочки Мезагава.
40 Ось голови родів, що походили від Ісава, поіменно й за місцем їхнього мешкання:
Тімна, Алва, Єтет, 41 Оголівама, Ела, Пінон, 42 Кеназ, Теман, Мівцар, 43 Маґдієл та Ірам. Усе це були голови родів едомських, за їхнім поселенням на землі, якою вони володіли. Ісав був прабатьком усього народу едомського.
Йосипові сни
37 Яків оселився там, де жив його батько, у землі Ханаанській.
2 Ось оповідь про Якову родину. Йосип мав сімнадцять років. Він пас овець разом зі своїми братами. Він був помічником синів Вілхи та Зілпи, що були дружинами його батька. Він розповів батькові про всі лихі справи своїх братів.
3 Ізраїль (тобто Яків) любив Йосипа над усіх своїх синів, бо той був сином його старості. Ізраїль подарував Йосипу гарний різнобарвний плащ[f]. 4 Брати ж бачили, що батько любить його більше, ніж їх. Вони ненавиділи його. Вони й слова доброго до нього не могли сказати.
5 Якось Йосипові приснився сон, і він розповів про нього своїм братам. Після цього брати його ще тяжче зненавиділи. 6 Він сказав: «Послухайте сон, що мені приснився. 7 Сниться мені, що ми в’яжемо снопи в полі. Аж гульк, встав мій сніп та й стоїть, а ваші зібралися навколо та й ну вклонятися моєму».
8 Тут брати йому й кажуть: «Ти що, й насправді збираєшся стати нашим царем і правити нами?» І зненавиділи вони його ще більше через сон і слова його.
9 І ще один сон приснився Йосипові, і він розповів його братам своїм. Він сказав: «Мені знову приснився сон про те, як сонце, місяць і одинадцять зірок вклонилися мені».
10 Коли він розповів своєму батькові й братам про це, то батько почав сваритися на нього такими словами: «Що то за сон такий тобі приснився? Чи може я, твоя мати й брати справді прийдуть і вклоняться тобі до землі?»
11 Брати заздрили Йосипові, та батько тримав це на серці. 12 Якось Йосипові брати пішли пасти батькові отари до Сихема. 13 Ізраїль і каже йому: «Твої брати пасуть зараз у Сихемі. От і ти підеш до них». Йосип каже: «Гаразд!»
14 Тоді Ізраїль каже йому: «Йди зараз, подивися, чи все гаразд із братами й отарами. Коли повернешся, то розкажеш мені». І послав Ізраїль Йосипа з долини Хеврон до Сихема. То він і пішов собі. 15 Коли Йосип прошкував полем, зустрівся йому чоловік, котрий спитав його: «Що ти тут шукаєш?» 16 Йосип відповів: «Я шукаю своїх братів. Чи не скажеш мені, будь ласка, де вони пасуть отари?» 17 Той чоловік і каже: «Вони пішли звідси, бо я чув, як вони казали: „Ходімо в Дотан”». То Йосип подався слідом за своїми братами і знайшов їх у Дотані.
Йосипа продають у рабство
18 Вони побачили його здалеку. Доки він наближався до них, вони змовилися вбити його. 19 Вони казали одне одному: «Погляньте, он іде той сновида. 20 Давайте вб’ємо його й кинемо до сухої криниці, а самі скажемо, що його розірвав дикий звір. Тоді побачимо, що вийде зі снів його».
21 Почувши це, Рувим вирішив урятувати Йосипа і сказав: «Не треба вбивати його». 22 Рувим додав: «Не будемо проливати кров. Киньмо його в колодязь у пустелі, але не піднімемо руку на нього». Рувим хотів урятувати Йосипа, щоб він повернувся до батька.
23 Коли Йосип підійшов до своїх братів, вони схопили його й зідрали гарний різнобарвний плащ, що був на ньому. 24 Потім кинули Йосипа до колодязя. Колодязь був порожній, води в ньому не було.
25 Потім вони сіли їсти. А як підвели очі, то побачили караван купців[g], що йшли з Ґілеада. Їхні верблюди були нав’ючені прянощами, бальзамом та миррою. Ішли вони до Єгипту.
26 Юда мовив до своїх братів: «Що за користь нам із того, що ми вб’ємо нашого брата і приховаємо його смерть? 27 Ходімо продамо його ізмаїльцям. Хай не буде його крові на наших руках, адже він наш брат, наша плоть». І брати погодилися з ним.
28 Коли мидіанські купці проходили повз них, вони витягли Йосипа з колодязя й віддали його купцям, а ті зібрали його в Єгипет. 29 Коли Рувим повернувся до ями й побачив, що Йосипа там нема, він розірвав на собі одяг в ознак суму. 30 Тоді він підійшов до своїх братів і сказав: «Хлопця там немає! Що ж мені тепер робити?»
31 Взяли тоді брати Йосипове вбрання і, забивши козла, вимастили вбрання кров’ю. 32 Принісши його до свого батька, вони сказали: «Ось що ми знайшли. Поглянь, чи не сина твого це одяг». 33 Впізнав Яків і каже: «Це мого сина вбрання. Дикий звір загриз його, напевно, розірвав на шматки». 34 І розірвав Яків на собі одяг, бо був у великому сумі, а потім одягнувши волосяницю[h] на стегна, багато днів горював за своїм сином. 35 Усі Якові сини й дочки поприходили, щоб утішити його, але він відмовився від того, щоб вони утішали його, кажучи: «Я горюватиму за сином своїм аж до самісінької смерті».
36 Тим часом мидіанці продали Йосипа в Єгипті Потифару, військовому, начальнику варти фараона.
Юда і Тамар
38 На той час Юда залишив своїх братів і подався до одного адулламіта, якого звали Гіра. 2 Там Юда побачив дочку одного ханаанця, якого звали Шуа. Він одружився з нею і ввійшов у неї. 3 Вона завагітніла й народила сина. І назвала вона його Ером.
4 Потім вона завагітніла знову й народила сина. І назвала вона його Онаном. 5 Потім вона народила ще одного сина і назвала його Шелах. Вона жила тоді в Кезиві, коли народився в неї Онан.
6 Юда знайшов своєму первістку Еру дружину на ім’я Тамар. 7 Та Юдин первісток Ер був лихим в очах Господніх. Тож Господь його вбив.
8 І Юда сказав Онану: «Ввійди до дружини покійного брата твого і виконай свій обов’язок перед братом[i], зачни нащадка йому».
9 Онан знав, що дитина не вважатиметься його дитям, і хоч коли б спав з жінкою свого брата, то марнував своє сім’я на землю, щоб не давати більше нащадків своєму братові. 10 Те, що робив Онан, не сподобалося Господу, і Він убив також і Онана.
11 Тоді Юда і сказав своїй невістці Тамар: «Вертайся до дому свого батька й не виходь заміж, аж доки не підросте мій син Шелах». А сам подумав: «Не вмер би й він так само, як його брати». Отже, Тамар пішла і жила у домі свого батька.
12 Після того минуло чимало часу. Юдина дружина, дочка Шуа, померла. Коли минув час жалоби, Юда зі своїм другом адулламітом Гірою пішли до Тимни до чоловіка, який стриг його овець. 13 Хтось сказав Тамар: «Поглянь, он твій свекор іде до Тимни стригти свої вівці».
14 Знявши з себе вдовине вбрання, вона накинула на себе покривало, закуталася, та й сіла коло брами Енаїма, що по дорозі до Тимни. Бо знала вона, що Шелах уже виріс, а її не віддали йому за дружину. 15 Побачивши її, Юда подумав, що то повія, оскільки вона закрила обличчя. 16 Він звернув з дороги і підійшовши до неї, мовив: «Ходімо й любитимемо одне одного». Бо він не знав, що то була його невістка. А вона спитала: «Що ти даси мені, якщо любитимемося?»
17 Юда відповів: «Я пришлю тобі козеня зі свого стада». Тамар каже: «Тільки якщо даси мені щось у заставу, доки пришлеш його». 18 Юда й питає: «Яку заставу я маю тобі дати?» Вона й каже: «Свою печатку на мотузці і палицю, що в руці тримаєш». То він віддав їй те все. Потім спізнав її, і вона завагітніла від нього.
19 Тоді Тамар устала й пішла додому. Вона зняла з себе покривало і вдягнулась у своє вдовине вбрання. 20 Потім Юда послав козенятко зі своїм другом Гірою-адулламітом, щоб він забрав його печатку на мотузці та палицю в тієї жінки, але Гіра не знайшов її. 21 Він розпитував людей: «Де та повія, що була біля Енаїма край дороги?» Але ті відповіли: «Ніякої повії тут не було».
22 Тож Гіра повернувся до Юди й каже: «Я не знайшов її, а тамтешні люди сказали мені: „Ніякої повії тут не було”. 23 Тоді Юда сказав: „Нехай та застава залишається в неї, інакше з нас сміятимуться. Я посилав до неї козенятко, але ти її не знайшов”».
24 Через три місяці Юді сказали: «Твоя невістка Тамар поводилась як повія. Он поглянь, вона й завагітніла від цього». Юда мовив: «Виведіть її і спаліть». 25 Коли її виводили з хати, вона послала сказати своєму свекру: «Я вагітна від того, кому ці речі належать». І запитала: «Чиї це печатка, мотузка і палиця?» 26 І тоді Юда впізнав їх і сказав: «Вона права, а не я, бо я не віддав їй мого сина Шелаха». Він більше не спав з нею.
27 Коли прийшов час їй народжувати, то виявилося, що вона носить близнят. 28 Коли вона народжувала, то одне дитя висунуло ручку і повитуха пов’язала на неї червону стрічку й мовила: «Цей з’явився першим». 29 Але як тільки ручка сховалася, його братик з’явився. І повитуха каже: «Ти таку перешкоду здолав!» І назвали його Перезом[j]. 30 Потім з’явився і його брат. У нього була червона стрічка на руці. І назвали його Зерою[k].
Footnotes
- 36:8 в горах Сеїрських Тобто «в горах Едома».
- 36:15 голови родів Ці родини дали початок великим племенам і народам.
- 36:22 Геман Або «Гомам».
- 36:32 Його… Дінгаба Це може означати, що місто Дінгаба було його столицею або містом, де він народився.
- 36:39 Хадад Або «Гадар».
- 37:3 різнобарвний плащ Або «смугастий плащ».
- 37:25 купців Або «ізмаїлітів».
- 37:34 волосяницю Грубий вовняний одяг, що вдягався на знак жалоби.
- 38:8 Ввійди… братом В Ізраїлі був закон, за котрим якщо чоловік помер без дітей, то один з братів візьме вдову собі в жінки. Якщо народиться дитина, то вона вважається дитиною померлого.
- 38:29 Перезом Перез означає «вирватися».
- 38:30 Зерою Зера означає «яскравий».
От Матфея 10:21-42
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
21 Брат видасть брата на смерть, а батьки віддадуть дітей своїх. Діти повстануть проти батьків своїх і віддадуть їх на смерть. 22 І ненавидітимуть вас усі за те, що ви йшли за Мною, але той, хто витерпить усе до кінця, врятується. 23 Коли вас переслідуватимуть в одному місті, то тікайте до іншого. Істинно кажу вам: ви ще не встигнете обійти всіх міст ізраїльських, як прийде Син Людський.
24 Учень—не важливіший за вчителя свого, а слуга—за свого господаря. 25 Учневі потрібно радіти, коли його сприймають як вчителя, а слузі—як пана його. Якщо люди називають Мене, голову родини, Вельзевулом, то наскільки певніше є те, що вони ображатимуть і вас, і домашніх ваших!»
Бійтеся Бога, не людей
(Лк. 12:2-7)
26 «Тож не бійтеся людей. Немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим. 27 Те, що Я кажу вам у пітьмі[a], кажіть при світлі[b], а що кажу вам пошепки, проголошуйте, щоб усі почули.
28 Більше не бійтеся тих, хто може вбити тіло, бо вони не можуть вбити душу вашу. Краще бійтеся Бога, Який може знищити і душу й тіло в пеклі. 29 Чи не за гріш продається пара горобців? А жоден з них не помре без відома Отця вашого! 30 Господь навіть знає скільки волосся на головах ваших! 31 То ж не бійтеся—ви значно важливіші, ніж зграя горобців!»
Не соромтеся своєї віри
(Лк. 12:8-9)
32 «Кожного, хто визнає Мене перед людьми, Я також визнаю перед Отцем Моїм Небесним. 33 Якщо ж хтось зречеться Мене перед людьми, того і Я зречусь перед Отцем Небесним».
Ісус прийшов, щоб розділити людей
(Лк. 12:51-53; 14:26-27)
34 «Не думайте, що Я прийшов, щоб принести мир на землю. Не мир Я приніс, а меч. 35 Я прийшов, аби
підняти сина проти батька,
дочку проти матері,
а невістку проти свекрухи.
36 Ворогами людини стануть її домашні.(A)
37 Той, хто любить батька чи матір, сина чи дочку свою більше, ніж Мене, не гідний Мене. 38 Хто не бере й не несе хреста страждання свого і не йде за Мною, той не гідний Мене. 39 Хто намагатиметься врятувати своє життя, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, той здобуде життя істинне».
Господь благословить тих, хто щиро прийме вас
(Мк. 9:41)
40 «Хто приймає вас, той приймає Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене. 41 Хто приймає пророка тому, що то пророк—той одержить винагороду пророчу, а хто приймає праведного чоловіка тому, що то праведний, одержить винагороду праведного. 42 Кожний, хто допоможе чим-небудь одному з цих найменших учнів Моїх, хоч би напоївши його прохолодною водою, бо то Мій учень, істинно кажу вам—той неодмінно одержить винагороду свою».
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International