¹⁹ А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.

²⁰ І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

²¹ І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.

²² (32-23) І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.

²³ (32-24) І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.

²⁴ (32-25) І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.

²⁵ (32-26) І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним.

²⁶ (32-27) І промовив: Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря. А той відказав: Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене.

²⁷ (32-28) І промовив до нього: Як твоє ймення? Той відказав: Яків.

²⁸ (32-29) І сказав: Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, і подужав.

²⁹ (32-30) І запитав Яків і сказав: Скажи ж Ім'я Своє. А Той відказав: Пощо питаєш про Ймення Моє? І Він поблагословив його там.

³⁰ (32-31) І назвав Яків ім'я того місця: Пенуїл, бо бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя.