Повернення Аврама до Ханаану

13 Тож Аврам пішов із Єгипту разом зі своєю дружиною і майном, що мав, у Неґев. З ними також був Лот. ² На той час Аврам був дуже багатий на худобу, срібло й золото. ³ Так Аврам мандрував із Неґева аж до Бетела, до того самого місця, де він спершу ставив свій намет між Бетелом та Аї. ⁴ Саме на цьому місці Аврам спорудив перший вівтар. Тут він поклонявся Господу.

Аврам і Лот розходяться

⁵ Лот, який мандрував з Аврамом, також мав худобу, овець і намети. ⁶ Земля не могла їх обох прогодувати, бо мали вони багато майна. Тож не могли вони жити разом. ⁷ Ще й чабани Аврама й Лота почали сперечатися. (В тих землях тоді жили ханаанці та перизійці).

⁸ Тоді Аврам сказав Лоту: «Не годиться нам сваритися з тобою, ані чабанам нашим. Ми ж усі брати. ⁹ Чи не вся земля перед тобою? Давай розійдемося. Якщо ти підеш ліворуч, то я—праворуч, якщо ж ти праворуч, то я—ліворуч».

¹⁰ Лот озирнувся й побачив, що вся Йорданська земля добре зрошувалася, немов сад Господній, як Єгипет, аж до самого Зоара. (Це було до того, як Господь зруйнував Содом і Ґоморру). ¹¹ Вибрав собі Лот Йорданську землю. І попрямував він на схід. Так вони розійшлися.

¹² Аврам залишився жити в Ханаанській землі, а Лот поселився в Йорданських землях. Він поставив свій намет біля Содома. ¹³ На той час мешканці Содома були злими і дуже грішили проти Господа.

¹⁴ Після того, як Лот пішов, Господь сказав Авраму: «Озирнися. Подивися з цього місця на північ, південь, схід і захід. ¹⁵ Всю цю землю, що ти бачиш, Я назавжди віддам тобі й твоїм нащадкам. ¹⁶ Я зроблю твій народ таким численним, як порох земний. Якщо хтось зможе полічити земні порошинки, то й народ твій зможе полічити. ¹⁷ Вставай же і йди цією землею з кінця в кінець, бо Я тобі її віддам».

¹⁸ Тож Аврам зняв свій намет і оселився ближче до діброви Мамре, неподалік від Хеврона. Там спорудив Аврам вівтар Господу.

Війна між царствами

14 Це сталося за часів, колі Амрафел був царем шинарським^[a], Аріох був царем елласарським, Кедорлаомер був царем еламським, а Тідал був царем ґоїмським. ² Ці царі пішли війною проти царя Содома Бери, царя Ґоморри Берші, царя Адми Шимава, царя Цевоїма Шемевера і царя Бели (місто Бела ще звалося Зоаром). ³ Останні зібрали всі свої сили в Шиддимській долині^[b] при Мертвому морі.

⁴ Усі вони служили дванадцять років Кедорлаомеру, але на тринадцятий рік повстали проти нього. ⁵ На чотирнадцятий рік Кедорлаомер та інші царі, що були з ним, пішли й перемогли рефаїв в Аштарот-Карнаїмі, зузимців у Хамі, емимців у Шаве-Киріатаїмі. ⁶ Вони перемогли хореян у горах Сеїру^[c] аж при Ель-Парані^[d], що поблизу пустелі. ⁷ Тоді Кедорлаомер разом із царями, що його підтримували, повернув назад і, дійшовши до Ен-Мішпата, що звався також Кадешем, підкорив усі амаликійські гори, а також аморійців, що жили в Хазазон-Тамарі.

⁸ І вийшли царі Содома, Ґоморри, Адми, Цевоїма і цар Бели (тобто Зоари), і вишикували війська до бою зі своїми ворогами в долині Шиддим. ⁹ І билися вони з Кедорлаомером, царем Елама, Тідалом, царем Ґоїма, Амрафелом, царем Шинара, Аріохом, царем Елласара—чотири царі проти п’ятьох. ¹⁰ В долині Шиддим було багато ям з дьогтем. Коли ж царі Содома й Ґоморри повтікали, то дехто з їхнього війська попадав у ті ями, решта ж утекла в гори. ¹¹ Тоді Кедорлаомер і його спільники забрали все майно Содома і Ґоморри, увесь їхній запас харчів й пішли геть.

Полонення Лота

¹² Кедорлаомер і його спільники захопили в полон і Лота, Аврамового небожа. Вони забрали все його майно та й подалися звідти (Лот жив у Содомі). ¹³ Один із тих, що вціліли, прийшов до єврея Аврама й розповів, про все, що сталося. Аврам тоді жив між дубів Мамре, неподалік від братів Ешкола та Анера. Вони домовилися з Аврамом, що допомагатимуть одне одному.

Аврам визволяє Лота

¹⁴ Почувши, що його родича захоплено в полон, Аврам озброїв триста вісімнадцять тренованих своїх домашніх, що були його рабами, і переслідував ворога аж до міста Дана. ¹⁵ Вночі, розділившись, Аврам і раби його напали на ворогів, розбили їх і гнали аж до Хови, що на північ від Дамаска.

¹⁶ Аврам повернув усе майно, захоплене ворогом. Повернув він також і Лота разом з усім його майном, усіма жінками і слугами. ¹⁷ Після перемоги над Кедорлаомером і царями, що з ним були, Аврам повернувся додому. Цар содомський вийшов йому назустріч у долині Шаве, що нині називається Царською долиною.

Мелхіседек благословляє Аврама

¹⁸ Мелхіседек, цар Салема, також вийшов назустріч, несучи хліб і вино. Він був священиком Всевишнього Бога. ¹⁹ Благословляючи Аврама, він сказав:

Аврам віддав Мелхіседеку десятину всього.

²¹ Тоді цар содомський і каже Аврамові: «Віддай мені людей, що були захоплені ворогом, а майно залиш собі». ²² І відповів Аврам содомському цареві: «Я тут клянуся Господом Богом Всевишнім, Творцем неба і землі, ²³ що не візьму навіть ремінця від сандалій з того, що належить тобі. Щоб не казав ти потім: „Я збагатив Аврама”. ²⁴ Єдине, що я візьму, це те, що з’їли мої люди. І треба віддати частку Анера, Ешкола та Мамре, які пішли зі мною і допомогли мені. Нехай заберуть своє».

Бог укладає Угоду з Аврамом

15 Після всього, що сталося, Аврамові прийшло Слово Господнє у з’яві. Господь мовив: «Не бійся, Авраме. Я—твій захист. І матимеш ти дуже велику винагороду». ² Але Аврам відповів: «О, Господи, мій Володарю! Яку винагороду Ти даси мені? Я й досі бездітний, а спадкоємцем моїм стане Еліезер із Дамаска». ³ І додав Аврам: «Ти не дав мені дітей, тож слуга, народжений у домі моєму, успадкує все від мене».

⁴ І Слово Господнє долинуло до нього: «Цей раб не успадкує від тебе нічого, а спадкоємцем твоїм стане твій власний син». ⁵ Тоді Господь вивів Аврама надвір і сказав: «Поглянь на небо і спробуй полічити зірки. Якщо можеш». Тоді Він додав: «Матимеш стільки нащадків, як отих зірок у небі».

⁶ І Аврам повірив у Господа. І Господь записав це Аврамові на карб як праведність. ⁷ Потім Він мовив: «Я Господь, Який вивів тебе з Ура халдейського, щоб віддати цю землю тобі у власність». ⁸ Аврам тоді спитав: «Господи, мій Володарю! Як я знатиму, що володію нею?»

⁹ І відповів йому Господь: «Візьми для Мене трирічну телицю, трирічну козу і трирічного барана, а також горлицю і молодого голуба». ¹⁰ Аврам приніс усе, як Господь звелів і порозрубував тварин навпіл. Тоді поклав одну половину проти другої, але птахів не розрубав. ¹¹ Трохи згодом злетілись на м’ясо великі птахи, але Аврам порозганяв їх.

¹² Коли сонце сідало і сон почав долати Аврама, глибока й жахлива темрява спустилася на нього. ¹³ І сказав Авраму Господь: «Ти мусиш знати, що нащадки твої будуть чужинцями в чужій країні. І стануть вони рабами в тій країн і будуть гноблені чотириста років. ¹⁴ Але Я судитиму той народ, що поневолить їх. І вийдуть тоді твої нащадки звідти з великими здобутками. ¹⁵ А ти житимеш довго і в мирі, потім прилучишся до своїх пращурів^[e], і поховають тебе. ¹⁶ Твій народ повернеться на ці землі через чотири покоління, бо міра беззаконня аморійців іще не сповнилася».

¹⁷ Після заходу сонця стало темно. І раптом стовп диму, немов із печі, і вогню, наче хто запалив смолоскип, пройшли між половинками розрубаних тварин^[f].

¹⁸ Того дня Господь уклав Угоду з Аврамом, кажучи: «Я віддаю цю землю твоїм нащадкам. Від ріки Єгипетської^[g] до великої ріки Євфрат.

¹⁹ Це землі кенітів, кенизійців, кадмонійців,

²⁰ хиттитів, перизійців, рефаїв,

²¹ аморійців, ханаанців, ґірґашитів та євуситів».

Проповідь на горі

(Лк. 6:20-23)

5 Коли Ісус побачив натовп, то зійшов на гору. ² Сівши на землю, Він почав навчати людей, та учні теж оточили Його:

¹¹ Благословенні ви, коли вас скривджують і переслідують і облудно зводять наклепи на вас тому, що ви Мої послідовники. ¹² Радійте й веселіться, бо на вас чекає велика нагорода на небесах! Так люди переслідували і всіх пророків, які жили до вас».

Сіль землі

(Мк. 9:50; 4:21; Лк. 14:34-35; 8:16)

¹³ «Ви—сіль землі, але коли сіль стає прісною і втрачає свій смак, як її знову солоною зробити? Вона стає ні на що непридатною. Хіба що викинути її геть, щоб топтали люди. ¹⁴ Ви—світло світу. Неможливо сховати міста, що стоїть на вершині гори. ¹⁵ Ніхто не ставить запалений світильник під перевернуту посудину, а на поставець, і він тоді світить усім у хаті. ¹⁶ Нехай світло ваше сяє людям, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли Отця свого Небесного».

Ісус і Старий Заповіт

¹⁷ «Не думайте, що Я прийшов знищити вчення Закону Мойсея чи пророків. Я прийшов не знищити його, але виконати. ¹⁸ Істинно кажу вам, що скільки існуватимуть небо і земля, жодна рисочка хоч однієї з літер Закону не зникне, аж доки не здійсниться все. ¹⁹ Якщо хтось порушить хоча б одну з найменших заповідей і навчить людей цього, той стане найменшим у Царстві Божому. Якщо ж він підкориться й виконуватиме заповіді та вчитиме інших чинити так само, то стане великим у Царстві Небесному. ²⁰ Кажу вам так, бо якщо ви не переважите законників та фарисеїв у виконанні того, чого вимагає Бог, то не ввійти вам до Царства Небесного».

Не гнівайтеся

²¹ «Ви чули, що сказано було нашим предкам: „Не вбивай”^(A). Той, хто вб’є, відповість за це перед судом. ²² Але кажу Я вам: якщо хтось гнівається на ближнього свого—відповість перед судом. Якщо ж хто образить ближнього свого—відповість перед Верховним судом^[c]. А якщо хто скаже: „Ти дурень”, буде горіти в пекельному вогні.

^23-24 Якщо ти несеш дар до вівтаря і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш дар свій. Перш піди примирися з братом, а тоді повернися й поклади на вівтар дарунок свій.

²⁵ Примирися зі своїм недругом, доки ти з ним ідеш до суду, інакше він віддасть тебе до рук судді, а той—сторожі, щоб кинути тебе до в’язниці. ²⁶ Істинно кажу: не вийти тобі звідти, доки не сплатиш усе, що заборгував до останнього грошу».