¹⁷ І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя.

¹⁸ Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.

¹⁹ У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.

²⁰ бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,

²¹ що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

²² Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.