Буття 29-30
Ukrainian Bible
29 І зібрався Яків, і пішов до краю синів Кедему.
2 І побачив, аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада. А на отворі криниці лежав великий камінь.
3 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.
4 І сказав до пастухів Яків: Браття мої, звідкіля ви? А ті відказали: Ми з Харану.
5 І сказав їм: Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового? І відказали: Знаємо.
6 І сказав їм: Чи гаразд із ним? І відказали: Гаразд. А ось Рахіль, дочка його, приходить з отарою.
7 І сказав: Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть.
8 А вони відказали: Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді понапуваємо отару.
9 Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.
10 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.
11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...
12 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...
13 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.
14 І промовив до нього Лаван: Поправді, ти кість моя й тіло моє! І сидів він із ним місяць часу.
15 І сказав Лаван до Якова: Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даремно? Скажи ж мені, яка плата тобі?
16 А в Лавана було дві дочки: ім'я старшій Лія, а ім'я молодшій Рахіль.
17 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.
18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою.
19 І промовив Лаван: Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!
20 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.
21 І сказав Яків Лаванові: Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду!
22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.
23 І сталося ввечері, і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.
24 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.
25 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти мене?
26 А Лаван відказав: У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.
27 Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других.
28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.
29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.
30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.
31 І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна.
32 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!
33 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.
34 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому. Тому й назвала ім'я йому: Левій.
35 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тим разом я буду хвалити Господа! Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.
30 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!
2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?
3 І сказала вона: Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей.
4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.
5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.
6 І сказала Рахіль: Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина. Тому назвала ймення йому: Дан.
7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.
8 І сказала Рахіль: Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, і перемогла. І назвала ймення йому: Нефталим.
9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку.
10 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина.
11 І сказала Лія: Прийшло щастя, і назвала ймення йому Ґад.
12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.
13 І промовила Лія: То на блаженство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну. І назвала ймення йому: Асир.
14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!
15 А та відказала їй: Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого? І сказала Рахіль: Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!
16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого. І лежав він із нею ночі тієї.
17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.
18 І промовила Лія: Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові. І назвала ймення йому: Іссахар.
19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.
20 І промовила Лія: Обдарував мене Бог добрим подарунком, цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів. І назвала ймення йому: Завулон.
21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.
22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.
23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: Бог забрав мою ганьбу!
24 І назвала ймення йому: Йосип, кажучи: Додасть Господь мені іншого сина!
25 І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого.
26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі.
27 І промовив до нього Лаван: Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе.
28 І далі казав: Признач собі заплату від мене, і я дам.
29 А той відказав: Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.
30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?
31 І сказав Лаван: Що ж я тобі дам? А Яків промовив: Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.
32 Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, і це буде заплата мені.
33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, крадене воно в мене.
34 А Лаван відказав: Так, нехай буде за словом твоїм!
35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.
36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.
37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.
38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як приходили пити.
39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.
40 І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.
41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.
42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше Якову.
43 І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.
Бытие 29-30
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Яків відпрацьовує за жінок
29 Тоді Яків вирушив далі й прийшов до землі синів Сходу. 2 Він роззирнувся й побачив криницю в полі й три отари овець, що лежали навколо неї, бо напували їх водою з тієї криниці. Зверху на криниці лежав великий камінь. 3 Коли отари там збиралися, камінь відвалювали від отвору й напували овець. Потім знову клали його на криницю.
4 Яків звернувся до вівчарів: «Звідки ви, брати мої?» Ті відповіли: «Ми з Гарана». 5 Яків запитав: «А чи знаєте ви Лавана, Нагорового сина?» Вони йому: «Знаємо». 6 Яків знову запитав: «Як він там?» Ті кажуть: «З ним усе гаразд. Поглянь, ось і дочка його Рахиль іде з вівцями». 7 Тоді він мовив: «Послухайте, сонце все ще високо в небі. Ще не час вівцям збиратися на ніч. Тож напувайте овець та й вертайте їх на пасовисько». 8 Вівчарі відказали: «Не можемо цього зробити, доки всі отари не зберуться. Тоді ми відвалимо камінь від отвору криниці та й понапуваємо овець».
9 Поки Яків отак розмовляв із ними, прийшла Рахиль із батьковими вівцями, яких вона доглядала. 10 Побачивши Рахиль, дочку Лавана, материного брата, Яків підійшов до криниці, відкотив камінь від отвору й напоїв отару Лавана, материного брата. 11 Яків поцілував Рахиль і голосно заплакав. 12 І розповів Яків Рахилі, що її батько є його родичом, а сам Яків є Ревеччиним сином. Рахиль тоді побігла й розповіла про все своєму батькові.
13 Почувши новину про сина своєї сестри Якова, Лаван вибіг йому назустріч. Він обняв Якова, поцілував і привів до себе в дім. Тоді Яків розповів Лаванові про все, що сталося. 14 І сказав тоді Лаван: «Як добре це, що ти кров і плоть моя». І залишився Яків у Лавана на цілий місяць.
Лаван обманює Якова
15 Якось Лаван спитав Якова: «Невже ти даремно служитимеш мені через те, що мій родич? Скажи, скільки платити тобі».
16 Лаван мав дві дочки. Старшу звали Лея, а молодшу Рахиль. 17 Лея мала ласкаві очі[a], а Рахиль була і станом гарна, і на лице вродлива. 18 Яків покохав Рахиль і сказав Лаванові: «Я працюватиму на тебе сім років, щоб одружитися з твоєю молодшою дочкою Рахиллю». 19 Лаван відповів: «Мені ліпше віддати її за тебе, ніж за когось іншого. Тож лишайся в мене».
20 Отже, Яків залишився й працював сім років, щоб дістати Рахиль. Але ті сім років здалися йому кількома днями, бо так він кохав її.
21 Коли ж пройшло сім років, Яків звернувся до Лавана: «Віддай мені мою жінку. Термін мій вийшов, маю пізнати її». 22 Тоді Лаван зібрав усіх тамтешніх людей і влаштував весілля. 23 Ввечері Лаван узяв свою дочку Лею, привів її до Якова, і той пізнав її. 24 Лаван віддав Леї свою служницю Зілпу, щоб та прислужувала їй.
25 А вранці побачив, що це була Лея. Він каже Лавану: «До чого ж ти мене призвів! Чи не служив я тобі сім років за Рахиль? Навіщо ж ти обдурив мене?» 26 Лаван відповів: «У нас такого немає, щоб віддавати молодшу дочку заміж раніше, ніж першу. 27 Проживеш тиждень зі старшою, а тоді я віддам тобі й молодшу. За це служитимеш мені ще сім років».
28 Яків так і зробив. Він прожив весільний тиждень із тією, і тоді Лаван віддав йому в жінки свою дочку Рахиль. 29 Лаван віддав Рахилі свою служницю Вілху, щоб та прислужувала їй. 30 Яків пізнав також і Рахиль і покохав її більше, ніж Лею. І працював він на Лавана ще сім років.
Якова родина примножується
31 Господь бачив, що Яків не любить Лею, і зробив так, щоб вона мала дітей. Натомість Рахиль була бездітна. 32 Лея завагітніла й народила сина, якого назвала Рувимом[b], бо сказала вона: «Господь і справді зглянувся на моє лихо. Неминуче тепер мій чоловік полюбить мене».
33 Лея завагітніла знову й народила сина. Вона сказала: «Господь почув, що мене чоловік не любить, і послав мені ще одного сина». І назвала вона його Симеоном[c].
34 І знову завагітніла Лея, і народила сина. Вона сказала: «Тепер уже мій чоловік близьким стане до мене, адже я народила йому трьох синів». Через те й назвала вона свого сина Левієм[d].
35 І знову завагітніла Лея, і народила сина. Вона сказала: «Цього разу я хвалитиму Господа». Тож назвала вона сина Юдою[e]. Після цього Лея перестала народжувати дітей.
Жінки й діти Якова
30 Коли Рахиль побачила, що в неї немає дітей від Якова, вона почала заздрити своїй сестрі. Тож і звернулась вона до Якова: «Дай мені дітей, інакше мені не жити!» 2 Розгнівавшись на Рахиль, Яків кинув: «Чи я Бог? Він не дав тобі мати дітей». 3 І сказала тоді Рахиль: «Поглянь, ось моя служниця Вілха. Пізнай її, щоб вона народила дитину для мене і я стала матір’ю через неї». 4 І віддала Рахиль свою служницю Вілху Якову як дружину, і він пізнав її.
5 Вілха завагітніла й народила Якову сина. 6 Рахиль тоді й каже: «Бог був мені суддею. Він вислухав мене й дав мені сина». Через те й назвала Рахиль свого сина Даном[f].
7 Вілха знову завагітніла й народила Якову другого сина. 8 І сказала Рахиль: «Я відчайдушно боролась зі своєю сестрою і перемогла». І назвала вона його Нафталі[g].
9 Лея, побачивши, що не матиме вже дітей, віддала Якову свою служницю Зілпу за дружину. 10 І Леїна служниця Зілпа народила Якову сина. 11 Лея сказала: «Мені пощастило». І назвала вона сина Ґадом[h].
12 Леїна служниця Зілпа народила Якову другого сина. 13 Лея сказала: «Я щаслива, адже всі молоді жінки назвуть мене щасливою!» Вона назвала його Ашером[i].
14 Якось під час зелених жнив Рувим вийшов у поле, знайшов там мандрагору[j] й приніс своїй матері Леї. Рахиль попросила її: «Дай мені, будь ласка, трохи мандрагори, яку приніс твій син». 15 Та відповіла: «Мало тобі, що забрала в мене чоловіка, так ще й хочеш забрати мандрагору мого сина?» Рахиль на те каже: «Якщо даси мені мандрагори твого сина, тоді Яків спатиме з тобою сьогодні».
16 Коли Яків того вечора повертався з поля, Лея вийшла йому назустріч і сказала: «Цієї ночі ляжеш зі мною, бо я заплатила за тебе мандрагорою, яку мій син знайшов». Тож Яків тієї ночі ліг з Леєю.
17 І Бог послухав Лею. Вона завагітніла й народила Якову п’ятого сина. 18 Лея сказала: «Бог нагородив мене за те, що віддала я чоловікові свою служницю». Вона назвала його Іссаха́ром[k].
19 І знову завагітніла Лея, і народила Якову шостого сина. 20 І сказала вона: «Бог щедро обдарував мене. Тепер чоловік шануватиме мене, бо я дала йому шістьох синів». Вона назвала його Завулоном[l].
21 Згодом Лея народила дочку і назвала її Діною.
22 Тоді Бог згадав Рахиль і прислухався до неї. Він зробив так, щоб і вона змогла мати дітей. 23 Тож Рахиль завагітніла й народила сина. Вона сказала: «Бог зняв з мене ганьбу». 24 Рахиль назвала його Йосипом[m]. Вона сказала: «Хай би Господь дав мені ще одного сина».
Яків перехитрував Лавана
25 Коли Рахиль народила Йосипа, Яків мовив до Лавана: «Відпусти мене до моєї рідної землі. 26 Віддай мені моїх жінок і дітей, за яких я відробив тобі. Віддай мені їх, і я піду, бо ти знаєш, що я добре тобі служив».
27 Лаван відповів йому: «Якщо твоя ласка[n], то послухай. Я дізнався з віщування, що Господь благословив мене через тебе». 28 І додав: «Назви свою ціну, і я сплачу її». 29 Яків йому й каже: «Ти знаєш, як я служив тобі, як я доглядав твою худобу. 30 Те мале, що ти мав до того, як я прийшов, зараз зросло у багато разів. Господь благословив тебе, щойно я прийшов. Ось прийшов час мені попрацювати і для власного дому?»
31 Лаван спитав: «Що ж тобі дати?» Яків відказав: «Нічого мені не давай. Якщо зробиш для мене те, що я хочу, то я повернуся й знову пастиму й доглядатиму твої отари. 32 Сьогодні я пройду по всіх твоїх отарах і відберу кожну сіру або плямисту вівцю і кожне руде козеня, а також сірих або плямистих кіз. Це й буде мені платнею. 33 Моя чесність невдовзі посвідчить за мене. Коли ти перевірятимеш мій заробіток, то якщо у мене знайдеш яку козу, що не буде сірою чи плямистою, а ягня—рудим, то вважатимеш, що я їх украв».
34 І сказав тоді Лаван: «Гаразд! Нехай буде так, як ти кажеш». 35 А сам того ж дня вилучив (сховав) усіх сірих або плямистих козлів та кіз, усіх, що мали біле на собі, а також усіх рудих ягнят. І наказав синам своїм стерегти їх. 36 Лаван відвів усю ту худобу в інше місце. Добиралися туди вони три дні. Яків же залишився стерегти решту Лаванових отар на старому місці. 37 Він тоді нарізав свіжого гілля з тополь, мигдалевого та платанового дерев і подекуди познімав з них кору, залишивши білі смужки на гілках. 38 І розкидав те гілля коло отар по жолобах для води в місцях водопою, й де вівці парувалися. 39 Після того, як вівці злучалася коло того гілля, народжувалися рябі, строкаті та смугасті ягнята. 40 Яків відділяв ягнят. Він ставив овець писками проти смугастих та рудих у Лавановій отарі. Так Яків тримав свої власні отари окремо, не змішуючи їх. 41 Щоразу, коли міцніші тварини злучалися, він клав гілля у ночви, щоб злучаючись біля тих ночв, вони його бачили. 42 Не робив він цього зі слабшими тваринами. Тож слабші ягнята ставали Лавановими, а міцніші—Яковими.
43 Отже, Яків став дуже і дуже багатим. І мав він великі отари, слуг і служниць, верблюдів і ослів.
Footnotes
- 29:17 Лея… очі Йдеться про те, що Лея не була вродливою, як Рахиль. Можливе ще таке прочитання, що вона мала слабкий зір.
- 29:32 Рувимом Рувим означає «поглянь, ось син».
- 29:33 Симеоном Симеон означає «Він чує».
- 29:34 Левієм Левій означає «приєднуватися» або «ставати близьким».
- 29:35 Юдою Юда означає «хвала Йому».
- 30:6 Даном Дан означає «вирішувати» або «судити».
- 30:8 Нафталі Нафталі означає «моя боротьба».
- 30:11 Ґадом Ґад означає «щаслива вдача».
- 30:13 Ашером Ашер означає «щасливий» або «благословенний».
- 30:14 мандрагору Люди вірили, що ця рослина позбавляла жінок безпліддя.
- 30:18 Іссаха́ром Іссаха́р означає «винагорода».
- 30:20 Завулоном Завулон означає «шана».
- 30:24 Йосипом Гра слів. Йосип означає «збирати», «відбирати» або «додавати».
- 30:27 Якщо твоя ласка Дослівно «Якщо матиму я благословення в твоїх очах». Це ввічлива форма спитати дозволу щось сказати.
Від Матвія 9:1-17
Ukrainian Bible
9 І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.
2 І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!
3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає.
4 Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?
5 Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи?
6 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
7 Той устав і пішов у свій дім.
8 А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!...
9 А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.
10 І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.
11 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?
12 А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі!
13 Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.
14 Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?
15 Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони.
16 До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.
17 І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде.
Read full chapter
От Матфея 9:1-17
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Зцілення паралізованого
(Мк. 2:1-12; Лк. 5:17-26)
9 Ісус знову сів у човен і, перепливши озеро, повернувся назад до Свого міста. 2 І принесли люди до Нього паралізованого чоловіка, який лежав у ліжку. Побачивши, як сильно вони вірують, Ісус мовив до немічного: «Сину Мій, гріхи твої прощені».
3 Деякі книжники почули, що сказав Ісус, та почали говорити поміж собою: «Він зневажає Бога Своїми словами!» 4 Оскільки Ісус знав думки їхні, то сказав їм: «Чому такі недобрі думки в серцях ваших? 5 Що легше сказати: „Твої гріхи прощені!” чи „Вставай і ходи?” 6 Але Я доведу вам, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І мовив Він до паралізованого: «Вставай, бери постіль свою і йди додому!»
7 Вставши, немічний подався додому. 8 Коли люди побачили це, то вони були приголомшені, і почали хвалити Бога за те, що Господь дав Людині таку силу.
Покликання Левія (Матвія)
(Мк. 2:13-17; Лк. 5:27-32)
9 Коли Ісус ішов звідти, то побачив чоловіка на ім’я Матвій, який сидів у будці, збираючи податки. Ісус сказав йому: «Слідуй за Мною!» Тож Матвій встав і вирушив за Ним. 10 І сталося так, що коли Ісус їв у домі Матвія, багато збирачів податків та грішників прийшло, і посідали вони за стіл разом з Ісусом і Його учнями. 11 Побачивши те, фарисеї почали питати Ісусових учнів: «Чому ваш Учитель їсть за одним столом зі збирачами податків та грішниками?»
12 Почувши це, Ісус сказав їм: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. 13 Отож ідіть і поміркуйте, що означають ці слова: „Я хочу милосердя, а не пожертв”(A), бо Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників до покаяння».
Про піст
(Мк. 2:18-22; Лк. 5:33-39)
14 Тоді учні Іоана підійшли до Ісуса й запитали Його: «Чому ми й фарисеї часто постимося, а Твої учні—ні?»
15 Ісус відповів на те: «Чи бачили ви колись, щоб друзі нареченого постилися на весіллі, поки молодий ще з ними? Та прийде час, коли молодий залишить їх, тоді вони й засумують і почнуть поститися.
16 До старої одежі не пришивають латки з неусадженої тканини, бо вона збіжиться й відірветься від старої тканини і діра буде ще більшою. 17 Ніхто не наливає молоде вино в старі міхи, бо вони розірвуться, тож вино розіллється, а міхи зіпсуються. Навпаки, нового вина потрібні нові міхи, щоб зберегти і одне і друге».
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International