Буття 13-15
Ukrainian Bible
13 І піднявся Аврам із Єгипту, сам, і жінка його, і все, що в нього було, і Лот разом із ним, до Неґеву.
2 А Аврам був вельми багатий на худобу, на срібло й на золото.
3 І пішов він в мандрівки свої від Неґеву аж до Бет-Елу, аж до місця, де напочатку намет його був поміж Бет-Елом і поміж Гаєм,
4 до місця жертівника, що його він зробив там напочатку. І Аврам там прикликав Господнє Ймення.
5 Так само й у Лота, що з Аврамом ходив, дрібна та велика худоба була та намети.
6 І не вміщала їх та земля, щоб їм разом пробувати, бо великий був їхній маєток, і не могли вони разом пробувати.
7 І сталася сварка поміж пастухами худоби Аврамової та поміж пастухами худоби Лотової. А ханаанеянин та періззеянин сиділи тоді в Краю.
8 І промовив до Лота Аврам: Нехай сварки не буде між мною та між тобою, і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми, бо близька ми рідня.
9 Хіба не ввесь Край перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Коли підеш ліворуч, то я піду праворуч, а як ти праворуч, то піду я ліворуч.
10 І звів Лот свої очі, і побачив усю околицю Йорданську, що наводнена вся вона аж до Цоару, перед тим, як Содом та Гомору був знищив Господь, як Господній, садок, як єгипетський край!
11 І Лот вибрав собі всю околицю йорданську. І Лот рушив на схід, і вони розлучилися один від одного.
12 Аврам оселився в землі ханаанській, а Лот оселився в рівнинних містах околиці, і наметував аж до Содому.
13 А люди содомські були дуже злі та грішні перед Господом.
14 І промовив Господь до Аврама, коли Лот розлучився із ним: Зведи очі свої, та поглянь із місця, де ти, на північ, і на південь, і на схід, і на захід,
15 бо всю цю землю, яку бачиш, Я її дам навіки тобі та потомству твоєму.
16 І вчиню Я потомство твоє, як той порох землі, так, що коли хто потрапить злічити порох земний, то теж і потомство твоє перелічене буде.
17 Устань, пройдись по Краю вздовж його та вширшки його, бо тобі його дам!
18 І Аврам став наметувати, і прибув, і осів між дубами Мамре, що в Хевроні вони. І він збудував там жертівника Господеві.
14 І сталось за днів Амрафела, царя Шинеару, Арйоха, царя Елласару, Кедор-Лаомера, царя Еламу, і Тидала, царя Ґоїму,
2 вони вчинили війну з Бераєм, царем Содому, і з Біршаєм, царем Гомори, з Шин'авом, царем Адми, і Шемевером, царем Цевоїму, і з царем Белаю, що Цоар тепер.
3 Усі ці зібрались були до долини Сіддім, вона тепер море Солоне.
4 Дванадцять літ служили вони Кедор-Лаомерові, а року тринадцятого повстали.
5 А року чотирнадцятого прибув Кедор-Лаомер та царі, що були з ним, і побили Рефаїв в Аштерот-Карнаїмі, і Зузів у Гамі, і Емів у Шаве-Кір'ятаїмі,
6 і Хорянина в горах Сеїру аж до Ел-Парану, що він при пустині.
7 І вернулись вони, і прибули до Ен-Мішпату, воно тепер Кадеш, і звоювали всю землю Амалика, а також Аморея, що сидів у Хаццон-Тамарі.
8 І вийшов цар Содому, і цар Гомори, і цар Адми, і цар Цевоїму, і цар Белаю, тепер він Цоар, і вишикувалися з ними на бій у долині Сіддім,
9 із Кедор-Лаомером, царем Еламу, і Тидалом, царем Ґоїму, і Амрафелом, царем Шинеару, і Арйохом, царем Елласару, чотири царі проти п'ятьох.
10 А долина Сіддім була повна смоляних ям; і втекли цар Содому й цар Гомори, та й попадали туди, а позосталі повтікали на гору.
11 І взяли вони ввесь маєток Содому й Гомори, і всю їхню поживу, і пішли.
12 І взяли вони Лота, сина брата Аврамового, бо пробував у Содомі, і добро його та й пішли.
13 І прийшов був недобиток, та й розповів єврею Аврамові, а він жив між дубами амореянина Мамре, брата Ешколового й брата Анерового, Аврамових спільників.
14 І почув Аврам, що небіж його взятий у неволю, та й узброїв своїх вправних слуг, що в домі його народились, три сотні й вісімнадцять, і погнався до Дану.
15 І він поділився на гурти вночі, він та раби його, і розбив їх, і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч Дамаску.
16 І вернув він усе добро, а також Лота, небожа свого, і добро його повернув, а також жінок та людей.
17 Тоді цар Содому вийшов назустріч йому, як він повертався, розбивши Кедор-Лаомера та царів, що були з ним, до долини Шаве, вона тепер долина Царська.
18 А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього.
19 І поблагословив він його та й промовив: Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю.
20 І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої ворогів твоїх. І Аврам дав йому десятину зо всього.
21 І сказав цар содомський Аврамові: Дай мені людей, а маєток візьми собі.
22 Аврам же сказав цареві содомському: Я звів свою руку до Господа, Бога Всевишнього, Творця неба й землі,
23 що від нитки аж до ремінця сандалів я не візьму з того всього, що твоє, щоб ти не сказав: Збагатив я Аврама.
24 Я не хочу нічого, даси тільки те, що слуги поїли, та частину людям, що зо мною ходили: Анер, Ешкол і Мамре, частину свою вони візьмуть.
15 По цих-о подіях було слово Господнє Аврамові в видінні таке: Не бійся, Авраме, Я тобі щит, нагорода твоя вельми велика.
2 А Аврам відізвався: Господи, Господи, що даси Ти мені, коли я бездітний ходжу, а керівник мого господарства він Елі-Езер із Дамаску.
3 І сказав Аврам: Отож, Ти не дав нащадка мені, і ото мій керівник спадкоємець мені.
4 І ось слово Господнє до нього таке: Він не буде спадкоємець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра, він буде спадкоємець тобі.
5 І Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: Таким буде потомство твоє!
6 І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність.
7 І промовив до нього: Я Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти спадкоємець її.
8 І промовив Аврам: Господи, Господи, з чого я довідаюся, що буду спадкоємець її?
9 Він же промовив до нього: Візьми трилітнє теля, і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і пташеня голубине.
10 І взяв він для Нього все те, і розсік його пополовині, і дав кожну частину його відповідно до другої, але птаства не розсік.
11 І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв його.
12 Коли ж сонце схилялось на захід, то спав сон на Аврама. І ось спадає на нього жах темний, великий.
13 І промовив Господь до Аврама: Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ.
14 Але народ, якому служити вони будуть, Я засуджу; та вони потім вийдуть з великим маєтком.
15 А ти до своєї рідні прийдеш у мирі, у старості добрій похований будеш.
16 А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина.
17 І сталось, коли зайшло сонце й була темрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняний перейшов поміж тими кусками жертви.
18 І того дня склав Господь заповіта з Аврамом, говорячи: Потомству твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата:
19 хенеянина, і кенізеянина, і кадмонеянина,
20 і хіттеянина, і періззеянина, і рефаеянина,
21 і амореянина, і ханаанеянина, і ґірґашеянина, і евусеянина.
Бытие 13-15
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Повернення Аврама до Ханаану
13 Тож Аврам пішов із Єгипту разом зі своєю дружиною і майном, що мав, у Неґев. З ними також був Лот. 2 На той час Аврам був дуже багатий на худобу, срібло й золото. 3 Так Аврам мандрував із Неґева аж до Бетела, до того самого місця, де він спершу ставив свій намет між Бетелом та Аї. 4 Саме на цьому місці Аврам спорудив перший вівтар. Тут він поклонявся Господу.
Аврам і Лот розходяться
5 Лот, який мандрував з Аврамом, також мав худобу, овець і намети. 6 Земля не могла їх обох прогодувати, бо мали вони багато майна. Тож не могли вони жити разом. 7 Ще й чабани Аврама й Лота почали сперечатися. (В тих землях тоді жили ханаанці та перизійці).
8 Тоді Аврам сказав Лоту: «Не годиться нам сваритися з тобою, ані чабанам нашим. Ми ж усі брати. 9 Чи не вся земля перед тобою? Давай розійдемося. Якщо ти підеш ліворуч, то я—праворуч, якщо ж ти праворуч, то я—ліворуч».
10 Лот озирнувся й побачив, що вся Йорданська земля добре зрошувалася, немов сад Господній, як Єгипет, аж до самого Зоара. (Це було до того, як Господь зруйнував Содом і Ґоморру). 11 Вибрав собі Лот Йорданську землю. І попрямував він на схід. Так вони розійшлися.
12 Аврам залишився жити в Ханаанській землі, а Лот поселився в Йорданських землях. Він поставив свій намет біля Содома. 13 На той час мешканці Содома були злими і дуже грішили проти Господа.
14 Після того, як Лот пішов, Господь сказав Авраму: «Озирнися. Подивися з цього місця на північ, південь, схід і захід. 15 Всю цю землю, що ти бачиш, Я назавжди віддам тобі й твоїм нащадкам. 16 Я зроблю твій народ таким численним, як порох земний. Якщо хтось зможе полічити земні порошинки, то й народ твій зможе полічити. 17 Вставай же і йди цією землею з кінця в кінець, бо Я тобі її віддам».
18 Тож Аврам зняв свій намет і оселився ближче до діброви Мамре, неподалік від Хеврона. Там спорудив Аврам вівтар Господу.
Війна між царствами
14 Це сталося за часів, колі Амрафел був царем шинарським[a], Аріох був царем елласарським, Кедорлаомер був царем еламським, а Тідал був царем ґоїмським. 2 Ці царі пішли війною проти царя Содома Бери, царя Ґоморри Берші, царя Адми Шимава, царя Цевоїма Шемевера і царя Бели (місто Бела ще звалося Зоаром). 3 Останні зібрали всі свої сили в Шиддимській долині[b] при Мертвому морі.
4 Усі вони служили дванадцять років Кедорлаомеру, але на тринадцятий рік повстали проти нього. 5 На чотирнадцятий рік Кедорлаомер та інші царі, що були з ним, пішли й перемогли рефаїв в Аштарот-Карнаїмі, зузимців у Хамі, емимців у Шаве-Киріатаїмі. 6 Вони перемогли хореян у горах Сеїру[c] аж при Ель-Парані[d], що поблизу пустелі. 7 Тоді Кедорлаомер разом із царями, що його підтримували, повернув назад і, дійшовши до Ен-Мішпата, що звався також Кадешем, підкорив усі амаликійські гори, а також аморійців, що жили в Хазазон-Тамарі.
8 І вийшли царі Содома, Ґоморри, Адми, Цевоїма і цар Бели (тобто Зоари), і вишикували війська до бою зі своїми ворогами в долині Шиддим. 9 І билися вони з Кедорлаомером, царем Елама, Тідалом, царем Ґоїма, Амрафелом, царем Шинара, Аріохом, царем Елласара—чотири царі проти п’ятьох. 10 В долині Шиддим було багато ям з дьогтем. Коли ж царі Содома й Ґоморри повтікали, то дехто з їхнього війська попадав у ті ями, решта ж утекла в гори. 11 Тоді Кедорлаомер і його спільники забрали все майно Содома і Ґоморри, увесь їхній запас харчів й пішли геть.
Полонення Лота
12 Кедорлаомер і його спільники захопили в полон і Лота, Аврамового небожа. Вони забрали все його майно та й подалися звідти (Лот жив у Содомі). 13 Один із тих, що вціліли, прийшов до єврея Аврама й розповів, про все, що сталося. Аврам тоді жив між дубів Мамре, неподалік від братів Ешкола та Анера. Вони домовилися з Аврамом, що допомагатимуть одне одному.
Аврам визволяє Лота
14 Почувши, що його родича захоплено в полон, Аврам озброїв триста вісімнадцять тренованих своїх домашніх, що були його рабами, і переслідував ворога аж до міста Дана. 15 Вночі, розділившись, Аврам і раби його напали на ворогів, розбили їх і гнали аж до Хови, що на північ від Дамаска.
16 Аврам повернув усе майно, захоплене ворогом. Повернув він також і Лота разом з усім його майном, усіма жінками і слугами. 17 Після перемоги над Кедорлаомером і царями, що з ним були, Аврам повернувся додому. Цар содомський вийшов йому назустріч у долині Шаве, що нині називається Царською долиною.
Мелхіседек благословляє Аврама
18 Мелхіседек, цар Салема, також вийшов назустріч, несучи хліб і вино. Він був священиком Всевишнього Бога. 19 Благословляючи Аврама, він сказав:
«Авраме, благословенний будь Всевишнім Богом,
Творцем неба і землі.
20 Благословенний будь, Боже Всевишній,
бо Він відав ворогів твоїх у руки твої».
Аврам віддав Мелхіседеку десятину всього.
21 Тоді цар содомський і каже Аврамові: «Віддай мені людей, що були захоплені ворогом, а майно залиш собі». 22 І відповів Аврам содомському цареві: «Я тут клянуся Господом Богом Всевишнім, Творцем неба і землі, 23 що не візьму навіть ремінця від сандалій з того, що належить тобі. Щоб не казав ти потім: „Я збагатив Аврама”. 24 Єдине, що я візьму, це те, що з’їли мої люди. І треба віддати частку Анера, Ешкола та Мамре, які пішли зі мною і допомогли мені. Нехай заберуть своє».
Бог укладає Угоду з Аврамом
15 Після всього, що сталося, Аврамові прийшло Слово Господнє у з’яві. Господь мовив: «Не бійся, Авраме. Я—твій захист. І матимеш ти дуже велику винагороду». 2 Але Аврам відповів: «О, Господи, мій Володарю! Яку винагороду Ти даси мені? Я й досі бездітний, а спадкоємцем моїм стане Еліезер із Дамаска». 3 І додав Аврам: «Ти не дав мені дітей, тож слуга, народжений у домі моєму, успадкує все від мене».
4 І Слово Господнє долинуло до нього: «Цей раб не успадкує від тебе нічого, а спадкоємцем твоїм стане твій власний син». 5 Тоді Господь вивів Аврама надвір і сказав: «Поглянь на небо і спробуй полічити зірки. Якщо можеш». Тоді Він додав: «Матимеш стільки нащадків, як отих зірок у небі».
6 І Аврам повірив у Господа. І Господь записав це Аврамові на карб як праведність. 7 Потім Він мовив: «Я Господь, Який вивів тебе з Ура халдейського, щоб віддати цю землю тобі у власність». 8 Аврам тоді спитав: «Господи, мій Володарю! Як я знатиму, що володію нею?»
9 І відповів йому Господь: «Візьми для Мене трирічну телицю, трирічну козу і трирічного барана, а також горлицю і молодого голуба». 10 Аврам приніс усе, як Господь звелів і порозрубував тварин навпіл. Тоді поклав одну половину проти другої, але птахів не розрубав. 11 Трохи згодом злетілись на м’ясо великі птахи, але Аврам порозганяв їх.
12 Коли сонце сідало і сон почав долати Аврама, глибока й жахлива темрява спустилася на нього. 13 І сказав Авраму Господь: «Ти мусиш знати, що нащадки твої будуть чужинцями в чужій країні. І стануть вони рабами в тій країн і будуть гноблені чотириста років. 14 Але Я судитиму той народ, що поневолить їх. І вийдуть тоді твої нащадки звідти з великими здобутками. 15 А ти житимеш довго і в мирі, потім прилучишся до своїх пращурів[e], і поховають тебе. 16 Твій народ повернеться на ці землі через чотири покоління, бо міра беззаконня аморійців іще не сповнилася».
17 Після заходу сонця стало темно. І раптом стовп диму, немов із печі, і вогню, наче хто запалив смолоскип, пройшли між половинками розрубаних тварин[f].
18 Того дня Господь уклав Угоду з Аврамом, кажучи: «Я віддаю цю землю твоїм нащадкам. Від ріки Єгипетської[g] до великої ріки Євфрат.
19 Це землі кенітів, кенизійців, кадмонійців,
20 хиттитів, перизійців, рефаїв,
21 аморійців, ханаанців, ґірґашитів та євуситів».
Footnotes
- 14:1 шинарським Або «вавилонським». Також див.: Бут. 14:9.
- 14:3 Шиддимській долині Рівнина вздовж східного і південно-східного берега Мертвого моря.
- 14:6 Сеїру Або «Едома».
- 14:6 Ель-Парані Можливо, місто «Елат» на півдні Ізраїлю поблизу Червоного моря.
- 15:15 прилучишся… пращурів Тобто «помреш».
- 15:17 між… тварин Це означало, що Бог «підписав» або «скріпив печаткою» Угоду, укладену з Аврамом. У ті часи, коли люди укладали Угоду, в доказ своїх чесних намірів вони мали пройти між половинками розрубаних тварин, промовляючи щось на зразок «Нехай зі мною станеться те саме, якщо я порушу Угоду».
- 15:18 ріки Єгипетської Йдеться про потік, що звався Ваді-ель-Ариш. Слово «Ваді» означає «річка».
Від Матвія 5:1-26
Ukrainian Bible
5 І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.
2 І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
3 Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
4 Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
5 Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
6 Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
7 Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
8 Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
10 Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
11 Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
12 Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.
13 Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми.
14 Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.
15 І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі.
16 Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.
17 Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати.
18 Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все.
19 Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім.
20 Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!
21 Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові.
22 А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній.
23 Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,
24 залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара.
25 Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в'язниці не вкинули.
26 Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси ти й останнього шеляга!
Read full chapter
От Матфея 5:1-26
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Проповідь на горі
(Лк. 6:20-23)
5 Коли Ісус побачив натовп, то зійшов на гору. 2 Сівши на землю, Він почав навчати людей, та учні теж оточили Його:
3 «Благословенні вбогі духом[a],
бо Царство Боже належить їм.
4 Благословенні засмучені,
бо Бог утішить їх.
5 Благословенні смиренні,
бо вони успадкують землю, обіцяну Господом[b].
6 Благословенні голодні та спраглі до праведності,
бо Бог задовольнить їхню потребу.
7 Благословенні милосердні,
бо вони зазнають милосердя від Бога.
8 Благословенні чисті серцем,
бо вони побачать Бога.
9 Благословенні миротворці,
бо вони будуть названі дітьми Божими.
10 Благословенні переслідувані за праведність,
бо їм належить Царство Небесне.
11 Благословенні ви, коли вас скривджують і переслідують і облудно зводять наклепи на вас тому, що ви Мої послідовники. 12 Радійте й веселіться, бо на вас чекає велика нагорода на небесах! Так люди переслідували і всіх пророків, які жили до вас».
Сіль землі
(Мк. 9:50; 4:21; Лк. 14:34-35; 8:16)
13 «Ви—сіль землі, але коли сіль стає прісною і втрачає свій смак, як її знову солоною зробити? Вона стає ні на що непридатною. Хіба що викинути її геть, щоб топтали люди. 14 Ви—світло світу. Неможливо сховати міста, що стоїть на вершині гори. 15 Ніхто не ставить запалений світильник під перевернуту посудину, а на поставець, і він тоді світить усім у хаті. 16 Нехай світло ваше сяє людям, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли Отця свого Небесного».
Ісус і Старий Заповіт
17 «Не думайте, що Я прийшов знищити вчення Закону Мойсея чи пророків. Я прийшов не знищити його, але виконати. 18 Істинно кажу вам, що скільки існуватимуть небо і земля, жодна рисочка хоч однієї з літер Закону не зникне, аж доки не здійсниться все. 19 Якщо хтось порушить хоча б одну з найменших заповідей і навчить людей цього, той стане найменшим у Царстві Божому. Якщо ж він підкориться й виконуватиме заповіді та вчитиме інших чинити так само, то стане великим у Царстві Небесному. 20 Кажу вам так, бо якщо ви не переважите законників та фарисеїв у виконанні того, чого вимагає Бог, то не ввійти вам до Царства Небесного».
Не гнівайтеся
21 «Ви чули, що сказано було нашим предкам: „Не вбивай”(A). Той, хто вб’є, відповість за це перед судом. 22 Але кажу Я вам: якщо хтось гнівається на ближнього свого—відповість перед судом. Якщо ж хто образить ближнього свого—відповість перед Верховним судом[c]. А якщо хто скаже: „Ти дурень”, буде горіти в пекельному вогні.
23-24 Якщо ти несеш дар до вівтаря і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш дар свій. Перш піди примирися з братом, а тоді повернися й поклади на вівтар дарунок свій.
25 Примирися зі своїм недругом, доки ти з ним ідеш до суду, інакше він віддасть тебе до рук судді, а той—сторожі, щоб кинути тебе до в’язниці. 26 Істинно кажу: не вийти тобі звідти, доки не сплатиш усе, що заборгував до останнього грошу».
Read full chapterFootnotes
Copyright © 2007 by Bible League International