Add parallel Print Page Options

І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йордану, на горі та на поділлі, та на всім березі Великого моря навпроти Ливану: хіттеянин, і амореянин, ханаанеянин, періззеянин, хіввеянин і євусеянин,

то вони зібралися разом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.

А мешканці Ґів'ону почули, що Ісус зробив Єрихонові та Аєві,

то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпечились живністю на дорогу, і взяли повитирані мішки для ослів своїх, і бурдюки для вина повитирані, і потріскані, і пов'язані,

і взуття повитиране та полатане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, запліснілий.

І пішли вони до Ісуса, до табору в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: Ми прийшли з далекого краю, а ви тепер складіть з нами умову.

І сказали Ізраїлеві мужі до хіввеян: Може ви сидите поблизу нас, то як ми складемо з вами умову?

І сказали вони до Ісуса: Ми твої раби. А Ісус сказав до них: Хто ви та звідки приходите?

І вони сказали йому: З дуже далекого краю прийшли твої раби до Ймення Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що Він зробив був в Єгипті,

10 і все, що Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.

11 І сказали до нас наші старші та всі мешканці нашого краю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.

12 Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого виходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став запліснілий.

13 А ці бурдюки вина, що понаповнювали ми нові, ось подерлися! А ось одежа наша та взуття наше повитиралося від цієї дуже далекої дороги.

14 І взяли люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.

15 І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.

16 І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі вони до нього, і сидять вони поміж ними.

17 І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.

18 І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.

19 І сказали всі начальники до всієї громади: Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.

20 Оце зробімо їм, позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за присягу, що ми присягнули їм.

21 І сказали до них начальники: Нехай вони живуть. І стали вони рубати дрова та носити воду для всієї громади, як говорили їм начальники.

22 І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: Чому ви обманили нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите серед нас?

23 А тепер ви прокляті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі дров, і носії води для дому Бога мого.

24 А вони відповіли Ісусові та й сказали: Бо справді виявлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей Край, і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.

25 А тепер ми оце в руці твоїй: як добре, і як справедливо в очах твоїх учинити нам, учини.

26 І він зробив їм так, і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.

27 І дав їх Ісус того дня за рубачів дров та за носіїв води для громади й для Господнього жертівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.

Хитрощі Ґівеонців

Усі царі, що жили на захід від ріки Йордан у горах і на західних схилах та вздовж узбережжя Середземного моря аж до Ливану, почули про те. І вирішили вони об’єднатися й виступити разом проти Ісуса та ізраїльтян. То були царі хиттитів, аморійців, ханаанців, перизійців, хивійців, та євуситів.

А мешканці Ґівеона, почувши про те, що зробив Ісус із Єрихоном та Аї, вдалися до хитрощів. Вони пішли й наготували припасів, обвішали своїх ослів старими драними мішками та подертими латаними бурдюками з вином. Самі вдягли зношене, у заплатах взуття і стару одежину. А припаси хліба були сухі та пліснявілі. Вони прийшли до Ісуса в табір біля Ґілґала. І сказали йому та ізраїльтянам: «Ми прийшли з далекої країни і хочем укласти з вами Угоду».

Але ізраїльтяни сказали хивійцям: «Можливо, ви живете поруч із нами, то як же нам укладати з вами Угоду?» Тоді хивійці звернулися до Ісуса зі словами: «Ми раби твої». Ісус спитав їх: «Хто ви і звідки ви прийшли?» На те вони відповіли: «Раби твої прийшли з далекої країни, щоби вшанувати Господа Бога Твого». Бо почули ми про Нього, і про все, що зробив Він у Єгипті. 10 Ми почули й про те, що зробив Він із двома аморійськими царями, що жили на Схід від ріки Йордан: з Сихоном, царем хешбонським, і з Оґом, царем башанським, що жив в Аштароті. 11 Тож старійшини і всі мешканці нашої землі наказали нам: «Візьміть запаси харчів і підіть зустріньтеся з ними. Скажіть їм: „Ми раби ваші, хочемо укласти тепер з вами Угоду”. 12 Ось хліб наш! Він був ще теплий у той день, як залишали ми свої домівки, щоб зустрітися з вами. А тепер, подивіться, він став сухий і пліснявий. 13 А це наші бурдюки, які ми наповнили молодим вином, а тепер вони геть драні. А це вбрання і взуття зносилося від довгої дороги».

14 І воїни взяли трохи їхніх харчів, а в Господа поради не спитались. 15 Й Ісус погодився на мир з ними. Він уклав з ними Угоду про те, що залишить їм життя. А вожді народу ізраїльського поклялися й присягнули їм. 16 А три дні по тому ізраїльтяни довідалися, що ґівеонці—їхні сусіди, що вони селяться просто серед ізраїльської землі. 17 Тож ізраїльтяни рушили в путь і прийшли на третій день до їхніх міст. А ті міста були Ґівеон, Кефіра, Беерот і Киріат-Єарим.

Доля ґівеонців

18 Але ізраїльтяни не напали на них, бо ж вожді колін поклялися їм іменем Господа Бога Ізраїлю. А весь люд почав ремствувати проти вождів своїх. 19 Та всі вожді сказали народу: «Ми поклялися їм іменем Господа, Бога Ізраїлю. Тож ми не можемо заподіяти їм зло. 20 А ось що ми їм зробимо. Ми залишимо їм життя, щоб не впав на нас гнів Господній за те, що зламали клятву свою». 21 Вожді сказали людям: «Хай живуть!» То ґівеонці стали дроворубами та водоносами для всієї ізраїльської спільноти, як і наказали їм вожді.

22 Ісус скликав Ґівеонців і запитав їх: «Навіщо ви обдурили нас, сказавши: „Ми з дуже далеких від вас країв”,—якщо насправді ви мешкаєте серед нас? 23 А тепер, нехай паде прокляття на вас! І будуть гідні з вас тільки раби, що дрова рубатимуть і воду носитимуть для дому Господа[a] мого».

24 Вони відповіли Ісусу: «Нам було сказано, що Господь, Бог твій, наказав Мойсею, рабу Своєму, віддати тобі всі землі й знищити до твого приходу всіх людей, що живуть у тім краї. Тож бо перелякалися ми за життя своє і так і вчинили. 25 Тепер же ми у владі Твоїй. Тож роби те, що ти вважаєш правильним і справедливим».

26 Тож Ісус врятував едеонців, зробивши з них рабів, та ізраїльтяни їх не повбивали. 27 І відтоді зробив їх Ісус дроворубами й водоносами, що працювали на ізраїльтян і обслуговували вівтар Божий у призначеному Господом місці. Отож рабами вони є й понині.

Footnotes

  1. 9:23 дім Господа Можливо, мається на увазі «родина Господня», тобто «Ізраїль», «святий намет» або «храм».

The Gibeonite Deception

Now when all the kings west of the Jordan heard about these things—the kings in the hill country,(A) in the western foothills, and along the entire coast of the Mediterranean Sea(B) as far as Lebanon(C) (the kings of the Hittites, Amorites, Canaanites, Perizzites,(D) Hivites(E) and Jebusites)(F) they came together to wage war against Joshua and Israel.

However, when the people of Gibeon(G) heard what Joshua had done to Jericho and Ai,(H) they resorted to a ruse: They went as a delegation whose donkeys were loaded[a] with worn-out sacks and old wineskins, cracked and mended. They put worn and patched sandals on their feet and wore old clothes. All the bread of their food supply was dry and moldy. Then they went to Joshua in the camp at Gilgal(I) and said to him and the Israelites, “We have come from a distant country;(J) make a treaty(K) with us.”

The Israelites said to the Hivites,(L) “But perhaps you live near us, so how can we make a treaty(M) with you?”

“We are your servants,(N)” they said to Joshua.

But Joshua asked, “Who are you and where do you come from?”

They answered: “Your servants have come from a very distant country(O) because of the fame of the Lord your God. For we have heard reports(P) of him: all that he did in Egypt,(Q) 10 and all that he did to the two kings of the Amorites east of the Jordan—Sihon king of Heshbon,(R) and Og king of Bashan,(S) who reigned in Ashtaroth.(T) 11 And our elders and all those living in our country said to us, ‘Take provisions for your journey; go and meet them and say to them, “We are your servants; make a treaty with us.”’ 12 This bread of ours was warm when we packed it at home on the day we left to come to you. But now see how dry and moldy it is. 13 And these wineskins that we filled were new, but see how cracked they are. And our clothes and sandals are worn out by the very long journey.”

14 The Israelites sampled their provisions but did not inquire(U) of the Lord. 15 Then Joshua made a treaty of peace(V) with them to let them live,(W) and the leaders of the assembly ratified it by oath.

16 Three days after they made the treaty with the Gibeonites, the Israelites heard that they were neighbors, living near(X) them. 17 So the Israelites set out and on the third day came to their cities: Gibeon, Kephirah, Beeroth(Y) and Kiriath Jearim.(Z) 18 But the Israelites did not attack them, because the leaders of the assembly had sworn an oath(AA) to them by the Lord, the God of Israel.

The whole assembly grumbled(AB) against the leaders, 19 but all the leaders answered, “We have given them our oath by the Lord, the God of Israel, and we cannot touch them now. 20 This is what we will do to them: We will let them live, so that God’s wrath will not fall on us for breaking the oath(AC) we swore to them.” 21 They continued, “Let them live,(AD) but let them be woodcutters and water carriers(AE) in the service of the whole assembly.” So the leaders’ promise to them was kept.

22 Then Joshua summoned the Gibeonites and said, “Why did you deceive us by saying, ‘We live a long way(AF) from you,’ while actually you live near(AG) us? 23 You are now under a curse:(AH) You will never be released from service as woodcutters and water carriers for the house of my God.”

24 They answered Joshua, “Your servants were clearly told(AI) how the Lord your God had commanded his servant Moses to give you the whole land and to wipe out all its inhabitants from before you. So we feared for our lives because of you, and that is why we did this. 25 We are now in your hands.(AJ) Do to us whatever seems good and right(AK) to you.”

26 So Joshua saved them from the Israelites, and they did not kill them. 27 That day he made the Gibeonites(AL) woodcutters and water carriers(AM) for the assembly, to provide for the needs of the altar of the Lord at the place the Lord would choose.(AN) And that is what they are to this day.

Footnotes

  1. Joshua 9:4 Most Hebrew manuscripts; some Hebrew manuscripts, Vulgate and Syriac (see also Septuagint) They prepared provisions and loaded their donkeys