Исаия 5-6
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Притча про виноградник
5 Тепер я заспіваю пісню моєму другу, Богу, пісню мого друга про Його виноградник (Ізраїль).
Мав виноградник друг мій,
той виноградник на родючім схилі ріс.
2 Він землю розпушив й каміння з неї вибрав,
найкращі лози посадив.:
Він вежу сторожа посеред поля звів,
чавило кам’яне приніс туди для нього.
Чекав Він добрих ґрон,
та виросли погані ґрона.
3 Тоді промовив друг:
«Ну що ж, народе[a] Мій єрусалимський, і ти, Юдея,
Мене й Мій виноградник розсудіть.
4 Що ще я міг зробить для виноградника і не зробив?
Чому плекав надію,
що виноградник вродить пишні ґрона,
а зріс лише поганий виноград?
5 Скажу тепер Я вам,
що з виноградником збираюся робити.
Я розберу всю огорожу,
і тоді спустошать виноградник до останньої лози.
Зруйную стіни кам’яні,
і витоптано буде виноградник.
6 Я знищу виноградник.
Розпушувати землю й лози підрізати там уже не будуть.
Колючки й бур’яни зростуть на полі тім.
Звелю я хмарам там дощем не проливались».
7 Бо виноградник Всемогутнього Господа—це народ Ізраїлю, а люди Юдеї—то сад, який Він доглядає.
Плекав надію Він на справедливість,
але було лише кровопролиття.
Мав сподівання на справедливе життя,
але лунав лиш плач гіркий[b].
8 Біда на тих чатує, хто дім за домом здобував
і хто захоплює за полем інше поле,
аж іншим не лишає місця.
Отак і ви зостанетесь самі на цій землі.
9 Господь Всемогутній пообіцяв мені:
«Звичайно, багато буде знищено будинків;
просторі, добрі оселі залишаються без хазяїв.
10 Виноградник у десять акрів[c]
дасть лиш один бат[d] вина.
А з одного гомеру[e] насіння
виросте всього одна ефа[f] зерна».
11 Горе тим, хто зранку шукають де б випити чогось міцного,
хто не сплять допізна, аж доки не нап’ються.
12 На гулянках є в них ліри й арфи, барабани, флейти і вино,
але вони не зважають на те, що Господь зробив,
не замислюються над тим, що Його руки витворили.
13 Ось чому Мій народ візьмуть у полон
і поженуть з рідної землі,
бо вони не розуміли, що Я робив.
Їхні вельможі зголодніють,
а простий люд страждатиме від спраги.
14 Ось чому Шеол широко роззявить пащу,
розтягне рот так, що й зміряти не можна,
і поглине як знатних, так і простих,
та ще й гультіпак галасливих.
15 Упокоряться люди, посхиляються всі,
і погордливі будуть пригнуті.
16 Але Господу Всемогутньому воздадуть шану
за Його справедливий розсуд.
Святий Бог являє святість Свою тим,
що праведно чинить.
17 І розбредуться там ягнята,
мов на власному пасовиську,
козенята пастимуться на руїнах,
що залишилися від багатіїв.
18 Горе тим, хто тягне за собою вину свою мотуззям марнотним[g],
хто волочить гріх свій неначе посторонками для воза.
19 Вони говорять: «Хай Бог поспішить,
хай швидше зробить те, що має зробити,
щоб ми побачили.
Хай замисел Святого Ізраїлю мерщій збудеться,
щоб ми дізналися».
20 Горе тим, хто називає зло добром, а добро злом,
хто вважає темряву світлом, а світло—пітьмою,
хто гірке зве солодким, а солодке—гірким.
21 Горе тим, хто вважає себе мудрим,
хто вірить, що він розумний.
22 Не поздоровиться й героям пиятики,
переможцям у змішуванні міцних напоїв.
23 Горе тим, хто звільняє за хабаря злочинця,
хто невинних не розсудить справедливо.
24 Ось чому як полум’я пожирає солому, як зникає сіно у вогні,
так і їхнє коріння прогниє,
квітка зів’яне й полетить за вітром, мов порох.
Бо вони відмовилися від вчення[h] Господа Всемогутнього
і зневажили послання Святого Ізраїлю.
25 Ось тому й Господній гнів на Його народ розпалився,
тому заніс Він руку над людьми й покарав їх.
Затремтіли гори,
й тіла померлих, мов сміття, лежать посеред доріг.
Але навіть після цього Господь усе ще Свій гнів не вгамував,
рука Його все ще занесена для покарання?
Бог приведе Своє караюче військо
26 Він знак подав народу у далекім краї
і посвистом скликає народ
із найвіддаленіших куточків землі.
Погляньте, вороги швидко,
дуже швидко наближаються!
27 Жоден не стомився, не впав,
жодного дрімота не здолала, не заснув.
Жодна підв’язка не сповзла зі стегон,
жоден ремінь сандалії не перетерся.
28 Їхні стріли нагострені, а луки нап’яті,
підкови у коней, немов тверде каміння,
а колеса колісниць, мов вихор рвучкий.
29 Їхній рик, немов левиний, мов левенята молоді, вони ревуть.
Вони гарчать і хапають здобич, тягнуть її,
і нема кому врятувати захоплених і ніхто їх не спасе.
30 Того дня ревітимуть вони над Ізраїлем,
немов морський прибій.
Глянеш на землю, а там темінь і горе,
і хмари світло на пітьму перетворили.
Господь призиває Ісаю в пророки
6 Того року, коли помер цар Уззія,[i] було мені видіння Господа, який сидів на високо піднесеному престолі, а складки Його плаща заповнювали храм. 2 Серафими витали над Ним. Кожен мав шестеро крил. Двома вони закривали обличчя, іншими двома прикривали ноги, а ще два крила були для польоту. 3 Вони кричали одне одному:
«Свят, свят, свят, Господь Всемогутній,
а Його слава розходиться по всій землі».
4 Задвигтіли брами храмові від лунких голосів Ангельських, і храм почав наповнюватися димом[j].
5 Я вигукнув: «О горе мені! Я приречений! Бо не настільки чистий я, щоб із Богом розмовляти. І живу я серед народу, який теж не настільки чистий[k], щоб з Богом говорити, але очі мої бачили царя, Господа Всемогутнього».
6 Потім підлетів до мене один із серафимів, тримаючи розпечену вуглину, яку захопив щипцями з вівтаря. 7 Він торкнувся моїх уст і промовив: «Дивись, оце твоїх уст торкнулася розжарена вуглина, твою вину знято. Твій гріх забуто[l]». І почув я голос Володаря мого, який сказав:
8 «Кого Мені послати? Хто піде для нас?» Тут я відповів: «Я тут, пошли мене!» 9 Тоді Господь промовив: «Іди й скажи цьому народові:
„Слухайте, але не розумійте,
дивіться, але не затямте”.
10 Зроби розум цих людей глухим,
позатикай їм вуха, накрий їхні очі,
щоб вони очима не бачили,
вухами не чули, а серцями не розуміли,
щоб не могли повернутися до Мене і врятуватися».
11 Тоді я спитав: «Як довго мені це робити, Господи?»
Він відповів:
«Аж доти, як зруйнують міста,
як не залишиться там людей,
як по оселях ніхто не житиме, доти,
як земля стане спустошеною і безлюдною.
12 Я, Господь, вишлю в далекі краї людей,
і спорожніє земля.
13 Хоча й десята частка народу там зостанеться,
земля буде знову спалена,
як дуб чи терпентинне дерево,
після яких залишаються пеньки,
що знову можуть прорости, як святе сім’я».
Footnotes
- 5:3 народе Або «правителі».
- 5:7 Плекав… плач гіркий Гебрейською мовою слова «справедливість» і «кровопролиття» звучать подібно. Є фонетична подібність і між словами, що означають «правдиве життя» та «плач гіркий».
- 5:10 десять акрів Акр—ця міра дорівнювала приблизно площі, яку пара волів можуть зорати за один день.
- 5:10 один бат Міра об’єму, приблизно 22 літри.
- 5:10 один гомер Міра об’єму сипучих речовин, приблизно дорівнює 220 літрам.
- 5:10 одна ефа Міра об’єму сипучих речовин, приблизно дорівнює 22 літрам.
- 5:18 мотуззям марнотним Тобто «лжебогами».
- 5:24 вчення Інколи це означає «Закон Мойсея».
- 6:1 Того… Уззія Можливо, це був 740 р. до Р. Х.
- 6:4 храм… димом Це було ознакою того, що Господь знаходився у храмі. Див.: Вих. 40:34-35.
- 6:5 не настільки чистий Буквально «я людина нечистих губ та живу між людей з нечистими губами».
- 6:7 забуто Або «знято», чи «спокутувано».
К Ефесянам 1
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Вітання ефесянам
1 Вітання від Павла, апостола Ісуса Христа волею Божою, до людей Божих в Ефесі[a] віруючих в Ісуса Христа. 2 Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа нашого Ісуса Христа.
Духовні благословення у Христі
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа. У Христі Він благословив нас усіма духовними благословеннями в Царстві Небеснім. 4 Бог обрав нас у Христі ще до створення світу, щоб були ми святими й чистими перед Ним, бо Він любить нас. 5 Він вирішив наперед, що всиновить нас через Ісуса Христа! Така була Його милостива воля. 6 І то на похвалу милості Його, якою обдарував Він нас в особі Свого улюбленого Сина.
7 Його пролита кров дала нам звільнення від гріхів. Нам прощено гріхи наші завдяки багатству милості Його. 8 Цю милість дарував нам Всевишній у Своїй глибокій премудрості й завбачливості. 9 Він відкрив нам таємницю волі Своєї, яка мала бути здійснена через Ісуса Христа.
10 Мета Божа в тому, щоб, коли настане належна година, об’єднати в Христі все, що є на небі й на землі.
11 Завдяки Христові ми стали людьми Божими і спадкоємцями Його. Нам це було визначено наперед згідно з намірами Того, Хто все здійснює за Своєю волею. 12 Це сталося для того, щоб ми, євреї, ті хто були першими в надії на Христа, змогли проголошувати хвалу славі Божій.
13 В Ньому і вас було позначено печаттю обіцяного Духа Святого, коли ви почули слово правди, Добру Звістку про спасіння й повірили в Христа. І зроблено це згідно з обітницею Божою. 14 Дух Святий є запорукою нашої спадщини, аж поки Бог не дасть звільнення нам, тобто тим, хто належить Йому. І ми вознесемо хвалу Його славі.
Павлова молитва
15-16 Відтоді, як я почув про вашу віру в Господа Ісуса і про вашу любов до всіх людей Божих, я не перестаю дякувати Богові за вас, згадуючи вас у своїх молитвах. 17 Я молюся, щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, славний Отець, дарував вам мудре серце й відкритість до Його одкровення, щоб ви могли пізнати Його.
18-19 Я молюся, щоб ваші серця відкрилися для сприйняття світла, і ви зрозуміли, що є надія, до якої Він закликає вас; яка багата й прекрасна спадщина, котру Бог її дарує святим людям Своїм; щоб ви збагнули, яка незрівнянно могутня влада Його для нас, хто вірить. Його сила й могутність 20 були виявлені в Христі, коли Всевишній воскресив Його з мертвих і посадив праворуч від Себе на небесах. 21 Він посадив Христа вище всіх правителів, влади, сили й царів, вище будь-якого звання, що може бути присвоєне, і не лише в наші часи, а й у майбутньому. 22 Бог усе віддав під владу Христову і зробив Його Головою церкви. 23 Церква—це Тіло Христове, яку Він наповнює Собою. І Він наповнює всесвіт.
Footnotes
- 1:1 в Ефесі В деяких древньогрецьких рукописах слова «в Ефесі» відсутні.
Copyright © 2007 by Bible League International