⁴ Спаситель наш Господь Усемогутній—
    Святий Ізраїлю.

⁵ Говорить Господь: «Сиди й мовчи, іди в пітьму,
    халдейська дочко».
    Не називатимуть тебе більш царицею всіх царств.

⁶ Я розлютивсь на Свій народ,
    позбавив його честі й шани.
Я віддав людей у твої руки,
    але ти доброти до них не проявила,
    ярмо тяжке звалила навіть на старих.
⁷ Ти говорила: «Житиму повіки,
    царицею навіки буду я».
Ти не подумала про те, що наробила,
    ти не замислилась над тим, що трапиться пізніше.
⁸ Послухай-но тепер, любителько утіх!
Сидиш ти самовпевнено й безпечно,
    себе ти переконуєш у тому,
що ти єдина, і нема подібної до тебе:
    «Не буду я вдовою і дітей не втрачу».
⁹ Але пізнаєш те і інше ти раптово,
    того ж дня.
Дітей своїх ти втратиш, і не стане чоловіка,
    хоча і вмієш ворожити, і великі чари маєш.
¹⁰ Себе безпечно почувала ти, хоч зло несла,^[d]
    ти думала, ніхто тебе не бачить.
Твої знання і мудрість тебе не тим шляхом вели.
    Ти думала: «Єдина я така. Нема нікого поруч».

¹¹ Але й сама незчуєшся, коли насуне лихо.
Прийде біда, не зможеш зупинити,
    впаде на тебе так раптово горе,
    що ти уникнути його не зможеш.
¹² Закляттями займайся й далі,
    поширюй чари ті, якими з юності займалась,
можливо, поміч матимеш від них,
    а, може, ти когось злякаєш.
¹³ Знесилилась ти вже від радників своїх численних.
Хай звіздарі тобі прийдуть на поміч,
    нехай врятують ті, хто зорі споглядає,
    хто провіщає, дивлячись на новий місяць,
    що станеться з тобою.
¹⁴ Поглянь, вони, мов солома,
    їх полум’я умить поглине.
Їм не дано себе спасти від нищівної сили ватри,
    бо це не вогнище, щоб біля нього грітись,
    не те багаття, щоб сидіть навколо.
¹⁵ Такими тобі стали всі, з ким працювала,
    із ким ти торгувала з юних літ.
Усі вони своїм шляхом підуть,
    ніхто тебе не буде рятувати.

² Бо ви себе вважаєте дітьми святого Міста^[e],
    що покладаються на Бога Ізраїлю,
    ім’я Якого—Всемогутній Господь.

³ Давно Я вам, прорік усе, що сталося тепер,
    Я попередив вас заздалегідь.
Я доніс цю новину до вас,
    і ось раптово Я обіцяне звершив.
⁴ Мені відома ваша непоступливість,
    бо шия ваша—то залізні м’язи,
    а чола, неначе бронзові вони.
⁵ Я сповістив про все те наперед,
    до того ще, як відбулись ці події.
Я це зробив, щоб ви сказати не могли,
    що то боввани все зробили,
    що дерев’яні й металеві образи
    усе те спричинили.

⁹ Не буду гніватись заради імені Свого
    і стримаюся, щоб не знищити тебе,
аби Моє терпіння люди вихваляли,
    щоб не віддати іншим славу ту,
    що істинно Мені належить.

¹⁰ Я очистив тебе, та не так,
    як у полум’ї срібло гартують,
    Я тебе перевірив в горнилі страждань.
¹¹ Для Себе, для імені Свого Я це зробив,
    бо не повинно осквернятися Моє ім’я,
щоб бовванам не віддати славу ту,
    що істинно Мені належить.

¹² Народе Якова, послухай,
    до вас звертаюся Я, люди Ізраїлю!
    Я—Бог, Я—Перший і Останній.
¹³ Моя рука підвалини землі заклала,
    правицею розкинув небеса Я.
    Я їх покличу, і вони переді Мною стануть.

¹⁴ Зберіться всі разом, послухайте Мене.
    Хто з цих бовванів все це передрік?
Кира Господь обрав^[f], щоб виконав Господню волю,
    щоб з Вавилоном і халдеями зробив усе,
    що спланував Господь.

¹⁵ Так Я сказав, це Я його покликав.
    Це Я його привів, і він уповні виконає справу.
¹⁶ До Мене підійдіть і вислухайте ось що!
    Ще від початку не робив Я з цього таємниць.
    Відтоді, як це сталось, Я був там».

²⁰ Йдіть з Вавилона, втікайте від халдеїв!
    Возрадуйтеся і оповістіть,
    розголосіть цю новину усьому світу.
Нехай в усі кутки землі долине:
    „Порятував Господь Свого слугу Якова”.
²¹ Вони не знали спраги, коли Він вів їх по пустелі,
    бо змусив воду Бог із скелі потекти,
    Він скелю розітнув і ринула вода.

²² „Немає миру злісним, нечестивим”».
    Так говорить Господь.

³ Сказав Господь мені: «Слуга ти Мій,
    Ізраїлю, прославлюсь Я тобою».

⁴ А я подумав: «Даремно я трудився тяжко,
    віддав всі сили марно, надаремне.
Але не сумніваюсь,
    що Господь мені віддасть належне,
    Він вирішить, що дати мені як нагороду».
⁵ Господь створив мене в утробі,
    щоб Його слугою був я.
Щоб Якова народ повернув до Нього,
    щоб Ізраїль зібрався до Нього.
В очах Господніх шану мав,
    Бог мій силою Своєю наділив мене.

⁶ Тепер Він каже: «Немає важливішого слуги для Мене,
    тож Я повинен повернути Якова народ,
    народ Ізраїлю вцілілий повернуть додому.
Зроблю тебе Я світлом для решти народів,
    щоб порятунок Мій дійшов у всі кінці землі».

⁷ Ось що сказав Господь Святий,
    Визволитель Ізраїлю тому,
кого народ зневажив, зненавидів,
    тому, хто є рабом царів:
«Царі, побачивши тебе, на ноги підведуться,
    правителі поклони будуть бити».

¹² Погляньте, поспішають люди із далеких мандрів,
    ідуть і з півночі, і з заходу додому,
    а дехто—з Асуанської землі (Єгипту)».

¹³ Співайте, небеса, возрадуйся, щаслива земле,
    наповніться веселими піснями, гори.
Тому що втішив Свій народ Господь,
    Він співчуває бідакам Своїм.

¹⁵ Господь сказав:
«Хіба забути жінка може дитинча своє,
    чи може не жаліть дитя, що народила?
    Якби вона й могла забути, то Я повіки не забуду.
¹⁶ Поглянь, твоє ім’я тавровано вже на Моїх руках,
    я думаю про Тебе без зупинки^[g].
¹⁷ До тебе діти твої рідні поспішають,
    від тебе підуть всі, хто руйнував тебе і мучив.
¹⁸ Зведи угору зір, кинь погляд пильний.
    Всі твої діти гуртуються і йдуть до тебе».
Господь сказав: «Так само правда, як і те, що Я живу,
    ти їх носитимеш, як діадему,
    ти їх вдягатимеш, мов наречена.

¹⁹ Я справді зруйнував тебе й понівечив,
    тебе на землю Я пожбурив,
але тепер твоя земля наповниться людьми,
    на її теренах вони тіснитись будуть.
    Підуть у небуття усі, хто руйнував її.
²⁰ Народжені на чужині, твої нащадки
    до тебе якось завітають і промовлять:
„Нам тісно тут, замало місця,
    дай ще землі нам, щоби селитись ми могли”.
²¹ Тоді себе на самоті спитаєш:
    „Хто народив мені усіх дітей?
Я втратила своїх дітей, не можу мати інших,
    була у вигнанні, поневірялась у краях чужих.
Хто ж виростив, підняв на ноги цих синів?
    Самотньою лишилась я, то звідкіля ж вони прийшли?”»

²² Ось що сказав Господь, мій Володар:
    «Я помахом руки народам знак подам,
    Я стяг звитяжний піднесу, щоб кожен бачив.
До тебе принесуть синів в обіймах,
    дочок твоїх тобі доставлять на плечах.
²³ Царі навчатимуть твоїх дітей,
    про них царівни піклуватись будуть.
Вони вклонятимуться тобі низько
    і цілуватимуть підошви ніг твоїх.
Тоді ти зрозумієш: Я—Господь,
    не розчарується ніхто, хто в Мене вірить».

²⁴ Чи можна в переможця відібрати здобич,
    або відбити полоненого, щоб той утік?
²⁵ Ось що Господь говорить:
    «Так, відберуть у переможців полонених,
    повернуться трофеї тим, кому належали раніше.
Я власноруч піду на ворогів твоїх,
    щоб врятувати твоїх дітей.
²⁶ Я змушу ворогів твоїх давитися своєю плоттю,
    від крові власної сп’яніти, наче від вина.
І зрозуміють всі, що Я—Господь, твій Рятівник,
    твій Визволитель, Бог Якова могутній».