Исаия 43-44
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Господь завжди зі Своїм народом
43 Ось що говорить Господь,
Який створив тебе, Якове,
Який зліпив тебе, Ізраїлю:
«Не бійся, бо Я врятував тебе.
Я назвав тебе цим іменем, ти—Мій.
2 Якщо долатимеш глибоку воду,
якщо потрапиш у біду, Я буду з тобою.
Коли перетинатимеш ріки, вони тебе не накриють.
Коли йтимеш по вогню, він тебе не обпалить,
полум’я тебе не дістане.
3 Бо Я—твій Бог, Святий Ізраїлю, твій Рятівник.
Як викуп за тебе Я віддам Єгипет,
в обмін за тебе—Ефіопію та Севу.
4 Тому що ти дорогий Мені,
Я тебе шаную і люблю.
Я віддам людей за тебе,
за твоє життя віддам народи.
Бог поверне Ізраїль додому
5 Не бійся, Я з тобою.
Я приведу твоїх нащадків зі сходу,
Я зберу твоїх людей із заходу.
6 Я звелю півночі: „Віддай їх”.
Я скажу півдню: „Не утримуй їх.
Приведи Моїх синів і дочок
з найвіддаленіших куточків землі.
7 Приведи всіх, хто носить Моє ім’я,
кого Я створив для слави, кого народив як народ”».
Ізраїль—свідок Божий
8 Приведи народ сліпий, хоч має очі,
глухий, хоч має вуха[a].
9 Всі народи зібралися, всі племена посходилися.
Хто з тих богів невірних передбачив теперішні події
або розповів про те, що вже сталося?
Нехай приведуть свідків, щоб засвідчили їхню правду,
щоб люди почули й сказали: «Справді, так було».
10 «Ви—Мої свідки,—каже Господь.—
Мої обранці, Мої слуги.
Я вибрав вас, щоб усі знали Мене й вірили Мені,
щоб зрозуміли, що Я—це Він, єдиний Бог.
Не було до Мене жодного бога,
не буде жодного бога й після Мене.
11 Я—Господь, немає іншого Рятівника, крім Мене.
12 Я прорік, що врятую вас, і зробив це.
Я був з вами у чужих краях.
Ви—Мої свідки,—каже Господь,—та Я—Бог.
13 Я завжди буду Богом.
Не врятуватися нікому від руки моєї.
Ніхто не може перешкодити тому, що Я роблю».
14 Ось що каже Господь, ваш Спаситель, Святий Ізраїлю:
«Заради вас Я пошлю на Вавилон військо
й зламаю всі замкнені брами.
Звитяжні крики халдеїв зміняться на ридання[b].
15 Я—Господь, ваш Святий,
Творець Ізраїлю, ваш Цар».
Бог знову врятує Свій народ
16 Ось що каже Господь,
Який відкрив шлях через море,
стежку в штормових водах.
17 Який вивів колісницю й коня, військо й воїна,
що полягли і вже не підвелися,
щезли, згасли, мов світильник:
18 «Не згадуйте того, що сталося давно,
не думайте про минуле.
19 Ось погляньте, Я збираюся зробити щось нове,
воно вже з’являється. Невже ви не відчуваєте?
Я прокладу дорогу в пустелі,
ріки в безводних степах.
20 Мене прославлятимуть дикі звірі:
шакали та страуси—
бо Я принесу воду в пустелю,
ріки в безводні степи.
Я напою Свій обраний народ,
21 людей, яких Я сотворив для Себе
і які Мене прославлятимуть.
22 Чому ти Мене не покликав, Якове?
Ти, Ізраїлю, справді втомився від Мене.
23 Ти не приніс Мені овець для жертви всеспалення
і не вшанував Мене пожертвами.
Я не змушував тебе приносити хлібні пожертви,
Я не набридав тобі вимогами спалювати запашне куріння.
24 Ти не купував пахучої тростини
і не задовольняв Мене лоєм пожертв.
Але гріхами своїми ти Мене обтяжив,
виснажив Мене своїми хибними ділами.
25 Це Я, тільки Я відпускаю тобі гріхи
заради Себе Самого.
Я не пам’ятатиму твоїх гріхів.
26 Вислови свою справу проти Мене,
тоді посперечаймося про це.
Розкажи, як бачиш справу і доведи, що ти правий.
27 Твій прабатько згрішив
і твої промовці[c] пішли наперекір Мені.
28 Тому Я й позбавив служителів храму їхнього сану,
віддав Якова на поругу[d], Ізраїль на збиткування».
Господь—єдиний Бог
44 Послухай, Якове, слуго мій,
Ізраїлю, обранцю Мій!
2 Ось що каже Господь, Який створив тебе,
в материнському лоні виплекав
і Який тобі допоможе.
Не бійся, Якове, слуго мій,
Ізраїлю,[e] обранцю Мій!
3 Я проллю воду на спраглу землю,
джерела на сухі ґрунти.
Я проллю Свій Дух на твоїх нащадків,
а Своє благословення—на твоїх дітей.
4 І виростуть вони, мов зелені тополі,
як вербоньки над водами.
5 Хтось скаже: «Я належу Господу».
Інший назве себе іменем Якова,
а ще інший напише: «я—Господній»
і надасть собі ім’я: «Ізраїль».
6 Ось що говорить Господь, цар Ізраїлю,
його Спаситель, Господь Всемогутній:
«Я—перший і останній.
Немає ніякого іншого бога, крім Мене.
7 Хто схожий на Мене?
Нехай тоді скаже,
проголосить себе й Мене переконає.
Хто ще з давніх-давен передбачив майбутні події?
Нехай той скаже нам, що буде далі!
8 Не бійтесь, не лякайтеся.
Хіба не Я давно вам розповів і проголосив,
що буде далі?
Ви—мої свідки[f]. Хіба є ще бог, крім Мене?
Немає ніякої іншої „Скелі”, крім Мене.
Я знаю, що Я—один!
Лжебоги непотрібні
9 Хто створює бовванів—той нікчема.
Не варті й шеляга і ті божки, яких вони цінують.
Люди, що свідчать на користь бовванів—
сліпці та нікчеми,
тому й пошиті в дурні будуть.
10 Хто б робив божка чи виливав боввана,
який не дає користі?
11 Всі, хто поклонявся їм, посоромлені.
Майстри, які зробили лжебога,—тільки люди.
Нехай усі вони зберуться й перед судом постануть,
тоді їм буде страшно й соромно.
12 Коваль відділяє шмат металу
й над гарячим вугіллям придає йому форму молотками,
формує силою рук своїх.
Коли він голодніє, то втрачає силу,
а коли не п’є води, то стомлюється.
13 Тесляр натягує пофарбований шнурок,
окреслює контури стилом,
а потім різцем вирізає фігурку.
Він придає їй подобу людини,
наділяє людськими рисами боввана,
що житиме в божниці.
14 Він рубає кедри або ж вибирає кипарис чи дуб.
Він може посадити кедр, якого поливатиме дощ,
і той виросте високим та міцним
серед інших дерев у лісі.
15 Коли дерево підростає настільки,
що годиться на паливо,
він розрубує дерево, розводить вогнище,
обігріває житло, пече хліб.
А з частини дерева він робить ще й божка
і вшановує його, б’є поклони боввану.
16 Половину дерева він спалює,
на вогнищі смажить м’ясо,
наїдається досхочу, зігрівається й говорить:
„Мені тепло, затишно, дивлюся на вогонь!”
17 Залишок дерева він перетворює на божка,
свого боввана.
Він схиляється перед ним, поклоняючись.
Він молиться й просить: „Врятуй мене, мій боже!”
18 Ці люди не знають чи не розуміють,
вони живуть ніби з заплющеними очима й не бачать,
їхні серця закриті, тому вони й не здатні розуміти.
19 Ці люди не думають, та не мають кебети сказати:
„Я половину дерева спалив на вогнищі і випік хліб,
посмажив і з’їв м’ясо.
А тепер з решти дерева зробити гидоту?
Бити поклони колоді дерев’яній?”
20 Той чоловік не розуміє, що він робить[g].
Його задурманений розум завів його на манівці.
Він не може врятуватися, не може сказати:
„Я ж тримаю в правиці лжебога”.
Боже, допоможи Ізраїлю!
21 Пам’ятай про це, Якове,
не забудь, Ізраїлю, бо ти—слуга Мій.
Я витворив тебе, тому ти, Ізраїлю—Мій слуга,
про тебе Я ніколи не забуду.
22 Твої провини Я, мов хмари, розігнав,
твої гріхи розсіяв, мов туман.
До мене повернись, бо врятував тебе Я.
23 Співайте, небеса, бо все Господь створив!
Радій і веселися, земле, до підземних царств.
Почніть співати гори і ліси, й дерева,
бо Якова Господь звільнив,
бо Він являє славу в Ізраїлі».
24 Ось що сказав Господь, ваш рятівник,
Який у материнськім лоні вас створив:
«Я—Господь, Творець усього.
Я Сам розкинув небеса,
Я землю Сам розширив.
25 Це Я розвінчую пророків передбачення фальшиві,
це Я висміюю всіх віщунів.
Це Я знітитися примушую мудрагелів,
їхні знання перетворюю на дурницю.
26 Я Той, Хто все здійснить, що говорив слуга Мій,
Хто виконає слово посланців Своїх.
Я Сам підтверджу, що Єрусалим заселять люди знову,
що відбудуються міста Юдеї,
Я підніму Єрусалим з руїни.
27 Це Я скажу: „Сухим стань, океане!”
Я осушу усі ваші річки.
28 Це Я про Кира[h] розповім усім:
„Він—мій пастух, робитиме він те, що Я захочу.
Він скаже про Єрусалим,
що відродитись має місто знову,
про храм, що знову мусить він піднятись”».
Footnotes
- 43:8 народ… вуха Тобто «народ, який не повірить в Бога». Див.: Іс. 6:9-10.
- 43:14 й зламаю… ридання Або «халдеїв захоплять у полон та у їхніх човнах, якими вони так пишалися, відвезуть до чужої землі».
- 43:27 промовці Або «законники»—це були ті чоловіки, які представляли справи людини у суді. Промовцями також можуть бути «пророки» або «священики».
- 43:28 віддав… поругу Або «Яків буде повністю належати Мені».
- 44:2 Ізраїлю Або «Єшурун», що у перекладі означає «добрий» або «чесний».
- 44:8 свідки Або «доказ».
- 44:20 Той чоловік… робить Буквально «він їсть золу».
- 44:28 Кир Цар Персії, який правив близько 550-530 рр. до Р. Х.
1-е к Фессалоникийцам 2
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Павлові труди в Солуні
2 Браття і сестри, ви самі знаєте, що наш прихід до вас не був марним. 2 Як вам відомо, перед нашим приходом до вас, ми зазнали страждань і зневаги у Филипах. Але з допомогою нашого Бога ми відважилися проповідувати вам Добру Звістку, що йде від Бога, незважаючи на сильний опір.
3 Насправді вчення наше не є наслідком ні обману, ні нечистих намірів, ні лукавства. 4 Навпаки, ми говоримо як люди, яких, після багатьох випробувань, Бог визнав гідними довіри нести Добру Звістку. Тож ми не людям намагаємося догоджати, а Богові, Який бачить, що в серцях наших.
5 Як ви знаєте, ми ніколи не приходили до вас з улесливими словами, проповіді наші ніколи не були засобом приховати нашу пожадливість. Бог тому свідок! 6 Ми не шукали похвали ні від людей, ні від вас, ані від кого іншого.
7 Як апостоли Христові, ми могли б використати нашу владу примусити вас допомогти нам, але ми були лагідні[a] з вами, ніби мати, яка з любов’ю дбає про дітей своїх. 8 Відчуваючи таку любов до вас, ми готові були розділити з вами не лише Добру Звістку Божу, але й життя наше. 9 Браття і сестри, я знаю, що ви пам’ятаєте наш тяжку працю. Ми працювали день і ніч, щоб нікого з вас не обтяжувати, проповідуючи вам Добру Звістку Божу.
10 Ви тому свідки і Бог тому свідок, як свято, праведно й бездоганно поводилися ми з вами, віруючими. 11 Ви добре знаєте, що ставилися ми до кожного з вас, як батько до своїх власних дітей. 12 Ми підбадьорювали вас, втішали й спонукали жити так, як це бажано Богові. Він закликає вас увійти до Його Царства й розділити Його славу.
13 Тому ми постійно дякуємо Богові, що, одержавши Послання[b] Боже, від нас почуте, ви прийняли його не як людське слово, а таким, яким воно є насправді—Посланням Божим, що діє у вас, віруючих. 14 Бо ви, брати і сестри, подібні до церков Господніх в Юдеї[c], які належать Ісусу Христу: ви постраждали від своїх співвітчизників так само, як і вона[d] від своїх—юдеїв. 15 Ті євреї вбили Господа Ісуса і пророків, та вигнали нас зі своєї землі. Вони не до вподоби Богові і виступають проти всіх людей. 16 Вони намагаються перешкодити нам проповідувати поганам, щоб ті змогли спастися. Але ж всім цим вони лише додають все більше гріха до тих, що вже скоїли. І зрештою, їх спіткає гнів Божий.
Павло бажає відвідати їх знову
17 Щодо нас, брати і сестри, то ми розлучилися ненадовго. Ми розлучилися тілом, а не думками. Ми сповнені великого бажання побачити вас. 18 Так, ми дуже хотіли прийти до вас. Особливо я, Павло, знову і знову намагався прийти, але сатана перешкоджав нам.
19 Тож хіба не ви наша надія, радість і вінець наш, яким ми так пишатимемося, коли станемо перед Господом нашим Ісусом в день Його пришестя? 20 Так, ви—наша шана і радість!
Copyright © 2007 by Bible League International