Ісая 41
Ukrainian Bible
41 Послухайте мовчки Мене, острови, а народи, чекайте навчання Мого! Хай підійдуть і скажуть: Приступімо всі разом на суд!
2 Хто зо сходу того пробудив, що його супроводить в ході перемога? Він народи дає перед ним та царів на топтання, їхнього меча обертає на порох, його лука в солому розвіяну.
3 Він жене їх, спокійно дорогою йде, якою він не переходив ногами своїми.
4 Хто вчинив та зробив це? Той, хто роди покликав віддавна: Я, Господь, перший, і з останніми Я той же Самий!
5 Бачили це острови та жахалися, кінці землі трипотіли, наближувались та приходили.
6 Один одному допомагає і говорить до брата свого: Будь міцний!
7 І підбадьорує майстер золотаря, а той, хто молотом гладить, того, хто б'є на ковадлі, і каже про споєння: Добре воно! і його зміцнює цвяхами, щоб не хиталось.
8 Та ти, о Ізраїлю, рабе Мій, Якове, що Я тебе вибрав, насіння Авраама, друга Мого,
9 ти, якого Я взяв був із кінців землі та покликав тебе із окраїн її, і сказав був до тебе: Ти раб Мій, Я вибрав тебе й не відкинув тебе,
10 не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю.
11 Отож, засоромляться та зніяковіють усі проти тебе запалені, стануть нічим та погинуть твої супротивники.
12 Шукатимеш їх, але їх ти не знайдеш, своїх супротивників; стануть нічим та марнотою ті, хто провадить війну проти тебе.
13 Бо Я Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся, Я тобі поможу!
14 Не бійся, ти Яковів черве, ти жменько Ізраїлева: Я тобі поможу, говорить Господь, і твій Викупитель Святий Ізраїлів!
15 Ось зроблю Я тебе молотаркою гострою, новою, зубчастою, помолотиш ти гори та їх поторощиш, а підгірки половою вчиниш!
16 Перевієш їх ти, й вітер їх рознесе, і буря їх розпорошить, і ти будеш утішатися Господом, будеш хвалитись Святим Ізраїлевим.
17 Убогі та бідні шукають води, та нема, язик їхній від прагнення висох, Я, Господь, і їх вислухаю, Бог Ізраїлів, не лишу їх!
18 Я ріки відкрию на лисих горах, а джерела посеред долин, оберну Я пустиню на озеро водне, а землю суху на джерела!
19 На пустиню дам кедра, акацію, мирта й маслину, поставлю Я разом в степу кипариса та явора й бука,
20 щоб разом побачили й знали, і пересвідчились та зрозуміли, що Господня рука це зробила, і створив це Святий Ізраїлів!
21 Принесіть свою справу, говорить Господь, припровадьте Мені свої докази, каже Цар Яковів.
22 Хай підійдуть і хай нам розкажуть, що трапиться! Виясніть справи минулі, що вони є, а ми серце наше на те покладемо й пізнаємо їхній кінець, або сповістіть про майбутнє.
23 Розкажіть наперед про майбутнє, і пізнаємо ми, що ви боги. Отож, учиніть ви добро чи зробіть що лихе, щоб ми здивувались і разом побачили.
24 Та ви менш від нічого, і менший ваш чин від марноти, гидота, хто вас вибирає!
25 Я з півночі мужа збудив і прийшов він, зо схід сонця в Ім'я Моє кличе, і він буде чавити князів, мов ту грязюку, й як ганчар глину топче!
26 Хто сказав це віддавна, щоб знали те ми, і щоб наперед ми сказали: Це правда? Та ніхто не сказав, і ніхто не повів, і ніхто не почув ваших слів...
27 Я перший сказав до Сіону: Оце, то вони! А Єрусалимові дам благовісника.
28 І Я дивлюсь, та нікого нема, і немає між ними порадника, щоб відповіли, коли їх запитаю.
29 Тож ніщо всі вони, їхні чини марнота, вітер та порожнеча їхні ідоли!
Isaías 41
Nova Traduҫão na Linguagem de Hoje 2000
Deus promete salvar o povo de Israel
41 O Senhor Deus diz:
“Povos das nações distantes, calem-se e escutem!
Renovem as suas forças
e venham prontos para defender a sua causa.
Vamos nos reunir para resolver com quem está a razão.
2 “Quem foi que trouxe do Oriente
esse rei que sempre sai vitorioso?
Quem fez com que ele derrotasse as nações
e com que reis fossem vencidos por ele?
Com a sua espada e as suas flechas,
ele os faz virar pó
e faz com que fujam como se fossem a palha que é levada pelo vento.
3 Ele os persegue e avança seguro;
ele anda tão depressa, que os seus pés quase não tocam no chão.
4 Quem planejou isso e fez com que tudo acontecesse?
Quem resolveu o que se passaria no mundo desde o princípio?
Fui eu, o Senhor,
que estava lá quando tudo começou
e que lá estarei quando tudo terminar.”
5 As nações distantes viram o que aconteceu,
e todos os povos tremeram de medo.
Então se juntaram e vieram.
6 Os que fazem imagens se ajudam uns aos outros,
cada um procura animar o seu companheiro.
7 O escultor anima o ourives;
aquele que bate o ferro com o martelo
elogia o que solda o ídolo. E diz:
“Que trabalho bem-feito!”
E com pregos fixam a imagem no lugar para que não caia.
8 O Senhor diz ao povo de Israel:
“Você é o meu servo,
o povo que eu escolhi;
vocês são descendentes de Abraão, meu amigo.
9 Eu os trouxe dos fins da terra,
dos lugares mais distantes do mundo,
e lhes disse: ‘Vocês são os meus servos.’
Eu os escolhi e nunca os rejeitei.
10 Não fiquem com medo, pois estou com vocês;
não se apavorem, pois eu sou o seu Deus.
Eu lhes dou forças e os ajudo;
eu os protejo com a minha forte mão.
11 “Todos os seus inimigos
serão derrotados e humilhados;
todos os que lutam contra vocês
serão destruídos e morrerão.
12 Se vocês procurarem os seus inimigos,
não os acharão,
pois todos eles terão desaparecido.
13 Eu sou o Senhor, o Deus de vocês;
eu os seguro pela mão e lhes digo:
‘Não fiquem com medo, pois eu os ajudo.’ ”
14 O Senhor diz ao seu povo:
“Você é pequeno e fraquinho,
mas não tenha medo,
pois eu, o Santo Deus de Israel,
sou o seu Salvador
e o protegerei.
15 Farei com que você seja como uma máquina de debulhar trigo,
que tem pontas de ferro novas e afiadas:
você passará sobre os montes, eles virarão pó,
e as montanhas ficarão como palha.
16 Você os jogará para cima,
o vento os levará,
e a ventania os espalhará.
Então você ficará alegre porque eu, o Senhor, sou o seu Deus,
e você louvará a mim, o Santo Deus de Israel.
17 “Quando o meu povo, pobre e necessitado,
procurar água e não encontrar;
quando a boca deles estiver seca de sede,
eu, o Senhor, os atenderei,
eu, o Deus de Israel, não os abandonarei.
18 Farei com que brotem fontes nos vales
e com que rios corram pelas montanhas onde não há plantas.
Farei com que os desertos virem lagos
e com que nas terras secas haja muitos poços.
19 Plantarei árvores no deserto:
cedros, acácias, murtas e oliveiras;
nas terras secas, farei crescer pinheiros,
junto com os zimbros e ciprestes.
20 Todos verão o que aconteceu e ficarão sabendo
que fui eu, o Senhor, quem fez isso.
Todos pensarão bem e entenderão
que tudo isso foi feito pelo Santo Deus de Israel.”
O Senhor desafia os deuses pagãos
21 O Senhor, o Rei de Israel, diz:
“Deuses das nações, venham apresentar a sua causa
e fazer a sua defesa.
22 Venham e nos digam o que vai acontecer;
expliquem também as profecias que vocês fizeram no passado,
para que nós fiquemos sabendo se elas se cumpriram.
Ou então digam o que vai acontecer no futuro,
e assim nós poderemos ver se vai dar certo.
23 Anunciem as coisas que vão acontecer daqui em diante
a fim de provar que vocês são deuses de fato.
Façam o que quiserem, seja bom ou seja mau,
para que fiquemos com medo e cheios de pavor.
24 Mas vocês não são nada!
Vocês não podem fazer nada!
Eu detesto aqueles que os adoram!
25 “Fui eu que chamei um homem que mora no Oriente;
ele confia em mim
e vem do Norte para atacar os seus inimigos.
Ele pisa em cima de reis como se fossem lama;
ele os trata como um oleiro que amassa o barro com os pés.
26 Será que algum de vocês anunciou que isso ia acontecer,
para que nós ficássemos sabendo?
Algum deus falou disso no passado
para que nós disséssemos: ‘Ele tinha razão’?
Nenhuma imagem anunciou nada a respeito disso,
nenhuma nos avisou;
não ouvimos vocês dizerem nem uma só palavra.
27 Pois eu anunciei isso a Sião desde o começo,
eu mandei um mensageiro espalhar essas boas notícias em Jerusalém.
28 Eu procuro os deuses, mas nenhum deles aparece;
nenhum deles pode dar explicações
ou responder às perguntas que faço.
29 Eles não são nada!
Eles não podem fazer nada!
Essas imagens são coisas sem vida e sem valor.”
Книга Пророка Ісаї 41
Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version
Господь—вічний творець
41 Господь говорить:
«Далекі береги і острови,
послухайте мене безмовно!
Нехай народи наберуться сили[a],
наблизяться, а потім заговорять,
зустрінемось разом на справедливому суді.
2 Хто розбудив того, хто йде зі сходу
і здобуває перемогу, хоч би де ступив?
Господь йому передає народи і упокорює царів.
Він їх на порох перетворює мечем,
а луком—на солому, що летить за вітром.
3 Їх переслідує він, але сам ніколи не страждає,
крокує землями, у яких раніше не бував.
4 Хто це зробив, хто спричинив усе це?
Хто з самого початку історію вершить?
Це Я, Господь,—це Я був на початку,
Я буду і наприкінці».
5 Далекі береги та острови побачили й злякались,
від жаху затремтіли всі кінці землі,
зібралися, зійшлись докупи.
6 Вони одне одному допомагають і підбадьорюють одне одного, промовляючи: «Будь міцним!» 7 Краснодеревник підбадьорює майстра, що працює з золотом, а коваль, що молотком формує метал, заохочує того, хто готує метал біля коваля. Коваль говорить про спайку: «Добре зроблено»,—і закріпляє боввана цвяхами, щоб не перекинувся.
Тільки Господь може спасти нас
8 Господь говорить:
«А ти, Ізраїле,—Мій слуго,
ти, Якове, якого Я обрав,—
нащадок Мого обранця Авраама, якого я любив.
9 Тебе зібрав Я із усіх кінців землі,
з куточків найвіддаленіших я тебе покликав:
„Ти—Мій слуга, тебе Я вибрав
і не відштовхнув тебе”.
10 Не бійся, Я з тобою, не хвилюйся, бо Я твій Бог.
Тебе зміцню й допоможу тобі,
звитяжною правицею підтримаю тебе.
11 Послухай-но, на всіх, хто ображається на тебе,
очікує зневага і ганьба.
Усі, хто виступає проти тебе,
в ніщо обернуться і щезнуть.
12 Шукатимеш ти ворогів своїх,
але не знайдеш їх.
Хто проти тебе йшов війною, зникнуть.
13 Тому що Я, Господь, твій Бог,
тримаю твою праву руку.
Це Я тобі кажу: „Не бійся, Я допоможу.
14 Не бійся, черво, Якове,
маленька гусенице,[b] Ізраїлю.
Я Сам поможу тобі”»,—Господь говорить.
Той, Хто спасе тебе—Святий Ізраїлю!
15 Поглянь, зроблю тебе Я гостим,
зубцями всіяним новим молотилом,
ти будеш молотити й руйнувати гори,
а з пагорбів полову зробиш.
16 Ти їх підкинеш догори,
а вітер їх підхопить, понесе,
і буря розкидає їх.
А ти щасливим будеш з Господом,
пишатись будеш Святим Ізраїлю.
17 Коли шукають марно воду бідні і нужденні,
коли у роті в них пересихає від спраги,
то Я, Господь, їм відповім:
«Я, Бог Ізраїлю, на самоті їх не залишу».
18 Я утворю річки між скель сухих,
в долинах потечуть струмки.
Перетворю пустелі на озера,
джерелами наповню землю спраглу.
19 Я кедри посаджу в пустелі, акації, оливи,
мирт, кипариси, берест і сосну.
20 Я все це зроблю,
щоб усі бачили і знали, думали й розуміли,
що це зробила Господа рука,
що це створив Святий Ізраїлю.
Господь проти лжебогів
21 Господь, Яків цар, говорить:
«Люди Ізраїлю, принесіть Мені свою справу,
подайте ваші переконливі докази.
22 Нехай ваші боввани скажуть про минулі події,
про їхнє значення,
щоб ми могли їх осягнути й зрозуміти їхні наслідки,
або про майбутнє нехай скажуть нам.
23 Скажіть, що чекає на нас,
щоб ми знали, що ви—боги.
Принаймні зробіть щось добре чи зле,
щоб ми стривожились і злякалися разом.
24 Але ж ви самі—ніхто і ні на що не здатні,
а хто вам поклоняється, той—огидний[c]».
Господь доводить, що Він—справжній Бог
25 На півночі[d] його збудив Я, тож Він прийшов.
Зі сходу кликали його на ймення.
Він топче управителів, немов багно,
немов гончар, що розминає глину.
26 Хто з ваших рукотворних бовванів
з самого початку дав про це нам знати?
Хто попередив, щоб могли сказати: «Він правий».
Ніхто із ваших лжебогів насправді не сказав нічого,
ніхто не попередив, ніхто не чув від них ні слова.
27 Я перший сповістив Сіон,
гінця послав Я до Єрусалима сказати:
«Глянь, поглянь, ідуть вони!»
28 Дивлюся Я, але нема нікого
серед бовванів, хто б пораду дав.
Немає відповіді, коли їх питаю.
29 Вони усі—ніщо,
подоби їхні, наче вітер, безтілесні,
й ні нащо не здатні.
Isaías 41
Almeida Revista e Corrigida 2009
Jeová é o único Deus. Israel deve ter confiança unicamente nele
41 Calai-vos perante mim, ó ilhas; povos, renovai as forças e chegai-vos, e então falai; cheguemo-nos juntos a juízo. 2 Quem suscitou do Oriente o justo e o chamou para o pé de si? Quem deu as nações à sua face e o fez dominar sobre reis? Ele os entregou à sua espada como o pó e como pragana arrebatada do vento, ao seu arco. 3 Ele persegue-os e passa em paz por uma vereda em que, com os seus pés, nunca tinha caminhado. 4 Quem operou e fez isso, chamando as gerações desde o princípio? Eu, o Senhor, o primeiro, e com os últimos, eu mesmo. 5 As ilhas o viram e temeram; os confins da terra tremeram, aproximaram-se e vieram. 6 Um ao outro ajudou e ao seu companheiro disse: Esforça-te!
7 E o artífice animou o ourives, e o que alisa com o martelo, ao que bate na safra, dizendo da coisa soldada: Boa é. Então, com pregos o firma, para que não venha a mover-se.
8 Mas tu, ó Israel, servo meu, tu Jacó, a quem elegi, semente de Abraão, meu amigo, 9 tu, a quem tomei desde os confins da terra e te chamei dentre os seus mais excelentes e te disse: tu és o meu servo, a ti te escolhi e não te rejeitei; 10 não temas, porque eu sou contigo; não te assombres, porque eu sou o teu Deus; eu te esforço, e te ajudo, e te sustento com a destra da minha justiça. 11 Eis que envergonhados e confundidos serão todos os que se irritaram contra ti; tornar-se-ão nada; e os que contenderem contigo perecerão. 12 Buscá-los-ás, mas não os acharás; e os que pelejarem contigo tornar-se-ão nada, e como coisa que não é nada, os que guerrearem contigo. 13 Porque eu, o Senhor, teu Deus, te tomo pela tua mão direita e te digo: não temas, que eu te ajudo.
14 Não temas, ó bichinho de Jacó, povozinho de Israel; eu te ajudo, diz o Senhor, e o teu Redentor é o Santo de Israel. 15 Eis que te preparei trilho novo, que tem dentes agudos; os montes trilharás e moerás; e os outeiros tornarás como a palha. 16 Tu os padejarás, e o vento os levará, e o tufão os espalhará; mas tu te alegrarás no Senhor e te gloriarás no Santo de Israel.
17 Os aflitos e necessitados buscam águas, e não as há, e a sua língua se seca de sede; mas eu, o Senhor, os ouvirei, eu, o Deus de Israel os não desampararei. 18 Abrirei rios em lugares altos e fontes, no meio dos vales; tornarei o deserto em tanques de águas e a terra seca, em mananciais. 19 Plantarei no deserto o cedro, e a árvore de sita, e a murta, e a oliveira; conjuntamente, porei no ermo a faia, o olmeiro e o álamo, 20 para que todos vejam, e saibam, e considerem, e juntamente entendam que a mão do Senhor fez isso, e o Santo de Israel o criou.
21 Apresentai a vossa demanda, diz o Senhor; trazei as vossas firmes razões, diz o Rei de Jacó. 22 Tragam e anunciem-nos as coisas que hão de acontecer; anunciai-nos as coisas passadas, para que atentemos para elas e saibamos o fim delas; ou fazei-nos ouvir as coisas futuras. 23 Anunciai-nos as coisas que ainda hão de vir, para que saibamos que sois deuses; fazei bem ou fazei mal, para que nos assombremos e, juntamente, o vejamos. 24 Eis que sois menos do que nada, e a vossa obra é menos do que nada; abominação é quem vos escolhe.
25 Suscito a um do Norte, e ele há de vir; desde o nascimento do sol, invocará o meu nome; e virá sobre os magistrados, como sobre o lodo; e, como o oleiro pisa o barro, assim ele os pisará. 26 Quem anunciou isso desde o princípio, para que o possamos saber; ou em outro tempo, para que digamos: Justo é? Mas não há quem anuncie, nem tampouco quem manifeste, nem tampouco quem ouça as vossas palavras. 27 Eu sou o que primeiro direi a Sião: Eis que ali estão; e a Jerusalém darei um anunciador de boas-novas. 28 E, quando olhei, ninguém havia; nem mesmo entre estes conselheiros algum havia a quem perguntasse ou que me respondesse palavra. 29 Eis que todos são vaidade; as suas obras não são coisa alguma; as suas imagens de fundição são vento e nada.
Copyright 2000 Sociedade Bíblica do Brasil. Todos os direitos reservados / All rights reserved.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International
Copyright 2009 Sociedade Bíblica do Brasil. Todos os direitos reservados / All rights reserved.