Ісая 64
Ukrainian Bible
64 О, коли б небеса Ти роздер і зійшов, перед обличчям Твоїм розтопилися б гори,
2 як хворост горить від огню, як кипить та вода на огні, отак щоб Ім'я Твоє стало відоме Твоїм ворогам, щоб перед обличчям Твоїм затремтіли народи!
3 Коли Ти чинив страшні речі, ми їх не чекали, коли б Ти зійшов, то перед обличчям Твоїм розтопилися б гори!
4 І відвіку не чули, до ушей не доходило, око не бачило Бога, крім Тебе, Який би зробив так тому, хто надію на Нього кладе!
5 Ти стрічаєш того, хто радіє та праведність чинить, отих, що вони на дорогах Твоїх пам'ятають про Тебе. Та розгнівався Ти, бо ми в тому згрішили навіки та несправедливими стали!
6 І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в'янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас...
7 І немає нікого, хто кликав би Ймення Твоє, хто збудився б триматися міцно за Тебе, бо від нас заховав Ти обличчя Своє й через нашу вину Ти покинув нас нидіти...
8 Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки!
9 Не гнівайся, Господи, сильно, і не пам'ятай повсякчасно провини! Тож споглянь, ми народ Твій усі!
10 Святі міста Твої стали пустинею, Сіон став пустелею, степом став Єрусалим...
11 Дім святощі нашої й нашої слави, в якім батьки наші хвалили Тебе, погорілищем став, а все наше любе руїною стало...
12 Чи й на це ще Себе будеш стримувати, Господи? Будеш мовчати, й занадто карати нас будеш?
Исаия 64
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Молитва про спасіння
64 Якби Ти Небеса розкрив, зійшов униз,
перед Твоїм лицем розтанули би гори!
2 Немов огонь, що спопеляє гори як кущі
і скелі змушує кипіти.
Спустися, щоби Твоє ім’я неприятелі взнали,
щоб затремтіли зі страху народи перед Тобою.
3 Коли Ти неймовірні чудеса творив,
яких ми бачити не сподівались,
зійшов Ти вниз, і гори враз застугоніли перед Тобою.
4 Ніхто не чув уже давно,
ніяке вухо не сприймало,
не бачило ніяке око, щоб інший був, крім Тебе,
хто міг би дбати так про тих, хто покладається на Нього.
5 Ти підбадьорюєш усіх, хто праведні шляхи торує,
хто пам’ятає про Твої путі.
Послухай-но, коли Ти за гріхи на нас гнівився,[a]
в ті давні часи, ми б врятуватися могли!
6 В гріху брудними стали ми немов нечистий чоловік,
всі наші добрі вчинки,
мов одяг, кров’ю заплямований.
Мов лист пожухлий, падаємо, гинем,
гріхи, неначе вітер нас несуть.
7 Нема нікого, хто б ім’я Твоє згадав,
хто прагнув би Твоєї допомоги,
тому що Ти від нас своє обличчя заховав
і залишив нас знищувати себе провинами своїми.
8 Але ж бо Ти—Отець наш, Боже,
усі ми—глина, Ти—гончар,
ми всі—творіння рук Твоїх.
9 Не гнівайся довічно, Господи, на нас,
забудь колись провини наші.
Поглянь на нас, будь ласка!
10 Твої святі міста на пустище звелись,
Сіон перетворився на пустелю,
Єрусалим лежить, зруйнований ущент.
11 Наш храм святий, прекрасний,
де Тебе все прославляли наші предки,
вже вогонь поглинув,
пожер усе дорогоцінне, чим ми дорожили.
12 Як довго будеш, Господи,
Ти нас цуратись після цього?
Чи будеш мовчки нас карати безпощадно?
Footnotes
- 64:5 коли… гнівився Або «Ти прогнівився на нас та згрішили ми».
Copyright © 2007 by Bible League International