Ісая 47-49
Ukrainian Bible
47 Зійди й сядь у порох, о діво, дочко Вавилону! Сядь на землю, без трону, о дочко халдеїв! Бо кликати більше не будуть на тебе: тендитна та випещена!
2 Візьми жорна й муки намели, намітку свою відхили, закачай но подолка та стегна відкрий, і бреди через ріки,
3 і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я помсту вчиню, і не буду щадити людини!
4 Наш Відкупитель, Господь Саваот Йому Ймення, Святий Ізраїлів.
5 Сиди мовчки й ввійди до темноти, о дочко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств!
6 Розлютився Я на народ Свій, збезчестив спадщину Своєю, та й віддав їх у руку твою. Ти не виявила милосердя до них: ти над старцем учинила ярмо своє дуже тяжким,
7 та й сказала: Навіки я панею буду! І до серця собі не взяла тих речей, не подумала про свій кінець...
8 А тепер це послухай, розпещена, що безпечно сидиш, що говориш у серці своїм: Я, і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!
9 Та прийдуть на тебе несподівано те й те в один день, страта дітей та вдівство, вони в повній мірі на тебе спадуть при усій многоті твоїх чарів, при силі великій твоїх заклинань!...
10 Ти ж бо надію складала на злобу свою, говорила: Ніхто не побачить мене! Звела тебе мудрість твоя та знання твоє, і сказала ти в серці своїм: Я, і більше ніхто!
11 І прийде на тебе лихе, що відворожити його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде, що не зможеш його окупити, і прийде на тебе раптовно спустошення, про яке ти не знаєш...
12 Ставай же з своїми закляттями та з безліччю чарів своїх, якими ти мучилася від юнацтва свого, може зможеш ти допомогти, може ти настрахаєш!
13 Змучилась ти від великої кількости рад своїх, хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує, хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти!
14 Ось стали вони, мов солома: огонь їх попалить, не врятують своєї душі з руки полум'я, це не жар, щоб погріти себе, ані полум'я, щоб сидіти біля нього...
15 Такими тобі стануть ті, що співпрацювала ти з ними, ворожбити твої від юнацтва твого, кожен буде блудити на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!
48 Послухайте це, доме Яковів, що зветесь іменням Ізраїлевим, і що вийшли із Юдиних вод, що клянетеся Йменням Господнім та Бога Ізраїля згадуєте, хоч не в правді та не в справедливості!
2 Бо від міста святого вони прозиваються та на Бога Ізраїлевого спираються, Йому Ймення Господь Саваот!
3 Я віддавна звіщав про минуле, із уст Моїх вийшло воно й розповів Я про нього, раптовно зробив, і прийшло.
4 Тому, що Я знав, що впертий ти є, твоя ж шия то м'язи залізні, а чоло твоє мідяне,
5 то звіщав Я віддавна тобі, іще поки прийшло, розповів Я тобі, щоб ти не говорив: Мій божок це зробив, а про це наказав мій бовван та мій ідол.
6 Ти чув, переглянь усе це; і ви хіба не визнаєте цього? Тепер розповів Я тобі новини й таємниці, яких ти не знав.
7 Тепер вони створені, а не віддавна, а перед цим днем ти не чув був про них, щоб не сказати: Оце я їх знав.
8 Та не чув ти й не знав, і віддавна ти не відкривав свого вуха, бо Я знав, що напевно ти зрадиш, і звано тебе від утроби: перевертень.
9 Ради Ймення Свого Я спиняю Свій гнів, і ради слави Своєї Я стримуюся проти тебе, щоб не знищити тебе.
10 Оце перетопив Я тебе, але не як те срібло, у горні недолі тебе дослідив.
11 Ради Себе, ради Себе роблю, бо як буде збезчещене Ймення Моє? А іншому слави Своєї не дам.
12 Почуй Мене, Якове та Ізраїлю, Мій покликаний: Це Я, Я перший, також Я останній!
13 Теж рука Моя землю заклала, і небо напнула правиця Моя, Я закличу до них і вони стануть разом.
14 Зберіться ви всі та й послухайте: Хто серед вас розповів був про те? Кого Господь любить, вчинить волю Його в Вавилоні, рамено ж Його на халдеях.
15 Я, Я говорив і покликав його, спровадив його, і він на дорозі своїй буде мати поводження.
16 Наблизьтесь до Мене, послухайте це: Споконвіку Я не говорив потаємно; від часу, як діялось це, Я був там. А тепер послав Мене Господь Бог та Його Дух.
17 Так говорить Господь, твій Відкупитель, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити.
18 О, коли б ти прислухувався до Моїх заповідей, то був би твій спокій, як річка, а твоя справедливість, немов морські хвилі!
19 А насіння твого було б, як піску, а нащадків твого живота немов зернят його, і витяте й вигублене не було б твоє ймення із-перед обличчя Мого!
20 Вирушіть із Вавилону, втечіть від халдеїв, радісним співом звістіть, оце розголосіть, аж до краю землі рознесіть це, скажіть: Господь викупив раба Свого Якова!
21 І спраги не знали вони на пустинях, якими провадив Він їх: воду з скелі пустив їм, Він скелю розбив і вода потекла!
22 Для безбожних спокою немає, говорить Господь.
49 Почуйте Мене, острови, і народи здалека, вважайте: Господь із утроби покликав Мене, Моє Ймення згадав з нутра неньки Моєї.
2 І Мої уста вчинив Він, як той гострий меч, заховав Мене в тіні Своєї руки, і Мене вчинив за добірну стрілу, в Своїм сагайдаці заховав Він Мене.
3 І до Мене прорік: Ти раб Мій, Ізраїлю, Яким Я прославлюсь!
4 І Я відповів: Надаремно трудивсь Я, на порожнечу й марноту зужив Свою силу: Справді ж з Господом право Моє, і нагорода Моя з Моїм Богом.
5 Тепер же промовив Господь, що Мене вформував Собі від живота за раба, щоб навернути Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зібраний. І був Я шанований в очах Господніх, а Мій Бог стався міццю Моєю.
6 І Він сказав: Того мало, щоб був Ти Мені за раба, щоб відновити племена Якова, щоб вернути врятованих Ізраїля, але Я вчиню Тебе світлом народів, щоб був Ти спасінням Моїм аж до краю землі!
7 Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїлів, Святий його, до погордженого на душі, до обридженого від людей, до раба тих володарів: Побачать царі, і князі повстають, і поклоняться ради Господа, що вірний, ради Святого Ізраїлевого, що вибрав Тебе.
8 Так говорить Господь: За часу вподобання Я відповів Тобі, в день спасіння Тобі допоміг, і стерегтиму Тебе, і дам Я Тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені,
9 щоб в'язням сказати: Виходьте, а тим, хто в темноті: З'явіться! При дорогах вони будуть пастися, і по всіх лисих горбовинах їхні пасовиська.
10 Не будуть голодні вони, ані спрагнені, і не вдарить їх спека, ні сонце, бо Той, Хто їх милує, їх попровадить і до водних джерел поведе їх.
11 І вчиню Я всі гори Свої за дорогу, і підіймуться биті шляхи Мої.
12 Ось ці здалека прийдуть, а ці ось із півночі й з заходу, а ці з краю Сінім.
13 Радійте, небеса, звеселися ти, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив Свій народ, і змилувався над Своїми убогими!
14 І сказав був Сіон: Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув...
15 Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!
16 Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною.
17 Синове твої поспішаться до тебе, а ті, хто руйнує тебе й ті, хто нищить тебе, повідходять від тебе.
18 Здійми свої очі навколо й побач: всі вони позбиралися й йдуть ось до тебе! Як живий Я, говорить Господь: усіх їх, як оздобу, зодягнеш, та підв'яжешся ними, немов наречена.
19 Бо руїни твої та пустині твої, і зруйнований край твій тепер справді стануть тісними для мешканців, і будуть віддалені ті, хто тебе руйнував.
20 Іще до вух твоїх скажуть синове сирітства твого: Тісне мені місце оце, посунься для мене, й я сяду!
21 І ти скажеш у серці своїм: Хто мені їх зродив, як була осирочена я та самітна, була вигнана та заблудила? І хто виховав їх? Я зосталась сама, а ці, звідки вони?
22 Так сказав Господь Бог: Ось Я підійму Свою руку до людів, і піднесу до народів прапора Свого, і позносять синів твоїх в пазусі, а дочок твоїх поприносять на плечах.
23 І будуть царі за твоїх вихователів, а їхні цариці за няньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклонятись тобі та лизатимуть пил твоїх ніг, і ти пізнаєш, що Я то Господь, що не посоромляться ті, хто на Мене надіється!
24 Чи ж від сильного буде віднята здобич, і чи награбоване гвалтівником урятоване буде?
25 Бо Господь каже так: Полонені відібрані будуть від сильного, і врятована буде здобич насильника, і Я стану на прю із твоїми суперечниками, синів же твоїх Я спасу.
26 І Я змушу твоїх гнобителів їсти тіло своє, і вони повпиваються власною кров'ю, немов би вином молодим... І пізнає тоді кожне тіло, що Я то Господь, твій Спаситель та твій Відкупитель, Потужний Яковів!
Исаия 47-49
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Боже послання до Вавилона
47 О, діво вавилонська, опустись,
сядь в порох земний.
Сиди вже не на троні,
а на землі, дочко халдейська[a].
Тебе не називатимуть тендітною та ніжною.
2 Зніми покривало і жорна у руки візьми,
молоти зерно починай.
Розв’язуй спідницю, відкрий свої ноги,
крокуй через ріки[b].
3 Відкриється твоя голизна, твій сором побачать[c].
Помщуся Я тобі, нікого не помилую, скараю.
4 Спаситель наш Господь Усемогутній—
Святий Ізраїлю.
5 Говорить Господь: «Сиди й мовчи, іди в пітьму,
халдейська дочко».
Не називатимуть тебе більш царицею всіх царств.
6 Я розлютивсь на Свій народ,
позбавив його честі й шани.
Я віддав людей у твої руки,
але ти доброти до них не проявила,
ярмо тяжке звалила навіть на старих.
7 Ти говорила: «Житиму повіки,
царицею навіки буду я».
Ти не подумала про те, що наробила,
ти не замислилась над тим, що трапиться пізніше.
8 Послухай-но тепер, любителько утіх!
Сидиш ти самовпевнено й безпечно,
себе ти переконуєш у тому,
що ти єдина, і нема подібної до тебе:
«Не буду я вдовою і дітей не втрачу».
9 Але пізнаєш те і інше ти раптово,
того ж дня.
Дітей своїх ти втратиш, і не стане чоловіка,
хоча і вмієш ворожити, і великі чари маєш.
10 Себе безпечно почувала ти, хоч зло несла,[d]
ти думала, ніхто тебе не бачить.
Твої знання і мудрість тебе не тим шляхом вели.
Ти думала: «Єдина я така. Нема нікого поруч».
11 Але й сама незчуєшся, коли насуне лихо.
Прийде біда, не зможеш зупинити,
впаде на тебе так раптово горе,
що ти уникнути його не зможеш.
12 Закляттями займайся й далі,
поширюй чари ті, якими з юності займалась,
можливо, поміч матимеш від них,
а, може, ти когось злякаєш.
13 Знесилилась ти вже від радників своїх численних.
Хай звіздарі тобі прийдуть на поміч,
нехай врятують ті, хто зорі споглядає,
хто провіщає, дивлячись на новий місяць,
що станеться з тобою.
14 Поглянь, вони, мов солома,
їх полум’я умить поглине.
Їм не дано себе спасти від нищівної сили ватри,
бо це не вогнище, щоб біля нього грітись,
не те багаття, щоб сидіть навколо.
15 Такими тобі стали всі, з ким працювала,
із ким ти торгувала з юних літ.
Усі вони своїм шляхом підуть,
ніхто тебе не буде рятувати.
Бог править світом
48 Господь говорить: «Вислухай ось що, роде Якова,
який носить ім’я Ізраїль.
Слухайте, нащадки Юди,
що клянуть я іменем Господнім,
хто визнає Бога Ізраїлю,
хоча неправедно й нещиро.
2 Бо ви себе вважаєте дітьми святого Міста[e],
що покладаються на Бога Ізраїлю,
ім’я Якого—Всемогутній Господь.
3 Давно Я вам, прорік усе, що сталося тепер,
Я попередив вас заздалегідь.
Я доніс цю новину до вас,
і ось раптово Я обіцяне звершив.
4 Мені відома ваша непоступливість,
бо шия ваша—то залізні м’язи,
а чола, неначе бронзові вони.
5 Я сповістив про все те наперед,
до того ще, як відбулись ці події.
Я це зробив, щоб ви сказати не могли,
що то боввани все зробили,
що дерев’яні й металеві образи
усе те спричинили.
Бог карає Ізраїль, щоб очистити його
6 Ти чув про це, тож осмисли все ще раз.
А ви хіба не будете розповідати про них?
Тепер же розповім нове,
про ті події, про які ще невідомо.
7 Бо відбувається це зараз, не колись,
ви до сьогодні ще про них не чули,
тому й сказати не зможете: „Я все вже знаю”.
8 Не чув ти і не знав про це,
бо вже давно закриті твої вуха.
Я знав напевне про твою невірність,
що ти повстанцем прозваний із пелюшок.
9 Не буду гніватись заради імені Свого
і стримаюся, щоб не знищити тебе,
аби Моє терпіння люди вихваляли,
щоб не віддати іншим славу ту,
що істинно Мені належить.
10 Я очистив тебе, та не так,
як у полум’ї срібло гартують,
Я тебе перевірив в горнилі страждань.
11 Для Себе, для імені Свого Я це зробив,
бо не повинно осквернятися Моє ім’я,
щоб бовванам не віддати славу ту,
що істинно Мені належить.
12 Народе Якова, послухай,
до вас звертаюся Я, люди Ізраїлю!
Я—Бог, Я—Перший і Останній.
13 Моя рука підвалини землі заклала,
правицею розкинув небеса Я.
Я їх покличу, і вони переді Мною стануть.
14 Зберіться всі разом, послухайте Мене.
Хто з цих бовванів все це передрік?
Кира Господь обрав[f], щоб виконав Господню волю,
щоб з Вавилоном і халдеями зробив усе,
що спланував Господь.
15 Так Я сказав, це Я його покликав.
Це Я його привів, і він уповні виконає справу.
16 До Мене підійдіть і вислухайте ось що!
Ще від початку не робив Я з цього таємниць.
Відтоді, як це сталось, Я був там».
Господь, Володар Мій, послав мене і Дух Свій все це тобі доповісти. 17 Ось що Господь каже, твій Рятівник, Святий Ізраїлю:
«Це Я, Господь, твій Бог, настановляю на добро тебе
і праведним шляхом веди, яким потрібно йти.
18 Коли б ти в заповіти вслухався Мої,
то приливало б, як ріка, твоє добро.
А твій рятунок,
наче як хвиль морських прибій.
19 Було б твоїх нащадків стільки, як піщинок,
не перервався б рід, твоє ім’я
не знищене було б переді Мною.
20 Йдіть з Вавилона, втікайте від халдеїв!
Возрадуйтеся і оповістіть,
розголосіть цю новину усьому світу.
Нехай в усі кутки землі долине:
„Порятував Господь Свого слугу Якова”.
21 Вони не знали спраги, коли Він вів їх по пустелі,
бо змусив воду Бог із скелі потекти,
Він скелю розітнув і ринула вода.
22 „Немає миру злісним, нечестивим”».
Так говорить Господь.
Слуга Божий
49 Послухайте мене, з усіх кінців землі народи,
послухайте, всі люди, хоч би де жили!
Ще до народження призвав Господь мене Йому служити,
Моє ім’я назвав, коли я в материнськім лоні був.
2 Мені Він мову вигострив, мов разючий меч,
та захищає в затінку руки Своєї.
Мов гостру стрілу, мене відшліфував Господь,
надійно в сагайдаці заховав.
3 Сказав Господь мені: «Слуга ти Мій,
Ізраїлю, прославлюсь Я тобою».
4 А я подумав: «Даремно я трудився тяжко,
віддав всі сили марно, надаремне.
Але не сумніваюсь,
що Господь мені віддасть належне,
Він вирішить, що дати мені як нагороду».
5 Господь створив мене в утробі,
щоб Його слугою був я.
Щоб Якова народ повернув до Нього,
щоб Ізраїль зібрався до Нього.
В очах Господніх шану мав,
Бог мій силою Своєю наділив мене.
6 Тепер Він каже: «Немає важливішого слуги для Мене,
тож Я повинен повернути Якова народ,
народ Ізраїлю вцілілий повернуть додому.
Зроблю тебе Я світлом для решти народів,
щоб порятунок Мій дійшов у всі кінці землі».
7 Ось що сказав Господь Святий,
Визволитель Ізраїлю тому,
кого народ зневажив, зненавидів,
тому, хто є рабом царів:
«Царі, побачивши тебе, на ноги підведуться,
правителі поклони будуть бити».
То через Господа, Який довів Свою вірність, через Святого Ізраїлю, Який обрав тебе.
День спасіння
8 Господь каже:
«Твої молитви відізвалися в Мені,
Я добротою відповів тобі,
Я допоміг тобі, як визволив тебе з біди, опікувавсь тобою
й доручив донести Заповіт до людства,
підняти землю із руїн, вернути спадок розграбований тому,
хто володів одвіку ним.
9 Ти сказати в’язням мусиш: „Вільні ви, ідіть!”
І в темноту послати гук: „Виходьте із пітьми”.
Вони знайдуть, чим годуватись по дорогах,
і голі пагорби їм пасовиськом стануть.
10 Вони не знатимуть ні голоду, ні спраги.
Їм не дошкулить сонце і пустельний вітер,
бо Той, Хто дає їм втіху, поведе їх далі
і виведе їх до джерельної води.
11 Всі гори Я перетворю на шлях широкий,
піднімуться Мої путі.
12 Погляньте, поспішають люди із далеких мандрів,
ідуть і з півночі, і з заходу додому,
а дехто—з Асуанської землі (Єгипту)».
13 Співайте, небеса, возрадуйся, щаслива земле,
наповніться веселими піснями, гори.
Тому що втішив Свій народ Господь,
Він співчуває бідакам Своїм.
Сіон, покинута жінка
14 Але Сіон сказав: «Мене Господь покинув,
Володар мій забув мене».
15 Господь сказав:
«Хіба забути жінка може дитинча своє,
чи може не жаліть дитя, що народила?
Якби вона й могла забути, то Я повіки не забуду.
16 Поглянь, твоє ім’я тавровано вже на Моїх руках,
я думаю про Тебе без зупинки[g].
17 До тебе діти твої рідні поспішають,
від тебе підуть всі, хто руйнував тебе і мучив.
18 Зведи угору зір, кинь погляд пильний.
Всі твої діти гуртуються і йдуть до тебе».
Господь сказав: «Так само правда, як і те, що Я живу,
ти їх носитимеш, як діадему,
ти їх вдягатимеш, мов наречена.
19 Я справді зруйнував тебе й понівечив,
тебе на землю Я пожбурив,
але тепер твоя земля наповниться людьми,
на її теренах вони тіснитись будуть.
Підуть у небуття усі, хто руйнував її.
20 Народжені на чужині, твої нащадки
до тебе якось завітають і промовлять:
„Нам тісно тут, замало місця,
дай ще землі нам, щоби селитись ми могли”.
21 Тоді себе на самоті спитаєш:
„Хто народив мені усіх дітей?
Я втратила своїх дітей, не можу мати інших,
була у вигнанні, поневірялась у краях чужих.
Хто ж виростив, підняв на ноги цих синів?
Самотньою лишилась я, то звідкіля ж вони прийшли?”»
22 Ось що сказав Господь, мій Володар:
«Я помахом руки народам знак подам,
Я стяг звитяжний піднесу, щоб кожен бачив.
До тебе принесуть синів в обіймах,
дочок твоїх тобі доставлять на плечах.
23 Царі навчатимуть твоїх дітей,
про них царівни піклуватись будуть.
Вони вклонятимуться тобі низько
і цілуватимуть підошви ніг твоїх.
Тоді ти зрозумієш: Я—Господь,
не розчарується ніхто, хто в Мене вірить».
24 Чи можна в переможця відібрати здобич,
або відбити полоненого, щоб той утік?
25 Ось що Господь говорить:
«Так, відберуть у переможців полонених,
повернуться трофеї тим, кому належали раніше.
Я власноруч піду на ворогів твоїх,
щоб врятувати твоїх дітей.
26 Я змушу ворогів твоїх давитися своєю плоттю,
від крові власної сп’яніти, наче від вина.
І зрозуміють всі, що Я—Господь, твій Рятівник,
твій Визволитель, Бог Якова могутній».
Footnotes
- 47:1 діво вавилонська, дочко халдейська Тобто «Вавилон».
- 47:2 через ріки Місто Вавилон знаходиться між ріками Тигр та Євфрат.
- 47:3 Відкриється… побачать Гра слів, яка означає, що Вавилон буде гірко присоромлений або людей цього міста силою уведуть в неволю.
- 47:10 Себе… зло несла Або «Ти полягалася на своє зло».
- 48:2 святого Міста Тобто «Єрусалима».
- 48:14 Господь обрав Буквально «того, кого любить Господь».
- 49:16 без зупинки Або «перед очима завжди твої мури».
1 до солунян 4
Ukrainian Bible
4 А далі, браття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли ви від нас, як належить поводитись вам та догоджувати Богові, як ви й поводитеся, щоб у тому ще більше зростали!
2 Бо ви знаєте, які вам накази дали ми Господом Ісусом.
3 Бо це воля Божа, освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти,
4 щоб кожен із вас умів тримати начиння своє в святості й честі,
5 а не в пристрасній похоті, як і погани, що Бога не знають.
6 Щоб ніхто не кривдив і не визискував брата свого в якійбудь справі, бо месник Господь за все це, як і перше казали ми вам та засвідчили.
7 Бо покликав нас Бог не на нечистість, але на освячення.
8 Отож, хто оце відкидає, зневажає не людину, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.
9 А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога навчені любити один одного,
10 бо чините те всім братам у всій Македонії. Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали,
11 і пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували,
12 щоб ви перед чужими пристойно поводилися, і щоб ні від кого не залежали!
13 Не хочу ж я, браття, щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають.
14 Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним.
15 Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, ми не попередимо покійних.
16 Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі,
17 потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом.
18 Отож, потішайте один одного цими словами!
1-е к Фессалоникийцам 4
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Життя, що до вподоби Богу
4 Браття і сестри! Зараз я маю ще дещо вам сказати. Ви одержали від нас учення, де сказано, як вам належить жити, щоб це було до вподоби Богові. Ви так і живете. Та ми благаємо і закликаємо вас як послідовників Господа Ісуса й далі продовжувати так жити, але з іще більшим завзяттям. 2 Бо ви ж знаєте, які настанови ми дали вам волею Господа Ісуса. 3 А Бог ось чого бажає: щоб ви були святі, щоб уникали розпусти. 4-5 Він бажає, щоб кожен із вас навчився контролювати тіло своє і тримати його у святості й честі, а не віддаватися хіті й пристрасті, мов ті погани, хто не знають Бога[a]. 6 Він також бажає, щоб ніхто не кривдив брата свого і не обдурював його, бо Господь покарає людей за такі гріхи. Ми вам уже казали про це і застерігали вас. 7 Бо Бог покликав нас бути святими, а не жити в гріху. 8 Отже, хто відкидає вчення, той зневажає не людей, а Бога, Який дає вам також і Духа Святого.
9 Щодо любові вашої до братів і сестер в Христі, то ви не потребуєте, щоб ми писали вам про це. Адже Бог навчив вас самих любити одне одного. 10 І ви справді так і поводитеся з братами своїми по всій Македонії. Та ми закликаємо вас, брати і сестри, ще міцніше любити їх.
11 Прагніть жити в мирі, дбайте про своє діло, самі заробляйте собі на прожиток, як ми і наказували вам. 12 Та якщо ви так робитиме, то невіруючі поважатимуть ваш спосіб життя, і ви ніколи не залежатиме ні від кого в потребах своїх.
Прихід Господа
13 Ми хочемо, щоб ви знали, брати і сестри, щоб ви не сумували за тими, хто помер, як ті люди, хто не має надії. 14 Бо коли ми віримо, що Ісус помер, а потім воскрес із мертвих, то ми віримо і в те, що Бог так само поверне з Ісусом і тих, хто помер.
15 І те, що ми кажемо вам зараз є Посланням Божим: ми, хто все ще житиме під час пришестя Господнього, приєднаємося до Нього, але звісно, ми не будемо попереду померлих. 16 Та коли голосно пролунає наказ Архангела і просурмлять Божі сурми, то Господь сам зійде з небес, і ті, хто помер в Христі, воскреснуть першими. 17 Після цього ми, хто лишиться живими, будемо піднесені на хмари разом із померлими, щоб зустрітися з Господом на небесах. Отже, ми будемо з Господом вічно. 18 Тож втішайте одне одного цими словами.
Footnotes
- 4:4-5 Він бажає… не знають Бога Це також можна перекласти як: «Бог бажає, щоб ви навчилися жити із вашими жінками в святості і з пошаною до Бога».
Copyright © 2007 by Bible League International