Єремія у в’язниці

37 Цар Седекія, син Йосії, царював замість Єгояхина, сина Єгоякима. Навуходоносор, цар Вавилону, призначив його царем Юдеї. ² Ні Седекія, ні слуги його, ані народ землі цієї не слухали слів Господа, які Він говорив через пророка Єремію.

³ Однак цар Седекія послав Югукала, сина Шелемії, та Софонію, сина священика Маасії, до пророка Єремії з таким посланням: «Помолись за нас Господу нашому Богу».

⁴ Тоді Єремія ще вільно ходив серед людей, його ще не посадили до в’язниці. ⁵ Тим часом військо фараона вирушило з Єгипту, і коли вавилоняни, що облягли Єрусалим, почули про це, то відступили від Єрусалима, щоб битися з Єгиптянами.

⁶ Тоді слово Господа було пророку Єремії: ⁷ «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже царю Юдеї, який послав вас до Мене спитати: „Військо фараона, що вирушило на допомогу вам, повернеться назад у власну землю, в Єгипет. ⁸ Та після того вавилоняни повернуться воювати проти міста цього, захоплять його і спалять”». ⁹ Ось що Господь каже: «Не обдурюйте самі себе, кажучи, що вавилоняни напевне відійдуть, залишивши вас з миром. Бо те ніколи не здійсниться! ¹⁰ Навіть якщо ви поб’єте усе вавилонське військо, що воює з вами, так що лишаться тільки поранені, кожний у своїм наметі, то навіть невелика кількість воїнів тих у змозі буде повстати і спалити місто це».

¹¹ Коли вавилонське військо відступило від Єрусалима, оскільки наближалося фараонове військо, ¹² Єремія вийшов з Єрусалима й пішов до землі Веніаминової^[a], щоб отримати там спадщину, яка належала його родині. ¹³ Коли він підійшов до Веніаминової брами^[b], начальник варти на ім’я Іріжа, син Шелемії, сина Хананії, заарештував пророка Єремію зі словами: «Ти зрадив нас. Ти йдеш, щоб приєднатися до вавилонян?»

¹⁴ Та Єремія мовив: «Неправда. Не йду я до вавилонян». Але той його не слухав. Тож Іріжа схопив Єремію й привів його до можновладців. ¹⁵ Ті були розлючені на Єремію, побили його й ув’язнили в домі писаря Йонатана, який вони перетворили на в’язницю.

¹⁶ Тож Єремія потрапив до каземату, в темницю, де й лишався багато днів. ¹⁷ Тоді цар Седекія послав по нього, і наодинці розпитував його у царському палаці. Він сказав: «Чи є якесь слово від Господа?»

Єремія відповів: «Є»,—а потім додав: «Віддадуть тебе в руки царя вавилонського».

¹⁸ Тоді Єремія сказав царю Седекії: «Чим звинив я перед тобою і слугами твоїми, і цим народом, що ти мене у в’язницю посадив? ¹⁹ Де твої пророки, що пророкували, казавши: „Цар вавилонський не піде проти вас і проти цього краю? ²⁰ А зараз, мій володарю-царю, будь ласка, вислухай мене, хай моє благання до тебе дійде. Не повертай мене у дім писаря Йонатана, бо я там помру”».

²¹ Тож цар Седекія віддав наказ ув’язнити Єремію на тюремному подвір’ї. Йому давали щоденно окраєць хліба з вуличних пекарень, доки не скінчився весь хліб у місті. Тож весь цей час Єремія перебував на тюремному подвір’ї.

Єремію кинуто до водозбірні

38 Шефатія, син Маттана, Ґедалія, син Пашхура, Єгукал, син Шелемії, та Пашхур, син Малкії, почули слова, що Єремія говорив усім людям: ² «Ось що Господь каже: „Хто залишиться в цьому місті, помре від меча, голоду або чуми, а той, хто скориться вавилонянам уникне смерті й житиме”». ³ Ось що Господь каже: «Це місто буде неодмінне віддано в руки царя вавилонського, й він його захопить».

⁴ Тоді можновладці сказали цареві: «Треба вбити цього чоловіка, бо він цими балачками віднімає завзяття у воїнів та всього народу, що лишилися в місті. Напевно, чоловік цей не бажає добра народу своєму, а тільки—лиха».

⁵ Цар Седекія відповів: «Він у ваших руках. Цар нічого не може вчинити проти вас».

⁶ І взяли вони Єремію, й кинули його у водозбірню Малкії, царського сина. Та водозбірня була на храмовому подвір’ї. Вони спустили туди Єремію на мотузках, але там не було води, сама твань. І Єремія занурився в твань.

⁷ Та ефіоп Евед-Мелех, євнух, який служив у палаці, почув, що Єремію кинуто у водозбірню. А цар сидів тоді у Веніаминовій брамі. ⁸ Евед-Мелех вийшов з палацу й промовив до царя: ⁹ «Володарю, мій царю, ці люди неправедне вчинили, заподіявши таке пророку Єремії. Вони кинули його у водозбірню. Він там помре від голоду, бо в місті немає більше хліба^[c]».

¹⁰ Тоді цар наказав Евед-Мелеху, ефіопу: «Візьми трьох^[d] чоловіків і витягни пророка Єремію з водозбірні, поки він не помер».

¹¹ Евед-Мелех узяв людей і пішов до палацу, до комори, що під скарбницею. Він узяв там подерте шмаття, старе ганчір’я і спустив його на мотузках до Єремії у водозбірню. ¹² Евед-Мелех, ефіоп, сказав Єремії: «Візьми це подерте шмаття і ганчір’я і поклади собі під пахви, між мотузками і тілом своїм, щоб не поранити себе». І Єремія зробив так, як той сказав. ¹³ Тоді вони підняли Єремію на мотузках і витягли його з водозбірні. І лишився Єремія на храмовому подвір’ї.

Седекія знову розпитує Єремію

¹⁴ Тоді цар Седекія покликав пророка Єремію до себе, до третього входу, що в храмі Господа. І сказав цар Єремії: «Ось я спитаю тебе дещо. Нічого не приховуй від мене».

¹⁵ Єремія відповів Седекії: «Навіть якщо я дам тобі чесну відповідь, ти мене вб’єш. Навіть якщо я дам тобі пораду, ти мене не слухатимеш».

¹⁶ Седекія потай присягнувся Єремії: «Клянуся Господом, що створив нас і дав життя нам, я тебе не вб’ю і не віддам до рук тих людей, які хочуть убити тебе».

¹⁷ Тоді Єремія сказав Седекії: «Ось що Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже: „Якщо ти справді вийдеш до князів царя вавилонського та скоришся йому, тоді житимеш, і місто це не буде спалене вогнем, і дім твій врятовано буде. ¹⁸ Але якщо не вийдеш ти до князів царя вавилонського, тоді місто це потрапить до рук вавилонян, і спалять вони його вогнем, і не врятуєшся ти від їхніх рук”».

¹⁹ Тоді сказав Седекія Єремії: «Боюсь я тих євреїв, що перейшли на сторону вавилонян, щоб мене не віддали в їхні руки—їм на поталу».

²⁰ Тож Єремія відповів: «Вони не видадуть тебе. Послухайся слова Господа, від Якого я до тебе промовляю. Тоді все буде добре, й ти житимеш. ²¹ Але якщо відмовишся вийти, тоді ось що мені Господь відкрив: ²² усіх жінок, що лишилися в палаці царя Юдеї, відведуть до князів царя вавилонського і скажуть вони:

²³ Усіх жінок твоїх і дітей вавилонянам віддадуть. І сам ти не уникнеш їхніх рук, бо цар Вавилону тебе захопить, і місто це буде спалене вогнем».

²⁴ Тоді Седекія сказав Єремії: «Якщо нікому не скажеш про цю розмову, ти не помреш. ²⁵ Якщо можновладці почують, що я з тобою розмовляв, прийдуть до тебе і скажуть: „Скажи нам чесно, що ти царю сказав і що Седекія казав тобі, та ми не вб’ємо тебе”. ²⁶ Тоді ти їм відкажеш: „Я благав царя не відсилати мене знов у дім Йонатана, щоб я там не вмер”».

²⁷ Усі вельможі справді прийшли до Єремії й питали його, і він сказав їм саме те, що йому наказав цар. Тож припинили вони розпитувати його, та геть пішли, бо жоден із них не чув розмови. ²⁸ Лишався Єремія на храмовому подвір’ї, аж доки не було захоплено Єрусалим.

Падіння Єрусалима

39 На дев’ятому році правління Седекії, царя Юдеї, на десятий місяць Навуходоносор, цар вавилонський і все його військо підійшли до Єрусалима й узяв місто в облогу. ² На одинадцятому році царювання Седекії, на дев’ятий день четвертого місяця мур міста було проломлено. ³ Всі князі царя Вавилону прийшли й сіли біля Середньої брами міста: Нерґал-Шарезер самґарський, Нево-Сарсекім, головнокомандуючий, Нерґал-Шарезер, головний урядовець, і всі інші урядовці царя вавилонського. ⁴ Коли Седекія, цар Юдеї, і всі воїни його побачили їх, то, вийшовши вночі з міста через царський сад і ворота між двома мурами, вони повтікали, прямуючи до Арави^[e].

⁵ Але вавилонське військо погналося за царем і наздогнало Седекію в степах єрихонських. Його схопили й привели до Навуходоносора, царя Вавилону, у Ривлу, у землі Гамат, де він проголосив йому вирок. ⁶ Цар Вавилону у Ривлі стратив синів Седекії на його очах, а також стратив усіх можновладців Юдеї. ⁷ Тоді він наказав осліпити Седекію й закувати його в кайдани, щоб відвести до Вавилона.

⁸ Вавилоняни спалили царський палац та оселі людей і зруйнували мури Єрусалима. ⁹ Решту людей, що лишилися в місті, і тих, хто перебіг до нього, й усіх людей, що вціліли, Невузарадан, начальник царської охорони, вислав у Вавилон. ¹⁰ Декого з бідних, хто нічого не мав, Невузарадан, начальник охорони, лишив у землі юдейській. І дав він їм виноградники й поля.

¹¹ Тоді Навуходоносор видав наказ через начальника охорони Невузарадана щодо Єремії: ¹² «Знайди Єремію і дбай про нього. Не завдавай йому ніякої шкоди і роби для нього все, що він попросить». ¹³ Тож Невузарадан, начальник охорони, Навушазбан, головний урядовець, Нерґал-Шарезер, великий сановник, і всі урядовці царя вавилонського ¹⁴ послали по Єремію, і його привели з храмового подвір’я й передали Ґедалії^[f], сину Агікама, сина Шафана, який мав відвести його до дому. Так він лишився серед свого народу.

¹⁵ Коли ще він був ув’язнений на тюремному подвір’ї, слово Господа було Єремії: ¹⁶ «Піди й скажи Евед-Мелеху^[g], ефіопу, що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю так каже: „Ось Я здійсню Мої слова про місто, про лихо, а не про добро. І вони здійсняться в належний час. ¹⁷ Але тебе Я врятую, тож не віддадуть тебе до рук тих людей, яких ти боявся. ¹⁸ Будь певен, Я тебе врятую, ти не поляжеш від меча, бо ти на Мене покладався”». Так каже Всевишній.

Ісус—вищий від Мойсея

3 Отож, брати і сестри мої, покликані Богом люди святі, звернемо думки свої до Ісуса, Посланця Божого й Первосвященика нашої віри. ² Він був вірний Господу, Який призначив Його, так само, як вірний був і Мойсей у домі Божому. ³ Бо Ісус гідний більшої шани, ніж Мойсей, адже будівничий здобуде більше шани, ніж зведений ним будинок. ⁴ Кожен будинок кимось збудований, а Бог же збудував усе.

⁵ Мойсей був вірним слугою в домі Божому. Він сказав людям те, що мусило потім бути мовлене Всевишнім. ⁶ А Христос—вірний Син, Він править домом Божим, а ми—той дім, якщо зможемо зберегти мужність і певність у надії своїй.

Ми повинні наслідувати Господа

^7-10 Адже як сказав Дух Святий:

¹² Пильнуйте, брати і сестри мої, щоб ніхто з вас не мав зла і зневіри в серці, щоб ніхто не відвернувся від живого Бога. ¹³ Ліпше підтримуйте повсякденно одне одного, аж доки не скінчиться «сьогодення»^[b]. Пильнуйте, щоб серця ваші не затялися в гріху та олжі, й не стали непридатні до каяття. ¹⁴ Ми вважаємо за честь отримати з Христом усе, що Він успадкував, якщо тільки всі ми збережемо до кінця ту віру, що мали на самому початку. ¹⁵ Адже сказано у Святому Писанні:

¹⁶ Про кого йдеться тут? Хто чув голос Божий, але повстав проти Бога? Чи не ті це були, кого Мойсей виводив з Єгипту? ¹⁷ На кого Бог гнівався протягом сорока років? Чи не на тих грішників, чиї тіла впали мертві в пустелі? ¹⁸ Кому Бог поклявся, що вони ніколи не ввійдуть у світ Його спочинку? Чи не тим, хто став непокірним Йому?

¹⁹ Тож ми бачимо, що ці люди не могли ввійти в Царство Небесне через те, що вони не мали віри.