Иеремия 34-36

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Застереження Седекії, царю юдейському

34 Слово Господа було Єремії, коли Навуходоносор, цар Вавилону, і все його військо, й усі царства землі, підлеглі йому, і всі їхні народи воювали проти Єрусалима та всіх довколишніх міст.

² Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: «Піди до Седекії, царя Юдеї, та скажи йому, що Господь так мовить: „Віддам Я це місто в руки царя Вавилону, й він спалить його. ³ І ти не уникнеш руки його. Ти побачиш царя Вавилону на власні очі й розмовлятимеш з ним віч-на-віч, а потім підеш до Вавилону”. ⁴ Але почуй слово Господа, Седекіє, царю Юдеї. Ось що Господь каже про тебе: „Ти не загинеш у бою від меча. ⁵ Помреш ти в мирі, й так само як на честь твоїх предків, царів колишніх, що були до тебе, палено було погребальне багаття, так люди палитимуть вогні і на твою честь. Вони тужитимуть за тобою, кажучи: „О горе, володарю!”—бо Я так наказав”». Так каже Господь.

⁶ І пророк Єремія всі ці слова промовив до Седекії, царя Юдеї, в Єрусалимі. ⁷ І військо царя Вавилону воювало проти Єрусалима й усіх міст Юдеї, що ще лишилися: Лахиша й Азеки—єдині укріплені міста Юдеї, що лишилися.

Народ порушує одну з угод

⁸ Це слово було Єремії від Господа після того, як цар Седекія уклав угоду зі всіма людьми, що перебували в Єрусалимі, щоб проголосити звільнення від рабства. ⁹ Кожен із них мав відпустити на волю своїх рабів-юдеїв, чоловіків і жінок, щоб жоден юдей не був рабом у свого брата-юдея. ¹⁰ І всі вельможі, і всі люди, погодилися відпустити своїх рабів-чоловіків і жінок-рабинь, щоб більше ніколи їм не служили; ¹¹ та після цього^[a] вони вирішили знов поневолити всіх тих, кого повідпускали.

¹² І слово Господа було Єремії. ¹³ Він сказав: «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Я уклав Угоду з вашими батьками, коли вивів їх із Єгипту, з дому рабства. Я їм сказав: ¹⁴ „Наприкінці кожного сьомого року кожен із вас дасть волю своєму братові-єврею, який себе продав вам. Він тобі служитиме шість років, і ти його відпустиш, і він буде вільний. Але батьки ваші не слухали Мене і уваги на це не звертали. ¹⁵ Не так давно ви змінили серця, та поклялися робити, що є праведним. Ви навіть уклали Угоду у храмі Господньому, у присутності Моєї, та поклялися ім’ям Моїм відпустити усіх братів-євреїв. ¹⁶ Але ж ви передумали й знечестили ім’я Моє. Кожен із вас повернув собі раба свого й рабиню, яких ви позвільняли, та ви примусили їх знову стати вашими рабами й рабинями”».

¹⁷ Тож ось що Господь каже: «Ви Мене не слухали, ви не проголосили волі для своїх братів-юдеїв, тож Я проголошую звільнення для вас, волю впасти від меча, чуми й голоду. І зроблю з вами таке, що нажахає всі царства на землі. ¹⁸ Тих, хто порушував Мою Угоду, хто не додержувався слів Угоди, що вони уклали зі Мною, з тими Я вчиню як із телям, яке вони розтинають навпіл і проходять між його частинами^[b]. ¹⁹ Вожді Юдеї та вожді Єрусалима, євнухи й священики, й усі люди краю—це вони проходили між половинами теляти. ²⁰ Я їх віддам до рук ворогів їхніх, що прагнуть убити їх. Тіла їхні стануть поживою для птаства небесного й для звірів земних. ²¹ Я віддам Седекію, царя Юдеї, й вельмож його в руки ворогів їхніх й у руки тих, хто прагне вбити їх, в руки війська царя Вавилону, не зважаючи навіть не те, що вони вже залишили Єрусалим». ²² «Ось що Я накажу,—каже Господь,—Я їх знову поверну до Єрусалима й воюватимуть вони проти нього, й захоплять його, і спалять. І оберну Я міста Юдеї на пустку, де ніхто не житиме».

Добрий приклад родини Рехавіїв

35 Ось слово, що було Єремії від Господа за часів Єгоякима, сина Йосії, царя Юдеї: ² «Піди до дому Рехавіїв^[c], поговори з ними й приведи їх до храму Господнього, до однієї кімнати, і дай їм випити вина».

³ Тож узяв я Яазанію^[d], сина Єремії^[e], який був сином Гаваззінії, і братів його, і всіх дітей його, і весь дім Рехавіїв, ⁴ і привів їх до дому Господнього, до кімнати синів Ганана, сина Іґдалії, Божого чоловіка,^[f] що була поруч із кімнатою вельмож, над кімнатою Манассії, сина Шаллума, одвірного^[g]. ⁵ І поставив я перед Рехавіями глечики, повні вина, й келихи. І промовив я до них: «Пийте вино».

⁶ Але вони відповіли: «Ми не п’ємо вина, бо предок наш Йонадав, син Рехава, так нам наказав: „Ні ви, ані нащадки ваші ніколи вина не пийте. ⁷ Будинків не будуйте, не сійте й не насаджуйте виноградників. Ви не повинні мати всього цього. Натомість усе життя мешкайте у наметах, щоб довгі дні були ваші на землі, якою мандруватиме ви із краю в край як чужинці”. ⁸ Тож маємо слухатися кожного наказу, що Йонадав, син Рехава, предок наш, дав нам. Ми не п’ємо вина все життя своє, ні жінки, ні сини чи дочки наші. ⁹ Ми не будуємо будинків, щоб жити, не маємо виноградників, ні ланів, ні врожаю не маємо. ¹⁰ Ми живемо в наметах й слухняно виконуємо все, що нам наказав предок наш Йонадав. ¹¹ Але коли Навуходоносор, цар Вавилону, напав на цю землю, ми сказали: „Ходімо, мусимо піти до Єрусалима, щоб уникнути війська вавилонського і війська арамійського. І ми лишилися в Єрусалимі”».

¹² Слово Господа було Єремії. ¹³ Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Іди й скажи народу Юдеї та всім мешканцям Єрусалима: „Хіба ви не приймаєте науки, слухаючи слова Мої?”» Так каже Господь: ¹⁴ «Слово Йонадава, сина Рехава, що він повелів синам своїм: вина не пити—виконується. Вони вина не п’ють і понині, бо слухаються наказу свого предка. Я раз-у-раз до вас звертався, але ви Мене не слухаєтеся. ¹⁵ Знову й знову Я невтомно посилаю до вас слуг Своїх пророків». Вони казали: «Кожен із вас хай зверне з путі лихої й виправить вчинки свої. Не ходіть за іншими богами й не служіть їм. Тоді ви житимете на землі, що її дав Я вам і батькам вашим, але ви не звернули уваги, не слухали Мене. ¹⁶ Сини Йонадава, сина Рехава, додержувалися наказу, що їм дав їхній предок, а ці люди Мене не слухали».

¹⁷ Тож ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Ось Я нашлю на Юдею і всіх мешканців Єрусалима всі нещастя, про які Я прорікав їм, бо до них Я промовляв, але вони не слухали Мене. Я кликав їх, вони не озивалися».

¹⁸ А до родини Рехавіїв Єремія сказав: «Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: „За те, що слухалися ви наказу предка вашого Йонадава й дотримувалися всіх його наказів, і все робили, що він велів вам, ¹⁹ тому ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: „Не переведеться в родині Йонадава, сина Рехава, нащадок, що служитиме Мені”».

Цар Єгояким спалює Єреміїн сувій

36 На четвертому році царювання Єгоякима^[h], сина Йосії, царя Юдеї, слово Господа було пророку Єремії: ² «Візьми сувій і напиши на ньому всі слова, що Я до тебе промовив щодо Ізраїлю, Юдеї і всіх народів від найпершого дня, коли Я говорив до тебе, з часів Йосії аж до сьогодні. ³ Може, дім Юди почує про всі кари, що Я надумав на них наслати, і кожен із них відвернеться від лихого путі свого. Тоді Я прощу їхню провину й гріхи їхні».

⁴ Тож покликав Єремія Варуха, сина Нерії, і Варух написав на сувої зі слів Єремії всі слова Господа, які Він промовив до нього. ⁵ І сказав Єремія Варуху: «Мене ув’язнено, не можу я піти до храму Господнього. ⁶ Ти підеш і прочитаєш із сувою слова Господа, що записав з моїх слів, людям у домі Господньому в день посту. І прочитаєш їх також усім юдеям, що приходять сюди з міст своїх. ⁷ Може, прохання їхнє дійде до Господа, і кожен із них зверне зі свого лихого шляху, бо дуже великі гнів і обурення Господа проти народу цього».

⁸ І Варух, син Нерії, все зробив, що пророк Єремія наказав йому. Він прочитав слова Господа з сувою в храмі Господньому. ⁹ На п’ятий рік царювання Єгоякима, сина Йосії, царя Юдеї, на дев’ятий місяць вони оголосили піст перед Господом для всього народу єрусалимського й усіх людей, що приходять із міст Юдеї до Єрусалима. ¹⁰ Варух прочитав усім людям сувій зі словами Єремії в храмі Господньому, в покоях Ґемарії, сина писаря Шафана, на верхньому подвір’ї, біля Нової брами храму Господнього.

¹¹ Коли Михей, син Ґемарії, сина Шафана, почув усі слова Господа із сувою, ¹² він пішов до царського палацу, до покоїв писаря, де були всі вельможі: писар Елішама, і Делая, син Шемаї, та Елнатан, син Акбора, Ґемарія, син Шафана, Седекія, син Хананії, і всі інші вельможі. ¹³ Коли Михей переповів їм усе, що чув він, коли Варух читав людям сувій, ¹⁴ вельможі послали Єгуді, сина Натанії, сина Шелемії, сина Куші, до Михея з таким наказом: «Візьми сувій, що ти читав людям, і приходь». Тож Варух, син Нерії, взяв сувій і прийшов до них. ¹⁵ Вони йому сказали: «Сідай і прочитай нам твій сувій». І Варух прочитав їм.

¹⁶ Коли вони все почули, то перелякано перезирнулися. І сказали вони Варуху: «Ми, безумовно, передамо все це царю». ¹⁷ Тоді вони спитали Варуха: «Скажи нам, як ти написав ці слова? З уст Єремії?»

¹⁸ І Варух відповів: «Так, із уст його. Він промовляв до мене всі ці слова, а я для нього записував їх на сувої».

¹⁹ Тож сказали Варуху вельможі: «Іди й сховайся з Єремією, і хай ніхто не знає, де ви».

²⁰ Вони лишили сувій у кімнаті писаря Елішама, а самі пішли до царя Єгоякима і доповіли йому все, що сталося. ²¹ Цар послав Єгуді принести сувій, і той забрав його з кімнати писаря Елішама. І прочитав його Єгуді царю і всім вельможам, що були з ним. ²² То був дев’ятий місяць^[i], цар сидів у своєму зимовому будинку, й перед ним у жаровні палав вогонь. ²³ Щоразу, як Єгуді прочитував три або чотири стовпчики сувою, цар відрізав їх невеличким писарським лезом і кидав у вогонь, доки не спалив увесь сувій у жаровні. ²⁴ Ні цар, ні його слуги, які чули ці слова, не злякалися й не подерли одяг^[j] свій. ²⁵ І хоч Елнатан, Делая і Ґемарія благали царя не палити сувій, але він їх не послухав. ²⁶ Натомість цар наказав Єрамеелові, сину царя, Сераї, сину Азріела, і Шелемії, сину Авдеела, схопити писаря Варуха і пророка Єремію. Та не в змозі вони були заарештувати Варуха і Єремію, бо Господь сховав їх.

²⁷ Слово Господа було Єремії після того, як цар спалив сувій зі словами, що написав Варух зі слів Єремії: ²⁸ «Піди візьми інший сувій і напиши в ньому всі ті слова, що написав раніше, що були в іншому сувої, який Єгояким, цар Юдеї, спалив. ²⁹ А Єгоякиму, царю Юдеї, скажи, що Господь каже йому: „Ти спалив сувій і сказав: „Чому ти написав на ньому, що цар Вавилону неодмінно прийде і зруйнує цю землю і забере звідси людей і худобу у полон?”

³⁰ Тож ось що Господь каже Єгоякиму, царю Юдеї: „Не матиме він нащадка, що сидітиме на Давидовім престолі. Коли він помре, його не поховають як царя. Тіло його викинуте буде, щоб від спеки вдень всихало й на холоді вночі мерзло. ³¹ Я покараю Єгоякима й нащадків і слуг його за їхнє зло. І наведу Я на них і на мешканців Єрусалима, і на народ Юдеї все те лихо, що Я обіцяв їм, тому що вони не слухали Мене”».

³² Тож Єремія взяв інший сувій і дав його писарю Варуху, сину Нерії. І той записав на ньому з уст Єремії всі вісті того сувою, що Єгояким, цар Юдеї, спалив у вогні. І багато інших послань додав до них.