Два кошики з фіґами

24 Господь показав мені два кошики з фіґами, що стояли перед храмом Господнім. Було це після того, як Навуходоносор, цар Вавилона, вислав із Єрусалима^[a] Єгояхина^[b], сина Єгоякима, царя Юдеї, а також із ним вельможу юдейського і ремісників, і ювелірів, і привів їх до Вавилона. ² В одному кошику були дуже добрі фіґи, найкращі. А в другому—дуже погані, які не можна було їсти—такі негодящі.

³ І спитав мене Господь: «Що ти бачиш, Єреміє?» Я відповів: «Добрі фіґи—дуже добрі, а погані—такі погані, що й не можна їсти». ⁴ І слово Господа дійшло до мене. Він сказав: ⁵ «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Як над цими добрими фіґами, так само Я зглянуся над вигнанцями юдейськими, яких із цього місця вигнано було в халдейську землю. ⁶ З прихильністю наглядатиму за ними й поверну їх назад до цієї землі. Я відбудую народ цей й не руйнуватиму більше і не викорінюватиму. ⁷ Я дам їм серце, щоб Мене пізнали, що Я—Господь. Вони народом Моїм будуть, а Я—Богом їхнім. Кажу це, бо вони повернуться до Мене всім серцем”».

⁸ Що ж до поганих фіґ, що їх не можна їсти, то ось що Господь каже: «Ось як Я чинитиму з Седекією, царем юдейським та вельможами його, і з тією рештою, хто лишився в Єрусалимі, в цьому краю, та з тими, хто мешкає в Єгипті. ⁹ Я їх виставлю на острах і огиду для царств усієї землі. У всіх на очах терпітимуть вони наругу, ставши притчею во язицех, посміховиськом і прокляттям по всіх землях, куди Я їх повиганяю. ¹⁰ Я нашлю на них війну, голод і хворобу, доки не буде вигублено цей народ нікчемний із землі, яку Я віддав їм і батькам їхнім».

Суд Божий над Юдеєю

25 Слово, що було до Єремії про весь народ юдейський на четвертому році царювання Єгоякима^[c], сина Йосії. То був перший рік правління Навуходоносора, царя вавилонського. ² Ось що пророк Єремія проголосив усьому народу Юдеї і всім мешканцям Єрусалима. Він сказав: ³ «З тринадцятого року царювання Йосії, сина Амона, царя юдейського, й досі, протягом двадцяти трьох років, проголошую я слово Господа. Я промовляю його вам невтомно, та ви не слухаєте. ⁴ Господь невтомно посилає до вас усіх Своїх слуг-пророків, але ви не слухаєте їх, не докладаєте зусиль, щоб почути.

⁵ Ті пророки говорили вам: „Відверніться кожен від нечестивого путі свого й грішних вчинків. Живіть на тій землі, що Господь вам і батькам вашим віддав на віки вічні. ⁶ За іншими богами не ходіть, щоб їм служити й поклонятися низько, і не дратуйте Мене тим, що зробили власними руками. То й від Мене вам не буде лиха.^{[d] 7} Але Всевишнього не слухали ви. Прогнівив Мене цей народ тим, що зробив власними руками собі на лихо”». Так мовить Господь.

⁸ Тож ось що Господь Всемогутній каже: «Ви не слухали слів моїх. ⁹ Через те Я посилаю слово, щоб скликати всі племена півночі, та Навуходоносора, царя вавилонського, слугу Мого. І поведу Я всіх їх проти землі цієї та її мешканців і проти тих народів, що навкруги. Назавжди силою Своєю вижену їх, вигублю ущент, зробивши народ цей посміховиськом та вічною руїною». Господь мовить так: ¹⁰ «І знищу Я голос радощів і звуки свята, голос нареченого і нареченої, звуки жорна й світло каганця. ¹¹ Увесь цей край обернеться на висушену пустелю, й народи ці служитимуть царю вавилонському сімдесят років».

¹² «А як завершаться сімдесят років, Я покараю царя вавилонського і весь народ той,—каже Господь,—за беззаконня їхнє й покараю халдейську землю і приречу її на вічне запустіння. ¹³ Я наведу на землю цю всі обіцяні лиха, що проти неї Я промовив, усе, що написано в книзі цій, що Єремія пророкував проти всіх народів. ¹⁴ Багато народів і царів великих стануть їхніми рабами, навіть халдеї, які поневолили інші народи. Я відплачу їм за вчинками їхніми, за творіння нечестивих рук».

Суд Божий над поганськими народами

¹⁵ Тож ось що Господь Бог Ізраїлю сказав мені: «Візьми з руки Моєї винний келих цей, сповнений гніву Мого. Я примушу всі народи випити його. ¹⁶ Вони вип’ють його й захитаються, й будуть, мов божевільні перед мечем, що знище їх».

¹⁷ Тож взяв я з руки Господа той келих і примусив усі народи, до яких Він послав мене, випити його: ¹⁸ то були Єрусалим і всі міста юдейські з їхніми царями й вельможами. Я дав їм той келих, щоб зробити з них пустку й посміховисько, як і є воно зараз.

¹⁹ Я змусив і фараона, царя єгипетського, слуг, вельмож і усіх людей його випити той келих гніву Господа. ²⁰ Я змусив випити усіх кочівників і всіх царів країни Уз, усіх царів землі Филистимської, Ашкелону, Ґазу, Екрон та решту Ашдода. ²¹ Осушили його Едом, Моав і сини Аммона. ²² Усі царі Тира і Сидона випили, а також і всі царі узбережжя по той бік моря. ²³ Я змусив випити Дедан, Тему й Буц, та всі землі, де люди голять собі скроні. ²⁴ Випили всі правителі Аравії і всі царі на прикордонних землях, що живуть у пустелі. ²⁵ І всі царі Зимрі, Еламу і Мидії пили з цієї чаші. ²⁶ І всі царі півночі, як сусідні, так і ті, що далеко одне від одного, і всі царства землі, що на тверді її існують, а цар Шешака^[e] вип’є останнім.

²⁷ Ти скажеш їм: «Ось що Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже: „Пийте, упийтеся, хай вас повивертає, падайте й не стійте перед мечем, що Я на вас насилаю. ²⁸ Але якщо відмовляться вони з руки твоєї взяти келих цей і пити, тоді ти скажеш їм, що Господь Всемогутній каже: „Ви неодмінно вип’єте! ²⁹ Бо Я вже насилаю лихо на Єрусалим, місто що носить ім’я Моє, то невже ви гадаєте, що уникнете кари? Вас кара не мине, бо ось Я меч насилаю на всіх мешканців землі”». Так каже Господь Всемогутній.

Суд Божий над усією землею

³³ Від краю землі до краю лежатимуть побиті Богом. За ними не тужитимуть, їх не попідбирають і не поховають, вони гнитимуть, кинуті просто на землі.

Єремія в небезпеці

26 На початку царювання Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського,^[h] таке слово було від Господа. ² Ось що Всевишній сказав: «Стань на подвір’ї оселі Господньої і промов до людей, що приходять з міст юдейських до храму молитися, цю звістку, що Я наказую тобі. Не пропусти жодного слова. ³ Може, послухаються вони, і кожен з них зверне з лихого путі свого. Тоді це розчулить Мене, і не наведу Я те лихо, яке задумав їм вчинити за нечестивість вчинків їхніх.

⁴ Тож ти скажеш їм про те, що Господь мовить: „Якщо ви Бога не послухаєте й не житимете за законом Моїм, що настановив Я вам, ⁵ якщо не будете слухати слова Моїх слуг-пророків, яких раз-у-раз Я посилаю вам, ⁶ тоді зроблю Я з домом цим те ж, що зробив з Шило^[i] й перетворю це місто на прокляття для всіх народів землі”».

⁷ Священики, пророки, й увесь народ чули, як Єремія промовляв ці слова у храмі Господньому. ⁸ Коли ж він закінчив говорити все, що Господь йому звелів промовити, тоді священики й пророки, і люди всі схопили його зі словами: «Смерть тобі! ⁹ Чому ти пророкуєш ім’ям Господа і кажеш: „З домом цим буде те ж, що й з Шило, й мешканців міста цього буде вигублено?”» І весь народ з’юрмився навколо Єремії в храмі Господньому.

¹⁰ Вельможі юдейські почули ці звинувачення, вийшли з палацу й подалися до храму Господнього. І сіли вони при вході до Нової брами, яка вела до храму. ¹¹ Священики й пророки сказали вельможам і народу всьому: «Цього чоловіка приречено до смерті, бо пророкував він проти міста цього. Ви чули те на власні вуха».

¹² Тоді Єремія сказав усім вельможам і народу всьому: «Господь послав мене пророкувати дому й місту цьому всі слова, що ви чули. ¹³ Тож виправте путі і вчинки ваші, коріться Всевишньому Богу вашому. Господь змилосердиться й відведе те лихо, що прорік вам. ¹⁴ Але я у руках ваших. Робіть зі мною, що вам здається добрим і справедливим. ¹⁵ Однак мусите знати напевне: якщо мене ви вб’єте, тоді кров невинного буде на вас і на цьому місті, і на мешканцях його, бо й справді Господь мене послав до вас вкласти всі ці слова у вуха ваші».

¹⁶ І вельможі, й народ увесь сказали священикам та пророкам: «Цей чоловік не заслуговує на смерть, бо він промовляв до нас іменем Господа». ¹⁷ Деякі мужі, дехто із старійшин цієї землі підвелися й промовили до всього зібрання: ¹⁸ «Михей з Морешета^[j] пророкував за часів Езекії. І він сказав усьому народу юдейському: „Ось що Господь Всемогутній каже:

¹⁹ Хіба ж Езекія, цар юдейський, разом з усіма юдеями вбив його? Хіба він не боявся Господа й не шукав Його прихильності? Та Всевишній змилосердився й відвів лихо, на яке Він їх прирік. Тож ми робимо велику шкоду душам своїм”».

²⁰ Був також іще один чоловік, який пророкував іменем Господа,—Урія, син Шемаї, з Киріат-Єарима. Він пророкував проти міста цього й проти цього краю і казав те ж саме, що й Єремія. ²¹ Цар Єгояким, всі воїни і всі вельможі чули слова його. Він намагався вбити Урію, але він почув про те і втік, опинившись в Єгипті. ²² Та цар Єгояким послав людей до Єгипту: Елнатана, сина Акбора, та декого з ним. ²³ Вони повернули Урію з Єгипту й привели до царя Єгоякима. Той наказав стратити його й тіло кинути на бідняцький цвинтар.

²⁴ Але Агікам, син Шафана, захистив Єремію, тож його не видали народу і не вбили.

Дотримуйтеся істинного вчення

2 А ти сам завжди говори лише те, що відповідає істинному вченню. ² Навчай літніх чоловіків мати самовладання, бути поважними, мудрими й стійкими у вірі, любові й терпінні. ³ Також літніх жінок навчай, щоб вони поводилися, як належить святим людям. Вчи їх не бути пліткарками й не зловживати міцними напоями. Вони повинні навчати інших добру, ^4-5 наставляти молодших жінок любити своїх чоловіків і дітей, бути розсудливими й чистими, дбати про своє господарство, бути добрими, коритися чоловікам своїм. І тоді ніхто не зможе ганити Боже Послання.

⁶ Молодих людей так само спонукай бути розсудливими. ⁷ У всьому сам будь взірцем добрих вчинків. У вченні своєму виявляй чесність і серйозність. ⁸ Хай мова твоя буде благотворною, щоб ніхто не зміг її засудити. І тоді ті, хто проти тебе, будуть присоромлені, бо нічого лихого сказати проти нас не зможуть.

⁹ Навчай рабів бути покірливими у всьому своїм панам, догоджати їм і не суперечити. ¹⁰ Навчай їх не красти в панів, а виявляти повну вірність, щоб у всьому вони могли принести честь вченню, що йде від Бога, Спасителя нашого.

¹¹ Бо милість Божа, яка приносить спасіння, виявилася всім людям. ¹² Вона вчить нас, що нам слід відмовитися від безбожності та мирських бажань. Вона вчить, що в цьому світі ми маємо жити розсудливо, праведно і благочесно, ¹³ поки ми чекаємо того благословенного Дня, на який маємо надію, коли виявиться слава нашого великого Бога і Спасителя Ісуса Христа. ¹⁴ Він віддав Себе за нас, щоб врятувати нас від усілякого зла і очистити нас, як людей, які належать лише Йому й ревних до добрих справ.

¹⁵ Розповідай людям про все це. Підбадьорюй і докоряй з повним повноваженням. Не дозволяй нікому зневажати тебе.