Єремія 4
Ukrainian Bible
4 Якщо ти, Ізраїлю, вернешся, каже Господь, до Мене ти вернешся, і якщо ти відкинеш із-перед обличчя Мого гидоти свої, то не будеш тинятись!
2 І якщо ти присягнеш Як живий Господь правдою й правом та справедливістю, то будуть Ним благословлятись народи, і хвалитись Ним будуть.
3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині, і не сійте в тернину!
4 Обрізуйтеся Господеві, й усуньте із ваших сердець крайні плоті, юдеї та мешканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лютість, і буде палати вона, і не буде кому погасити через злі ваші вчинки!
5 Оповістіте в Юдеї та в Єрусалимі звістіть та й скажіть: Засурміте в сурму у краю! Кричіть гучним голосом та говоріть: Зберіться та підемо до міст до твердинних!
6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з півночі зло приведу, і велике нещастя...
7 Лев виходить із своєї гущавини, і той, хто нищить народи, вирушає із місця свого, щоб твій край обернути на руїну, і спустошені будуть міста твої, так що забракне і мешканця!...
8 Отож, опережіться веретами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відвернеться!
9 І станеться в день той, говорить Господь, згине розум царя і розум князів, і остовпіють священики, а пророки здивуються
10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обманений сильно народ цей та Єрусалим, коли казано: Буде вам мир, а меч доторкнувся ось аж до душі!...
11 Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: Ось вітер палкий з лисих гір на пустині, на дорозі дочки Мого люду, не на віяння й не на очищення він!
12 Та вітер сильніший від цього прибуде Мені, і над ними Я суд прокажу...
13 Ось він прийде, як хмари, й як буря його колесниці, від орлів швидші коні його: Горе нам, бо спустошені будемо ми!...
14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоєї?
15 Бо голос доносить із Дану й звіщає погибіль з Єфремових гір...
16 Пригадайте народам оце, сповістіть ось про Єрусалим: Приходять з далекого краю його облягати, і здіймають свій крик на юдейські міста!
17 Як сторожа полів, навколо оточать його, бо він Мені був неслухняний, говорить Господь!
18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке, бо торкнуло воно аж до серця твого...
19 Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискає мені, і трепоче мені моє серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни!
20 Біда на біду прикликається, вся бо земля поруйнована буде, спустошені будуть зненацька намети мої, вмить завіси мої...
21 Аж доки я бачити прапора буду, буду чути голос сурми?
22 Тому, що народ мій безглуздий, він не знає Мене: вони нерозумні сини й нерозважні вони, мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра!
23 Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустка, і на небо й нема його світла!
24 Дивлюся на гори, аж ось вони трусяться, і всі згір'я хитаються!
25 Дивлюся, аж ось вже немає людини, і порозліталось все птаство небесне.
26 Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став, а міста його знищені всі від обличчя Господнього, від полум'я гніву Його...
27 Бо Господь так прорік: Спустошенням стане ввесь край, та кінця йому ще не вчиню!
28 І буде в жалобі земля через це, і затьмариться небо вгорі, бо Я говорив, що задумав, і не пожалую, і не відступлюся від того...
29 Від гуркотнечі їздця та стрільця побіжить усе місто, повтікають в гущавини й злізуть на скелі... Всі міста покинуті, і немає нікого, хто мешкав би в них...
30 А ти, поруйнована, дочко Сіону, що будеш робити? Хоч ти зодягаєш себе в кармазин, хоч прикрашуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальовуєш фарбою, та надаремно прикрашуєшся: обридили тобою коханці твої, на життя твоє важать вони!
31 Бо чую Я крик, немов породіллі, чую стогін, мов первістки, голос Сіонської дочки, вона стогне, заломлює руки свої та голосить: Ой, горе мені, бо попало життя моє вбивникам!...
Иеремия 4
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
4 «Ізраїлю, якщо ти хочеш повернутись,—
Господь каже,—повернись до Мене,
бовванів забери з очей Моїх
і не ходи за іншими богами.
2 Й коли ти присягатимешся Господом,
й робитимеш це чисто, щиросердно й чесно,
тоді народи Він благословить,
й вони хвалитимуться тим, що сотворив Господь».
3 Бо так Господь каже до мужів Юдеї та Єрусалима:
«Оріть ниву неорану
й не розкидайте зерен серед будяків.
4 Мужі Юдеї та Єрусалима,
змініться, ради Господа,
геть необрізанність ваших сердець[a].
Однак, якщо не зробите цього,
то гнів Мій спалахне, мов той вогонь.
Й тоді його уже нічим не загасити
через гріховність вашого життя».
Вороги з півночі
5 Скажи це усьому народу Юдеї:
В Єрусалимі хай Мої слова почують:
«Сурміть у сурми! Голосно гукайте!
Збираймося разом в міста-фортеці.
6 Піднімем прапори, Сіон[b] щоб попередить.
Втікайте, схованку шукайте, не баріться,
бо з півночі веду біду й руїну[c].
7 Підвівся лев із лігва, вирушає,
уже в путі погуба для народів.
Він з дому вирушив, щоб зруйнувати твій край.
Міста твої спустошені лежатимуть в руїнах.
8 Тож одягни волосяницю
і лементуй, голоси від туги,
адже Господній гнів на нас іще живий.
9 Тоді царя покине мужність,
відвагу втратять всі воєначальники його,
священики злякаються, здивуються пророки».
Так каже Господь.
10 Сказав я: «О Всемогутній Боже! Юдею і Єрусалим Ти справді на слизьке завів. Ти їм казав: „Вам буде мир”,—коли вже меч завис над горлом їхнім».
11 Тоді Юдеї та Єрусалиму скажуть:
«Пекучий вітер[d] з кам’яних пустель повіяв на Мій народ.
Та це не добрий вітер,
мета його—не розвіяти і не очистити.
12 Занадто дужий вітер прилетів до Мене.
Тепер проголошу Я вирок їхній.
13 Мов хмари, ворог здіймається,
мов вихор колісниці його,
а коні його прудкіші від орлів.
Горе нам, бо нас розбито!
14 Єрусалиме, відмий від лиха свої серце,
щоб можна врятувати тебе було.
Як довго ще ти будеш дозволяти
лихим думкам селитися в тобі?
15 Це справді так, бо голос віщує від Дана,
і проголошує лихо від Ефраїмових гір[e].
16 Зробіть, щоб всі народи знали,
оповістіть Єрусалим.
Йдуть вороги здалеку,
бо в облогу взяти міста Юдеї,
лунають їхні крики бойові.
17 Мов варта, що охороняє поле,
вони уже стоять довкола.
Це через те,
що збунтувався проти Мене Єрусалим.
18 Твоє життя й твої діла це покарання спричинили.
Це твоя кара, вона гірка
й вражає в саме серце».
Так каже Господь.
Плач Єремії
19 О мій живіт, о корчусь я від болю,
шалено б’ється моє серце,
і ніяк не можу заспокоїть я його.
Бо звук сурми душа моя почула,
звук сурми бойової й битви грім.
20 Одне нещастя вслід іде за іншим,
авжеж, спустошена моя земля.
Зненацька пошматовано мої намети,
роздерті покривала мої вмить.
21 Як довго бачити мені,
як майорить військовий прапор?
Як довго мушу чути звук сурми?
22 І справді, мій народ дурний,
мене не знає, Бога не шанує[f].
Мов дітлахи дурні, не розуміють геть нічого,
вони розумні тільки до лихого,
але не знають, як творить добро.
Біда
23 На землю глянув я,
але вона була пуста і гола[g],
на небеса—там світла не було.
24 На гори глянув я, вони здригались,
і пагорби тремтіли всі.
25 Поглянув я, а людей ніде немає
й порозліталися усі птахи небесні.
26 Поглянув я, а землю родюча на пустелю обернулась,
усі міста зруйновані лежать від гніву Господа.
27 Кажу це я, бо так Господь каже:
«Оця земля спустошеною буде,
та не дощенту вигублю її.
28 І через це зажуриться земля
і небеса над нею почорніють,
бо Я від рішення Свого не відступлюсь».
29 Від тупоту копит,
від свисту стріл втікає місто кожне.
Ховається народ по печерах[h] та хащах,
здираються на скелі вгору.
Міста покинуто, ніхто там не живе.
30 Юдею, тебе спустошено.
Чого ж у кармазини вбралась?
Пощо наділа ти прикраси золоті?
Навіщо очі густо так нафарбувала?
Даремно ти прикрасила себе.
Твої коханці[i] нехтують тобою,
вони прийшли, аби забрати твоє життя.
31 Бо крик почув я, ніби жінка при пологах,
що корчиться від болю, звук страждань,
немов народжує дитину свою першу.
Я чую крик дочки Сіону,
вона істошно молиться, руки простягла.
І каже: «Горе мені!
Я мужність перед вбивцями втрачаю».
Footnotes
- 4:4 необрізанність… сердець Єремія говорить, що справжнє обрізання повинно бути у нутрі, в серці.
- 4:6 Сіон Тобто «Єрусалим».
- 4:6 бо з півночі… руїну Ймовірно, йдеться про «Вавилон», але також може означати людей зі Східної Туреччини, які вели війни в 7 ст. до Р. Х.
- 4:11 Пекучий вітер Тобто «ворог».
- 4:15 від Дана… гір Данові землі на півночі Ізраїльського царства й гори Ефраїмові символізують його північний край.
- 4:22 мене… не шанує Тобто, вони не поважають Господа, не виконують волю Його. Див.: Єр. 22:16.
- 4:23 Єремія порівнює свою країну з тим, як вона виглядала до того, як на неї оселилась людина. Див.: Бут. 1:1-2.
- 4:29 по печерах Цей варіант міститься у деяких древньогрецьких текстах.
- 4:30 коханці Тобто «лжебоги».
Copyright © 2007 by Bible League International