Єремія 37-39
Ukrainian Bible
37 І зацарював цар Седекія, син Йосійїн, замість Конії, сина Єгоякимового, якого зробив царем Навуходоносор, цар вавилонський, в Юдиному краї.
2 Та не послухався ані він, ані його раби, ані народ Краю слів Господа, які Він говорив через пророка Єремію.
3 І послав цар Седекія Єгухала, сина Шелеміїного, і священика Цефанію, сина Маасеїного, до пророка Єремії, говорячи: Помолися за нас до Господа, Бога нашого!
4 А Єремія тоді ще вільно ходив серед народу, бо не дали його ще до в'язниці.
5 А фараонове військо вийшло з Єгипту. І почули вістку про них халдеї, що облягали Єрусалим, і відійшли від Єрусалиму.
6 І було слово Господнє до пророка Єремії, говорячи:
7 Так промовив Господь, Бог Ізраїлів: Так скажете до Юдиного царя, що послав вас до мене поспитати мене: Ось фараонове військо, що вийшло вам на поміч, вернеться до свого краю, до Єгипту.
8 А халдеї знову вернуться, і будуть воювати з цим містом, і здобудуть його, та й спалять його огнем.
9 Так говорить Господь: Не обманюйте своїх душ, говорячи: Халдеї конче підуть від нас, бо не підуть вони.
10 Бо якщо б ви побили все халдейське військо, що з вами воює, а з них залишилися б тільки ранені, то встане кожен із намету свого, і спалять це місто огнем...
11 І сталося, коли халдейське військо відступило від Єрусалиму перед фараоновим військом,
12 то вийшов Єремія з Єрусалиму, щоб піти до Веніяминового краю, і щоб сховатися там серед народу.
13 Та коли він був біля Веніяминової брами, то був там начальник сторожі, а ім'я йому Їрійя, син Шелемеї, сина Хананіїного. І схопив він пророка Єремію, говорячи: Ти переходиш до халдеїв!
14 А Єремія відказав: Неправда, я не переходжу до халдеїв! Та не послухав той його; і схопив Їрійя Єремію, і попровадив його до зверхників.
15 І розгнівалися зверхники на Єремію, і побили його, та й віддали його до в'язниці в домі писаря Єгонатана, бо його зробили за в'язничний дім.
16 І зійшов Єремія до темничної ями та до підвалу, і сидів там Єремія багато днів...
17 І послав цар Седекія, і взяв його. І спитав його цар у своїм домі таємно й сказав: Чи є слово від Господа? І Єремія відказав: Є. І далі сказав: Ти будеш відданий в руку вавилонського царя...
18 І сказав Єремія до царя Седекії: Що я згрішив тобі й рабам твоїм та цьому народові, що ви віддали мене до в'язниці?
19 І де ваші пророки, що вам пророкували, говорячи: Цар вавилонський не прийде на вас та на Край цей?
20 А тепер послухай, пане мій царю: хай упаде моє благання перед обличчя твоє, і не вертай мене до дому писаря Єгонатана, щоб не помер я там!...
21 І наказав цар Седекія, й Єремію вмістили в подвір'ї в'язниці, і давали йому буханець хліба на день з вулиці пекарів, аж поки не скінчився ввесь хліб у місті. І сидів Єремія в подвір'ї в'язниці.
38 І почув Шефатія, син Маттанів, і Ґедалія, син Пашхурів, і Юхал, син Шелемеїн, і Пашхур, син Малкійїн, ті слова, що Єремія говорив до всього народу, кажучи:
2 Так говорить Господь: Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча, голоду та від моровиці, а хто вийде до халдеїв, той буде жити, і стане йому душа його за здобич, і він житиме!
3 Так говорить Господь: Напевно буде дане це місто в руку війська вавилонського царя, і він здобуде його!
4 І сказали зверхники до царя: Нехай же уб'ють цього чоловіка, бо він ослаблює руки вояків, позосталих у цьому місті, та руки всього народу, говорячи їм слова, як оці. Бо цей чоловік не шукає для цього народу добра, а тільки зла!...
5 І сказав цар Седекія: Ось він у ваших руках, бо цар нічого не вдіє супроти вас.
6 І взяли Єремію та й кинули його до ями Малкійї, царевого сина, що в подвір'ї в'язниці, і спустили Єремію шнурами. А в ямі була не вода, а тільки багно, і загруз Єремія в багні!
7 І почув мурин Евед-Мелех, евнух, який був у царському домі, що Єремію кинули до ями, а цар сидів у Веніяминовій брамі.
8 І вийшов Евед-Мелех з царського дому, та й сказав цареві, говорячи:
9 Пане мій царю, ці люди вчинили зло в усьому, що зробили пророкові Єремії, якого кинули до ями, і помре він на своєму місці через голод, бо в місті нема вже хліба...
10 І наказав цар муринові Евед-Мелехові, говорячи: Візьми з собою звідси троє люда, і витягнеш пророка Єремію з ями, поки він ще не вмер!
11 І взяв Евед-Мелех тих людей з собою, і прийшов до царського дому під скарбницею, і набрав ізвідти подертого шмаття та непотрібних лахів, і спустив їх до Єремії до ями шнурами.
12 І сказав мурин Евед-Мелех до Єремії: Поклади це подерте шмаття та лахи попід пахи своїх рук під шнури! І зробив Єремія так.
13 І потягнули Єремію шнурами, і витягли його з ями. І сидів Єремія в подвір'ї в'язниці.
14 І послав цар Седекія, і взяв пророка Єремію до себе, до третього входу, що в домі Господньому. І сказав цар до Єремії: Запитаю я тебе про щось, не заховуй від мене нічого!
15 І сказав Єремія до Седекії: Коли я провіщу тобі, то чи справді не вб'єш ти мене? А коли пораджу тобі, то мене не послухаєш...
16 І присягнув цар Седекія Єремії таємно, говорячи: Як живий Господь, що створив нам цю душу: не вб'ю тебе, і не дам тебе в руку тих людей, що шукають твоєї душі!
17 І сказав Єремія до Седекії: Так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо справді вийдеш ти до зверхників вавилонського царя, то житиме душа твоя, а місто це не буде спалене огнем, і будеш жити ти та дім твій.
18 А якщо ти не вийдеш до вавилонського царя, то це місто буде дане в руку халдеїв, і вони спалять його огнем, і ти не втечеш з їхньої руки...
19 І сказав цар Седекія до Єремії: Я боюся юдеїв, що перейшли до халдеїв, щоб не дали мене в їхню руку, і щоб не насміялися з мене...
20 І сказав Єремія: Не дадуть! Послухай Господнього голосу до того, що я говорю тобі, і буде добре тобі, і буде жити душа твоя!
21 А якщо ти не схочеш вийти, то ось слово, що Господь мені виявив:
22 І ось усі жінки, що залишилися в домі Юдиного царя, будуть відведені до зверхників вавилонського царя, і вони скажуть: Підмовили тебе й перемогли тебе твої приятелі; погрузили в багно твої ноги, та вони назад відійшли.
23 А всі жінки твої та всі сини твої будуть відведені до халдеїв, і ти не втечеш з їхньої руки, бо рукою вавилонського царя будеш схоплений, а місто це буде спалене огнем...
24 І сказав Седекія до Єремії: Нехай ніхто не знає про ці слова, і ти не помреш.
25 Бо коли почують зверхники, що я говорив з тобою, то прийдуть до тебе та й скажуть тобі: Розкажи но нам, що говорив ти цареві! Не ховай перед нами, і не вб'ємо тебе. І що ж говорив тобі цар?
26 то скажеш до них: Я склав своє благання перед царське обличчя, щоб не вертали мене до Єгонатанового дому, щоб там не померти.
27 І прийшли всі зверхники до Єремії й запиталися його, і він розказав їм згідно зо всіма тими словами, що звелів був цар. І вони мовчки відійшли від нього, бо не довідались про обговорену річ.
28 І сидів Єремія на подвір'ї в'язниці аж до дня, коли був здобутий Єрусалим. І сталося, як був здобутий Єрусалим:
39 Дев'ятого року Седекії, царя Юдиного, місяця десятого, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, та все його військо до Єрусалиму та й облягли його.
2 Одинадцятого року Седекії, місяця четвертого, дев'ятого дня місяця, був пробитий пролім до міста...
3 І поприходили всі зверхники вавилонського царя, і посідали в Середущій брамі: Нерґал-Сар'ецер, Самгар, Нево, Сарсехім, старший евнух, Нерґал-Сар'ецер, старший маг, і вся решта зверхників вавилонського царя.
4 І сталося, як побачив їх Седекія, цар Юдин, та всі вояки, то вони повтікали, і повиходили вночі з міста дорогою царського садка, брамою між обома мурами, і вийшли дорогою в степ.
5 І погналося халдейське військо за ними, і догнали Седекію в єрихонських степах... І взяли вони його, і завели його до Навуходоносора, царя вавилонського, до Рівли, в краю Хамат, і той засудив його.
6 І цар вавилонський порізав Седекіїних синів в Рівлі на очах його; і всіх шляхетних Юдиних порізав вавилонський цар...
7 А очі Седекії він вибрав, і скував його мідяними кайданами, щоб відвести його до Вавилону...
8 А дім царя та дому народу халдеї попалили огнем, і порозбивали мури Єрусалиму.
9 А решту народу, позосталих у місті, та перебіжців, що попереходили до нього, і решту народу, що позосталися, вигнав Невузар'адан, начальник царської сторожі, до Вавилону.
10 А з бідноти народу, що не мали нічого, Невузар'адан, начальник царської сторожі, позоставив декого в Юдиному краї, і дав їм того дня виноградники та поля.
11 І наказав Навуходоносор, цар вавилонський, про Єремію, через начальника царської сторожі, говорячи:
12 Візьми його, і зверни на нього свої очі, і не зроби йому нічого злого, і тільки як він скаже тобі, так з ним зроби!
13 І послав Невузар'адан, начальник царської сторожі, і Невушазбан, старший евнух, і Нерґал-Сар'ецер, старший маг, та всі начальники вавилонського царя,
14 і послали вони, і взяли Єремію з подвір'я в'язниці, і дали його до Ґедалії, сина Ахікама, сина Шафанового, щоб вивести його до дому. І осівся він серед народу.
15 А до Єремії було Господнє слово, коли він був затриманий в подвір'ї в'язниці, таке:
16 Іди, і скажеш до мурина Евед-Мелеха, говорячи: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я наводжу Свої слова на це місто на зло, а не на добро, і вони будуть діятися перед тобою цього дня.
17 Але тебе врятую цього дня, говорить Господь, і ти не будеш відданий в руку цих людей, яких ти боїшся.
18 Бо конче врятую тебе, і від меча не впадеш ти, і буде тобі душа твоя за здобич, бо ти надіявся на Мене, говорить Господь.
Иеремия 37-39
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Єремія у в’язниці
37 Цар Седекія, син Йосії, царював замість Єгояхина, сина Єгоякима. Навуходоносор, цар Вавилону, призначив його царем Юдеї. 2 Ні Седекія, ні слуги його, ані народ землі цієї не слухали слів Господа, які Він говорив через пророка Єремію.
3 Однак цар Седекія послав Югукала, сина Шелемії, та Софонію, сина священика Маасії, до пророка Єремії з таким посланням: «Помолись за нас Господу нашому Богу».
4 Тоді Єремія ще вільно ходив серед людей, його ще не посадили до в’язниці. 5 Тим часом військо фараона вирушило з Єгипту, і коли вавилоняни, що облягли Єрусалим, почули про це, то відступили від Єрусалима, щоб битися з Єгиптянами.
6 Тоді слово Господа було пророку Єремії: 7 «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже царю Юдеї, який послав вас до Мене спитати: „Військо фараона, що вирушило на допомогу вам, повернеться назад у власну землю, в Єгипет. 8 Та після того вавилоняни повернуться воювати проти міста цього, захоплять його і спалять”». 9 Ось що Господь каже: «Не обдурюйте самі себе, кажучи, що вавилоняни напевне відійдуть, залишивши вас з миром. Бо те ніколи не здійсниться! 10 Навіть якщо ви поб’єте усе вавилонське військо, що воює з вами, так що лишаться тільки поранені, кожний у своїм наметі, то навіть невелика кількість воїнів тих у змозі буде повстати і спалити місто це».
11 Коли вавилонське військо відступило від Єрусалима, оскільки наближалося фараонове військо, 12 Єремія вийшов з Єрусалима й пішов до землі Веніаминової[a], щоб отримати там спадщину, яка належала його родині. 13 Коли він підійшов до Веніаминової брами[b], начальник варти на ім’я Іріжа, син Шелемії, сина Хананії, заарештував пророка Єремію зі словами: «Ти зрадив нас. Ти йдеш, щоб приєднатися до вавилонян?»
14 Та Єремія мовив: «Неправда. Не йду я до вавилонян». Але той його не слухав. Тож Іріжа схопив Єремію й привів його до можновладців. 15 Ті були розлючені на Єремію, побили його й ув’язнили в домі писаря Йонатана, який вони перетворили на в’язницю.
16 Тож Єремія потрапив до каземату, в темницю, де й лишався багато днів. 17 Тоді цар Седекія послав по нього, і наодинці розпитував його у царському палаці. Він сказав: «Чи є якесь слово від Господа?»
Єремія відповів: «Є»,—а потім додав: «Віддадуть тебе в руки царя вавилонського».
18 Тоді Єремія сказав царю Седекії: «Чим звинив я перед тобою і слугами твоїми, і цим народом, що ти мене у в’язницю посадив? 19 Де твої пророки, що пророкували, казавши: „Цар вавилонський не піде проти вас і проти цього краю? 20 А зараз, мій володарю-царю, будь ласка, вислухай мене, хай моє благання до тебе дійде. Не повертай мене у дім писаря Йонатана, бо я там помру”».
21 Тож цар Седекія віддав наказ ув’язнити Єремію на тюремному подвір’ї. Йому давали щоденно окраєць хліба з вуличних пекарень, доки не скінчився весь хліб у місті. Тож весь цей час Єремія перебував на тюремному подвір’ї.
Єремію кинуто до водозбірні
38 Шефатія, син Маттана, Ґедалія, син Пашхура, Єгукал, син Шелемії, та Пашхур, син Малкії, почули слова, що Єремія говорив усім людям: 2 «Ось що Господь каже: „Хто залишиться в цьому місті, помре від меча, голоду або чуми, а той, хто скориться вавилонянам уникне смерті й житиме”». 3 Ось що Господь каже: «Це місто буде неодмінне віддано в руки царя вавилонського, й він його захопить».
4 Тоді можновладці сказали цареві: «Треба вбити цього чоловіка, бо він цими балачками віднімає завзяття у воїнів та всього народу, що лишилися в місті. Напевно, чоловік цей не бажає добра народу своєму, а тільки—лиха».
5 Цар Седекія відповів: «Він у ваших руках. Цар нічого не може вчинити проти вас».
6 І взяли вони Єремію, й кинули його у водозбірню Малкії, царського сина. Та водозбірня була на храмовому подвір’ї. Вони спустили туди Єремію на мотузках, але там не було води, сама твань. І Єремія занурився в твань.
7 Та ефіоп Евед-Мелех, євнух, який служив у палаці, почув, що Єремію кинуто у водозбірню. А цар сидів тоді у Веніаминовій брамі. 8 Евед-Мелех вийшов з палацу й промовив до царя: 9 «Володарю, мій царю, ці люди неправедне вчинили, заподіявши таке пророку Єремії. Вони кинули його у водозбірню. Він там помре від голоду, бо в місті немає більше хліба[c]».
10 Тоді цар наказав Евед-Мелеху, ефіопу: «Візьми трьох[d] чоловіків і витягни пророка Єремію з водозбірні, поки він не помер».
11 Евед-Мелех узяв людей і пішов до палацу, до комори, що під скарбницею. Він узяв там подерте шмаття, старе ганчір’я і спустив його на мотузках до Єремії у водозбірню. 12 Евед-Мелех, ефіоп, сказав Єремії: «Візьми це подерте шмаття і ганчір’я і поклади собі під пахви, між мотузками і тілом своїм, щоб не поранити себе». І Єремія зробив так, як той сказав. 13 Тоді вони підняли Єремію на мотузках і витягли його з водозбірні. І лишився Єремія на храмовому подвір’ї.
Седекія знову розпитує Єремію
14 Тоді цар Седекія покликав пророка Єремію до себе, до третього входу, що в храмі Господа. І сказав цар Єремії: «Ось я спитаю тебе дещо. Нічого не приховуй від мене».
15 Єремія відповів Седекії: «Навіть якщо я дам тобі чесну відповідь, ти мене вб’єш. Навіть якщо я дам тобі пораду, ти мене не слухатимеш».
16 Седекія потай присягнувся Єремії: «Клянуся Господом, що створив нас і дав життя нам, я тебе не вб’ю і не віддам до рук тих людей, які хочуть убити тебе».
17 Тоді Єремія сказав Седекії: «Ось що Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже: „Якщо ти справді вийдеш до князів царя вавилонського та скоришся йому, тоді житимеш, і місто це не буде спалене вогнем, і дім твій врятовано буде. 18 Але якщо не вийдеш ти до князів царя вавилонського, тоді місто це потрапить до рук вавилонян, і спалять вони його вогнем, і не врятуєшся ти від їхніх рук”».
19 Тоді сказав Седекія Єремії: «Боюсь я тих євреїв, що перейшли на сторону вавилонян, щоб мене не віддали в їхні руки—їм на поталу».
20 Тож Єремія відповів: «Вони не видадуть тебе. Послухайся слова Господа, від Якого я до тебе промовляю. Тоді все буде добре, й ти житимеш. 21 Але якщо відмовишся вийти, тоді ось що мені Господь відкрив: 22 усіх жінок, що лишилися в палаці царя Юдеї, відведуть до князів царя вавилонського і скажуть вони:
„Зрадили і ошукали тебе спільники твої.
Загрузли ноги твої в болоті,
вони ж покинули тебе”.
23 Усіх жінок твоїх і дітей вавилонянам віддадуть. І сам ти не уникнеш їхніх рук, бо цар Вавилону тебе захопить, і місто це буде спалене вогнем».
24 Тоді Седекія сказав Єремії: «Якщо нікому не скажеш про цю розмову, ти не помреш. 25 Якщо можновладці почують, що я з тобою розмовляв, прийдуть до тебе і скажуть: „Скажи нам чесно, що ти царю сказав і що Седекія казав тобі, та ми не вб’ємо тебе”. 26 Тоді ти їм відкажеш: „Я благав царя не відсилати мене знов у дім Йонатана, щоб я там не вмер”».
27 Усі вельможі справді прийшли до Єремії й питали його, і він сказав їм саме те, що йому наказав цар. Тож припинили вони розпитувати його, та геть пішли, бо жоден із них не чув розмови. 28 Лишався Єремія на храмовому подвір’ї, аж доки не було захоплено Єрусалим.
Падіння Єрусалима
39 На дев’ятому році правління Седекії, царя Юдеї, на десятий місяць Навуходоносор, цар вавилонський і все його військо підійшли до Єрусалима й узяв місто в облогу. 2 На одинадцятому році царювання Седекії, на дев’ятий день четвертого місяця мур міста було проломлено. 3 Всі князі царя Вавилону прийшли й сіли біля Середньої брами міста: Нерґал-Шарезер самґарський, Нево-Сарсекім, головнокомандуючий, Нерґал-Шарезер, головний урядовець, і всі інші урядовці царя вавилонського. 4 Коли Седекія, цар Юдеї, і всі воїни його побачили їх, то, вийшовши вночі з міста через царський сад і ворота між двома мурами, вони повтікали, прямуючи до Арави[e].
5 Але вавилонське військо погналося за царем і наздогнало Седекію в степах єрихонських. Його схопили й привели до Навуходоносора, царя Вавилону, у Ривлу, у землі Гамат, де він проголосив йому вирок. 6 Цар Вавилону у Ривлі стратив синів Седекії на його очах, а також стратив усіх можновладців Юдеї. 7 Тоді він наказав осліпити Седекію й закувати його в кайдани, щоб відвести до Вавилона.
8 Вавилоняни спалили царський палац та оселі людей і зруйнували мури Єрусалима. 9 Решту людей, що лишилися в місті, і тих, хто перебіг до нього, й усіх людей, що вціліли, Невузарадан, начальник царської охорони, вислав у Вавилон. 10 Декого з бідних, хто нічого не мав, Невузарадан, начальник охорони, лишив у землі юдейській. І дав він їм виноградники й поля.
11 Тоді Навуходоносор видав наказ через начальника охорони Невузарадана щодо Єремії: 12 «Знайди Єремію і дбай про нього. Не завдавай йому ніякої шкоди і роби для нього все, що він попросить». 13 Тож Невузарадан, начальник охорони, Навушазбан, головний урядовець, Нерґал-Шарезер, великий сановник, і всі урядовці царя вавилонського 14 послали по Єремію, і його привели з храмового подвір’я й передали Ґедалії[f], сину Агікама, сина Шафана, який мав відвести його до дому. Так він лишився серед свого народу.
15 Коли ще він був ув’язнений на тюремному подвір’ї, слово Господа було Єремії: 16 «Піди й скажи Евед-Мелеху[g], ефіопу, що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю так каже: „Ось Я здійсню Мої слова про місто, про лихо, а не про добро. І вони здійсняться в належний час. 17 Але тебе Я врятую, тож не віддадуть тебе до рук тих людей, яких ти боявся. 18 Будь певен, Я тебе врятую, ти не поляжеш від меча, бо ти на Мене покладався”». Так каже Всевишній.
Footnotes
- 37:12 Єремія… Веніаминової Єремія прямував до міста Анатота, в якому народився. Це місто знаходилося у землі Веніаминовій.
- 37:13 Веніаминової брами Ця брама вела до шляху до землі Веніаминовій, яка вела до Єрусалима.
- 38:9 Він там… хліба Або «Вони на смерть там полишили Єремію».
- 38:10 трьох Цей варіант міститься в одному з древньогебрейських текстів. У більшості древньогебрейських рукописів—«тридцять».
- 39:4 Арава Пустеля між Єрусалимом та Мертвим морем.
- 39:14 Ґедалія Людина, яку призначив Навуходоносор правити на Юдейській землі.
- 39:16 Евед-Мелеху Див.: Єр. 38:7-13.
До євреїв 3
Ukrainian Bible
3 Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,
2 що вірний Тому, Хто настановив Його, як був і Мойсей у всім домі Його,
3 бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівничий має більшу честь, аніж дім.
4 Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, то Бог.
5 І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було.
6 Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його ми, коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця.
7 Тому то, як каже Дух Святий: Сьогодні, як голос Його ви почуєте,
8 не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині,
9 де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років.
10 Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,
11 тому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть!
12 Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!
13 Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься Сьогодні, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха.
14 Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця,
15 аж поки говориться: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань!
16 Котрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?
17 На кого ж Він гнівався був сорок років? Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні кості в пустині полягли?
18 Проти кого Він був присягався, що не ввійдуть вони до Його відпочинку, як не проти неслухняних?
19 І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.
К Евреям 3
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Ісус—вищий від Мойсея
3 Отож, брати і сестри мої, покликані Богом люди святі, звернемо думки свої до Ісуса, Посланця Божого й Первосвященика нашої віри. 2 Він був вірний Господу, Який призначив Його, так само, як вірний був і Мойсей у домі Божому. 3 Бо Ісус гідний більшої шани, ніж Мойсей, адже будівничий здобуде більше шани, ніж зведений ним будинок. 4 Кожен будинок кимось збудований, а Бог же збудував усе.
5 Мойсей був вірним слугою в домі Божому. Він сказав людям те, що мусило потім бути мовлене Всевишнім. 6 А Христос—вірний Син, Він править домом Божим, а ми—той дім, якщо зможемо зберегти мужність і певність у надії своїй.
Ми повинні наслідувати Господа
7-10 Адже як сказав Дух Святий:
«Сьогодні, як почуєте ви голос Божий,
не зачиняйте перед Ним свої серця[a],
як то було, коли ви повстали проти Бога,
як і тоді, коли Його пустелі ви перевіряли,
коли батьки ваші
випробовували Мене і Моє терпіння.
І сорок років бачили вони Мої могутні справи.
Цим покоління те розгнівало Мене, і Я сказав:
„Народ цей—завжди лихий в своїх думках.
Вони не зрозуміли шляхів Моїх”.
11 Так Я у гніві присягнув:
„Їм не ввійти ніколи до Мого спочинку”».(A)
12 Пильнуйте, брати і сестри мої, щоб ніхто з вас не мав зла і зневіри в серці, щоб ніхто не відвернувся від живого Бога. 13 Ліпше підтримуйте повсякденно одне одного, аж доки не скінчиться «сьогодення»[b]. Пильнуйте, щоб серця ваші не затялися в гріху та олжі, й не стали непридатні до каяття. 14 Ми вважаємо за честь отримати з Христом усе, що Він успадкував, якщо тільки всі ми збережемо до кінця ту віру, що мали на самому початку. 15 Адже сказано у Святому Писанні:
«Сьогодні, як почуєте ви голос Божий,
не зачиняйте перед ним свої серця,
як то було, коли ви повстали проти Бога».(B)
16 Про кого йдеться тут? Хто чув голос Божий, але повстав проти Бога? Чи не ті це були, кого Мойсей виводив з Єгипту? 17 На кого Бог гнівався протягом сорока років? Чи не на тих грішників, чиї тіла впали мертві в пустелі? 18 Кому Бог поклявся, що вони ніколи не ввійдуть у світ Його спочинку? Чи не тим, хто став непокірним Йому?
19 Тож ми бачимо, що ці люди не могли ввійти в Царство Небесне через те, що вони не мали віри.
Copyright © 2007 by Bible League International