Кара вождям Ізраїлю

11 Потім Дух^[a] підняв мене вгору і приніс до східної брами храму Господнього. Там, біля входу було двадцять п’ять чоловік, та між ними я побачив деяких вождів народу: Яазанію, сина Аззура, та Пелатію, сина Бенаї. ² Господь сказав мені: «Сину людський, це ті люди, що замислюють лихе і дають нечестиві поради в цьому місті. ³ Вони кажуть: „Чи не настане невдовзі час знову ставити будинки? Ми в цьому місті, мов м’ясо в казані”. ⁴ Ось чому пророкуй проти них, пророкуй, сину людський».

⁵ Тоді Дух Господа зійшов на мене і велів мені сказати, що Господь говорить: «Хоч би що ви казали, о доме Ізраїлю, але я знаю що у вас на думці. ⁶ Ви вбили багато людей у цьому місті й наповнили його вулиці мертвими. ⁷ Через те ось що говорить Господь Бог: „Тіла, що ви повикидали, то є м’ясо, а це місто—казан, але він (Навуходоносор) прийде, та забере вас з нього. ⁸ Ви боїтеся меча, та саме меч Я спрямую на вас”».

Так проголошує Господь Бог: ⁹ «Я випроводжу Вас із міста й віддам до рук чужинців. Я покараю вас. ¹⁰ Ви поляжете від меча, і творитиму Я суд над вами на кордонах Ізраїлю. Тоді ви збагнете, що Я—Господь. ¹¹ Так, це місто стане казаном для вас, ані ви м’ясом у ньому. Я творитиму суд над вами на кордонах Ізраїлю. ¹² І знатимете ви, що я Господь, бо ви не дотримувалися моїх заповідей не виконували моїх законів, а підкорилися звичкам довколишніх народів». ¹³ Зараз, коли я пророкую, Пелатія, син Бенаї помер. Тож я впав долілиць і скрикнув голосно: «О, Господи Боже! Невже ти знищиш остаточно залишки Ізраїлю?»

¹⁴ І знову слово Господа дійшло до мене: ¹⁵ «Сину людський, пам’ятай твоїх братів, народ ізраїльський. Їх виженуто^[b] було з рідної країни, та Я їх до землі своєї поверну. Але зараз люди Єрусалима кажуть: „Тримайтеся далеко від Господа! Цю землю віддано нам у наше володіння!”»

Обіцянка повернення Ізраїлю

¹⁶ Через те скажи, що говорить Господь Бог: «Хоч Я й заслав їх далеко між поганами й розкидав по різних країнах, а все ж таки Я ще недовго буду для них святинею в країнах, куди вони пішли. ¹⁷ Через те скажи, що Господь Бог так говорить: „Я зберу вас з-поміж народів і приведу назад із країн, де вас порозкидано, і Я віддам вам землю Ізраїльську знову. ¹⁸ Вони повернуться туди і заберуть геть усі бридкі зображення, мерзенних бовванів.

¹⁹ Я дам їм єдине серце і вкладу в них новий дух^[c]; Я заберу з їхніх тіл кам’яні серця і дам їм серце з плоті. ²⁰ Тоді вони дотримуватимуться Моїх заповідей і старанно виконуватимуть Мої закони. Вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом. ²¹ А щодо тих, чиї серця прикипіли до тих бридких зображень та мерзенних бовванів, то я оберну на їхні голови те, що вони наробили”». Так проголошує Господь Бог.

²² Тоді Херувими з колесами розкинули свої крила і слава Бога Ізраїлю перебувала над ними. ²³ Слава Господня знялася з-посеред міста і зупинилася над горою на схід^[d] від нього. ²⁴ Дух підняв мене вгору й відніс у з’яві до вигнанців у Вавилон, а після цього залишив мене. Потім з’ява, яку я, бачив зникла. ²⁵ І я розповів вигнанцям усе, що Господь показав мені.

Віщування про вигнання

12 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, ти живеш серед бунтівного народу. Вони мають очі, щоб бачити, але не бачать, і вуха, щоб чути, але не чують, бо вони—непокірний народ. ³ Через те, сину людський, поскладай свої пожитки для вигнання і серед ясного дня, на їхніх очах, вибирайся та йди з того місця, де ти був, в інше. Можливо, вони зрозуміють, хоча вони й бунтівний дім. ⁴ Ясним днем, на їхніх очах, винеси свої пожитки, складені для вигнання. Тоді ввечері, на їхніх очах, вийди, як ті, що йдуть у вигнання. ⁵ На їхніх очах, пробий стіну й витягни свої речі крізь пролам. ⁶ Поклади їх на плечі на їхніх очах і винеси в темряву. Закрий своє обличчя так, щоб ти не міг бачити землю, бо я зробив тебе знаком для дому Ізраїлю».

⁷ Тож я зробив так, як мені наказано. Ясним днем я виніс свої речі, спаковані для вигнання. Тоді ввечері я прорив стіну руками, витяг мої пожитки в темряві і, несучи їх на плечах, пішов геть на їхніх очах.

⁸ Вранці слово Господа дійшло до мене: ⁹ «Сину чоловічий чи не питав тебе цей бунтівний дім Ізраїлю про те, що робиш ти? ¹⁰ Скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Це віщування щодо князя Єрусалима і всього дому Ізраїлю, хоч би хто там є”. ¹¹ Скажи їм: „Я—знак для вас. Як я зробив, так буде зроблено і з ними. Вони підуть у вигнання як полонені. ¹² Князь серед них покладе свої речі собі на плече в темряві й піде, і для того, щоб він пройшов, у стіні буде вирито пролам. Він закриє своє обличчя, щоб люди не впізнали його, та через те не бачитиме землю. ¹³ Я розставлю на нього тенета і його буде зловлено в Мою пастку. Я відведу його до Вавилона, землі халдеїв, але він не побачить її^[e]. ¹⁴ Я розпорошу на всі вітри всіх тих, хто навколо нього: його помічників та його військо—і Я переслідуватиму їх з оголеним мечем. ¹⁵ Вони збагнуть, що Я Господь, коли я розсію їх серед поган і порозкидаю по країнах. ¹⁶ Але я збережу кількох із них від меча, голодомору та чуми, щоб серед народів, куди вони підуть, вони могли визнати всі свої мерзотні звичаї. Тоді вони знатимуть, що Я—Господь”».

¹⁷ Слово Господа дійшло до мене: ¹⁸ «Сину людський, тремти, коли ти будеш їсти їжу і здригайся від жаху коли п’єш воду. ¹⁹ Скажи людям краю: „Ось що Господь Бог говорить про тих, хто мешкає в Єрусалимі та в землі Ізраїльській: „Вони споживатимуть свою їжу у тривозі й питимуть свою воду в розпачі, бо все в країні їхній буде знищено через насильство тих, хто живе там. ²⁰ Нині людні міста лежатимуть спустошені, і земля буде занедбана. Тоді всі узнаєте що Я—Господь”».

²¹ Слово Господа дійшло до мене: ²² «Сину людський, що то за прислів’я що ви мали в землі Ізраїльській:

²³ Скажи їм, що Господь Бог так говорить: «Я збираюся покласти край цьому прислів’ю, вони більше не повторюватимуть його в Ізраїлі. Скажи їм:

²⁴ «Бо не буде більше ніяких хибних з’яв чи облудливих віщувань серед народу ізраїльського. ²⁵ Я, Господь, говоритиму те, що волію, і воно виповнюватиметься без зволікань. Бо за твоїх днів, о, доме бунтівний, Я виповню все, хоч би що Я сказав»,—проголошує Господь Бог.

²⁶ Слово Господа дійшло до мене: ²⁷ «Сину людський, дім Ізраїлю говорить, що з’ява, яку він бачить, збудеться через багато років, і він пророкує про далеке майбутнє. ²⁸ Тож скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Жодне з Моїх слів не буде більше відкладене, хоч би що Я сказав, виповниться”». Так проголошує Господь Бог.

Засудження лжепророків

13 Слово Господа надійшло до мене: ² «Сину людський, говори до пророків Ізраїля, які зараз пророкують. Скажи тим, хто віщує із своєї власної уяви, щоб слухали вони слово Господа, ³ бо Господь Бог так говорить: „Горе нечестивим пророкам, що слідують за своїм власним духом і нічого не бачать! ⁴ Твої пророки, Ізраїлю, мов лиси серед руїн. ⁵ Ти не поставив солдат до проломів у мурах, не побудував стіни, щоб захистити рід ізраїльський. Тож коли прийде день покарання Господнього, ти потерпаєш поразку в битві.

⁶ Їхні з’яви облудні, і їхні віщування—брехня. Вони кажуть: „Господь проголошує”,—коли Господь не посилав їх. Однак вони чекають, щоб їхні слова виповнилися. ⁷ Чи не облудні з’яви бачили ви і чи не брехливі віщування промовляли, коли казали: „Господь проголошує”,—хоч Я й не говорив? ⁸ Через те ось що Господь Бог говорить, що через ваші облудні слова й брехливі з’яви буду Я проти вас”».

Так проголошує Господь Бог: ⁹ «Моя кара впаде на пророків, що бачать облудні з’яви й промовляють брехливі віщування. Вони не будуть у зібранні Мого народу, їх не внесуть у список дому Ізраїлю, ані ввійдуть вони в землю Ізраїльську. Тоді ви знатимете що Я—Господь Бог. ¹⁰ Тому що вони збили мій народ з пуття, кажучи: „Мир панує усюди”,—коли немає миру. Людям треба зводити стіни, щоб укріпити місто, а вони, замість того, тільки тоненько штукатурять її^[f].

¹¹ Тож скажи тим, хто штукатурить її, що Я нашлю кам’яний град і лютий дощ (ворожі армії); вітри налетять і здійметься вихор шалений, й тоді вона впаде. ¹² Коли стінка розвалиться, чи не запитають Вас люди: „Де ж той тиньк, яким ви вкрили її?”»

¹³ Через те ось що Господь Бог говорить: «У гніві я дам волю шаленому вітру. У гніві моєму кам’яний град і пасма дощу впадуть із руйнівною люттю. ¹⁴ Я знесу стіну, яку ви вкрили тиньком, і зрівняю з землею так, що підмурок оголиться. Коли місто впаде, ви загинете в ньому. І ви збагнете, що Я—Господь. ¹⁵ Тож Я виллю свою лють на стіну й на тих, хто вкрив її тиньком. Я скажу вам: „Стіни немає і немає також тих, хто білив її. ¹⁶ Немає тих пророків Ізраїлю, що пророкували Єрусалиму і бачили з’яви про мир для нього, коли миру не було”». Так проголошує Господь Бог.

¹⁷ Господь сказав: «Тепер, сину людський, повернись обличчям до дочок твого народу, що пророкують із своєї власної уяви. Пророкуй проти них і ¹⁸ скажи їм те, що Господь Бог говорить: „Горе тим жінкам, що шиють чародійні талісмани на всі свої зап’ястки і роблять хустки на свої голови для того, щоб ловити в тенета чоловіків. Чи ви вловлюватимете в тенета людей мого народу, аби врятувати свої власні? ¹⁹ Ви навчаєте їх не шанувати Мене, та за кілька пригорщів ячменю і кришки хліба, ви настроюєте народ Мій проти Мене. Брешучи Моєму народові, який слухає брехню, ви вбили тих, кому не слід було вмирати, і пощадили тих, кому не слід жити”».

²⁰ Через те ось що Господь Бог говорить: «Я проти ваших чародійних талісманів, за допомогою яких ви ловите в тенета людей, як птахів. Я повириваю їх із ваших рук; Я звільню людей, яких ви вловили в тенета, ніби птахів.

²¹ Я порозриваю ваші покривала і врятую мій народ із ваших рук. Більше вони не будуть здобиччю вашої влади. Тоді ви збагнете, що Я—Господь Бог. ²² Бо пророки завдають глибокого суму праведникам своєю брехнею, а Я не хочу засмучувати праведників. Ви підбурюєте нечестивих не звертати з їхнього грішного шляху і так врятувати свої життя. ²³ Через те більше вам не бачити облудних з’яв і не займатися віщуванням. Я врятую Мій народ від ваших рук, і тоді ви зрозумієте, що Я—Господь».