«За численні злочини Тира,
    Я не стримаю Свого гніву проти нього,
бо він продав у рабство цілі загони полонених Едома,
    він не пам’ятає угоди між братами^[a].
¹⁰ Тож Я нашлю вогонь на стіни Тира,
    і він дощенту спалить його твердині».

«За численні злочини Едома^[b]
    Я не стримаю Свого гніву проти нього,
бо він переслідував свого брата (Ізраїля) мечем
    і не виявив милосердя.
Гнів володів ним одвіку,
    тож він розривав Ізраїль на шматки як дикий звір.

¹¹ Того дня, коли ти осторонь стояв,
    й Ізраїлю не пропонував допомоги,
коли чужинці захопили все добро його,
    коли ввійшли ті зайди в його брами
і розіграли жеребом Єрусалима долю,
    а ти, Едоме, в той день був як один із них,
    чекаючи на частку свою.
¹² В той день було не варто зловтішатись^[a]
    із горя брата Якова,
не слід тобі в той день було радіти
    з гибелі народу Юди,
    не слід було хвалитися^[b] в день їхнього нещастя.
¹³ Не слід тобі було заходити до брами
    Мого народу в день його страждань.
Не варто було зловтішатися з його біди у день,
    коли його спіткало лихо.
Не слід було забирати його добро
    під час його біди.
¹⁴ Не слід тобі було стоять на перехресті,
    щоб не пускати втікачів,
не слід було тобі віддати ворогам усіх,
    хто уцілів у день нещастя.
¹⁵ Бо наближається Господній день до всіх народів.
    Як ти вчинив, так і з тобою вчинять,
    твої діла впадуть на голову твою.
¹⁶ Бо так, як ви пролили^[c] кров на горі Моїй святій,
    так і інші народи проллють і вашу кров.
Вам прийде кінець,
    начебто вас ніколи й не було!