Суд у Понтія Пилата

(Мт. 27:1-2, 11-14; Мк. 15:1-5; Ін. 18:28-38)

23 Тож всі вони підвелися й відвели Ісуса до Пилата. ² І почали вони звинувачувати Ісуса кажучи: «Ми чули, як цей Чоловік заводив в оману наших людей. Він стверджує, що ми не повинні сплачувати податки цезареві і називає Себе Христом—Царем Юдейськім». ³ Тоді Пилат запитав Ісуса: «Ти—Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».

⁴ Тоді Пилат звернувся до головних священиків і натовпу: «Я не бачу ніякої вини за цим Чоловіком». ⁵ Та головні священики наполягали, кажучи: «Він Своїм вченням підбурює людей по всій Юдеї: Він почав у Ґалилеї та дійшов аж до сюди».

⁶ Почувши це, Пилат запитав, чи цей Чоловік ґалилеянин. ⁷ Довідавшись, що Ісус із тієї землі, якою править Ірод, Пилат відправив Його до Ірода, бо той саме перебував в Єрусалимі.

Ісус перед Іродом

⁸ Коли Ірод побачив Ісуса, то був дуже задоволений, бо ж багато чув про Нього та від давнього часу прагнув побачити Його. Він сподівався стати свідком якихось дивних знамень, створених Христом. ⁹ Він почав про все розпитувати Ісуса, але Той на жодне з запитань не відповів йому.

¹⁰ При цьому були присутні головні священики й книжники, які весь час запально звинувачували Його. ¹¹ Ірод та його воїни насміхалися над Ісусом, одягнувши Його у пишні шати, подібні до тих, котрі носили царі. Опісля він знову відіслав Ісуса до Пилата.

¹² У той день Ірод з Пилатом подружилися, хоч раніше вони ворогували.

Пилат намагається звільнити Ісуса

(Мт. 27:15-26; Мк. 15:6-15; Ін. 18:39–19:16)

^13-14 Пилат, скликавши головних священиків, юдейських вождів та простий народ, звернувся до них: «Ви привели до мене Цього Чоловіка, звинувативши Його в тому, що Він вводив людей в оману. Отут, у вашій присутності, я допитав Його і не знайшов ніяких підстав для ваших звинувачень проти Нього. ¹⁵ Так само ніяких підстав не знайшов і Ірод. Тож він відіслав Ісуса знову до нас. Як бачите, Він не зробив нічого такого, за що заслуговував би смерті. ¹⁶ Отже, я покараю Його батогами, а потім відпущу».

¹⁷ [Щороку, під час святкування Пасхи, правитель, за звичаєм, відпускав на волю одного з в’язнів, за якого просив народ]^[a]. ¹⁸ У відповідь натовп загукав: «Нехай Ісуса розіпнуть на хресті! Відпусти нам Варавву!» ¹⁹ (Варавву було кинуто до в’язниці за участь у заколоті в місті й за вбивство).

²⁰ Тоді знову Пилат звернувся до людей, кажучи, що він хотів би відпустити Ісуса. ²¹ Та вони й далі вигукували: «Розіп’ясти Його! Нехай Його розіпнуть на хресті!»

²² І втретє Пилат звернувся до народу, питаючи: «Який на Ньому злочин? Я не знайшов проти Нього нічого, за що слід було б карати смертю. Тож я покараю Його батогами й відпущу».

^23-24 Але й далі народ голосно вимагав стратити Ісуса, і цей крик досяг такої сили, що Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу. ²⁵ Він наказав відпустити Варавву, чоловіка, якого було кинуто до в’язниці за участь у заколоті і вбивство, бо натовп просив саме за нього. А Ісуса, за волею народу, Пилат віддав на розп’яття.