Падіння Єрусалима

25 Тож на дев’ятому році правління Седекії, на десятий день десятого місяця Навуходоносор, цар вавилонський, виступив з усім військом проти Єрусалима. Він узяв місто в облогу, збудувавши навколо нього вали. ² Місто було в облозі аж до одинадцятого року правління царя Седекії. ³ На дев’ятий день четвертого місяця облоги, голод став таким нестерпним, що у місті не лишилося ні крихітки їжі. ⁴ Зрештою мур міста було проломлено, і все ізраїльське військо вночі втекло через пролом між двома стінами біля царського саду, прямуючи до Арави^[a], хоча вавилоняни й тримали облогу міста. ⁵ Але вавилонське військо погналося за царем і наздогнало Седекію в степах єрихонських, а усі ізраїльські воїни порозбігалися від нього. ⁶ Його схопили й привели до царя Вавилону у Ривлу, де він проголосив йому вирок. ⁷ Вавилоняни стратили синів Седекії на його очах. Тоді він наказав осліпити Седекію й закувати його в кайдани, щоб відвести до Вавилона.

⁸ На сьомий день п’ятого місяця дев’ятнадцятого року царювання Навуходоносора, вавилонського царя, до Єрусалима прибув представник вавилонського царя Невузарадан, який командував царською охороною. ⁹ Він спалив Господній храм, царський палац і всі будинки в Єрусалимі, та кожен великий будинок було спалено вогнем. ¹⁰ Вавилонське військо, очолюване командиром охорони, зруйнувало мури довкола Єрусалима. ¹¹ Командир охорони Невузарадан захопив у полон усіх людей, які ще залишалися на той час у місті, хто перейшов на бік вавилонського царя, і решту простих людей. ¹² Але декого з найбідніших людей краю царський урядовець залишив, щоб ті працювали на виноградниках та полях.

¹³ Вавилоняни порозбивали у Господньому храмі бронзові стовпи, поставці й бронзове Море, яке на них трималося. Всю цю бронзу вони вивезли до Вавилона. ¹⁴ Вони також захопили з собою горщики, лопатки, ножиці для обрізання гноту, тарелі та весь бронзовий посуд, що використовувався у храмі під час відправи. ¹⁵ Командир царської охорони прихопив кадильниці й чаші—усе, зроблене з золота заради золота, і все срібне заради срібла.

¹⁶ Щодо двох стовпів, одне Море, рухливі поставці, зроблені Соломоном для Господнього храму, то бронзу всіх цих предметів зважити було неможливо. ¹⁷ Кожен із стовпів досягав вісімнадцять ліктів^[b] заввишки. Зверху була бронзова капітель, завдовжки три лікті^[c], оздоблена довкола мереживом та гранатами—все бронзове. Друга колона з її мереживом була подібна до першої.

Юдея у неволі

¹⁸ Начальник царської охорони захопив у полон первосвященика Сераю, головного священика Софонію і ще трьох охоронців брам. ¹⁹ А з тих, хто ще залишився в місті, він узяв військового командира та п’ятьох царських вельмож^[d]. Він також узяв писаря, який був начальником служби набору до війська краян і шістдесят чоловік з місцевих. ²⁰ Невузарадан, командир царської охорони, забрав їх з собою й привів до царя Вавилона в Ривлу. ²¹ У Ривлі, в Гаматській землі, Навуходоносор віддав їх на смерть. Отак пішла Юдея зі своєї рідної землі в полон.

²² Вавилонський цар призначив Ґедалію, сина Агікама, сина Шафана, правити народом, який він лишив в Юдеї. ²³ Коли військові командири та їхні воїни прочули, що вавилонський цар призначив Ґедалію намісником, вони прийшли до Ґедалії в Міцпу. Це були Ізмаїл, син Нетанії, Йоханан, син Кареа, Серая, син нетофатійця Тангумета, Яазанія, син маакатійця, та їхні люди. ²⁴ Ґедалія присягнувся їм та їхнім підданим: «Не бійтеся вавилонських начальників. Порядкуйте на цій землі і служіть цареві Вавилона, тоді для вас все буде гаразд».

²⁵ На сьомому місяці правління Ґедалії прийшов Ізмаїл, син Нетанії, сина Елішама, який був царського роду, а з ним ще десять чоловік. Вони вбили Ґедалію та інших юдеїв та вавилонян, що були з ним у Міцпі. ²⁶ Після цього всі краяни, від найменшого до найбільшого, та всі військові командири знялися й повтікали до Єгипту, побоюючись помсти вавилонян.

Звільнення Єгояхина

²⁷ На тридцять сьомому році вигнання царя Юдеї Єгояхина, двадцять сьомого дня дванадцятого місяця Евіл-Меродах став царем Вавилону. Він звільнив Єгояхина з в’язниці. ²⁸ Він прихильно з ним розмовляв й дав йому почесне місце—вище, ніж іншим царям, які були з ним у Вавилоні. ²⁹ Отак Єгояхин скинув одяг в’язня й до кінця своїх днів завжди сидів за царським столом. ³⁰ День у день, аж до самісінької смерті Єгояхина, цар давав йому постійне утримання.