使徒行传 15
Chinese Contemporary Bible (Simplified)
耶路撒冷会议
15 有几个从犹太下来的人教导弟兄们说：“你们若不照着摩西的规条接受割礼，就不能得救。” 2 保罗和巴拿巴为这件事与他们激烈地辩论，最后大家决定派保罗、巴拿巴和几个当地的信徒上耶路撒冷去跟使徒和长老讨论这件事。
3 于是教会为他们送行。他们经过腓尼基和撒玛利亚，沿途报告外族人悔改信主的消息，弟兄姊妹都大受鼓舞。 4 他们到了耶路撒冷，受到教会、使徒和长老的接待，并详述了上帝借他们所做的一切事。 5 有几个信了主的法利赛人站起来说：“外族的信徒必须接受割礼，而且还要遵守摩西的律法。”
6 使徒和长老们聚集商议这个问题。 7 经过许多辩论之后，彼得站起来对大家说：“弟兄们，你们都知道，上帝早已在你们当中拣选我去向外族人传道，让他们也可以听到福音并信主。 8 洞悉人心的上帝把圣灵赐给他们，正如赐给我们一样，以表明祂也接纳外族人。 9 上帝对他们和我们一视同仁，祂因他们的信心而洁净了他们的心灵。 10 现在你们为什么要试探上帝，把我们祖先和我们不能负的重担强加在这些门徒身上？ 11 我们相信，他们和我们一样都是靠主耶稣的恩典得救。”
12 众人都沉默不语，继续听巴拿巴和保罗叙述上帝借着他们在外族人中所行的神迹奇事。 13 他们报告完了，雅各站起来说：“弟兄们，请听我说。 14 刚才西门讲述了上帝当初如何眷顾外族人，从他们当中拣选人归在祂的名下。 15 这完全与众先知的话相符，正如圣经上说，
16 “‘此后，我要回来重建已倾覆的大卫王朝，
将它从废墟中重建、恢复，
17 好叫其余的百姓，
就是凡归在我名下的外族人都寻求主。’
这是上帝说的， 18 祂从亘古就显明了这事。
19 “所以，我认为不应该为难那些信上帝的外族人。 20 我们只须写信吩咐他们远避被偶像玷污之物，不可淫乱，不可吃血和勒死的牲畜。 21 因为自古以来，在各城都有人宣讲摩西的律法，每逢安息日，都有人在会堂里诵读。”
给外族信徒的信
22 最后，使徒、长老和全教会都决定从他们当中选派代表，随保罗和巴拿巴去安提阿。他们选了别号巴撒巴的犹大和西拉，这两位都是教会的领袖。 23 他们带去的书信这样说：“安提阿、叙利亚和基利迦的外族弟兄姊妹，你们的弟兄——众使徒和长老向你们问安！
24 “听说有几个人从我们这里去了你们那里，教导你们必须接受割礼并遵守摩西的律法[a]。他们的言论使你们大感困惑。其实我们从来没有授权他们这样做。 25 所以我们一致决定选派代表，随我们敬爱的巴拿巴和保罗去你们那里。 26 他们二人为我们主耶稣基督的缘故已将生死置之度外。 27 我们选派犹大和西拉两位代表跟他们一起去，向你们报告我们的决定。 28 因为圣灵和我们都认为不应把重担加在你们身上。但请务必注意以下几件事， 29 要远避祭拜偶像的事，不可吃血，不可吃勒死的牲畜，不可淫乱。你们一一遵守这些事就好了。祝平安！”
30 他们奉命下到安提阿，召集众人，交付书信。 31 众人读过这封信之后，都因信中劝勉的话而欢喜。 32 犹大和西拉也是先知，他们讲了许多勉励、坚立弟兄姊妹的话。 33 住了些日子后，安提阿的弟兄姊妹以平安的祝福为他们送行，让他们回耶路撒冷复命。 34 但西拉决定留在那里。[b] 35 保罗和巴拿巴则继续留在安提阿，与许多人一起教导、传扬上帝的道。
保罗与巴拿巴分手
36 过了一些日子，保罗对巴拿巴说：“我们回到曾传过福音的各城镇去探望弟兄姊妹吧，好知道他们的情况。” 37 巴拿巴想要带约翰·马可同去， 38 但保罗坚持不带他同行，因为他在旁非利亚离开了他们，没有和他们一起做工。
39 二人激烈地争执起来，僵持不下，只好分道扬镳。巴拿巴和约翰·马可一同乘船去塞浦路斯。 40 保罗则选了西拉同行，弟兄姊妹把他们交托在主的恩典中。 41 保罗走遍了叙利亚和基利迦，巩固当地的各教会。
Acts 15
King James Version
15 And certain men which came down from Judaea taught the brethren, and said, Except ye be circumcised after the manner of Moses, ye cannot be saved.
2 When therefore Paul and Barnabas had no small dissension and disputation with them, they determined that Paul and Barnabas, and certain other of them, should go up to Jerusalem unto the apostles and elders about this question.
3 And being brought on their way by the church, they passed through Phenice and Samaria, declaring the conversion of the Gentiles: and they caused great joy unto all the brethren.
4 And when they were come to Jerusalem, they were received of the church, and of the apostles and elders, and they declared all things that God had done with them.
5 But there rose up certain of the sect of the Pharisees which believed, saying, That it was needful to circumcise them, and to command them to keep the law of Moses.
6 And the apostles and elders came together for to consider of this matter.
7 And when there had been much disputing, Peter rose up, and said unto them, Men and brethren, ye know how that a good while ago God made choice among us, that the Gentiles by my mouth should hear the word of the gospel, and believe.
8 And God, which knoweth the hearts, bare them witness, giving them the Holy Ghost, even as he did unto us;
9 And put no difference between us and them, purifying their hearts by faith.
10 Now therefore why tempt ye God, to put a yoke upon the neck of the disciples, which neither our fathers nor we were able to bear?
11 But we believe that through the grace of the Lord Jesus Christ we shall be saved, even as they.
12 Then all the multitude kept silence, and gave audience to Barnabas and Paul, declaring what miracles and wonders God had wrought among the Gentiles by them.
13 And after they had held their peace, James answered, saying, Men and brethren, hearken unto me:
14 Simeon hath declared how God at the first did visit the Gentiles, to take out of them a people for his name.
15 And to this agree the words of the prophets; as it is written,
16 After this I will return, and will build again the tabernacle of David, which is fallen down; and I will build again the ruins thereof, and I will set it up:
17 That the residue of men might seek after the Lord, and all the Gentiles, upon whom my name is called, saith the Lord, who doeth all these things.
18 Known unto God are all his works from the beginning of the world.
19 Wherefore my sentence is, that we trouble not them, which from among the Gentiles are turned to God:
20 But that we write unto them, that they abstain from pollutions of idols, and from fornication, and from things strangled, and from blood.
21 For Moses of old time hath in every city them that preach him, being read in the synagogues every sabbath day.
22 Then pleased it the apostles and elders with the whole church, to send chosen men of their own company to Antioch with Paul and Barnabas; namely, Judas surnamed Barsabas and Silas, chief men among the brethren:
23 And they wrote letters by them after this manner; The apostles and elders and brethren send greeting unto the brethren which are of the Gentiles in Antioch and Syria and Cilicia.
24 Forasmuch as we have heard, that certain which went out from us have troubled you with words, subverting your souls, saying, Ye must be circumcised, and keep the law: to whom we gave no such commandment:
25 It seemed good unto us, being assembled with one accord, to send chosen men unto you with our beloved Barnabas and Paul,
26 Men that have hazarded their lives for the name of our Lord Jesus Christ.
27 We have sent therefore Judas and Silas, who shall also tell you the same things by mouth.
28 For it seemed good to the Holy Ghost, and to us, to lay upon you no greater burden than these necessary things;
29 That ye abstain from meats offered to idols, and from blood, and from things strangled, and from fornication: from which if ye keep yourselves, ye shall do well. Fare ye well.
30 So when they were dismissed, they came to Antioch: and when they had gathered the multitude together, they delivered the epistle:
31 Which when they had read, they rejoiced for the consolation.
32 And Judas and Silas, being prophets also themselves, exhorted the brethren with many words, and confirmed them.
33 And after they had tarried there a space, they were let go in peace from the brethren unto the apostles.
34 Notwithstanding it pleased Silas to abide there still.
35 Paul also and Barnabas continued in Antioch, teaching and preaching the word of the Lord, with many others also.
36 And some days after Paul said unto Barnabas, Let us go again and visit our brethren in every city where we have preached the word of the Lord, and see how they do.
37 And Barnabas determined to take with them John, whose surname was Mark.
38 But Paul thought not good to take him with them, who departed from them from Pamphylia, and went not with them to the work.
39 And the contention was so sharp between them, that they departed asunder one from the other: and so Barnabas took Mark, and sailed unto Cyprus;
40 And Paul chose Silas, and departed, being recommended by the brethren unto the grace of God.
41 And he went through Syria and Cilicia, confirming the churches.
Діяння Апостолів 15
Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version
Апостольський собор в Єрусалимі
15 Через деякий час прийшли якісь люди до Антиохії з Юдеї і почали навчати братів: «Якщо ви не обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете бути врятовані». 2 Павло й Варнава не погодилися з цим, і між ними зав’язалася гостра суперечка. Павло й Варнава і ще дехто були обрані йти до апостолів та старійшин у Єрусалим, і там обговорити це питання.
3 Церква вирядила їх в дорогу, і вони рушили через Фінікію та Самарію. По дорозі вони розповідали людям, як поганам потрібно було прийти до істинного Бога. Ці розповіді скрізь викликали радість поміж братів. 4 Коли вони прибули до Єрусалиму, їх радо зустріли церква, апостоли й старійшини, а вони розповіли про все, що Бог зробив разом із ними. 5 Дехто з віруючих, ті, хто належали до фарисеїв, встали й мовили: «Погани мусять бути обрізані, вони зобов’язані виконувати Закон Мойсеїв!»
6 Тоді апостоли й старійшини зібралися разом, щоб вирішити це питання. 7 Після довгих обговорень Петро встав і сказав: «Браття, ви знаєте, що в найперші дні Бог обрав серед вас мене. Він зробив так, щоб саме з моїх уст погани почули Благовість і повірили. 8 Бог, Якому відкриті серця, засвідчив їм Свою прихильність, давши їм Дух Святий, як раніше нам. 9 Бог не зробив ніякої різниці між ними й нами, Він очистив серця їхні вірою. 10 А раз так, то нащо ж ви Бога випробовуєте? Навіщо намагаєтеся на шиї цих учнів накинути ярмо[a], якого ні самі ми, ані наші предки не були спроможні нести? 11 Але милістю Господа Ісуса вони вірять, щоб бути спасенними так само, як ми».
12 Запала мовчанка. Вони уважно слухали розповідь Варнави й Павла про всі ті знамення й чудеса, які Бог чинив через них перед поганами.
13 Коли вони скінчили розповідати, встав Яків і сказав: «Браття, послухайте мене. 14 Симон розповів нам, як Бог уперше виявив Своє любов до поган, коли прийняв їх до Себе, щоб стали вони Його людьми. 15 Слова пророків узгоджуються з цим. Адже написано:
16 „Я повернусь після того
і відбудую занепалий дім Давидів.
Я підніму його з руїн
і наново поставлю,
17 щоб і решта людства,
які будуть покликані іменем Моїм,
могли шукати Господа.
Отак мовить Господь,
Який зробив все це.(A)
18 І це було відоме в віках”[b].
19 Через те, я вважаю, ми не повинні відштовхувати поган, які приходять до Бога. 20 Натомість ми повинні написати їм і застерегти їх від вживання їжі, споганеної бовванами, від перелюбу, від м’яса удушених тварин та крові.
21 Вони не повинні цього робити, бо в кожному місті з давніх-давен є ті, хто проповідують Закон Мойсея, та читають його щосуботи у синагогах».
Послання до віруючих-неюдеїв
22 Тоді апостоли та старійшини разом з усією церквою вирішили обрати з-поміж себе тих, кого вони пошлють до Антиохії разом з Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, якого ще звали Варсавою, та Силу—чоловіків, котрих поважали брати. 23 Через них передали такого листа:
«Апостоли й старійшини, ваші брати шлють вітання братам з поган в Антиохії, Сирії та Кілікії.
Любі Брати,
24 Ми чули, що дехто звертається до вас від нашого імені й своїми словами турбує і бентежить вас, але все те робилося без наших вказівок. 25 Усі ми згодилися й вирішили обрати з-поміж себе людей і послати їх до вас разом з нашими любими друзями Варнавою та Павлом. 26 Вони віддали своє життям в ім’я Господа нашого Ісуса Христа. 27 Тож ми посилаємо Юду й Силу, і вони на словах перекажуть вам те саме. 28 Для Святого Духа й для нас добре не обтяжувати вас нічим більшим, ніж ці необхідні речі:
29 Не вживайте того, що було принесене в пожертву бовванам,
від вживання крові, м’яса задушених тварин та від розпусти.
Якщо ви вбережете себе від таких вчинків, то робитиме добре.
Бувайте здорові».
30 Коли посланці Варнава, Павло, Юда й Сила прибули до Антиохії, вони зібрали віруючих і вручили їм листа. 31 Ті прочитали й дуже зраділи такій підтримці. 32 Юда й Сила, які самі були пророками, багато говорили з братами, підтримуючи й зміцнюючи їхню віру. 33 Вони пробули там деякий час, а потім браття відпустили Юду й Силу з миром, і вони повернулися до тих, хто послав їх. 34 [Однак Сила вирішив залишитися там][c].
35 Але Павло й Варнава залишилися в Антиохії. Разом з багатьма іншими вони навчали народ Слова Божого й Благовісті Господній.
Друга подорож Павла
36 За кілька днів по тому, Павло сказав Варнаві: «Давай повернемося до братів наших у всіх тих містах, де ми проповідували Слово Господа, й подивимося, як їм живеться».
37 Варнава хотів узяти з собою Іоана, якого ще називали Марком, 38 але Павло не вважав, що буде краще взяти з собою того, хто кинув їх у Памфилії і не пішов з ними на працю. 39 Між Павлом та Варнавою виникла незгода, і як наслідок, вони вирушили кожен своїм шляхом. Варнава взяв Марка й поплив з ним до Кіпру.
40-41 Павло обрав Силу і вони пішли через Сирію та Кілікію, допомагаючи церквам зміцнюватися, а браття з Антиохії доручили їх піклуванню Господа.
Chinese Contemporary Bible Copyright © 1979, 2005, 2007, 2011 by Biblica® Used by permission. All rights reserved worldwide.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International