Add parallel Print Page Options

Господь зруйнував Єрусалим

Дочку Сіону Господь зневажив у Своєму гніві.
    З небес на землю гордість Ізраїлю скинув.
Він не згадав про Свій підніжок[a]
    у день Свого гніву.

Господь усе понищив,
    не пожалів Він жодного із Якового дому.
У люті повалив твердині дочки Юдеї[b].
    Зрівняв Він їх з землею.
    Ганьбою вкрив і царство, і його вельмож.

В палкому гніві вигубив всю міць Ізраїлю.
Від ворога Свою правицю відвернув
    і запаливсь на Якова, мов той вогонь пекучий,
    що пожирає все довкола.

Напнув Він лук Свій, наче ворог,
    немов противник, напростав правицю
    і повбивав усе, що оку миле.
В намет дочки Сіону
    Він вилив лють Свою, немов вогонь.

Став ніби ворогом Господь.
    Він Ізраїль пожер, понищив Він усі її твердині.
Він зруйнував усі її укріплені міста,
    примножив голосіння й плач,
    і стогін по землі Юдеї.

Спустошив Він притулок Свій[c], неначе сад,
    Він знищив Своє місце зібрання.
Господь призвів до забуття в Сіоні свят і субот.
    Царя й священика Він відштовхнув у Своїй люті.

Господь відкинув Свій вівтар,
    від власної святині відсахнувся:
    у руки ворогам віддав мури твердині.
Вороги у домі Всевишнього кричали з радості,
    мов у свята Господнього день.

Господь намислив зруйнувати мур дочки Сіону.
    Мотузкою відміряв все, що зруйнувати хоче,
    і Він не стримував Себе.
Примусив Він укріплення й мури тужити,
    та їхня міць пропала геть.

Ввійшли у землю брами Єрусалима.
    Він розламав і потрощив залізні засуви.
Царя й князів її розкидано між племенами,
    й ніяких правил не існує.
    Пророки більше з’яв від Господа не мають.

10 Старійшини дочки Сіону
    сидять, мовчать й ридають на землі.
Золою голови посипали вони, вдяглися у вереття[d].
    Дівчата у Єрусалимі додолу голови схилили.

11 Немає більше сліз в очах моїх,
    у мене все всередині кипить.
До самих печінок знедужаю
    від гибелі дочки мого народу,
бо діти й немовлята мліють
    від голоду на вулицях міських.

12 Вони питають матерів своїх:
    «Де хліб, що пити?»
Неначе поранені бійці на вулицях міста,
    вони непритомніють від безсилля.
    Та згодом, вони вмирають в материнських обіймах.

13 Що можу я тобі сказати,
    до чого ти подібна, дочко Єрусалим?
З чим можу порівняти тебе,
    щоб втішити, дочко Сіону?
Твоя руїна неосяжна, ніби море.
    Хто тебе зцілить?

14 Були твоїм пророкам з’яви,
    пусті й оманливі про тебе.
Вони не викривали провин твоїх,
    аби неволю відвернути.
Натомість бачили тебе
    в брехливих та пустих пророцтвах.

15 Руками сплескують на тебе подорожні.
Вони свистять й хитають головами над Єрусалимом:
    «Невже це місто, про яке розповідали,
    що то неперевершена краса, утіха світу всього?»

16 Пащекували проти тебе вороги твої.
Вони свистять, зубами скреготять і кажуть:
    «Ми проковтнули їх, це саме той день!
Його чекали ми, і він настав,
    ми побачили його»!

17 Те учинив Господь, що Він замислив.
Свою погрозу Він виконав,
    яку проголосив давно.
Він без пощади усе зруйнував.
    Примусив ворога позбиткуватися з тебе,
    зміцнив могутність ворогів твоїх.

18 До Господа взивайте серцем,[e]
    мури дочки Сіону.
Хай сльози твої плинуть,
    мов потік, і вдень, і уночі.
Не зупиняйтеся,
    очам своїм спокою не давайте.

19 Вставай і голоси вночі з початком кожної сторожі.
    Благай про милосердя перед Господом своїм.
Здійми до Нього руки задля життя дітей своїх,
    що знепритомніли від голоду
    на кожній вуличці міста.

20 О Господи, поглянь і зглянься,
    кому Ти все це заподіяв.
Хіба так можна,
    що жінки їдять своїх дітей, яких плекали?
    В святині Господа священика й пророка вбито!

21 Малі й старі на вулицях лежать.
    Мої дівчата й хлопці полягли від меча.
Ти вбив їх у день гніву Свого,
    Ти їх забив немилосердно.

22 Ти поскликав людей здовкола,
    щоб мордувати мене.
Ти їх немов на свято скликав,
    тому ніхто й не втік,
    не врятувався в день гніву Господа.
Мій ворог винищив усіх,
    кого я випестила і виховала.

Footnotes

  1. 2:1 Свій підніжок Тобто «храм Єрусалимський».
  2. 2:2 дочки Юдеї Тобто «Юдеї». Також у 5 вірші. Див.: «Юдея».
  3. 2:6 притулок Свій Тобто «храм Єрусалимський».
  4. 2:10 Золою… вереття Два найбільш типових вияви горя.
  5. 2:18 До Господа… серцем Або «Їхні серця до Господа взивають».

 神惩罚耶路撒冷

主在烈怒中,怎么竟然使黑云遮盖锡安的居民(“居民”原文作“女子”)!

他把以色列的荣美,从天上拋到地上;

他在发怒的日子,竟不记念自己的脚凳。

主吞灭了雅各所有住处,毫不顾惜;

他在忿怒中,把犹大居民的坚固城拆毁;

他使国家和国中众领袖都倒在地上,受尽羞辱。

他在烈怒中砍断以色列所有的角;

他从仇敌面前,收回自己的右手。

他像吞灭四周物件的火焰,在雅各中间焚烧。

他像仇敌拉弓,他的右手已经预备好。

他像敌人把一切悦人眼目的都杀灭了;

他如火的忿怒倒在锡安居民(“居民”原文作“女子”)的帐棚上。

主好象成了仇敌;

他吞灭了以色列和她所有的宫殿,毁坏了她的坚固城。

他在犹大居民的中间,增添了悲哀和哭号。

他把自己的住所破坏,好象园子一样;

他毁坏了属他的聚会之处。

耶和华使节期和安息日都在锡安被忘记;

他在他的盛怒中弃绝了君王和祭司。

主丢弃了自己的祭坛,厌弃了自己的圣所。

他把宫殿的围墙,交付在仇敌的手里;

他们在耶和华的殿中喧嚷,好象庆祝节日一样。

耶和华定意要拆毁锡安居民(“居民”原文作“女子”)的城墙;

他拉了准绳,决不停手,务要把它吞灭。

他使堡垒和城墙都悲哀,一同受痛苦。

锡安的众城门已经陷入地里;耶和华把锡安的门闩都毁坏折断了。

锡安的君王和领袖都身在列国中;锡安再没有律法了;

它的众先知也得不到从耶和华而来的异象。

10 锡安居民(“居民”原文作“女子”)的长老都坐在地上,默默无声;

他们把尘灰撒在头上,腰束麻布。

耶路撒冷的处女都垂头至地。

11 我的眼睛因流泪而失明,我的心肠激动,

我的肝胆倾倒在地,都因我的子民(“我的子民”原文作“我子民的女子”)遭毁灭,

孩童和婴儿在城里的街上昏倒。

12 他们像被刺伤的人昏倒在城里街上的时候,

他们在母亲的怀里快要丧命的时候,

他们就问母亲:“五谷和酒在哪里呢?”

13 耶路撒冷的居民哪,我怎样向你说明呢?用甚么与你比较呢?

锡安的居民哪,我们用甚么跟你相比,好安慰你呢?

你的裂口像海那样大,谁能医治你呢?

14 你的假先知为了你所见的异象,

尽是虚谎和愚昧;

他们没有显露你的罪孽,使你的命运得以挽回;

他们为你所得的默示,全是虚谎,是引人走错路的。

15 所有过路的人,都拍掌嘲笑你;

他们嗤笑耶路撒冷的居民,并摇头说:

“被人称为最完美,为全地所喜悦的,就是这城吗?”

16 你所有的仇敌都张开口攻击你,

他们嗤笑你,又咬牙切齿,说:“我们吞灭它了!

这真是我们期待的日子!我们等到了!亲眼看见了!”

17 耶和华作成了他定意去作的,成就了他的话,

就是他昔日所宣告的,他把你拆毁,并不怜惜,

他使仇敌因胜过你而高兴,他高举你敌人的角。

18 锡安居民(“居民”原文作“女子”)的城墙啊,你要一心向主哀求;

愿你的眼泪像江河般涌流,昼夜不息;

愿你得不着歇息,愿你眼中的瞳人不能休息。

19 夜里每到交更的时分,你要起来呼喊;

在主面前你要倾心如水!

你的孩童在各街头上因饥饿而昏倒,

你要为他们的性命向主举手祷告。

20 “耶和华啊,求你观看!求你鉴察!你曾这样对待过谁呢?

难道妇人应该吃掉自己所生的,就是自己所抚养的婴孩吗?

难道祭司和先知应该在主的圣所里被杀害吗?”

21 少年人和老年人都在街上倒卧在地死了;

我的年轻男女都倒毙于刀下;

在你忿怒的日子,你杀了他们,你屠杀了他们,毫不怜惜。

耶路撒冷的哀祷

22 你从四围招聚惊吓我的,好象招聚人过节的日子一样。

在耶和华忿怒的日子,没有人可以逃脱,可以生存。

我所抚育、所养大的,我的仇敌都灭尽了。