Від Луки 23-24
Ukrainian Bible
23 І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
2 І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.
3 І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш...
4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.
5 А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.
6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?
7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.
8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.
11 Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.
12 І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.
13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,
14 і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.
15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.
16 Отже я покараю Його й відпущу.
17 Бо повинен був їм відпустити одного на свято.
18 А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
19 А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.
20 І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.
21 Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!
22 Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.
23 А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.
24 І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:
25 відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
26 І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
27 А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28 А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!
29 Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...
30 Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!
31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?
32 І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
33 А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.
34 Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.
35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!
36 І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,
37 і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!
38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.
39 А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!
40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.
42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!
43 І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!
44 Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...
45 І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...
46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...
47 Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!
48 І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався...
49 Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...
50 І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,
51 не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,
52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53 І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.
54 День той був Приготування, і наставала субота.
55 А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.
56 Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
24 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,
2 та й застали, що камінь від гробу відвалений був.
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.
5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.
7 Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.
8 І згадали вони ті слова Його!
9 А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
10 То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.
11 Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.
12 Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...
13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.
14 І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.
15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.
16 Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.
17 І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?
18 І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?
19 І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.
20 Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...
21 А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...
22 А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:
23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...
24 І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...
25 Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!
26 Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?
27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.
28 І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
29 А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.
30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...
31 Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...
32 І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...
33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,
34 які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.
35 А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.
36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!
37 А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.
38 Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?
39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.
40 І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.
41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?
42 Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.
43 І, взявши, Він їв перед ними.
44 І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.
46 І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,
47 і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.
48 А ви свідки того.
49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.
50 І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
53 І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.