Йов 8-10
Ukrainian Bible
8 І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:
2 Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?
3 Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?
4 Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!
5 Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,
6 якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,
7 і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!
8 Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,
9 бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,
10 отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:
11 Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?
12 Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:
13 отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,
14 бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...
15 На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...
16 Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,
17 на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...
19 Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,
21 аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...
22 Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!
9 А Йов відповів та й сказав:
2 Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?
5 Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.
6 Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.
7 Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.
8 Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,
9 Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.
10 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...
11 Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...
12 Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?
13 Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,
14 що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,
15 я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?
16 Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,
17 Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...
18 Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?
20 Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...
21 Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...
22 Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...
23 Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...
24 У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,
26 проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...
27 Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,
28 то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...
29 Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?
30 Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,
31 то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...
32 Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,
33 поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...
10 Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!
2 Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?
5 Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,
6 що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,
7 хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?
8 Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...
9 Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?
11 Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:
14 якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...
15 Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...
16 А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:
17 поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...
18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...
20 Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,
21 поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,
22 до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...
Дії 8:26-40
Ukrainian Bible
26 А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.
27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,
28 вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.
29 А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу.
30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш?
31 А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.
32 А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!
33 У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...
34 Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?
35 А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому.
36 І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись?
37 А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий!
38 І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його.
39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.
40 А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.
Read full chapter