2 до коринтян 10-13
Ukrainian Bible
10 А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас.
2 І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом.
3 Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми,
4 зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми,
5 і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові,
6 і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш.
7 Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.
8 Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.
9 Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.
10 Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна,
11 такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.
12 Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.
13 Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти.
14 Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою.
15 Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами,
16 щоб і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію, а не хвалитись готовим, як це чужі твердять.
17 А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі!
18 Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!
11 О, коли б потерпіли ви трохи безумство моє! Але й терпите ви мене.
2 Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою.
3 Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі.
4 Коли бо хто прийде й зачне проповідувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або приймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не прийняли, то радо терпіли б ви те!
5 Та думаю я, що нічим не лишаюсь позад передніших апостолів.
6 Хоч і неук я словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявлені поміж вами.
7 Чи я гріх учинив, себе впокоряючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Євангелію благовістив для вас дармо?
8 Оббирав я інші Церкви, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то нікого я не обтяжив.
9 Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягарем, і збережу.
10 Як правда Христова в мені, так оця похвала не замовчана буде про мене в країнах Ахаї.
11 Для чого? Тому, що я вас не люблю? Відомо те Богові!
12 А що я роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину для тих, хто шукає причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такі, як і ми.
13 Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів.
14 І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла!
15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!
16 Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!
17 А що я кажу, не кажу того в Господі, але ніби в безумстві у цій частині хвали.
18 Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.
19 Бо ви терпите радо безумних, самі мудрими бувши.
20 Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б'є.
21 На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то скажу нерозумно відважуюся й я.
22 Євреї вони? То й я. Ізраїльтяни вони? То й я. Насіння вони Авраамове? То й я!
23 Слуги Христові вони? Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.
24 Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,
25 тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській;
26 у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,
27 у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі.
28 Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви.
29 Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся?
30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.
31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, а Він благословенний навіки, що я не говорю неправди.
32 У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене,
33 але по мурі мене спущено в коші віконцем, і я з рук його втік!
12 Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх.
2 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба.
3 І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог,
4 що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити.
5 Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами.
6 Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене.
7 А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався.
8 Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене.
9 І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене.
10 Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний.
11 Хвалячися, я став нерозумний, до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, бо ні в чому я не залишився позад від найперших апостолів, хоч я й ніщо.
12 А ознаки апостола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаменах і чудах та в силах.
13 Що бо є, що ним ви понизилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягарем вам не був? Даруйте мені цю провину!
14 Ось утретє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягарем, не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батькам, але дітям батьки.
15 Я ж з охотою витрачуся й себе витрачу за душі ваші, хоч що більше люблю вас, то менше я люблений.
16 Та нехай буде так, тягара я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав.
17 Чи я використовував вас через когось із тих, кого до вас посилав?
18 Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит використав вас чим? Хіба ми ходили не в одному дусі? Хіба не одними стопами?
19 Чи ви знову не думаєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову!
20 Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хочу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, свари, нашепти, пихи, безладдя,
21 щоб знову, коли я прийду, не принизив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечистості, і в перелюбі, і в розпусті, що коїли їх.
13 Оце втретє до вас я йду. Кожна справа хай станеться вироком двох чи трьох свідків.
2 Попереджував я й попередую, як у вас був удруге, так тепер неприсутній, отих, що згрішили перед тим, і всіх інших, що коли прийду знову, то я не помилую,
3 через те, що шукаєте доказу, що в мені промовляє Христос, Який не безсилий до вас, але сильний у вас.
4 Бо хоч Він був і розп'ятий в немочі, та живий із сили Божої. Так і ми, хоча немічні в Нім, та з Ним будемо жити з Божої сили у вас.
5 Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути.
6 Але маю надію, що пізнаєте ви, що ми такі, якими мали б бути.
7 І ми молимо Бога, щоб ви не чинили ніякого лиха, не для того, щоб виявились ми досвідчені, а щоб учинили ви добре, а ми будем немов негідні.
8 Бо нічого не можемо ми проти правди, а за правду.
9 Ми тішимося, коли ми слабі, а ви сильні. Про це й молимось щоб були досконалими ви!
10 Ось тому то, відсутній, пишу це, щоб прийшовши, не мав я вчинити суворо за владою, якої Господь мені дав на будування, а не на руйнування.
11 А накінець, браття, радійте, удосконалюйтесь, тіштеся, будьте однодумні, майте мир, і Бог любови та миру буде з вами!
12 Вітайте один одного святим поцілунком!
13 (13-12) Усі святі вас вітають!
14 (13-13) Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь.