Add parallel Print Page Options

Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.

Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.

Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!

Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!

Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!

Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!

Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!

Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,

та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:

10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?

11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?

12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...

13 (7-1) Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?

(7-2) Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!

(7-3) Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!

(7-4) Два перса твої немов двоє сарняток близнят!

(7-5) Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!

(7-6) Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!

(7-7) Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!

(7-8) Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!

(7-9) Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...

(7-10) А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!

10 (7-11) Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!

11 (7-12) Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!

12 (7-13) Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!

13 (7-14) Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!

О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!

Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!

Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...

Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!

Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!

Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!

Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!...

Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?

Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх...

10 Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить...

11 Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.

12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!

13 О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!

14 Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!

Тож кажу я: поки спадкоємець дитина, він нічим від раба не різниться, хоч він пан над усім,

але під опікунами та керівниками знаходиться він аж до часу, що визначив батько.

Так і ми, поки дітьми були, то були поневолені стихіями світу.

Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом,

щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли.

А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче!

Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа.

Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти богами вони не були.

А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще як Бог вас пізнав, як вертаєтесь знов до слабих та вбогих стихій, яким хочете знов, як давніше, служити?

10 Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на пори та роки.

11 Я боюся за вас, чи не дармо я працював коло вас?...

12 Прошу я вас, браття, будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покривдили!

13 І знаєте ви, що в немочі тіла я перше звіщав вам Євангелію,

14 ви ж моєю спокусою в тілі моїм не погордували, і мене не відкинули, але, немов Ангола Божого, ви прийняли мене, як Христа Ісуса!

15 Тож де ваше тодішнє блаженство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали б!

16 Чи ж я став для вас ворогом, правду говорячи вам?

17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хочуть, щоб ви пильнували про них.

18 То добре, пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як приходжу до вас.

19 Дітки мої, я знову для вас терплю муки породу, поки образ Христа не відіб'ється в вас!

20 Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я сумнів за вас.

21 Скажіть мені ви, що хочете бути під Законом: чи не слухаєтесь ви Закону?

22 Бо написано: Мав Авраам двох синів, одного від рабині, а другого від вільної.

23 Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, за обітницею.

24 Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сінай, що в рабство народжує, а він то Аґар.

25 Бо Аґар то гора Сінай в Арабії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у рабстві з своїми дітьми.

26 А вишній Єрусалим вільний, він мати всім нам!

27 Бо написано: Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в породі не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!

28 А ви, браття, діти обітниці за Ісаком!

29 Але як і тоді, хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.

30 Та що каже Писання? Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкувати син рабині разом із сином вільної.

31 Тому, браття, не сини ми рабині, але вільної!