Add parallel Print Page Options

10 Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?

Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони!

Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа.

У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!...

Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх...

Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені...

Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ.

Причаївшись, сидить на подвір'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим...

В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку...

10 Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті...

11 Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.

12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!

13 Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?

14 Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.

15 Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його!

16 Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!

17 Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє,

18 щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!

11 Для дириґетна хору. Давидів. Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах?

Бо ось, нечестиві натягують лука, міцно ставлять стрілу свою на тятиву, щоб у темряві до простосердих стріляти...

Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить?

Господь у святім Своїм храмі, Господь престол Його на небесах, бачать очі Його, повіки Його випробовують людських синів!

Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його!

Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші.

Бо Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його!

12 Для дириґетна хору. На октаву. Псалом Давидів. (12-2) Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!

(12-3) Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять...

(12-4) Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого

(12-5) тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?

(12-6) Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку!

(12-7) Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!

(12-8) Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим!

(12-9) Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.

19 І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов,

та й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!

І він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення.

І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса.

Як почули ж оце, то христились вони в Ім'я Господа Ісуса.

А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!

А всіх їх було чоловіка з дванадцять.

А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.

А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана.

10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа.

11 І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими,

12 так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.

13 Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!

14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви.

15 Відповів же злий дух і сказав їм: Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?

16 І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони з дому нагі та поранені.

17 І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі замешкують, і острах напав на всіх їх, і славилося Ім'я Господа Ісуса.

18 І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.

19 І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.

20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!

Read full chapter