Add parallel Print Page Options

10 Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?

Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони!

Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа.

У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!...

Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх...

Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені...

Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ.

Причаївшись, сидить на подвір'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим...

В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку...

10 Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті...

11 Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.

12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!

13 Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?

14 Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.

15 Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його!

16 Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!

17 Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє,

18 щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!

11 Для дириґетна хору. Давидів. Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах?

Бо ось, нечестиві натягують лука, міцно ставлять стрілу свою на тятиву, щоб у темряві до простосердих стріляти...

Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить?

Господь у святім Своїм храмі, Господь престол Його на небесах, бачать очі Його, повіки Його випробовують людських синів!

Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його!

Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші.

Бо Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його!

12 Для дириґетна хору. На октаву. Псалом Давидів. (12-2) Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!

(12-3) Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять...

(12-4) Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого

(12-5) тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?

(12-6) Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку!

(12-7) Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!

(12-8) Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим!

(12-9) Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.

Чому Ти, Господи, далеко так?
    Чому мовчиш у цю тяжку годину?!
Пихато кривдники знущаються із бідних,
    та зрештою в свої ж потраплять пастки.
Лихі людці, ті, ясна річ,
    зажерливістю хваляться своєю,
    а Господа клянуть захланно й зневажають!
В погорді й люті нечестивець
    поради в Бога не шукає.
    У намірах його немає Богу місця.
Його дорога стелиться рівненько.
    Твій суд для нього надто вже далекий,
    сміється він із ворогів своїх.
Про себе думає він так,
    що не помилиться ніколи.
Мовляв, ніколи саме з ним
    не трапиться нічого злого.
Уста їх без упину проклинають,
    серця їх чорні наміри снують,
    на їхніх язиках брехня й прокльони.
При житлі, не захищенім стіною,
    у засідці вони і тільки слушної чекають миті
    на перехожих кинутися враз,
    й життя в нещасних тих людей відняти.
Мов лев, у хащах причаївшись,
    лиш миті ждуть, аби схопити бідолах
    й оплутати своєю сіттю.
10 Нещасні жертви, збиті з ніг,
    притиснуті зненацька до землі
    потужною безбожника рукою.
11 А ті лиш заспокоюють себе:
    «Бог забуває нас, на нас він не зважає,
    не бачить Він, що робимо ми тут».

12 Встань, Господи! Скарай лихих людців, о Боже!
    Не забувай про бідних і нещасних!
13 Чом відвертається від Бога лютий люд,
    чому повторює собі постійно:
    «Бог не воздасть мені за те, що я роблю?»
14 Але ж Ти, Боже, бачиш, що твориться!
    Всі біди і страждання бачиш Ти!
І подаси Ти руку допомоги,
    нещасні сиріти на Твою підтримку ждуть.
15 Здолай безбожника і зло, що він вчинив,
    із коренем, щоб й духу не лишилось, вирви!

16 Господь на віки вічні править!
    Й безбожників Він вижене з своїх земель!
17 Почув Ти, Господи, що треба бідним людям.
    Дай їм відвагу! І прислухайся до них!
18 Зроби, що треба, для пригноблених людей[a].
    Не допусти, щоб на Твоїй землі,
    лихі людці залякували інших.

Для диригента. Псалом Давида.

Притулку в Господа шукаю.
    Тож як ви смієте мені казати:
    «Лети ховатись, птахо, в гори!»

Тікай, бо в темряві чатують,
    уже напнувши тятиву, злі люди.
Людині добрій просто в серце
    уже спрямовують стрілу.
Що людям праведним робить,
    коли руйнуються основи[b]?

Але Господь—в Своїм святому храмі,
    Його престол—на небесах.
    Він бачить все, що діють тут сини людські.
Господь, Він виправдовує й праведних і злих.
    Ненавидить Він тих, хто насильство любить.
Господь проллє на них горючу сірку,
    й розжареним вугіллям Він засипле їх.
Їм не дістанеться нічого, крім
    гарячого, палаючого вітру[c].
Господь наш—справедливий,
    Він приймає праведних людей у Своє серце.
    Тож благочесні зможуть бачити Його обличчя[d].

Для диригента. На октаву[e]. Псалом Давида.

Спаси нас, Господи!
    Не стало вже на світі
    богослухняних, набожних людей!
Базікають усі лиш про дрібниці,
    в їх думах тільки лестощі й олжа.
    І це усе, що одне одному говорять!

Як би хотілося, щоб Господь
    звелів устам брехливим оніміти,
й тим язикам, що розносять балачки брехливі,
    і теревенять про неважливе.
Ті люди просторікують:
«Ми знаєм, що і як казати,
    аби було собі на користь.
    То хто ж у світі може нами керувати?»

Господь говорить:
«Я повстану на ваш захист,
    бо зболені й нужденні,
    бо гноблені плачуть від болю.
Я дам вам порятунок той,
    якого прагнете!»
Слова Господні чисті та правдиві,
    немов те срібло, що очищене в горнилі[f],
    і переплавлене сім разів.

Оберігай їх[g], Господи! Пильнуй їх.
    Завжди їх захищай від цього покоління.
Довкола ж бо безбожники кружляють,
    важливо виступають, а насправді, як мішура:
    виблискує дорогоцінно, та нічого не варта.

Footnotes

  1. 10:18 пригноблених людей В буквальному перекладі—«для сиріт». Тобто для людей, про яких більше нікому подбати.
  2. 11:3 коли руйнуються основи Або «якщо злі люди винищать усе добро».
  3. 11:6 палаючого вітру Тут ідеться про гаряче повітря, яке продувається над рудою, щоб змусити плавитися такі метали, як срібло. Після того, як срібло розплавилося, породу видаляють.
  4. 11:7 бачити Його обличчя Тобто «бути поряд з Ним».
  5. 12:1 На октаву Може бути і певний інструмент або особлива настройка (на октаву) інструмента, можливо, й одна з груп, що грали в оркестрі.
  6. 12:7 срібло… в горнилі Горнило для плавки металу будували на землі в тих місцях, де дули сильні вітри, щоб підтримувати вогонь. Часто існували також ножні насоси, якими накачували в горнило повітря, щоб збільшити силу полум’я. Після плавки металу породу відкидали. Потім могли знову й знову плавити метал, добиваючись його чистоти. Інколи додавали очисник, який взаємодіяв з домішками, досягаючи таким чином іще більшої чистоти. Такими ж чистими, чесними й надійними є обіцянки Бога!
  7. 12:8 Оберігай їх «Їх» тут може стосуватися як слова Божого, так і бідолашних, безпорадних людей.

19 І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов,

та й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!

І він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення.

І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса.

Як почули ж оце, то христились вони в Ім'я Господа Ісуса.

А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!

А всіх їх було чоловіка з дванадцять.

А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.

А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана.

10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа.

11 І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими,

12 так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.

13 Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!

14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви.

15 Відповів же злий дух і сказав їм: Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?

16 І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони з дому нагі та поранені.

17 І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі замешкують, і острах напав на всіх їх, і славилося Ім'я Господа Ісуса.

18 І багато-хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.

19 І багато-хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.

20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!

Read full chapter

Павло в Ефесі

19 Сталося так, що поки Аполлос перебував у Коринті, Павло йшов до Ефеса, відвідуючи на своєму шляху різні міста. Зустрівши там деяких послідовників Ісусових, він запитав їх: «Чи одержали ви Дух Святий, коли ви повірили?» Вони відповіли: «Ми навіть не чули про Духа Святого».

Тоді Павло запитав: «То яке ж хрещення ви мали?» Вони й кажуть: «Іоанове хрещення». Павло тоді мовив: «Іоанове хрещення ґрунтується на покаянні. Він закликав людей повірити в того, Хто прийде за ним, тобто в Ісуса».

Почувши це, вони охрестилися в ім’я Господа Ісуса. І коли Павло поклав на них руки, Дух Святий зійшов на них, і вони почали говорити різними мовами й пророкувати. Всього їх було з дванадцятеро.

Павло ходив до синагоги й протягом трьох місяців сміливо говорив про Царство Боже, сперечаючись і переконуючи юдеїв. Але дехто з них були впертими і відмовилися повірити. Вони паплюжили «Дорогу Господню» перед людьми. Тоді Павло залишив їх, узявши з собою учнів Ісусових, і щодня вів бесіди в школі такого собі Тиранна. 10 Це тривало два роки. То ж усі, хто жили в Азії, як юдеї, так і погани, почули Слово Господнє.

Павлові чудеса в Ефесі

11 Руками Павла Бог творив надзвичайні чудеса. 12 Навіть коли носовички та фартухи, до яких Павло лише доторкувався, відносили до недужих, ті зцілювалися від хвороб, і нечисті духи виходили з них.

13 Дехто з юдеїв, які мандрували й виганяли нечистих, намагалися використовувати ім’я Господа Ісуса, щоб виганяти нечистих духів. Вони казали: «Заклинаю тебе ім’ям Ісуса, Якого проповідує Павло, вийди з цієї людини». 14 Робили таке і сім синів юдейського первосвященика Скеви. 15 Але нечистий дух сказав їм: «Я знаю Ісуса, і я знаю Павла. А ви хто такі?» 16 Тоді чоловік, у котрому сидів злий дух, кинувся на них. Він був дужчий і подолав їх усіх, тож мусили вони тікати з хати голі та побиті.

17 Це стало відомо всім юдеям та грекам, які жили в Ефесі, і охопив їх жах. Вони ще більше почали шанувати ім’я Господа Ісуса. 18 Багато з тих, хто повірив, приходили покаятися й відверто визнавали свої гріховні вчинки. 19 Деякі з тих, хто займався чаклунством, позбирали свої книжки й спалили їх на очах у громади. Коли ж підрахували вартість тих книжок, то виявилося, що вони коштують близько п’ятдесяти тисяч срібних монет[a]. 20 Так слово Господнє поширювалося й ставало дедалі могутнішим, і завдяки йому число віруючих постійно зростало.

Read full chapter

Footnotes

  1. 19:19 срібних монет Можливо, що мова йде про грецькі драхми. Одна монета дорівнювала середній платні робітника за день.