Add parallel Print Page Options

Видіння Овдія. Так сказав Господь Бог на Едом: Почули ми вістку від Господа, і посланий був між народів посол, щоб сказати: Уставайте, і станьмо на нього до бою!

Оце Я малим тебе дав між народи, ти дуже погорджений.

Гордість серця твого обманила тебе, який перебуваєш по щілинах скельних, у високім сидінні своїм, що говориш у серці своєму: Хто скине на землю мене?

Якщо б ти піднісся, немов той орел, і якщо б ти кубло своє склав поміж зорями, то й звідти Я скину тебе, промовляє Господь!

Чи ж до тебе злодії приходили, чи нічні ті грабіжники, такий ти понищений! чи ж вони не накрали б собі скільки треба? Якщо б до тебе прийшли збирачі винограду, чи ж вони не лишили б хоч вибірків?

Як Ісав перешуканий, як криївки його переглянені!

Аж до границі прогнали тебе, обманять тебе твої всі союзники, переможуть тебе твої приятелі! Ті, що хліб твій їдять, пастку розставлять на тебе, нема в тому розуму!

Чи ж не станеться це того дня, промовляє Господь, і вигублю Я мудреців із Едому, а розум з гори Ісавової?

І настрашене буде лицарство твоє, о Темане, щоб був витятий кожен з Ісава убивством.

10 Через насилля на Якова на брата твого сором покриє тебе, і ти витятий будеш навіки.

11 Того дня, коли став ти навпроти, того дня, як чужі полонили були його військо, і коли чужинці в його брами ввійшли і жереба кидали про Єрусалим, то й ти був, як один з них!

12 І тому не дивися на день свого брата, на день лиха його, і не тішся з Юдиних синів у день їхньої згуби, і не розкривай своїх уст у день утиску.

13 І не входь ти до брами народу Мого у день лиха його, і не приглядайся до зла його й ти в день нещастя його, і не простягайте своєї руки до багатства його в день нещастя його!

14 І на роздоріжжі не стій, щоб витинати його втікачів, і в день утиску не видавай його решток!

15 Бо близький день Господній над усіма народами, як зробив ти, то так і тобі буде зроблено: вернеться на твою голову чин твій!

16 Бо як ви пили на святій Моїй горі, так народи усі завжди питимуть! І будуть пити вони, і будуть хлептати, і стануть вони, немов їх не було.

17 А на Сіонській горі буде спасіння, і буде святою вона, і спадки свої вже посяде дім Яковів.

18 І дім Якова стане огнем, і дім Йосипа полум'ям, а дім Ісава соломою, і будуть палати вони проти них, і їх пожеруть, і останку не буде із дому Ісава, бо Господь це сказав.

19 І посядуть південні Ісавову гору, а мешканці долин филистимлян, і посядуть Єфремове поле та поле самарійське, а Веніямин Ґілеад.

20 А полонені війська Ізраїлевих синів заволодіють тим, що хананейське аж до Цорфату, а єрусалимські вигнанці в неволі, що в Сефараді, посядуть міста полудневі.

21 І спасителі прийдуть на гору Сіон, щоб гору Ісава судити, і царство Господнє настане!

Едом буде покарано

Ось з’ява, яка була Овдію. Ось що Господь мій Бог сказав про Едом:

«Почули ми звістку від Господа
    й послав Він посланця сказати усім народам:
„Війною ми підемо на Едом”.

Господь звертається до Едому

І Я зроблю тебе, Едоме,
    найменшим між народів,
    і зневажатимуть тебе усі надміру.
Погорда серця твого обдурила тебе,
    того, хто мешкає в щілинах неприступних скель[a],
чий дім—гора висока, бо думав ти:
    „Хто може мене скинути униз на землю?”»

Едом буде скинуто

Ось що говорить Господь:
«Навіть якщо літаєш ти високо, немов орел,
    та гніздо в’єш собі серед зірок,
    звідти скину Я тебе.
Тебе вщент зруйновано буде:
    до тебе злодії прийдуть,
    грабіжники вночі наскочать,
    та заберуть усе, що либонь забажають.
Коли наймити у виноградниках твоїх збирають врожай,
    вони залишають де-кілько грон на лозі.
Але вороги пильно шукатимуть скарби таємні,
    які приховував Ісав[b], та, знайшовши їх,
    пограбують усе, нічого не залишать!
Всі, з ким Угоду маєш,
    гнатимуть тебе аж до кордону,
    обдурять спільники тебе і переможуть.
І друзі, з ким ти хліб ділив,
    на тебе наготують пастку, говорячи:
„Він нічого не запідозрює!”»

«Хіба не буде так,—Господь говорить,—
    що в день той мудрих геть Я вигублю з Едому,
    і розумних вижену із гір Ісава[c].
І навіть воїни твої, Темане,[d] злякаються,
    бо вбито буде їх в горах Ісава.
10 За кривду свого брата Якова тебе покриє сором,
    і вигублений будеш ти повік.
11 Того дня, коли ти осторонь стояв,
    й Ізраїлю не пропонував допомоги,
коли чужинці захопили все добро його,
    коли ввійшли ті зайди в його брами
і розіграли жеребом Єрусалима долю,
    а ти, Едоме, в той день був як один із них,
    чекаючи на частку свою.
12 В той день було не варто зловтішатись[e]
    із горя брата Якова,
не слід тобі в той день було радіти
    з гибелі народу Юди,
    не слід було хвалитися[f] в день їхнього нещастя.
13 Не слід тобі було заходити до брами
    Мого народу в день його страждань.
Не варто було зловтішатися з його біди у день,
    коли його спіткало лихо.
Не слід було забирати його добро
    під час його біди.
14 Не слід тобі було стоять на перехресті,
    щоб не пускати втікачів,
не слід було тобі віддати ворогам усіх,
    хто уцілів у день нещастя.
15 Бо наближається Господній день до всіх народів.
    Як ти вчинив, так і з тобою вчинять,
    твої діла впадуть на голову твою.
16 Бо так, як ви пролили[g] кров на горі Моїй святій,
    так і інші народи проллють і вашу кров.
Вам прийде кінець,
    начебто вас ніколи й не було!
17 Та на горі Сіон залишаться вцілілі,
    гора Сіон і далі лишиться святою,
    й народ Якова[h] знов володітиме майном своїм.
18 І буде він, народ Якова, вогнем,
    народ Йосипа—полум’ям,
    а народ Ісава[i]—соломою,
який перетвориться на попіл,
    бо спалять й пожеруть його вони».

«І жодного, хто вижив, не лишиться
    в Ісавовому домі,—так Господь звелів.—
19 Й народ Неґева заволодіє горами Ісава,
    народ з підгір’я завоює филистимські землі.
Цей народ мешкатиме на землях Ефраїма,
    та на рівнинах Самарії,
    а Веніамин—в Ґілеаді.
20 А військо ізраїльських вигнанців
    заволодіє ханаанцями аж до Зарефата.
А вигнанці з Єрусалима в Сефараді[j]
    завоюють міста Неґеву.
21 А визволителі[k] зійдуть на Сіон,
    та керуватимуть народом,
який живе на горі Ісава.
    Та все ж, те царство належатиме Господу».

Footnotes

  1. 1:3 неприступних скель Очевидно, йдеться про неприступні скелі поблизу міста Села, столиці Едому.
  2. 1:6 Ісав Інша назва «Едому».
  3. 1:8 розумних… Ісава Едом був відомий як центр освіти в древній Палестині.
  4. 1:9 Теман Велике місто в Едомі.
  5. 12: зловтішатись Буквально «дивитися». Також див.: Овд. 13.
  6. 12: хвалитися Буквально «збільшувати свого рота».
  7. 16: пролили Буквально «пили».
  8. 17: народ Якова Буквально «дім Якова».
  9. 18: народ Ісава Буквально «дім Ісава».
  10. 20: Сефарад Можливо, мова йде про Іспанію.
  11. 21: визволителі Або «переможці», чи «спасителі», тобто ті, хто вів свій народ до перемоги у битві.

І засурмив п'ятий Ангол, і я бачив зорю, що спала із неба додолу. І їй даний був ключ від криниці безодньої.

І вона відімкнула криницю безодню, і дим повалив із криниці, мов дим із великої печі. І затьмилося сонце й повітря від криничного диму...

А з диму на землю вийшла сарана, і дано їй міць, як мають міць скорпіони земні.

І наказано їй, щоб вона не шкодила земній траві, ані жадному зіллю, ані жадному дереву, але тільки тим людям, які на чолах не мають печатки Божої.

І було дано їй, щоб їх не вбивати, але мучити п'ять місяців; а мука від неї, як мука від скорпіона, коли вкусить людину.

І в ті дні люди смерти шукатимуть, та не знайдуть її! Померти вони захотять, та втече від них смерть!...

А вигляд сарани був подібний до коней, на війну приготованих; а на головах у неї немов би вінки, подібні на золото, а обличчя її немов людські обличчя.

І мала волосся як волосся жіноче, а її зуби були немов лев'ячі.

І мала вона панцери, немов панцери залізні; а шум її крил немов шум колесниць, коли коней багато біжить на війну.

10 І мала хвости, подібні до скорпіонових, та жала, а в неї в хвостах її влада п'ять місяців шкодити людям.

11 І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім'я Аваддон, а по-грецькому звався він Аполліон!

12 Одне горе минуло! Ось за ним ще два горя надходять!

13 І засурмив шостий Ангол, і я почув один голос із чотирьох рогів золотого жертівника, який перед Богом,

14 що казав шостому Анголові, який мав сурму: Розв'яжи чотирьох Анголів, що пов'язані при великій річці Ефраті.

15 І були порозв'язувані чотири Анголи, приготовані на годину, і на день, і на місяць, і на рік, щоб убили третину людей.

16 А число кінного війська двадцять тисяч раз по десять тисяч; і я чув їхнє число.

17 І так бачив я коней в видінні, а на них верхівців, що панцери мали огняні, і гіяцинтові, і сірчані. А голови в коней немов голови лев'ячі, а з їхнього рота виходив огонь, і дим, і сірка.

18 І побита була третина людей від цих трьох поразок, від огню, і від диму, і від сірки, що виходили з їхніх ротів.

19 Сила бо коней була в їхнім роті та в їхніх хвостах. А хвости їхні подібні до вужів, що мають голови, і ними вони шкоду чинять.

20 А решта людей, що не вбита була цими поразками, не покаялася за діла своїх рук, щоб не кланятись демонам, ані ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і кам'яним, і дерев'яним, що не можуть вони ані бачити, ані чути, ані ходити.

21 І вони не покаялися в своїх убивствах, ані в чарах своїх, ні в розпусті своїй, ні в крадіжках своїх...

Сарана

П’ятий Ангел засурмив у сурму, і побачив я зірку, що впала з неба на землю. І був даний їй ключ від колодязю, що вів униз до безодні. Коли вона відімкнула криницю, що вела до безодні, звідти пішов дим, ніби диміла велетенська піч; тоді сонце й небо почорніли від того диму.

З того диму на землю попадала сарана, і сила була дана їй жалити людей, подібно скорпіонам. Але ж наказано їй було не завдавати ніякої шкоди ні траві на землі, ні жодній рослині, ані дереву, а тільки людям, у яких немає Божої печаті на чолі. І наказ був даний тій сарані: не вбивати людей, але болем мучити їх п’ять місяців. А біль той, як від жала скорпіона. І всі п’ять місяців шукатимуть ті люди смерті, але не знайдуть її. Вони благатимуть про смерть, та вона обходитиме їх.

Сарана ж та схожа була на коней, готових до бою. На головах у неї було щось на зразок золотих вінчиків, а обличчя подібні до людських. Волосся сарани нагадувало жіноче, а зуби були, як у левів. На грудях у сарани були немовби залізні панцирі, а шум її крил нагадував гуркіт колесниць, що мчать на битву, запряжені багатьма кіньми. 10 Сарана мала хвости з жалом, як у скорпіонів. І в хвостах тих сили було стільки, щоб мучити людей протягом п’яти місяців. 11 Царем сарани був ангел безодні на ім’я «Аваддон»[a], гебрейською мовою, а грецькою мовою—«Аполліон» (або «Руйнівник»).

12 Перше велике лихо минуло. Два інших великих лиха все ще наближаються.

Нові кари

13 Шостий Ангел засурмив у сурму свою, і почув я голос, що линув із чотирьох рогів золотого вівтаря, який стояв перед Богом. 14 І звернувся він до шостого Ангела з сурмою: «Звільни чотирьох Ангелів, прикутих біля річки Євфрат». 15 Тоді чотирьох Ангелів, які були напоготові саме для цієї години, дня, місяця й року, було звільнено, щоб убити одну третину людства. 16 Загальна кількість вершників і коней у їхньому війську налічувала двісті мільйонів, і я чув це число.

17 У видінні моїм я бачив коней й вершників, які виглядали саме так: вони мали вогняно-червоні, синьо-гіацинтові й жовто-сірчані панцирі. Голови коней були схожі на левові, а з пащ у них вилітали вогонь, дим і сірка. 18 Цими трьома карами—вогнем, димом і сіркою, що вилітали з їхніх пащ, було вбито третину людства. 19 Сила коней була в їхніх пащах та хвостах, бо хвости їхні були схожі на змій, які жалили й ранили людей.

20 Решта людей, яких не знищили ці кари, не покаялася у своїх вчинках. Вони не перестали поклонятися демонам та бовванам золотим, срібним, мідним, кам’яним та дерев’яним, які не можуть ні бачити, ні чути, ні ходити. 21 Не покаялися вони ні у вбивствах, ні в чаклунстві, ні в розпусті, ні в крадіжках.

Footnotes

  1. 9:11 Аваддон З гебрейської мови перекладається як «смерть» або «руїна». Див.: Йов 26:6 та Пс. 88:11.