От Луки 10-11

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Ісус посилає учнів Своїх на проповідь

10 Невдовзі Господь призначив сімдесят двох^[a] учнів і вирядив їх перед Собою—по два в кожне місто й поселення, куди Сам Він збирався незабаром прийти. ² Ісус сказав їм: «Жнива великі, та мало робітників. Отже, моліться Господу, власникові врожаю, щоб послав робітників на Свої жнива. ³ Ідіть! І знайте, що Я посилаю вас, як отих ягнят до вовчої зграї. ⁴ Не беріть із собою ні гаманця, ні торби, ні сандалів. І не вітайте нікого по дорозі. ⁵ А ввійшовши до чиєїсь оселі, спершу мовте: „Мир дому цьому!” ⁶ Якщо там миролюбива людина, то ваше благословення зостанеться з нею. Коли ж ні—воно до вас повернеться.

⁷ Залишайтеся в тому домі, їжте й пийте те, що запропонують господарі, бо робітник вартий того, що йому платять. Не переходьте із дому в дім.

⁸ Коли ввійдете до міста й вам виявлять гостинність, їжте те, що вам подадуть. ⁹ Зцілюйте хворих у тому місті й кажіть людям: „Царство Боже наближається^[b] до вас!” ¹⁰ Якщо ж прийдете до міста, де гостинності вам не виявлять, то вийдіть на вулиці й промовте: ¹¹ „Навіть порох вашого міста ми обтрушуємо перед вами з ніг своїх. Та пам’ятайте: Царство Боже наближається до вас!” ¹² Кажу вам, що навіть людям Содома легше поведеться в той день, ніж тому негостинному місту».

Попередження невіруючим

(Мт. 11:20-24)

¹³ «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вефсаїдо! Кажу так, бо якби ті численні дива, що сталися тут, трапилися у Тирі чи Сидоні, то їхні мешканці давно б вже розкаялися, одягли волосяниці й посипали голови попелом. ¹⁴ І все ж Судного Дня Тиру й Сидону буде легше, ніж вам! ¹⁵ А ти, Капернауме, чи будеш піднесений до небес? Ні, ти зійдеш у пекло!

¹⁶ Хто слухає вас, учнів Моїх, той слухає Мене, а хто зрікається вас, той зрікається і Мене. Хто ж зрікається Мене, той зрікається й Того, Хто послав Мене».

Повернення Ісусових учнів

¹⁷ Сімдесят два учнів з радістю повернулися до Ісуса й розповіли: «Господи, навіть нечисті духи підкорялися нам, коли ми наказували їм Твоїм ім’ям!» ¹⁸ Ісус відповів їм: «Я бачив, як сатана падав з небес, мов блискавка! ¹⁹ Але послухайте! Я дав вам владу, щоб ви могли наступати на змій та скорпіонів. Я дав вам владу над усією силою ворога нашого. ²⁰ Та не треба радіти з того, що вам підкоряються духи. Радійте з того, що імена ваші написані на небесах».

Молитва Ісуса

(Мт. 11:25-27; 13:16-17)

²¹ Сповнений Духа Святого, Ісус відчув велику радість і промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи Неба й Землі, бо Ти приховав це від мудрих і розумних, а відкрив простим^[c]. Так, Отче, це сталося, бо дійсно, на це була воля Твоя. ²² Все, що Я знаю, було передано Мені Отцем Моїм. Хто є Сином—не знає ніхто, крім Отця, і хто є Отцем не відомо нікому, крім Сина. Тільки ті, хто були обрані Сином, взнають про Отця».

²³ Повернувшись до учнів, Ісус сказав їм довірливо: «Благословенні очі, які бачать те, що бачите ви! ²⁴ Бо, повірте, чимало пророків і царів хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».

Історія про доброго самаритянина

²⁵ Один законник підвівся і, випробовуючи Ісуса, запитав: «Вчителю, що мушу я зробити, аби здобути вічне життя?» ²⁶ Ісус промовив: «А що написано в Законі? Яке твоє розуміння того, що ти там вичитав?» ²⁷ Той відповів: «„Любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, усією силою і розумом своїм”^(A). А також: „Любіть ближнього свого, як себе самого”»^(B).

²⁸ Тоді Ісус сказав йому: «Ти відповів правильно. Виконуй це і тоді здобудеш вічне життя». ²⁹ Але він, намагаючись виправдатись, запитав: «Але хто є моїм ближнім?» ³⁰ Ісус відповів: «Ішов якось чоловік із Єрусалиму до Єрихона і потрапив до рук грабіжників. Ті роздягли його, побили та й подалися геть, залишивши його ледь живого. ³¹ Випадково йшов священик по тій дорозі. Помітивши пограбованого, він перейшов на інший бік дороги, обійшовши його. ³² Тією ж дорогою йшов левит. Побачивши побитого, він також перейшов на інший бік. ³³ Потім прийшов туди подорожній самаритянин. Коли він побачив нещасного, то сповнився співчуттям до нього.

³⁴ Він підійшов, перев’язав рани, після того, як полив їх оливою та вином^[d]. Тоді поклав стражденного на свого віслюка, відвіз до заїжджого двору і там подбав про нього. ³⁵ Наступного дня самаритянин дав господарю заїзду два динари й сказав: „Подбай про цього чоловіка. Якщо витратиш більше, я віддам тобі різницю, коли повернуся”.

³⁶ То хто ж із цих трьох був ближнім чоловікові, який постраждав від грабіжників?»

³⁷ Законник відповів: «Той, хто змилостився над ним». Тоді Ісус промовив: «Тож іди й роби так, як він».

Ісус у Марти й Марії

³⁸ Мандруючи, Ісус і Його учні зайшли якось до одного селища. І їх гостинно привітала жінка, яку звали Марта. ³⁹ Вона мала сестру Марію, яка сіла біля Господніх ніг і слухала те, що Він говорив. ⁴⁰ А Марта була дуже заклопотана по господарству. Вона підійшла до Ісуса й запитала: «Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя всю роботу звалила на мене саму? Скажи їй, щоб допомогла мені». ⁴¹ Ісус відповів їй: «Марто, Марто, ти турбуєшся та журишся про багато справ, ⁴² а необхідною є лише одна. Марія ж вибрала те найкраще, чого в неї ніхто не відбере».

Повчання Ісуса про молитву

(Мт. 6:9-15)

11 Якось Ісус молився у віддаленому місці, та коли Він закінчив, один із учнів сказав Йому: «Господи, навчи нас молитися. Адже й Іоан навчав цього своїх учнів». ² Тоді Ісус відповів: «Коли молитеся, кажіть так:

Просіть Отця Небесного

(Мт. 7:7-11)

⁵ По тому Ісус додав: «Уявіть собі, що ви маєте друга й приходите до нього опівночі з проханням: „Друже, позич мені три хлібини. ⁶ До мене щойно прийшов один із друзів. Він з дороги, а я не маю чим пригостити його”. ⁷ І уявіть, що ваш друг відповідає вам з-за дверей: „Відчепися! Двері замкнуті. Мої діти і я вже в ліжку. Не вставати ж мені тепер, аби щось там тобі дати!”

⁸ Істинно кажу вам: хоч він і не підведеться, щоб дати вам хліб заради вашої дружби, але встане й дасть те, що ви просите, якщо будете наполегливі.

⁹ То ж кажу вам: просіть, і Бог дасть вам, шукайте і знайдете, стукайте і вам відчинять. ¹⁰ Бо кожен, хто просить—отримає; хто шукає—знайде, а двері завжди відчиняться тим, хто стукає.

¹¹ Чи є такий батько, який дасть сину гадюку, коли той проситиме риби? ¹² Якщо ж син яйце проситиме, то чи дасть йому батько скорпіона? Ніколи! ¹³ Отже, коли ви, лихі й недобрі люди, знаєте, як зробити добрий дарунок дітям своїм, то наскільки ж вірніше те, що Отець Небесний обдарує Духом Святим усіх, хто просить!»

Влада Ісусова—від Бога

(Мт. 12:22-30; Мк. 3:20-27)

¹⁴ Одного разу Ісус вигнав нечистого духа з чоловіка, який був німим. Сталося так, що коли нечистий вийшов із німого, той почав говорити. Натовп навколо був вражений. ¹⁵ Але деякі з натовпу казали: «Він виганяє нечистих не інакше, як владою Вельзевула, володаря демонів!»

¹⁶ Деякі інші, бажаючи випробувати Його, попросили здійснити їм диво, як знамення від Господа. ¹⁷ Знаючи їхні думки, Ісус мовив: «Кожне царство, поділене міжусобною ворожнечею, гине. І розвалиться та родина, що поділена сама проти себе. ¹⁸ Якщо сатана воюватиме супроти самого себе (як ви кажете), як тоді встоїть його царство? Я питаю про це тому, що ви кажете, ніби Я виганяю нечистих владою Вельзевула^[h]. ¹⁹ А якщо Я виганяю нечистих силою Вельзевула, то чиєю владою виганяють їх ваші послідовники? Тому вони й будуть суддями вашими! ²⁰ З іншого боку, якщо Я виганяю нечистих Божою силою, то це є доказом того, що Царство Боже вже прийшло до вас.

²¹ Коли дужий і добре озброєний чоловік стереже свій маєток, тоді майно його в безпеці. ²² Та якщо раптом хтось дужчий нападе й переможе, то забере собі зброю й обладунки, на які господар розраховував, щоб захистити себе, і зробить з ними все, що йому забажається.

²³ Хто не зі Мною, той проти Мене, хто не допомагає Мені збирати, той розкидає».

Про порожню людину

(Мт. 12:43-45)

²⁴ «Коли нечистий дух виходить із людини, він блукає пустелями, шукаючи спочинку. І не знайшовши, говорить: „Я повернуся до своєї домівки, що полишив”. ²⁵ Отже, він повертається і знаходить місце своє виметеним і прибраним. ²⁶ Тоді він іде й приводить сімох інших духів, іще гірших за себе. Вони всі заходять і живуть там, тож тій людині стає ще гірше, ніж було спершу».

Блаженний, хто слухає Слово Боже

²⁷ І от коли Він усе це говорив, одна жінка з натовпу раптом вигукнула Йому: «Блаженне черево, що народило Тебе, і груди, що годували Тебе!» ²⁸ Та Він відповів: «Ліпше сказати: блаженний той, хто слухає Слово Боже й дотримується його!»

Деякі люди не вірять владі Ісуса

(Мт. 12:38-42; Мк. 8:12)

²⁹ Оскільки натовп зростав, Ісус почав говорити: «Тільки лихе та невірне покоління шукає знамення, та ніякого знамення не буде здійснено, аби їм щось довести, крім знамення пророка Йони^[i]. ³⁰ Бо так само, як Йона був знаменням для ниневитян, так і Син Людський буде знаменням для цього покоління.

³¹ В Судний День цариця Півдня^[j] стане проти людей цього покоління й засудить їх, бо вона сама прийшла здалеку, щоб послухати мудрості Соломонової. А тут є Хтось^[k] величніший ніж Соломон. ³² Люди Ниневії стануть на Суді проти цього покоління й засудять його, бо вони розкаялися у відповідь на проповіді Йони. А тут же є Хтось величніший ніж Йона».

Живіть у світлі

(Мт. 5:15; 6:22-23)

³³ «Ніхто не ставить запалений світильник у таємному місці або під перевернуту посудину. Навпаки, його ставлять на підставку, щоб кожен, хто зайде в приміщення, бачив світло. ³⁴ Око—єдине джерело світла для тіла. Отже, якщо ви бачите людину, та бажаєте допомогти їй, то й усе тіло ваше буде наповнене світлом. Але якщо ви дивитеся на людину егоїстично, то й усе тіло ваше буде в темряві. ³⁵ Тож стережіться, щоб світло в вас не перетворилося на темряву! ³⁶ Якщо ж усе тіло ваше сповнене світла, і не має темних закутків, то буде так, ніби світильник осяяв вас своїм промінням».

Ісус викриває фарисеїв

(Мт. 23:1-36; Мк. 12:38-40; Лк. 20:45-47)

³⁷ Коли Ісус замовк, один з фарисеїв запросив Його пообідати разом. Ісус увійшов до його оселі й зайняв місце за столом. ³⁸ Фарисей побачив, що Ісус не омив руки^[l] перед їжею, й здивувався.

³⁹ Та Господь сказав йому: «Ви, фарисеї, миєте чаші й тарілки ззовні, але зсередини ви повні жадоби й лиха. ⁴⁰ Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? ⁴¹ Намагайтеся очистити себе зсередини. Не обминайте бідних, та буде вам повне очищення. ⁴² Та горе вам, фарисеї, бо віддаєте десятину з рути, м’яти і всяких інших садових рослин^[m], але оминаєте Закон і любов до Бога. Але ж саме Закон і любов до Господа повинні бути головними. Слід виконувати головніше, не забуваючи й про інше.

⁴³ Горе вам, фарисеї, бо любите ви займати найпочесніші місця в синагогах, любите, щоб вас шанобливо вітали на базарах. ⁴⁴ Горе вам, бо ви, як непомічені могили—люди зверху ходять по них і не знають цього».

Ісус викриває законників

⁴⁵ Вислухавши всі ці слова, один із законників озвався: «Вчителю, кажучи це, Ти й нас ображаєш».

⁴⁶ Ісус відповів: «Горе й вам, законники, бо ви встановлюєте суворі правила, котрих важко дотримуватися, та звалюєте на людей цей непосильний тягар^[n], а самі й пальцем не поворухнете, щоб полегшити ту ношу. ⁴⁷ Горе вам, бо ви будуєте могили пророкам, але це ж ваші пращури вбили їх. ⁴⁸ Тож ви засвідчуєте свою згоду з діями ваших предків, бо вони вбивали, а ви будуєте могили.

⁴⁹ Щодо цього, то мудрість Божа також твердила: „Я пошлю до них пророків і апостолів^[o], і декого з них люди вб’ють, а інших переслідуватимуть”. ^50-51 Тож цей рід заплатить за кров усіх пророків, пролиту з часів створення світу—від крові Авеля до крові Захарії^[p], вбитого між вівтарем та храмом Божим. Так, кажу вам: цьому родові доведеться заплатити за все.

⁵² Горе вам, законники, бо ви забрали від людей ключ до знання Бога. Ви самі не входите і перешкоджаєте іншим—тим, хто прагне».

⁵³ Коли Ісус виходив звідти, книжники і фарисеї були вороже налаштовані до Нього і тиснули на Ісуса різноманітними запитаннями. ⁵⁴ Вони чекали, щоб зловити Його на слові.