Font Size
Книга Суддів 16-18
Ukrainian Bible
Книга Суддів 16-18
Ukrainian Bible
16 І пішов Самсон до Гази, і побачив там жінку блудницю, і ввійшов до неї.
2 А аззеянам донесли, говорячи: Самсон прийшов сюди! І оточили вони, і чатували на нього всю ніч у міській брамі. І вони тихо поводилися всю ніч, говорячи: Будемо чатувати аж до ранішнього світу, і заб'ємо його.
3 І лежав Самсон аж до півночі. А опівночі встав, і схопив за двері міської брами та за обидва бічні одвірки, та й вирвав їх разом із засувом, і поклав на свої плечі, і виніс їх на верхів'я гори, що навпроти Хеврону.
4 І сталося потому, і покохав він жінку в долині Сорек, а ім'я їй Деліла.
5 І прийшли до неї филистимські володарі, та й сказали їй: Намов його та й побач, у чому його велика сила, і чим переможемо його та зв'яжемо його, щоб упокорити його? А ми кожен дамо тобі тисячу й сто шеклів срібла.
6 І сказала Деліла до Самсона: Розкажи мені, у чому твоя велика сила, і чим можна зв'язати, щоб упокорити тебе?
7 І сказав їй Самсон: Якщо зв'яжуть мене сімома мокрими шнурами, що ще не висушені, то ослабну та й стану, як кожен із людей.
8 І принесли їй филистимські володарі сім мокрих шнурів, що ще не були висушені, а вона зв'язала його ними.
9 А засідка сиділа в неї в іншій кімнаті. І вона сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! І він розірвав ті шнури, як розривається нитка з клоччя, коли понюхає огню. І не пізнана була його сила.
10 І сказала Деліла до Самсона: Оце ти обманив мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені тепер, чим можна зв'язати тебе?
11 А він їй сказав: Якщо справді зв'яжуть мене новими суканими шнурами, якими не робилася робота, то ослабну й стану, як кожен із людей.
12 І взяла Деліла нові шнури, та й зв'язала його ними, і сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! А засідка сиділа в іншій кімнаті. І він зірвав їх зо своїх плечей, немов нитку.
13 І сказала Деліла Самсонові: Досі ти обманював мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені, чим можна зв'язати тебе? А він їй сказав: Якщо утчеш сім кучерів моєї голови з основою.
14 І вона прибила їх ткацьким клинком, та й сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! А він обудився зо сну свого, та й вирвав ткацького клинка тканини та основу.
15 І сказала вона до нього: Як ти говориш: кохаю тебе, а серце твоє не зо мною? Оце тричі обманив ти мене, і не розповів мені, у чому твоя велика сила.
16 І сталося, коли вона докучала йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпеливилася душа його на смерть.
17 І виложив він їй усе серце своє, та й сказав їй: Бритва не торкалась моєї голови, бо я Божий назорей від утроби своєї матері. Якщо я буду оголений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна людина.
18 І побачила Деліла, що він розповів їй усе своє серце, і послала й покликала филистимських володарів, говорячи: Прийдіть і цим разом, бо він розповів мені все своє серце. І прийшли до неї филистимські володарі, і знесли срібло в своїй руці.
19 А вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка та й наказала оголити сім кучерів його голови. І став він слабнути, і відступила від нього сила його.
20 І сказала вона: Филистимляни на тебе, Самсоне! І збудився він зо сну свого та й сказав: Вийду я, як раз-у-раз, і стрясуся. А він не знав, що Господь відступився від нього.
21 І взяли його филистимляни, та й вибрали очі йому. І вони звели його до Гази, і зв'язали його мідяними ланцюгами, і він молов у домі ув'язнених.
22 А волос голови його зачав рости по тому, як був він оголений.
23 А филистимські володарі зібралися, щоб принести велику жертву Даґонові, своєму богові, та повеселитися. І сказали вони: Наш бог передав у нашу руку Самсона, ворога нашого.
24 І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустошителя нашого краю, який наші трупи намножив.
25 І сталося, коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: Покличте Самсона, і нехай він посмішить нас. І покликали Самсона з дому ув'язнених, і він витівав жарти перед ними, а вони поставили його поміж стовпами.
26 І сказав Самсон юнакові, що держав його за руку: Пусти мене, і дай доторкнутися мені до тих стовпів, що на них цей дім стоїть міцно, і нехай я обіпруся на них.
27 А той дім був повен чоловіків та жінок, і туди зібралися всі филистимські володарі, а на даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, що приглядалися до жартів Самсона.
28 І кликнув Самсон до Господа, та й сказав: Владико Господи, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього разу, Боже, і нехай я пімщу филистимлянам одну пімсту за двоє очей своїх!
29 І обняв Самсон обидва серединні стовпи, що на них міцно стояв той дім, і обперся на них, на одного правицею своєю, а на одного лівицею своєю.
30 І сказав Самсон: Нехай помру я разом із филистимлянами! І він з великою силою сперся на стовпи, і впав той дім на володарів та на ввесь той народ, що в ньому... І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численніші за тих, що повбивав їх за свого життя.
31 І зійшли його брати та ввесь дім його батька, і понесли його, і винесли та й поховали його між Цор'а та між Ештаолом у гробі Маноаха, батька його. А він судив Ізраїля двадцять літ.
17 І був чоловік з Єфремових гір, а ім'я йому Миха.
2 І сказав він до своєї матері: Тисяча й сто шеклів срібла, що в тебе взяті, а ти прокляла за них, і також сказала це, щоб і я чув, ось те срібло зо мною, це я його взяв. І сказала мати його: Благословенний син мій у Господа!
3 І він вернув ту тисячу й сто шеклів срібла своїй матері. І сказала його мати: Я справді посвятила те срібло Господеві з своєї руки за сина свого, щоб зробити боввана різьбленого та боввана литого. А тепер звертаю його тобі.
4 Та він вернув те срібло своїй матері. І взяла його мати дві сотні шеклів срібла та й дала його золотареві, а він зробив із нього боввана різьбленого та боввана литого; і було це в домі Михи.
5 А цей чоловік Миха мав удома божницю. І зробив він ефода та терафи, і висвятив одного з синів своїх, і він був йому за священика.
6 Того часу не було царя в Ізраїлі, кожен робив, що правдиве було в його очах.
7 І був юнак із Віфлеєму Юдиного, з Юдиного роду, а він Левит, і він був там приходько.
8 І пішов той чоловік з того міста, із Віфлеєму Юдиного, щоб часово пожити, де знайде. І прийшов він до Єфремових гір до дому Михи, щоб далі йти своєю дорогою.
9 І сказав йому Миха: Звідкіля ти приходиш? А той йому відказав: Я Левит із Віфлеєму Юдейського, а я йду, щоб часово пожити, де знайду.
10 І сказав йому Миха: Зоставайся ж зо мною, і будь мені за отця та за священика, а я дам тобі десять шеклів срібла на рік і потрібну одежу та поживу твою. І пішов той Левит до нього,
11 і погодився Левит сидіти з тим чоловіком. І був той юнак йому, як один із синів його.
12 І Миха висвятив того Левита, і був йому той юнак за священика, і був у Михиному домі.
13 І сказав Миха: Тепер я знаю, що Господь зробить добро мені, бо цей Левит став мені за священика.
18 Того часу не було царя в Ізраїлі, і того часу Данове плем'я шукало собі наділу на оселю, бо до того дня не випало йому жеребка на наділ серед Ізраїлевих племен.
2 І Данові сини послали зо свого роду п'ятеро люда з загалу людей військових, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: Ідіть, дослідіть цей Край. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там.
3 Коли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й знайшли туди й сказали йому: Хто тебе привів сюди, і що ти тут робиш? І що ти тут маєш?
4 І сказав він до них: Так і так зробив мені Миха, і він найняв мене, і я став йому за священика.
5 А вони сказали йому: Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо.
6 І сказав їм священик: Ідіть із миром, перед Господом ваша дорога, якою ви підете.
7 І пішли ті п'ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, він сидить безпечно, за звичаєм сидонян, спокійний та безпечний. І не було нікого, хто робив би їм щось зле в Краю, посів би владу над ними, і вони далеко від сидонян, і нема їм діла ні до кого.
8 І прийшли вони до братів своїх у Цор'у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: Що ви принесли?
9 А вони відказали: Устаньте, і підемо на них, бо ми бачили той Край, і ось дуже він добрий. А ви мовчите? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край.
10 Як ви підете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, бо Бог дав його в вашу руку, це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі.
11 І рушили звідти з Данового роду з Цор'и та з Ештаолу шістсот чоловіка, оперезаних зброєю.
12 І пішли вони й таборували в Кір'ят-Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім'я тому місцю: Махане-Дан, і так воно зветься аж до цього дня, оце за Кір'ят-Єарімом.
13 І перейшли вони звідти на Єфремові гори, і прийшли аж до Михиного дому.
14 І відповіли п'ятеро тих мужів, що ходили вивідати той Край до Лаїшу, і сказали своїм браттям: Чи ви знаєте, що в цих домах є ефод та терафи, і бовван різьблений та бовван литий? А тепер знайте, що зробите.
15 І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир.
16 А шість сотень мужа, що з Данових синів, оперезаних своєю зброєю, стояли при вході до брами.
17 І пішли п'ятеро тих мужів, що ходили вивідати той Край, увійшли туди, узяли різьбленого боввана, і ефода та терафи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа, оперезаних зброєю.
18 І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли різьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: Що ви робите?
19 А вони відказали йому: Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одного чоловіка, чи бути тобі священиком для племени та для роду Ізраїлевого?
20 І стало добре на серці того священика, і він узяв ефода та терафи й різьбленого боввана, і ввійшов поміж народ.
21 І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тягар пустили перед себе.
22 Коли вони віддалилися від Михиного дому, то люди, що в домах, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів.
23 І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: Що тобі, що ти кричиш?
24 І він сказав: Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі?
25 І сказали до нього Данові сини: Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із злости нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні.
26 І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому.
27 А вони взяли, що зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх вістрям меча, а місто спалили огнем.
28 А рятівника не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них діла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому.
29 І вони назвали ім'я тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім'я того міста було Лаїш.
30 І поставили Данові сини того різьбленого боввана в себе, а Йонатан, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня виходу на вигнання того краю.
31 І поклали вони в себе Михиного різьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло.
Судьи 16-18
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Судьи 16-18
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Самсон і Даліла
16 Якось пішов Самсон до міста Ґази, там побачив розпусницю й зайшов до неї. 2 Мешканцям Ґази сказали: «Самсон сюди прийшов». Вони оточили те місце й чекали на нього в засідці всю ніч біля міської брами. Вони тихо просиділи всю ніч, міркуючи: «Почекаємо, доки розвидниться, а потім уб’ємо його».
3 Самсон спав собі до півночі, а опівночі встав, узявся за міську браму ще й два одвірки, вирвав браму разом із одвірками, поклав собі на плечі й відніс на вершину гори, що над Хевроном.
4 Після того він закохався в жінку з долини Сорек. Її звали Даліла. 5 Филистимські вожді прийшли й звернулися до неї: «Обдури його якось і довідайся, в чому таємниця його сили і як ми могли б подолати його. А тоді ми зв’яжемо й закатуємо його. А за це кожен із нас дасть тобі тисячу сто шекелів срібла[a]».
6 Отож Даліла сказала Самсону: «Будь ласка, розкажи мені, звідки сила твоя велика, і як можна зв’язати тебе або приборкати?» 7 Самсон відповів їй: «Якби зв’язати мене сімома свіжими жилами, ще сирими, то став би я слабким, як і інші люди».
8 Отож филистимські вожді принесли їй сім свіжих сирих жил, і вона зв’язала його. 9 У внутрішній кімнаті її оселі влаштували засідку й чекали. І вона сказала йому: «Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне». Але він розірвав ті жили, мов нитки над вогнем. І секрет його сили залишився невідомий.
10 Тоді Даліла сказала Самсону: «Ти насміявся з мене, ти збрехав мені. А тепер скажи, як можна тебе зв’язати». 11 Він сказав їй: «Якщо зв’язати мене новими мотузками, які ще не використовувалися, то стану я таким слабким, як і інші».
12 Отож узяла Даліла нові мотузки й зв’язала його. І сказала йому: «Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне». Бо вони таки чатували у внутрішній кімнаті. Але він зірвав із рук ті мотузки, немов нитки. 13 Тоді сказала Даліла Самсону: «Скільки ж ти будеш із мене кепкувати, брехати мені? Скажи, як можна тебе зв’язати». Він відповів: «Якщо ти сплетеш сім кіс із мого волосся на ткацькому верстаті й припнеш до стіни, то стану я таким же слабким, як і інші».
14 Після того, як Самсон пішов спати, Даліла так і зробила[b]: вона сплела сім косиць із його волосся, припнула його й сказала: «Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне». Як прокинувся він, то висмикнув і цвях, і ткацьку рамку, і сам верстат.
15 Тоді вона знову почала до нього приставати: «Як ти можеш говорити: „Я люблю тебе”,—коли ти мені не довіряєш? Ти тричі насміявся із мене. 16 І так вона докучала йому день у день і набридала йому до смерті. 17 І він відкрив їй таємницю. Він сказав: „Ніколи лезо не торкалося голови моєї. Бо був я назореєм Божим іще в материному лоні. І якщо мене поголити, то сила залишить мене, і стану я слабким, як усі”».
18 Даліла зрозуміла, що він їй відкрив нарешті свою таємницю. Отож вона послала по вождів филистимлян і сказала: «На цей раз він сказав мені всю правду». Прийшли вожді филистимські й срібло з собою принесли. 19 Вона приспала його на своїх колінах, гукнула перукаря, й вони зрізали сім його кіс. Сила почала залишати Самсона, і так вона зробила його слабким. 20 Вона сказала: «Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне». Він прокинувся й подумав: «Я з цим справлюся, як і раніше, й звільнюсь». Але не знав він, що Господь залишив його.
21 Филистимляни схопили його, викололи йому очі й привели до Ґази. Вони закували його в бронзові кайдани й поставили молотити пшеницю у в’язниці.
Смерть Самсона
22 Та волосся на його голові стало відростати після того, як він був поголений. 23 Вожді филистимлян збиралися принести велику жертву своєму богові Даґону[c] й веселитися. Вони сказали: «Наш бог віддав нам у руки ворога нашого Самсона». 24 Як побачили його люди, то прославили бога свого. Й казали вони так:
«Наш бог віддав нам у руки ворога нашого,
який плюндрував нашу землю,
який убив багато наших людей».
25 Коли серця їхні були втішені, вони сказали: «Покличмо Самсона, хай розважить нас». Отож привели вони Самсона з в’язниці, і він постав перед їхніми очима. Його поставили між двома колонами. 26 Самсон сказав слузі, що водив його за руку: «Постав мене так, щоб я міг триматися за колони, що несуть на собі стелю, щоб я міг опертися на них».
27 У будинку було багато чоловіків та жінок, і всі вожді филистимлян були там. І на даху було понад три тисячі чоловік та жінок, які спостерігали, як Самсон усіх розважає. 28 Тоді Самсон звернувся, плачучи, до Господа. Він сказав: «О Господи, мій Володарю, згадай мене й дай сили мені ще один єдиний раз, о Боже, щоб я міг помститися за очі мої».
29 Тоді вхопився Самсон за дві центральні колони, на яких трималася будівля, оперся на них: на одну—правою, на другу—лівою. 30 І сказав тоді Самсон: «Хай помру я разом із филистимлянами». Він з усієї сили натиснув на ті колони, й будинок обрушився на вождів і усіх, хто там був. Тих, хто разом із ним загинув, було більше, ніж усіх, кого він убив за все своє життя.
31 Тоді брати і вся родина Самсонова, віднесли й поховали його в могилі батька Маноа між Зорою та Ештаолом. Він був суддею Ізраїлю протягом двадцяти років.
Михей та бовван
17 У горах Ефраїмових жив чоловік на ім’я Михей. 2 Він сказав своїй матері: «Ось тисяча сто шекелів срібла[d], украдені в тебе, за які ти прокльони промовляла, навіть у моїй присутності. Дивись, ось це срібло, я взяв його». Мати сказала: «Сину мій, Господом благословенний!»
3 Тоді повернув він матері своїй тисячу сто шекелів срібла. Мати сказала: «Все це срібло я присвятила Господу з рук моїх для сина мого, щоб зробити литого металевого боввана. А зараз я повертаю срібло тобі[e]». 4 Однак, він повернув срібло матері, й вона взяла двісті шекелів срібла[f] й віддала майстрові. А той зробив срібного литого боввана й поставив його в Михиній оселі. Тож оселя Михея була зовсім не тим місцем, де міг стояти той бовван. 5 Михей мав у себе божницю. Зробив він ефод, і призначив одного зі своїх синів стати священиком.
6 Царя тоді в Ізраїлі не було. Кожен робив, що заманеться. 7 Жив там собі молодик-левит із Віфлеєма юдейського, з коліна Юдиного. 8 Він залишив Віфлеєм юдейський, щоб поселитися деінде. Він прийшов у гори Ефраїмові й по дорозі натрапив на оселю Михея.
9 Михей спитав його: «Звідки ти йдеш?» Той відповів: «Я левит із Віфлеєма, подорожую, щоб знайти місце, де я зможу жити». 10 Михей запропонував йому: «Лишайся в мене. Будь мені за батька й священика. Я даватиму тобі десять шекелів срібла[g] щорічно, необхідне вбрання та харчі».
Левит погодився жити в Михея. 11 І став молодий чоловік мов син для Михей. 12 Михей посвятив левита, і той став його священиком. І залишився він у домі Михея. 13 Тоді Михей сказав: «Тепер я знаю, що Бог дбає про мене, бо я маю левита за священика».
Данові розвідники
18 У той час в Ізраїлі не було царя. Тоді ж коліно Данове шукало собі землю, де б оселитися, бо не було землі, призначеної їм між ізраїльськими колінами.
2 Отож люди Данові послали п’ять найхоробріших та найдосвідченіших чоловіків свого коліна з міст Зори та Ештаола, щоб ті розвідали та видивилися таку землю. Вони їм наказали: «Ідіть, і розвідайте землю!» То пішли вони в гори Ефраїмові й дісталися аж до оселі Михея, де й заночували. 3 Коли були вони у оселі Михея, по голосу впізнали молодого левита. То вони підійшли й звернулися до нього: «Що привело тебе сюди? Що ти тут робиш? Чим займаєшся?»
4 Той відповів їм: «Михей зробив для мене так багато, він узяв мене на службу, і я став його священиком».
5 Тоді вони попросили його: «Запитай Бога, молимо тебе, щоб знали ми, чи буде наша дорога успішна». 6 Священик сказав їм: «Ідіть з миром. Ваша подорож під пильним оком Господнім». 7 І ті п’ятеро пішли. Діставшись до Лаїша, побачили вони, що люди мирно живуть собі за звичаями Сидона, тихо й безпечно, і немає нікого, хто б міг зганьбити їх, і немає нікого, хто пригнічував би їх. Вони були далеко від сидонян і не мали стосунків з Арамом.
8 Вони повернулися до родичів своїх у Зору та Ештаол, і ті спитали їх: «Ну, що скажете?» 9 Вони відповіли: «Піднімайтеся, давайте підемо проти них. Ми бачили землю й дуже добру. Ви нічого не робите. Не зволікайте, і захопіть ту землю. 10 Як підете, то побачите, що люди не чекають нападу. Землі ж там широкі й багаті. Бог віддав вам їх у руки. І всього там удосталь».
Похід Данового війська
11 Шістсот озброєних чоловіків з коліна Данового виступили з Зори та Ештаола. 12 Вони пішли й розбили табір біля Киріат-Єарима в Юдеї. Ось чому місце це називається Махане-Дан[h]. Це на захід від Киріат-Єарима. 13 Звідти вони подалися до гір Ефраїмових і дісталися до хати Михея.
14 Тоді ті п’ятеро, що ходили розвідувати землю, порадились і звернулися до своїх братів: «Чи знаєте ви, що в одній з цих осель є ефод, хатні боввани, ще й з металевого лиття бовван? Отож тепер поміркуйте, що ми маємо робити». 15 І звернули вони туди й прийшли до хати молодого левита та Михея. Вони привіталися.
16 Шістсот чоловіків Данового коліна, зі зброєю, залишилися стояти біля воріт. 17 А ті п’ятеро, що ходили землю розвідувати, ввійшли. Вони забрали різьбленого боввана, ефод, хатніх бовванів і металевого литого боввана. Священик стояв біля воріт із шістьмастами озброєними воїнами.
18 Як люди ті зайшли до оселі Михея й забрали ефод і хатніх бовванів і литого боввана, священик спитав їх: «Що це ви робите?» 19 Вони відповіли: «Мовчи! Затули рот рукою і ходім з нами. Будь нам за батька і священика. Чи не краще бути священиком цілого коліна ізраїльського, ніж одного чоловіка?» 20 Священик зрадів з того, взяв ефод, хатніх бовванів та литого боввана і пішов із тим військом.
21 Вони повернулися й пішли собі, а поперед себе пустили малих, старих, жінок, худобу і все майно.
22 Данові люди вже далеко були від оселі Михея, коли люди, що жили по сусідству з Михеєм, зібралися й наздогнали їх. 23 Вони гукнули їх, і данійці озирнулися. Вони спитали Михея: «Що сталося, що ти скликав людей?» 24 Той відповів: «Ви забрали бовванів, які я зробив, і мого священика й пішли собі. Що ж мені ще лишилося?» Тож як ви можете питати мене: «Що сталося?» 25 Данові люди сказали йому: «Не сперечайся з нами, бо невдоволені люди наші нападуть, і ти і вся родина твоя загинете».
26 З тими словами данійці пішли далі. Михей розумів, що вони набагато дужчі, тож повернувся й пішов додому. 27 А данійці, взявши бовванів, що їх зробив Михей, і його священика, прийшли до Лаїша, де люди жили в мирі та безпеці, і віддали їх і їхнє місто мечу і вогню. 28 І порятунку не було, бо перебували вони далеко від Сидона й не мали ніяких стосунків з Арамом. Це було в долині, що належить Бет-Регову. Вони збудували місто й оселилися там. 29 Назвали вони те місто Дан, на честь свого пращура Дана, сина Ізраїля. А Лаїш, то була первинна назва того міста.
30 Потім данійці поставили собі боввана, а Йонатана, Гершонового сина й Мойсеєвого[i] онука, та його синів зробили священиками свого коліна Данового аж доки ту землю не захопили. 31 Отож поставили вони собі боввана, що його зробив Михей, і поклонялися йому, поки дім Божий був у Шило.
Footnotes
- 16:5 тисячу сто шекелів Приблизно 12,6 кг.
- 16:14 Після… зробила Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких текстах. У гебрейських рукописах цього речення немає.
- 16:23 Даґон Канаанітяни вклонялися лжебогам і вірили, що цей бог дасть їм гарний врожай пшениці. Очевидно, це був найважніший бог для филистимлян.
- 17:2 тисяча сто шекелів срібла Приблизно 12,6 кг.
- 17:3 повертаю срібло тобі Слід гадати, остання фраза належить до вірша 2. Очевидно, це слова Михей.
- 17:4 двісті шекелів срібла Приблизно 2,3 кг.
- 17:10 десять шекелів срібла Приблизно 115 гр.
- 18:12 Махане-Дан Махане-Дан означає «Табір Дана».
- 18:30 Мойсеєвого Або «Манассії».
Judges 16-18
New International Version
Judges 16-18
New International Version
Samson and Delilah
16 One day Samson(A) went to Gaza,(B) where he saw a prostitute.(C) He went in to spend the night with her. 2 The people of Gaza were told, “Samson is here!” So they surrounded the place and lay in wait for him all night at the city gate.(D) They made no move during the night, saying, “At dawn(E) we’ll kill him.”
3 But Samson lay there only until the middle of the night. Then he got up and took hold of the doors of the city gate, together with the two posts, and tore them loose, bar and all. He lifted them to his shoulders and carried them to the top of the hill that faces Hebron.(F)
4 Some time later, he fell in love(G) with a woman in the Valley of Sorek whose name was Delilah.(H) 5 The rulers of the Philistines(I) went to her and said, “See if you can lure(J) him into showing you the secret of his great strength(K) and how we can overpower him so we may tie him up and subdue him. Each one of us will give you eleven hundred shekels[a] of silver.”(L)
6 So Delilah(M) said to Samson, “Tell me the secret of your great strength and how you can be tied up and subdued.”
7 Samson answered her, “If anyone ties me with seven fresh bowstrings that have not been dried, I’ll become as weak as any other man.”
8 Then the rulers of the Philistines brought her seven fresh bowstrings that had not been dried, and she tied him with them. 9 With men hidden in the room,(N) she called to him, “Samson, the Philistines are upon you!”(O) But he snapped the bowstrings as easily as a piece of string snaps when it comes close to a flame. So the secret of his strength was not discovered.
10 Then Delilah said to Samson, “You have made a fool of me;(P) you lied to me. Come now, tell me how you can be tied.”
11 He said, “If anyone ties me securely with new ropes(Q) that have never been used, I’ll become as weak as any other man.”
12 So Delilah took new ropes and tied him with them. Then, with men hidden in the room, she called to him, “Samson, the Philistines are upon you!”(R) But he snapped the ropes off his arms as if they were threads.
13 Delilah then said to Samson, “All this time you have been making a fool of me and lying to me. Tell me how you can be tied.”
He replied, “If you weave the seven braids of my head into the fabric on the loom and tighten it with the pin, I’ll become as weak as any other man.” So while he was sleeping, Delilah took the seven braids of his head, wove them into the fabric 14 and[b] tightened it with the pin.
Again she called to him, “Samson, the Philistines are upon you!”(S) He awoke from his sleep and pulled up the pin and the loom, with the fabric.
15 Then she said to him, “How can you say, ‘I love you,’(T) when you won’t confide in me? This is the third time(U) you have made a fool of me and haven’t told me the secret of your great strength.(V)” 16 With such nagging she prodded him day after day until he was sick to death of it.
17 So he told her everything.(W) “No razor has ever been used on my head,” he said, “because I have been a Nazirite(X) dedicated to God from my mother’s womb. If my head were shaved, my strength would leave me, and I would become as weak as any other man.”
18 When Delilah saw that he had told her everything, she sent word to the rulers of the Philistines(Y), “Come back once more; he has told me everything.” So the rulers of the Philistines returned with the silver in their hands.(Z) 19 After putting him to sleep on her lap, she called for someone to shave off the seven braids of his hair, and so began to subdue him.[c] And his strength left him.(AA)
20 Then she called, “Samson, the Philistines are upon you!”(AB)
He awoke from his sleep and thought, “I’ll go out as before and shake myself free.” But he did not know that the Lord had left him.(AC)
21 Then the Philistines(AD) seized him, gouged out his eyes(AE) and took him down to Gaza.(AF) Binding him with bronze shackles, they set him to grinding grain(AG) in the prison. 22 But the hair on his head began to grow again after it had been shaved.
The Death of Samson
23 Now the rulers of the Philistines assembled to offer a great sacrifice to Dagon(AH) their god and to celebrate, saying, “Our god has delivered Samson, our enemy, into our hands.”
24 When the people saw him, they praised their god,(AI) saying,
“Our god has delivered our enemy
into our hands,(AJ)
the one who laid waste our land
and multiplied our slain.”
25 While they were in high spirits,(AK) they shouted, “Bring out Samson to entertain us.” So they called Samson out of the prison, and he performed for them.
When they stood him among the pillars, 26 Samson said to the servant who held his hand, “Put me where I can feel the pillars that support the temple, so that I may lean against them.” 27 Now the temple was crowded with men and women; all the rulers of the Philistines were there, and on the roof(AL) were about three thousand men and women watching Samson perform. 28 Then Samson prayed to the Lord,(AM) “Sovereign Lord, remember me. Please, God, strengthen me just once more, and let me with one blow get revenge(AN) on the Philistines for my two eyes.” 29 Then Samson reached toward the two central pillars on which the temple stood. Bracing himself against them, his right hand on the one and his left hand on the other, 30 Samson said, “Let me die with the Philistines!” Then he pushed with all his might, and down came the temple on the rulers and all the people in it. Thus he killed many more when he died than while he lived.
31 Then his brothers and his father’s whole family went down to get him. They brought him back and buried him between Zorah and Eshtaol in the tomb of Manoah(AO) his father. He had led[d](AP) Israel twenty years.(AQ)
Micah’s Idols
17 Now a man named Micah(AR) from the hill country of Ephraim 2 said to his mother, “The eleven hundred shekels[e] of silver that were taken from you and about which I heard you utter a curse—I have that silver with me; I took it.”
Then his mother said, “The Lord bless you,(AS) my son!”
3 When he returned the eleven hundred shekels of silver to his mother, she said, “I solemnly consecrate my silver to the Lord for my son to make an image overlaid with silver.(AT) I will give it back to you.”
4 So after he returned the silver to his mother, she took two hundred shekels[f] of silver and gave them to a silversmith, who used them to make the idol.(AU) And it was put in Micah’s house.
5 Now this man Micah had a shrine,(AV) and he made an ephod(AW) and some household gods(AX) and installed(AY) one of his sons as his priest.(AZ) 6 In those days Israel had no king;(BA) everyone did as they saw fit.(BB)
7 A young Levite(BC) from Bethlehem in Judah,(BD) who had been living within the clan of Judah, 8 left that town in search of some other place to stay. On his way[g] he came to Micah’s house in the hill country of Ephraim.
9 Micah asked him, “Where are you from?”
“I’m a Levite from Bethlehem in Judah,(BE)” he said, “and I’m looking for a place to stay.”
10 Then Micah said to him, “Live with me and be my father(BF) and priest,(BG) and I’ll give you ten shekels[h] of silver a year, your clothes and your food.” 11 So the Levite agreed to live with him, and the young man became like one of his sons to him. 12 Then Micah installed(BH) the Levite, and the young man became his priest(BI) and lived in his house. 13 And Micah said, “Now I know that the Lord will be good to me, since this Levite has become my priest.”(BJ)
The Danites Settle in Laish
18 In those days Israel had no king.(BK)
And in those days the tribe of the Danites was seeking a place of their own where they might settle, because they had not yet come into an inheritance among the tribes of Israel.(BL) 2 So the Danites(BM) sent five of their leading men(BN) from Zorah and Eshtaol to spy out(BO) the land and explore it. These men represented all the Danites. They told them, “Go, explore the land.”(BP)
So they entered the hill country of Ephraim and came to the house of Micah,(BQ) where they spent the night. 3 When they were near Micah’s house, they recognized the voice of the young Levite;(BR) so they turned in there and asked him, “Who brought you here? What are you doing in this place? Why are you here?”
4 He told them what Micah had done for him, and said, “He has hired me and I am his priest.(BS)”
5 Then they said to him, “Please inquire of God(BT) to learn whether our journey will be successful.”
6 The priest answered them, “Go in peace(BU). Your journey has the Lord’s approval.”
7 So the five men(BV) left and came to Laish,(BW) where they saw that the people were living in safety, like the Sidonians, at peace and secure.(BX) And since their land lacked nothing, they were prosperous.[i] Also, they lived a long way from the Sidonians(BY) and had no relationship with anyone else.[j]
8 When they returned to Zorah and Eshtaol, their fellow Danites asked them, “How did you find things?”
9 They answered, “Come on, let’s attack them! We have seen the land, and it is very good. Aren’t you going to do something? Don’t hesitate to go there and take it over.(BZ) 10 When you get there, you will find an unsuspecting people and a spacious land that God has put into your hands, a land that lacks nothing(CA) whatever.(CB)”
11 Then six hundred men(CC) of the Danites,(CD) armed for battle, set out from Zorah and Eshtaol. 12 On their way they set up camp near Kiriath Jearim(CE) in Judah. This is why the place west of Kiriath Jearim is called Mahaneh Dan[k](CF) to this day. 13 From there they went on to the hill country of Ephraim and came to Micah’s house.(CG)
14 Then the five men who had spied out the land of Laish(CH) said to their fellow Danites, “Do you know that one of these houses has an ephod,(CI) some household gods and an image overlaid with silver?(CJ) Now you know what to do.” 15 So they turned in there and went to the house of the young Levite at Micah’s place and greeted him. 16 The six hundred Danites,(CK) armed for battle, stood at the entrance of the gate. 17 The five men who had spied out the land went inside and took the idol, the ephod and the household gods(CL) while the priest and the six hundred armed men(CM) stood at the entrance of the gate.
18 When the five men went into Micah’s house and took(CN) the idol, the ephod and the household gods,(CO) the priest said to them, “What are you doing?”
19 They answered him, “Be quiet!(CP) Don’t say a word. Come with us, and be our father and priest.(CQ) Isn’t it better that you serve a tribe and clan(CR) in Israel as priest rather than just one man’s household?” 20 The priest was very pleased. He took the ephod, the household gods and the idol and went along with the people. 21 Putting their little children, their livestock and their possessions in front of them, they turned away and left.
22 When they had gone some distance from Micah’s house, the men who lived near Micah were called together and overtook the Danites. 23 As they shouted after them, the Danites turned and said to Micah, “What’s the matter with you that you called out your men to fight?”
24 He replied, “You took(CS) the gods I made, and my priest, and went away. What else do I have? How can you ask, ‘What’s the matter with you?’”
25 The Danites answered, “Don’t argue with us, or some of the men may get angry and attack you, and you and your family will lose your lives.” 26 So the Danites went their way, and Micah, seeing that they were too strong for him,(CT) turned around and went back home.
27 Then they took what Micah had made, and his priest, and went on to Laish, against a people at peace and secure.(CU) They attacked them with the sword and burned(CV) down their city.(CW) 28 There was no one to rescue them because they lived a long way from Sidon(CX) and had no relationship with anyone else. The city was in a valley near Beth Rehob.(CY)
The Danites rebuilt the city and settled there. 29 They named it Dan(CZ) after their ancestor Dan, who was born to Israel—though the city used to be called Laish.(DA) 30 There the Danites set up for themselves the idol, and Jonathan son of Gershom,(DB) the son of Moses,[l] and his sons were priests for the tribe of Dan until the time of the captivity of the land. 31 They continued to use the idol Micah had made,(DC) all the time the house of God(DD) was in Shiloh.(DE)
Footnotes
- Judges 16:5 That is, about 28 pounds or about 13 kilograms
- Judges 16:14 Some Septuagint manuscripts; Hebrew replied, “I can if you weave the seven braids of my head into the fabric on the loom.” 14 So she
- Judges 16:19 Hebrew; some Septuagint manuscripts and he began to weaken
- Judges 16:31 Traditionally judged
- Judges 17:2 That is, about 28 pounds or about 13 kilograms
- Judges 17:4 That is, about 5 pounds or about 2.3 kilograms
- Judges 17:8 Or To carry on his profession
- Judges 17:10 That is, about 4 ounces or about 115 grams
- Judges 18:7 The meaning of the Hebrew for this clause is uncertain.
- Judges 18:7 Hebrew; some Septuagint manuscripts with the Arameans
- Judges 18:12 Mahaneh Dan means Dan’s camp.
- Judges 18:30 Many Hebrew manuscripts, some Septuagint manuscripts and Vulgate; many other Hebrew manuscripts and some other Septuagint manuscripts Manasseh
Від Луки 7:1-30
Ukrainian Bible
Від Луки 7:1-30
Ukrainian Bible
7 А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.
2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.
3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.
4 Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.
5 Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.
6 І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.
7 Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.
8 Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.
9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
10 А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!
11 І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.
12 І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.
13 Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!
14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!
15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.
16 А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!
17 І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.
18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,
19 і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?
20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?
21 А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.
22 І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.
23 І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!
24 А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
25 Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських.
26 На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка.
27 Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!
28 Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.
29 І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.
30 А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.
Read full chapter
От Луки 7:1-30
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
От Луки 7:1-30
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Зцілення слуги сотника
(Мт. 8:5-13; Ін. 4:43-54)
7 Коли Ісус закінчив навчати людей, Він пішов до Капернаума. 2 У тому місті знаходився римський сотник, у якого так тяжко захворів слуга, котрий вже був при смерті. Сотникові той слуга був дуже дорогий. 3 Почувши про Ісуса, він послав до Нього кількох юдейських старійшин, аби ті попросили Ісуса прийти й врятувати життя слуги. 4-5 Прийшовши, старійшини почали благати Ісуса: «Він заслуговує, щоб Ти зробив це для нього, бо він любить народ наші, навіть, збудував для нас синагогу».
6 Тож Ісус пішов з ними. Та коли Він уже підходив до дому сотника, той послав своїх друзів назустріч, щоб ті передали Ісусові його слова: «Господи! Не завдавай Собі клопоту заради мене, бо я недостойний, щоб Ти заходив до моєї оселі. 7 Через це я й не наважився сам прийти до Тебе, але лише накажи, й слуга мій одужає. 8 Я знаю це, бо я сам людина підвладна, та маю солдатів, підвладних мені. Коли я кажу одному з них: „Йди геть!”—то він іде. Кажу іншому: „Йди сюди!”—і він приходить. Скажу слузі своєму: „Зроби це!”—і він виконує».
9 Почувши ці слова, Ісус був дуже вражений. Він повернувся до натовпу, який слідував за Ним, й сказав: «Кажу Я вам, такої великої віри Я не зустрічав навіть у людей Ізраїлю». 10 І коли ті, кого було послано, повернулися до оселі сотника, то побачили, що слуга цілком одужав.
Ісус повертає мертвого до життя
11 Невдовзі по тому Ісус прийшов до міста Наїна. З Ним мандрували Його учні й великий натовп. 12 Коли Він підійшов до міських воріт, звідти виносили мертвого. То був єдиний син у матері, ще й вдови. Чимало мешканців міста йшло за нею.
13 І побачивши її, Господь наповнився співчуттям до неї і сказав: «Не плач». 14 Він підійшов і торкнувся до нош. Люди, які несли їх, зупинилися. Тоді Ісус сказав: «Юначе, кажу тобі: „Встань!”» 15 І мертвий підвівся й заговорив. Так Ісус повернув матері сина.
16 Усіх присутніх охопив страх, але вони славили Бога зі словами: «Великий пророк з’явився поміж нас!» І ще: «Бог прийшов допомогти своєму народові!» 17 Ця звістка про Ісуса поширилася по всій Юдеї та навколишніх краях.
Посланці від Іоана Хрестителя
(Мт. 11:2-19)
18-19 Учні Іоана прийшли до нього й розповіли йому про всі ці події. Тоді Іоан покликав двох із них і послав їх до Господа запитати: «Ти і є Той, Хто мав прийти, чи ми мусимо чекати на іншого?» 20 І прийшовши до Ісуса, вони сказали: «Іоан Хреститель послав нас запитати Тебе: „Ти і є Той, Хто мав прийти, чи ми мусимо чекати на когось іншого?”»
21 У той час Ісус зцілив багатьох людей від хвороб і мук, вигнав нечистих духів з одержимих, а багатьом сліпим повернув зір. 22 То ж Він відповів Іоановим посланцям: «Ідіть і перекажіть Іоанові все те, що ви почули й побачили: сліпі прозрівають, каліки починають ходити, прокажені зціляються, до глухих повертається слух, мертві воскресають, а вбогим проповідується Добра Звістка. 23 Блаженний той, хто може щиро прийняти Мене».
Ісусове свідчення про Іоана
24 Коли Іоанові посланці пішли, Ісус почав говорити присутнім про Іоана: «На що ви ходили дивитися в пустелі? На очерет, що вітер гойдає?[a] 25 Насправді, кого ви очікували побачити? Чоловіка у вишуканому вбранні? Звичайно ж ні! Ті, хто носять пишні шати і живуть у розкоші, знаходяться у царських палацах. 26 Ну, то ж кого ви хотіли побачити? Пророка? Істинно кажу вам: Іоан—значно більше, ніж пророк! 27 Це саме про Нього сказано у Святому Писанні:
„Послухай! Я виряджаю посланця Мого поперед Тебе.
Він приготує Тобі дорогу”.(A)
28 Істинно кажу вам: серед усіх людей, народжених на світі, не було ще ніколи більшого за Іоана; але найменший у Царстві Божому—все ж більший за нього».
29 І всі, хто чув це, навіть збирачі податків, визнали Божу праведність, бо хрестилися вони Іоановим хрещенням. 30 Але фарисеї та книжники, що відмовились бути хрещені Іоаном, зневажили Божу волю про себе.
Read full chapterFootnotes
- 7:24 На очерет… гойдає Або «На когось слабкого, як очеретина, яку гойдає вітер».
Luke 7:1-30
New International Version
Luke 7:1-30
New International Version
The Faith of the Centurion(A)
7 When Jesus had finished saying all this(B) to the people who were listening, he entered Capernaum. 2 There a centurion’s servant, whom his master valued highly, was sick and about to die. 3 The centurion heard of Jesus and sent some elders of the Jews to him, asking him to come and heal his servant. 4 When they came to Jesus, they pleaded earnestly with him, “This man deserves to have you do this, 5 because he loves our nation and has built our synagogue.” 6 So Jesus went with them.
He was not far from the house when the centurion sent friends to say to him: “Lord, don’t trouble yourself, for I do not deserve to have you come under my roof. 7 That is why I did not even consider myself worthy to come to you. But say the word, and my servant will be healed.(C) 8 For I myself am a man under authority, with soldiers under me. I tell this one, ‘Go,’ and he goes; and that one, ‘Come,’ and he comes. I say to my servant, ‘Do this,’ and he does it.”
9 When Jesus heard this, he was amazed at him, and turning to the crowd following him, he said, “I tell you, I have not found such great faith even in Israel.” 10 Then the men who had been sent returned to the house and found the servant well.
Jesus Raises a Widow’s Son(D)
11 Soon afterward, Jesus went to a town called Nain, and his disciples and a large crowd went along with him. 12 As he approached the town gate, a dead person was being carried out—the only son of his mother, and she was a widow. And a large crowd from the town was with her. 13 When the Lord(E) saw her, his heart went out to her and he said, “Don’t cry.”
14 Then he went up and touched the bier they were carrying him on, and the bearers stood still. He said, “Young man, I say to you, get up!”(F) 15 The dead man sat up and began to talk, and Jesus gave him back to his mother.
16 They were all filled with awe(G) and praised God.(H) “A great prophet(I) has appeared among us,” they said. “God has come to help his people.”(J) 17 This news about Jesus spread throughout Judea and the surrounding country.(K)
Jesus and John the Baptist(L)
18 John’s(M) disciples(N) told him about all these things. Calling two of them, 19 he sent them to the Lord to ask, “Are you the one who is to come, or should we expect someone else?”
20 When the men came to Jesus, they said, “John the Baptist sent us to you to ask, ‘Are you the one who is to come, or should we expect someone else?’”
21 At that very time Jesus cured many who had diseases, sicknesses(O) and evil spirits, and gave sight to many who were blind. 22 So he replied to the messengers, “Go back and report to John what you have seen and heard: The blind receive sight, the lame walk, those who have leprosy[a] are cleansed, the deaf hear, the dead are raised, and the good news is proclaimed to the poor.(P) 23 Blessed is anyone who does not stumble on account of me.”
24 After John’s messengers left, Jesus began to speak to the crowd about John: “What did you go out into the wilderness to see? A reed swayed by the wind? 25 If not, what did you go out to see? A man dressed in fine clothes? No, those who wear expensive clothes and indulge in luxury are in palaces. 26 But what did you go out to see? A prophet?(Q) Yes, I tell you, and more than a prophet. 27 This is the one about whom it is written:
28 I tell you, among those born of women there is no one greater than John; yet the one who is least in the kingdom of God(S) is greater than he.”
29 (All the people, even the tax collectors, when they heard Jesus’ words, acknowledged that God’s way was right, because they had been baptized by John.(T) 30 But the Pharisees and the experts in the law(U) rejected God’s purpose for themselves, because they had not been baptized by John.)
Ukrainian Bible (UKR)
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version (ERV-UK)
Copyright © 2007 by Bible League International
New International Version (NIV) 
Holy Bible, New International Version®, NIV® Copyright ©1973, 1978, 1984, 2011 by Biblica, Inc.® Used by permission. All rights reserved worldwide.
NIV Reverse Interlinear Bible: English to Hebrew and English to Greek. Copyright © 2019 by Zondervan.