Єремія 50
Ukrainian Bible
50 Слово, що Господь говорив на Вавилон, на землю халдеїв через пророка Єремію:
2 Звістіть між народами й розголосіть, підійміте прапора та розголосіть, не затайте, скажіть: Здобутий уже Вавилон, засоромлений Бел, зламаний Меродах, боввани його посоромлені, порозбивані всі його божища!
3 Бо на нього із півночі вийшов народ, що оберне в спустошення землю його, і не буде мешканця у нім: від людини та аж до скотини, усі помандрують та підуть!...
4 За тих днів і того часу, говорить Господь, поприходять сини Ізраїлеві, разом вони й сини Юди, усе плачучи, будуть ходити та Господа, Бога свого шукати...
5 Вони будуть питати про Сіона, куди їхні обличчя повернені, щоб прийти й прилучитись до Господа вічним заповітом, який не забудеться!
6 Мій народ це отара загинула: пастирі їхні вчинили блудячими їх, їх загнали на гори, й ходили вони від гори до підгір'я, забули про ложе своє...
7 Усі, що знаходили їх, жерли їх, і противники їхні говорили: Не завинимо за те, бо вони прогрішилися Господу, Пасовиську правди й надії батьків їхніх, Господеві.
8 Біжіть з Вавилону, і виходьте із краю халдеїв, і будьте, як козлята ті перед отарою!
9 Бо ось Я позбуджую, і на Вавилон наведу збір великих народів з північного краю, і вони проти нього шикуються, звідти здобутий він буде! Його стріли, мов лицар, якому щастить, не вертаються дармо,
10 і здобиччю стане Халдея, наситяться всі, хто пустошить її, промовляє Господь...
11 Бо радієте ви, бо втішаєтесь ви, що спадщину Мою розграбовуєте, бо ви скачете, мов те теля по траві, та іржете, немов румаки...
12 Збентежилася ваша мати занадто, застидалась родителька ваша... Оце для народів кінець: пустиня, сухоземля й степ!
13 Від Господнього гніву вона незамешкана буде та стане спустошенням уся... Кожен, хто буде проходити повз Вавилон, остовпіє й засвище, як побачить усі ці порази його!
14 Ушикуйтеся на Вавилон навкруги, всі, хто лука натягує! Стріляйте на нього, стріли не шкодуйте, бо він Господеві згрішив!
15 Здійміть крик проти нього навколо! Він дав руку піддатись, стовпи його впали, зруйновані мури його, бо це помста Господня... Помстіться над ним: як зробив він зробіть так йому!
16 Повигублюйте і сівача з Вавилону, і того, хто хапає серпа в часі жнив! Через меч переслідника вернуться всі до народу свого, і кожен до краю свого втече.
17 Ізраїль вівця розпорошена, що леви погнали її: перший жер його цар асирійський, а останній цей Навуходоносор, цар вавилонський, розтрощив йому кості...
18 Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я покараю царя вавилонського й землю його, як Я покарав був царя асирійського.
19 І верну Я Ізраїля на пасовисько його, і він пастися буде на Кармелі й Башані, і на горі на Єфремовій та на Ґілеаді душа його ситою буде.
20 За тих днів й того часу говорить Господь будуть шукати провину Ізраїлеву, та не буде її, і прогріхи Юди, одначе не знайдені будуть вони, бо пробачу тому, кого Я позоставлю!
21 На край Чварів подвійних, на нього піди й на мешканців Покарання! Поруйнуй і прокляттям вчини все за ними, говорить Господь, і зроби так усе, як тобі наказав!
22 Гуркіт бою в краю та велике спустошення!
23 Як побитий й поламаний молот всієї землі! Яким жахом зробивсь Вавилон для народів!
24 Я пастку поставив на тебе, і схоплений ти, Вавилоне, хоча ти й не знав! Ти знайдений й схоплений був, бо ставав ти на прю проти Господа!
25 Господь відчинив Своє сховище, і вийняв ізвідти знаряддя гніву Свого, це бо зайняття для Господа, Бога Саваота в халдейському краї.
26 Ідіть ви на нього із краю землі, відчиніть його клуні, порозкладайте його, як снопи, і вчиніте закляттям його, хай не буде йому позосталого!
27 Його всіх волів повбивайте, хай підуть вони на заріз! Горе їм, бо настав їхній день, час навіщення їх!
28 Голос тих, що втікають і рятуються із вавилонського краю, щоб звістити на Сіоні про помсту Господа, нашого Бога, про помсту за храма Його.
29 Скличте на Вавилона стрільців, усіх, хто лука натягує, табором станьте при ньому навколо, нехай йому втечі не буде! Відплатіте йому згідно з чином його, як зробив він зробіть так йому, бо гордим він став проти Господа, проти Святого Ізраїлевого!
30 Тому то його юнаки всі поляжуть на площах його, а військові його того дня всі погинуть, говорить Господь.
31 Ось Я проти тебе, о пихо, говорить Господь, Бог Саваот, бо день твій прийшов, час тебе покарати!
32 І спіткнеться пиха й упаде, і не буде того, хто б підніс її. І огонь по містах його Я запалю, і він пожере всі довкілля його...
33 Так говорить Господь Саваот: Сини Ізраїлеві й сини Юдині разом утискувані, і всі, що в полон їх забрали, тримають їх міцно, не хочуть їх випустити.
34 Але Викупитель їх сильний, Господь Саваот Йому Ймення! Він конче розсудить їхню справу, щоб землю вспокоїти, а вавилонських мешканців стривожити.
35 Меч на халдеїв, говорить Господь, і на мешканців Вавилону, і на князів його, і на його мудреців!
36 Меч на ворожбитів і безглуздими стануть, меч на лицарство його і вони полякаються!
37 Меч на коні його й на його колесниці, та на всю мішанину народів, яка серед нього, і стануть вони як жінки! Меч на скарби його й пограбовані будуть!
38 Посуха на води його, й вони повисихають, бо це край божків, і шаліють вони від бовванів...
39 Тому звірі пустинні там будуть сидіти з шакалами, і струсі будуть у ньому сидіти, і не буде заселений він вже навіки, і не буде замешканий він з роду в рід...
40 Як Содом та Гоморру й сусідів її Бог був поруйнував, говорить Господь, так ніхто там не буде сидіти, і не буде в нім мешкати чужинцем син людський!
41 Ось із півночі прийде народ, і люд великий, і численні царі, вони збуджені будуть із кінців землі:
42 Лук та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, вони їдуть на конях, на тебе вони вшикувались, як муж на війну, вавилонськая дочко!
43 Почув цар вавилонський відомість про них, й опустилися руки йому, обхопив його страх і тремтіння, немов породіллю!...
44 Ось підіймається він, немов лев, із темного лісу Йордану на водяні луки, і Я вмент зроблю, що він побіжить геть від них, а хто вибраний буде, того Я поставлю над ними! Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто пастир такий, що перед обличчям Моїм він устоїть?
45 Тому то послухайте задум Господній, що на Вавилон Він задумав, і думки Його ті, що на землю халдейську замислив: Поправді кажу вам, найменших з отари потягнуть, і попустошать пасовисько їхнє при них!
46 Від розголосу про взяття Вавилону земля задрижить, і почується крик між народами!...
Иеремия 50
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Послання про Вавилон
50 Це слово, що Господь через пророка Єремію сказав про Вавилон і про землі вавилонян.
2 «Оголосіть народам, повідомте всім,
стяг підійміть, проголосіть, нічого не приховуйте,
скажіть, що Вавилон здобуто буде,
Бел ганьби зазнає.
Мардука[a] охопив жах,
лжебоги Вавилона посоромлені,
його боввани налякані.
3 Із півночі на нього вирушить народ.
Він землю цю оберне на пустелю.
Ніхто не буде жити там,
люди й тварини повтікають.
4 В ті дні й у ті часи,—Господь каже,—
народ Ізраїлю разом з народом Юди прийде.
Вони прийдуть і плакатимуть, ідучи,
й шукатимуть Господа Бога свого.
5 Питатимуть дороги на Сіон,
та йдучи вірним шляхом скажуть:
„Із Господом з’єднаємося завітом вічним,
який забути неможливо”.
6 Народ Мій був заблудлою вівцею,
його з путі збивали пастирі його,
вони по горах розганяли їх.
Від пагорба ходили до узвишшя
й позабували пасовиська власні.
7 Хоч хто знаходив їх, той пожирав,
і їхні вороги сказали: „Ми невинні.
Вони грішили перед Господом,
вони полишили Його,
праведне місце спочинку їхнє,
Бога, Який був надією їхніх батьків”.
8 Тікайте з Вавилону, із землі вавилонян,
будьте подібні козлам, які ведуть отару.
9 Бо на Вавилон підніму й поведу Я
зібрання великих народів північних.
Вони проти нього стануть до бою
й полонять його.
Їхні стріли, мов воїни вправні,
що не повертаються, не виконавши завдання».
10 «Тож стануть вавилоняни здобиччю,
насититься кожен, хто халдеїв грабує,—
так Господь каже.—
11 Бо ви радієте, бо ви веселі,
хто спадщину Мою пограбував,
бо скачете, немов телиця,
неначе жеребець іржете.
12 Мати ваша в ганьбі,
та, що вас породила, принижена.
Остання вона між народами—
пустка й посуха пустеля.
13 Через гнів Господній обезлюдніла вона,
через гнів Господній геть спустошиться вона.
Хоч хто б проходив Вавилоном,
жахнеться й зневажливо похитає головою,
побачивши руїни Вавилону.
14 О лучники, Вавилон оточіть,
стріляйте в неї, не жалійте стріл,
бо перед Господом вона згрішила.
15 Крик проти неї здійміть повсюди.
Вона не здається, башти її впали, мури розвалено,
бо це відплата Господа, Він їй помстився.
Зробив із нею те ж, що з іншими зробив.
16 Вигубіть у Вавилоні того, хто сіє,
і того, хто жне серпом на нивах.
Перед мечем гнобителя хай кожен
повернеться до свого народу
і кожен утече до землі своєї.
17 Ізраїль—отара, що розбрелася,
її переслідували леви.
Перший, хто їх пожер, був цар Ассирії,
а останній, хто зламав їм кістки—
Навуходоносор, цар вавилонський».
18 Тож ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже:
«Ось Я покараю царя Вавилону і край його так само,
як покарав Я царя Ассирії.
19 Я зберу Ізраїль на його пасовисько,
пастися він буде у Кармелі і Башані[b],
й на горах Ефраїма, і у Ґілеаді,
він їжі матиме удосталь».
20 «В ті дні і в ті часи,—Господь каже,—
шукатимуть провину Ізраїлю й не знайдуть її.
Вони шукатимуть гріхи Юдеї і не знайдуть їх,
бо Я врятую тих, чиї гріхи простив».
21 «На землі Мератаїма напади,
на мешканців Пекода.
Побий мечем і вигуби дощенту,—
так Господь каже.—Виконуйте усі Мої накази.
22 Грім битви над землею лунає, погибелі голос!
23 Який розламаний, розбитий молот[c] землі всієї!
Яким спустошеним серед народів став Вавилон!
24 Я поставив на тебе пастку і впіймаю тебе, Вавилоне,
а ти не знала про це.
Знайшли тебе й схопили,
бо воювала ти проти Господа.
25 Відчинив Господь Свій арсенал
і ось виносить всі знаряддя гніву Свого,
бо мій Володар Господь Всемогутній
роботу має в землях вавилонських.
26 Прийдіть до Вавилону із далечини
і винищіть ущент її комори.
Збирайте мертвих в купи, як снопи,
хай не лишиться від неї і останку.
27 Забийте всіх її волів, віддайте різникові.
Тож горе їм, бо їхній день,
час покарання їхнього настав.
28 Лунає голос втікачів із Вавилона,
в Сіоні сповіщає про відплату Господа Бога нашого.
Помста Його за те,
що вавилоняни зганьбили храм Його.
29 Збирайте лучників на Вавилон,
скликайте всіх, хто луки напинає.
Довкола оточіть її, щоб не втекла.
Уповні відплатіть за все, що учинила,
бо проти Господа постала,
проти Святого Ізраїлю».
30 «Тож всі її найкращі юнаки поляжуть на майданах,
всі воїни її замовкнуть того дня»,—
Всевишній каже.
31 «Поглянь, Я проти тебе, о пихата,—
Господь каже, Всемогутній наш Господь,—
бо день настав, настав той час, коли тебе скараю.
32 Спіткнеться бунтівник, впаде,
ніхто її не підведе.
Я запалю вогонь по всіх її містах,
він пожере усіх довкола».
33 Ось що Господь Всемогутній каже:
«Пригноблено синів Ізраїля і Юдеї,
усі, хто їх в полон забрав,
тримають їх і відмовляються їх відпускати.
34 Та Визволитель їхній дужий,
ім’я його Господь Усемогутній.
Напевно Він розгляне їхню справу,
та так, що край Свій змусить Він зрадіти,
не буде спокою у вавилонян».
35 «Меч проти вавилонян,—так Господь каже,—
на всіх, хто мешкає у Вавилоні:
і на князів її, й на мудреців.
36 Меч на її лжепророків,
щоб їх перетворить на дурнів.
Меч на її воїнів могутніх,
щоб винищити їх.
37 Меч на коней її й колісниці,
на всю мішанину народів,
бо стануть вони налякані, мов жінки.
Меч знищить скарби її, їх пограбують.
38 Меч знищить води її й висохнуть вони,
бо це земля бовванів,
тож збожеволіють вони від жаху.
39 І житимуть там дикі звірі й шакали,
і страуси мешкатимуть там.
Ніхто там не оселиться повік,
ніхто не житиме з прийдешніх поколінь».
40 «Так само, як Господь спалив Содом й Ґоморру,
і їхні довколишні міста, та винищив усіх людей,
що мешкали у них,—Господь каже.—
Так жоден тут не житиме,
ніхто сюди не прийде.
41 Народ надходить з півночі, народ великий,
царі численні разом постають з усіх кінців землі.
42 Вони тримають луки й списи.
Вони жорстокі і немилосердні.
Голос їхній реве, наче море,
коли вони на конях мчать.
Вишикувані вони,
як воїни для битви проти тебе, Вавилон.
43 Цар Вавилона довідався про них,
і руки в нього від жаху заніміли.
Смуток охопив його, біль, мов при пологах».
44 Всевишній каже:
«Як лев виходить з чагарів Йордану
на рясні пасовиська, та худоба вмить тікає,
так вмить Едом Я прожену з землі його.
Хто ж той обранець, кого на це призначу?
Хто Мені рівня? Хто викличе Мене?
Який пастух переді Мною встоїть?»
45 Тож слухайте Господню пораду,
яку дає Він Вавилону,
що Він замислив проти краю вавилонян:
«Найменших із отари заберуть,
спустошить їхнє пасовисько Він за все,
що наробили.
46 Від галасу, що Вавилон здобуто,
здригнеться край увесь,
поміж народів пролунає новина,
що Вавилона більш немає».
До євреїв 8
Ukrainian Bible
8 Головна ж річ у тому, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засів на небесах, по правиці престолу величности,
2 що Він Священнослужитель святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не людина.
3 Усякий бо первосвященик настановляється, щоб приносити дари та жертви, а тому було треба, щоб і Цей щось мав, що принести.
4 Бо коли б на землі перебував, то не був би Він священиком, бо тут пробувають священики, що дари приносять за Законом.
5 Вони служать образові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчити скинію: Дивись бо, сказав, зроби все за зразком, що тобі на горі був показаний!
6 А тепер одержав Він краще служіння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений.
7 Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого.
8 Бо їм докоряючи, каже: Ото дні надходять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового,
9 не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь!
10 Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм!
11 І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: Пізнай Господа! Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них!
12 Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш!
13 Коли ж каже Новий Заповіт, то тим назвав перший старим. А що порохнявіє й старіє, те близьке до зотління.
К Евреям 8
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Ісус—наш Первосвященик
8 Ми говоримо ось про що: ми маємо Первосвященика, Який сидить по праву руку[a] від престолу Божого на небесах. 2 Цей Первосвященик служить у Найсвятішому Місці[b]. То є справжнє місце поклоніння[c], створене не людиною, а Господом.
3 Кожному первосвященику належить приносити дари й пожертви, отже, це було необхідно, щоб і наш первосвященик мав що принести Господу. 4 Якби Він зараз був на землі, то не був би священиком, оскільки існують інші, хто приносить дари згідно з Законом. 5 Служіння їхнє, лише подоба, тінь Небесного. Саме тому Бог застерігав Мойсея, коли той збирався зводити святий намет. Господь сказав йому: «Гляди, зроби все згідно з тим зразком, що був тобі показаний на горі»(A). 6 Та оскільки це так, то священицькі обов’язки, покладені на Ісуса, значно вищі, ніж ті, що покладено на інших священиків. Так само й Нова угода Божа, в якій Він служить посередником, значно вища, ніж попередня. Бо в основі її—кращі обіцянки.
7 Якби та перша угода Бога з людьми була бездоганною, то не було б і потреби в новій. 8 Але Бог докоряв їм, кажучи:
«Настануть дні, коли Я складу Нову Угоду
з людьми Ізраїлю і з Юдиним народом.
9 Їй бути іншою, ніж та,
що з їхніми уклав Я праотцями,
коли за руку їх узяв, щоб вивести з Єгипту.
Бо не лишилися вони вірними Моїй Угоді.
І через те Я відвернувсь від них,—
сказав Господь.—
10 Настануть дні,
коли Я укладу Нову Угоду з ізраїльським народом.
Законом просвітлю Я розум людей,
і на їхніх серцях Я напишу його.
Я буду їхнім Богом, а вони—Моїм народом.
Так сказав Господь.
11 Й тоді не матимуть вони потреби навчать братів чи ближніх
зі словами: „Це Господь”,—оскільки кожен,
від найменшого до найбільшого з них, знатиме Мене.
12 Бо Я прощу їм їхні помилки
і їхні гріхи не буду пам’ятати».(B)
13 Називаючи новою цю Угоду, Бог визнавав, що попередня—застаріла, а все, що стає застарілим і непридатним, скоро зникне.
Copyright © 2007 by Bible League International