Єремія 15-17
Ukrainian Bible
15 І промовив до мене Господь: Якщо став би Мойсей й Самуїл перед лицем Моїм, то душа Моя до народу цього не звернулася б! Віджени їх із-перед Мого лиця, і нехай повиходять!
2 І буде, як скажуть до тебе вони: Куди підемо? то скажеш до них: Так говорить Господь: Хто на смерть ті на смерть, і хто на меча на меча, і хто на голод на голод, а хто до полону в полон...
3 І Я навіщу їх чотирьома способами, говорить Господь: мечем, щоб побити, і псами, щоб їх волочити, і птаством небесним, і земною звіриною, щоб жерли та нищили...
4 І Я дам їх на пострах усім царствам землі за Манасію, Єзекіїного сина, царя Юдиного, за те, що зробив був він в Єрусалимі.
5 Бо хто змилується над тобою, о Єрусалиме? І хто співчуття тобі виявить? І хто зверне з путі, щоб тебе запитати про поводження?
6 Ти покинув Мене, промовляє Господь, відступився назад, тому Я простягнув Свою руку на тебе, і знищив тебе, утомився Я жалувати!
7 І віячкою їх розвіяв по брамах землі, позбавив дітей, і погубив Свій народ, бо вони не вернулись з доріг неправдивих своїх,
8 у Мене більше було його вдів, як морського піску! А на матір юнацтва, спровадив опівдні грабіжника їм, нагло кинув на неї страхіття та жах,
9 зомліла вона, що сімох породила, видихнула свою душу, зайшло сонце її, коли був іще день, засоромилася та збентежилась... А решту їх Я дам під меча перед їхніми ворогами, говорить Господь...
10 Горе мені, моя мати, що ти породила такого мене, чоловіка сварливого та чоловіка сутяжного для всієї землі! Нікому я не позичав, і ніхто мені не боргував, та всі проклинають мене...
11 Промовив Господь: Я справді підсилю на добре тебе, Я справді вчиню, що проситиме ворог тебе за час зла й за час утиску!
12 Чи можна зламати залізом залізо із півночі й мідь?
13 Багатство твоє й твої скарби на здобич віддам, і не за ціну, але за гріхи твої всі, у всіх границях твоїх.
14 І вчиню, що ти будеш служити своїм ворогам у тім краї, якого не знаєш, бо огонь запалав в Моїм гніві, і над вами палатиме він!
15 Ти, Господи, знаєш усе, згадай же мене й заступися за мене, і помстися над тими, що гонять мене! На довгу Свою терпеливість до них мене не бери, знай, що сором носив я за Тебе!
16 Як тільки слова Твої знаходилися, то я їх поїдав, і було слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого, бо кликалось Ймення Твоє надо мною, о Господи, Боже Саваоте!
17 Не сидів я на зборі веселому та не радів, через руку Твою я самітний сидів, бо Ти гнівом наповнив мене.
18 Чому біль мій став вічний, а рана моя невигойна, що не хоче загоїтись? Чи справді Ти станеш мені як обманний потік, що води його висихають?
19 Тому Господь так відказав: Якщо ти навернешся, то тебе приверну, і перед лицем Моїм станеш, а як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як уста Мої: до тебе самі вони звернуться, а не ти до них звернешся!
20 І дам Я тебе для оцього народу за мура міцного із міді, і будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе: бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятувати, говорить Господь!
21 І врятую тебе з руки злих, і з рук насильників тих тебе визволю!
16 І було слово Господнє до мене, промовляючи:
2 Не бери собі жінки, і хай у тебе не буде синів, ні дочок у цьому місці.
3 Бо так промовляє Господь про синів і про дочок, що народжені в місці цьому, і про їхніх матерів, що народжують їх, і про їхніх батьків, що їх родять у Краї цьому:
4 Від жахливих хворіб повмирають вони, не будуть оплакувані, і не будуть поховані, гноєм стануть вони на поверхні землі... Від меча та від голоду згинуть вони, і стане їхній труп стервом птаству небесному й земній звірині...
5 Бо так промовляє Господь: Не заходь у дім смутку, і не ходи голосити, і не співчувай їм, бо від цього народу забрав Я Свій мир, говорить Господь, ласку та милість.
6 І повимирають великі й малі в цьому Краї, не будуть поховані, і голосити не будуть за ними, і не будуть робити нарізів, і не будуть робити собі лисини...
7 І не будуть ламати їм хліба в жалобі, щоб потішити їх над померлим, і не напоять їх келіхом втіхи над батьком його й його матір'ю...
8 І до дому бенкету не входь, щоб сидіти із ними, щоб їсти й щоб пити.
9 Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я припиню в цьому місці на ваших очах і в днях ваших голос радісний й голос веселий, голос молодого та голос молодої!
10 І буде, коли перекажеш народові цьому ці слова, то скажуть тобі: За що Господь говорив проти нас все велике це лихо? І яка вина наша, й який то наш гріх, яким ми прогрішилися Господу, Богові нашому?
11 І відкажеш до них: За те, що Мене батьки ваші покинули, каже Господь, і пішли за іншими богами і служили їм та поклонялися їм, а Мене полишили й Закона Мого не виконували!
12 А ви робите гірше від ваших батьків, і кожен із вас ось іде за упертістю лютого серця свого, щоб Мені не служити...
13 Тому викину вас з цього Краю до краю, якого не знали ні ви, ані ваші батьки. І будете там богам іншим служити удень та вночі, бо не дам Я вам милости.
14 Тому наступають ось дні, говорить Господь, і не будуть уже говорити: Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із краю єгипетського,
15 а тільки: Як живий Господь, що вивів синів Ізраїлевих із північного краю, і зо всіх тих країв, куди був розігнав їх... Та Я їх верну на їхню землю, яку Я був дав батькам їхнім.
16 Оце Я пошлю по численних рибалок, говорить Господь, і виловлять їх, немов рибу, а потому пошлю по численних мисливців, і повиловлюють їх з усіх гір, і з усякого взгір'я, і зо скельних розщілин.
17 Бо очі Мої на всі їхні дороги: вони не сховалися з-перед Мого лиця, і з-перед ока Мого не закрилася їхня провина.
18 І найперше Я їм надолужу подвійно за їхню провину й за гріх їхній, за теє, що трупом обриджень своїх збезчестили Край мій, а їхні гидоти спадок Мій переповнили...
19 О Господи, сило моя та твердине моя, і захисте мій в день недолі! Поприходять до тебе народи від кінців землі та й промовлять: Одідичили наші батьки лиш неправду й марноту, пожитку ж від них не було...
20 Чи зробить людина для себе богів, а вони не боги?
21 Тому то ось Я учиню, що познають цим разом вони, учиню, що познають вони Мою руку та силу Мою, і познають, що Ймення Моє це Господь!
17 Гріх Юдин написаний рильцем залізним, діямантовим вістрям він виритий на таблиці їхнього серця, і на рогах жертовників їхніх.
2 Як про синів своїх, так пам'ятають про жертовники своїх та своїх Ашер при зеленому дереві, на високих підгірках,
3 про гору на полі. Багатство твоє й твої скарби на здобич віддам, пагірки жертовні твої за гріх по всіляких границях твоїх.
4 І опустиш ти руку свою спадку свого, що Я дав був тобі... І вчиню, що ти будеш служити своїм ворогам у тім краї, якого не знаєш, бо огонь запалили ви в гніві Моїм, й аж навіки палатиме він!
5 Так говорить Господь: Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає!
6 І він буде, як голий той кущ у степу, і не побачить, щоб добре прийшло, і він пробуватиме в краї сухому в пустині, у краї солоному та незамешканому...
7 Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь то надія його!
8 І він буде, як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускає коріння своє, і не боїться, як прийде спекота, і його листя зелене, і в році посухи не буде журитись, і не перестане приносити плоду!
9 Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його?
10 Я Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки, щоб кожному дати згідно з путтю його, за плодом учинків його.
11 Куропатва висиджує яйця, яких не принесла, це той, хто багатство набув, та неправдою: він покине його в половині днів своїх, і стане безумним при своєму кінці...
12 Трон слави, високий від віку, це місце нашої святині!
13 Надіє Ізраїлева, Господи, посоромлені будуть усі, хто Тебе залишає! Ті, що Мене покидають, на піску будуть списані, бо вони покинули Господа, джерело живої води.
14 Уздоров мене, Господи, і буду вздоровлений я, спаси Ти мене, і я буду спасений, бо Ти слава моя!
15 Ось вони мені кажуть: Де слово Господнє? Нехай воно прийде!
16 А я не відтягавсь бути пастирем в Тебе, не жадав злого дня, Ти це знаєш, що виходило з уст моїх, те перед лицем Твоїм явне було.
17 Не будь Ти для мене страхіттям, на день зла Ти моє пристановище!
18 Бодай посоромились ті, хто мене переслідує, а я щоб не був посоромлений, нехай побентежені будуть вони, а я хай не буду збентежений, день злого на них наведи та зламай їх подвійним зламанням!
19 Так промовив до мене Господь: Іди, і станеш у брамі синів народу, що юдські царі входять нею та нею виходять, та по всіх брамах Єрусалиму.
20 І скажеш до них: Послухайте слова Господнього, царі юдські й уся Юдеє, та всі мешканці Єрусалиму, що входите брамами тими.
21 Так говорить Господь: Стережіться за душі свої, і не носіть тягару за суботнього дня, і не носіть його брамами Єрусалиму.
22 І не носіть тягару з домів ваших суботнього дня, і жодної праці робити не будете, і день суботній освятите, як Я вашим батькам наказав був!
23 Та вони не послухали, й вуха свого не схилили, і вчинили себе тугошиїми, щоб не слухатися та не брати навчання.
24 І буде, якщо Мене справді ви будете слухатись, каже Господь, щоб тягару не носити в брами міста цього за суботнього дня, і щоб освятити день суботній, і щоб жодної праці в цей день не робити,
25 то ходитимуть брамами міста цього царі та князі, що будуть сидіти на троні Давидовім, що їздити будуть колесницями й кіньми, вони й їхні правителі, юдеї та мешканці Єрусалиму, і це місто стоятиме вічно!
26 І будуть приходити з Юдиних міст та з околиць Єрусалиму, і з краю Веніяминового, і з рівнини, і з гір, і з півдня, і цілопалення й жертви приносити будуть, та жертву хлібну, і ладан, і будуть приносити жертву подяки до дому Господнього.
27 А якщо ви Мене не послухаєтесь, щоб святити день суботній і щоб тягару не носити, і щоб брамами Єрусалиму суботнього дня не ходити, то огонь підпалю в їхніх брамах, і він поїсть єрусалимські палати, і не погасне!
Иеремия 15-17
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Марні заступництва за Юдею
15 Тоді Господь сказав мені: «Навіть якби Мойсей та Самуїл постали переді Мною, Я б не примирився із народом цим. Прожени їх від Мене, хай підуть геть. 2 Якщо ж вони спитають: „Куди нам прямувати?” Тоді ти їм відповіси: „Ось що Господь казав:
„Кому судилась смерть, той помре,
кому війна, той в бою поляже,
кому судився голод, той від голодомору вмре,
якщо судилася неволя, той у полон потрапить.
3 Чотири кари Я нашлю на них:
разючий меч, собак, які шматують,
птахів небесних і звірів земних,
щоб вони зжерли й вигубили Юдею.
4 Нажаханих до смерті,
буде їх віддано чужим народам у полон
через Манассію[a], сина Езекії, юдейського царя,
за все, що натворив він у Єрусалимі”.
5 „І справді, хто матиме до тебе милосердя,
Єрусалиме? Хто по тобі тужитиме?
І хто благатиме, щоб зглянулись на тебе?
6 Зріклася ти,—Господь каже,—відступилась,
тож Я на тебе руку підніму й тебе зрубаю.
Я вже втомився буть до тебе милосердним.
7 Я їх лопатою розвію по містах усього краю.
Зроблю бездітними,
Я вигублю народ Мій за їхній шлях,
бо вони ж не повернулися до Мене.
8 В народі цьому буде більше удовиць,
аніж піску на березі морському.
Опівдні наведу на них руйнівника,
на матір кожну і на юнаків добірних.
Зненацька переляк і розпач напущу на них.
9 Прийде нещадний ворог із мечем разючим,
та смерть вигубить залишившихся в живих в Юдеї.
Та навіть жінка, що сімом дала життя,
втратить всіх синів своїх.
Заслабне вона і зітхне востаннє,
та сонце вже не світитиме для неї”».
Так каже Господь.
Друга скарга Єремії
10 Горе мені, моя мати, що народила ти мене,
таку прискіпливу людину,
що сперечається із цілим краєм.
Я ані позичав, ні в борг не брав ні в кого,
але вони ненавидять мене.
11 Господь сказав мені: «Це правда,
що Я звільнив тебе для доброї мети.
Я справді змусив ворогів твоїх
тебе благати у час страждання і нещастя».
Господь відповідає Єремії
12 Господь відповів: «Чи може хтось зламати крицю,
залізо з півночі[b] чи бронзу?
13 Зроблю Я всі твої скарби, твоє багатство
народам іншим здобиччю безплатною,
за всі гріхи в твоїх кордонах.
14 Примушу Я тебе служити ворогам твоїм
у тих краях, яких ти ще не знаєш,
бо гнів Мій запалив вогонь, який вас спопелить».
15 О Господи, Ти знаєш все!
Згадай раба Свого і зглянься наді мною,
помстися тим, хто переслідує мене.
Ти є терплячий з ними, та не губи мене.
Ти зваж, які знущання я для Тебе несу.
16 Твої слова знайшов і їх засвоїв.
Вони мені і щастя, й радість принесли,
бо Всемогутній Господь Бог
мене назвав своїм, Твоє ім’я ношу я.
17 Я не сидів у гурті і не святкував, я був один,
тому що Ти, Володар мій,
сповнив мене обуренням на них.
18 Чому мій біль без краю?
Чому тяжка і незцілима моя рана?
Чи будеш Ти оманою для мене,
немов пересихаюче джерело?
19 Тож ось що Господь каже:
«Якщо розкаєшся, то Я прийму тебе,
тоді тобі стоять переді Мною.
Якщо ти в змозі цінне довести, а не пусте,
то зможеш ти устами буть Моїми.
Нехай вони повернуться до тебе,
а не ти до них.
20 Я зроблю тебе сильнішим,
ніж фортеці бронзової мур,
що здатен витримати будь-яку навалу.
Люди Юдеї на тебе нападатимуть,
але здолати не зможуть, адже Я з тобою».
Так каже Господь: «Я визволю тебе і порятую,
21 спасу тебе від нечестивих рук,
від злих опрессорів врятую».
День біди
16 І дійшло до мене слово Господа: 2 «Не одружуйся, не май ні синів, ані дочок на цій землі. 3 Бо ось що Всевишній каже про синів і дочок, народжених у цьому місті, та про матерів, що носять їх, та про батьків, що плодять їх у цьому краї:
4 „Вони помруть від багатьох хвороб, за ними не тужитимуть і не поховають. Їх вигублять війна чи голод. І стануть вони мов сміття на землі, трупи їхні будуть поживою птахам небесним і звірині земній”».
5 Бо ось що Господь каже: «Не входь у дім скорботи, не ходи тужити. Не жалій за ними, бо Я забрав Свій спокій, любов і милосердя у народу цього, 6 великі й малі в цьому краї повмирають, не поховають їх, і ніхто за ними не тужитиме. Ніхто себе не поріже й голову не поголить заради них[c]. 7 Люди не поділяться з ними їжею поминальною, і не подадуть їм келих, щоб утішити в смерті батька й матері.
8 Не заходь у дім, де бенкетують, не сідай з ними їсти й пити. 9 Бо ось що Всемогутній Господь Бог Ізраїлю каже: „За життя вашого Я винищу з землі цієї співи і святкові звуки, і галас щасливого весілля”.
10 І коли ти оголосиш ізраїльському народові всі ці слова, тоді вони тебе спитають: „Чому Господь прирік нас на тяжкі страждання? У чому злочин наш, який гріх ми скоїли проти Господа Бога нашого?” 11 А ти відповіси їм: „За те, що батьки ваші зрадили Мене, вони пішли за іншими богами, служили їм і поклонялися. Невірні Мене покинули і не дотримувалися Закону Мого. 12 Але ви накоїли ще більше лиха, ніж батьки ваші, і кожен з вас іде за своїм запеклим лихим серцем замість того, щоб слухати Мене. 13 Тому викину Я вас із країни цієї до землі, якої не знали ви, ані батьки ваші. І там служитимете ви іншим богам удень і вночі, і Я не зглянуся над вами”».
14 «Тож час настає,—каже Господь,—коли вже люди більш не казатимуть: „Клянусь Господом, Який вивів синів Ізраїля з землі Єгипетської”. 15 Натомість казатимуть: „Клянусь Господом, що вивів синів Ізраїля з землі північної, з усіх місць, куди Він їх заслав. І Я їх поверну на їхню власну землю—землю, яку дав їхнім батькам”».
16 «Ось Я пошлю багатьох рибалок,—каже Господь,—і вони будуть виловлювати людей Ізраїлю. А потім Я пошлю багато мисливців[d], і вони полюватимуть на них кожній на горі і на кожнім пагорбі, і в розщілинах скель. 17 Адже Я стежу за тим, як вони живуть, та їхні злочини не приховати від Моїх очей. 18 Я вдвічі відплачу цьому народу за беззаконня їхнє і за великий гріх, бо вони осквернили землю Мою безтямними бовванами своїми, всю спадщину Господню заповнили гидотою своєю».
19 Господь—то моя сила і твердиня,
притулок мій в лиху годину.
Народи звідусіль ідуть до Тебе й кажуть:
«Батьки наші лиш те успадкували,
що хибне, марне й зовсім безкорисне».
20 Чи можуть люди собі богів виготовляти?
Ні, тільки статуї рукотворні!
Але ті статуї лише боввани, а не боги!
21 Цього разу Я їм покажу Свою міць і силу,
й тоді вони взнають, що ім’я Мені—Господь[e].
Вина, записана у серці
17 Ось що мовить Господь: «Юдеї гріх записано різцем залізним,
стилом загостреним на таблиці серця їхнього
та на рогах їхніх вівтарів[f]
2 Їхні діти пам’ятають ті вівтарі й стовпи Ашери[g],
поруч з деревами вони стоять рясними
на узвишшях високих,
3 в горах, та у відкритих луках.
Багатий народ Юдеї неліченим скарбом,
та Я віддам його як здобич народам іншим.
Вони прийдуть, та заберуть усі пожитки ваші,
понищать всі узвишшя де грішили ви.
4 Народ Юдеї сам позбувся спадщини своєї
тієї, що Я дав йому.
Примушу Я його служити ворогам своїм в землі незнаній,
бо гнів Мій розпалився, мов вогонь,
в якому їм горіти повік».
Віра в людей і віра в Бога
5 Ось що Господь каже:
«Той проклятий, хто покладається на чоловіка,
та зробив опору на силу смертної людини,
тому що в Бога полишив вірити він.
6 Він стане наче кущ в пустелі,
котрий не відає про кращі землі, та Господні блага.
Він знай живе собі в пустельнім краї,
серед солончаків безлюдних.
7 Благословен той,
хто покладається на Господа,
бо взнає він, що Господь—його надія.
8 Він буде мов те дерево, що при воді росте,
що над потоком простягло своє коріння,
й спеки не боїться, та зеленим листям вкрите.
Рік посухи і той йому байдужий,
воно й тоді не перестає плодоносити.
9 Що є зрадливіше, ніж розум[h]?
Та якщо він хворий, ніхто не може зрозуміти,
як вилікувати його.
10 Лиш Я, Господь, є тим, хто розум вивіряє,
і все нутро людське Мені відкрите,
щоб кожного Я міг нагородити
згідно з життям та вчинками його.
11 Мов курка, що висиджує яйце,
сама якого не знесла, так й чоловік,
який неправедно багатство здобуває.
Як півжиття пройде, та скарб здобутий зникне,
а він залишиться, пошитий в дурні».
12 Славний престол, храм Господній, вознесений одвіку—
це місце нашої святині.
13 О Господи, Ізраїлю надіє,
хто відмовляється від Тебе,
той собі короткий вік шукає.
Хто відвертається від Тебе,
зникне, наче напис на піску,
бо Господа покинув він—
джерело прохолодної води живої.
Третя скарга Єремії
14 Зціли мене, о Господи, і вилікуюсь я.
Врятуй мене, та знайду тоді спасіння,
бо Ти—це Той, кому хвали співаю.
15 Вони говорять:
«Єреміє, де ж слово Господа?
Нехай воно прийде!»
16 Я не полишив бути пастирем Твоїм
і не бажав лихого дня.
Ти знаєш все, що я кажу,
воно перед Тобою геть відкрите,
Ти ж бачиш, що твориться навкруги.
17 Не губи мене,
Ти ж мій притулок в день нещастя.
18 Хай ті, хто переслідує мене,
будуть принижені, але не я.
Нехай їх жах охопить, але я щоб не лякався.
Ти напусти на них нещастя час,
а потім, Ти побий їх знов.
Дотримуйтеся святої суботи
19 Ось що Господь сказав мені: «Іди й стань у воротах „Синів людських”[i], через які царі юдейські входять і виходять. Проголоси всім людям вість Господню, та потім йди до інших брам єрусалимських, та сповіщай Всевишнього послання. 20 Скажи, щоб царі юдейські, всі юдеї, та мешканці Єрусалима, та всі, хто проходить крізь брами ці, вислухали слово Господа.
21 Ось що Господь каже: „Бережіть себе, не носіть у суботній день важкого, не проносьте крізь брами єрусалимські. 22 І не виносьте важкого з осель ваших у суботній день, і ніякої роботи не робіть. Вважайте святим суботній день, як заповідав Я батькам вашим. 23 Але вони не слухали Господа свого, уваги не звертали. Натомість вперті були, не помічали Всевишнього й не приймали науки Моєї.
24 Але якщо ви справді будете Мене слухати, не будете проносити важкого крізь брами цього міста в суботу і зробите день цей святим, жодної роботи не виконуючи в цей день, 25 тоді царі ввійдуть у брами міста цього й вельможі, що сидять на Давидовім троні, в’їдуть колісницями й верхи. Вони ввійдуть разом з начальниками, мужами юдейськими й мешканцями Єрусалима. І місто це збуде заселене повік.
26 І прийдуть люди з міст юдейських, із околиць Єрусалима, з землі Веніаминової, з Шефели[j], з гір та з Неґеву[k]. І принесуть вони жертви всеспалення й пожертви, й офіри, й запашне куріння, і підношення дяки в храм Господній. 27 Якщо ж ви не послухаєтесь Мене, й не зробите суботній день святим, носитимете ношу, заходячи крізь брами єрусалимські в суботу, тоді вогонь Я запалю в його брамах. І пожере він палаци Єрусалима, та вогонь цей буде незгасимий”».
Footnotes
- 15:4 Манассія Найпоганіший цар Юдеї, який поклонявся багатьом лжебогам. Див.: 2 Цар. 21:1-16.
- 15:12 залізо з півночі Вавилонська армія, яка йде з півночі на Юдею.
- 16:6 Ніхто… заради них Порізати себе й обстригти волосся—ознаки жалоби.
- 16:16 рибалок… мисливців Ворожі війська з Вавилону.
- 16:21 Господь Тобто «Ягве». Див.: «Ягве».
- 17:1 Юдеї… вівтарів Це співвідноситься з глиняними табличками, на яких писали загостреним стилом, доки вони були м’які. Чим гостріше було стило, тим чіткіший напис. Роги вівтаря—частина вівтаря, що нагадувала роги. Це також було місце схованки для людей, які скоїли злочин. Єремія тут говорить, що немає безпечного місця-схованки для Юдеїв.
- 17:2 стовпи Ашери Частина релігійного обряду ханаанців, сусідів Ізраїлю. Ашері вклонялися як богині. Її подобу робили з дерева чи навіть з живого дерева, що символізувало її родючість.
- 17:9 розум Буквально «серце».
- 17:19 Синів людських Одні з воріт до Єрусалиму або, можливо, ворота, через які мирські люди, не священики, заходили до храму Господнього.
- 17:26 з Шефели Узвишшя, що тягнеться вздовж Середземного моря.
- 17:26 з Неґеву Пустеля на півдні Ізраїлю.
2 Тимофію 2
Ukrainian Bible
2 Отож, сину мій, зміцняйся в благодаті, що в Христі Ісусі вона!
2 А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити.
3 А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса!
4 Бо жаден вояк не в'яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто військо збирає.
5 А як хто йде на змаги, то вінка не одержує, якщо незаконно змагається.
6 Трудящому хліборобові належиться першому покуштувати з плоду.
7 Розумій, що я говорю. А Господь нехай дасть тобі розум у всьому.
8 Пам'ятай про Ісуса Христа з насіння Давидового, що воскрес із мертвих, за моєю Євангелією,
9 за яку я терплю муки аж до ув'язнення, як той злочинець. Але Слова Божого не ув'язнити!
10 Через це переношу я все ради вибраних, щоб і вони доступили спасіння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною.
11 Вірне слово: коли разом із Ним ми померли, то й житимемо разом із Ним!
12 А коли терпимо, то будемо разом також царювати. А коли відцураємось, то й Він відцурається нас!
13 А коли ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Самого Себе!
14 Нагадуй про це й заклинай перед Богом, щоб не сперечались словами, бо нінащо воно, хіба слухачам на руїну.
15 Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди.
16 Стережися ж базікань марних, бо вони ще більше провадять до безбожности,
17 а їхнє слово, як рак, буде ширитися. Від таких Гіменей і Філіт,
18 що вони погрішилися в правді, казавши, що воскресіння було вже, і віру деяких руйнують.
19 Та однако стоїть міцна Божа основа та має печатку оцю: Господь знає тих, хто Його, та: Нехай від неправди відступиться всякий, хто Господнє Ім'я називає!
20 А в великому домі знаходиться посуд не тільки золотий та срібний, але й дерев'яний та глиняний, і одні посудини на честь, а другі на нечесть.
21 Отож, хто від цього очистить себе, буде посуд на честь, освячений, потрібний Володареві, приготований на всяке добре діло.
22 Стережися молодечих пожадливостей, тримайся правди, віри, любови, миру з тими, хто Господа кличе від чистого серця.
23 А від нерозумних та від невчених змагань ухиляйся, знавши, що вони родять сварки.
24 А раб Господній не повинен сваритись, але бути привітним до всіх, навчальним, до лиха терплячим,
25 що навчав би противників із лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати,
26 щоб визволитися від сітки диявола, що він уловив їх для роблення волі своєї.
2-е к Тимофею 2
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Вірний воїн Ісуса Христа
2 Щодо тебе, Тимофію, сину мій, будь сильним благодаттю, яка в Ісусі Христі. 2 Все, що ти чув від мене у присутності багатьох свідків, довір надійним людям, які будуть спроможні навчати також й інших. 3 Як добрий воїн Ісуса Христа, приєднайся до моїх страждань. 4 Жоден воїн не зв’язує себе з цивільним життям, бо намагається догодити своєму командирові. 5 А якщо хтось бере участь у змаганнях, то не одержить вінця переможця, борючись не за правилами. 6 Землероб, який старанно працює, повинен першим одержати свою частку врожаю. 7 Я хочу, щоб ти подумав над тим, що я кажу, а Господь дасть тобі розуміння всього.
8 Завжди пам’ятай про Ісуса Христа, нащадка Давидова. Він воскрес із мертвих і у цьому суть Доброї Звістки, що я проповідую. 9 Заради неї я страждаю, мене навіть закували в кайдани, мов злодія якогось. Але Слово Боже не закуєш!
10 Тому я терплю все заради людей, вибраних Богом, щоб і вони одержали спасіння в Ісусі Христі разом з вічною славою. 11 Ось істина, що заслуговують на довіру:
Якщо ми померли разом із Христом,
то також і житимемо з Ним.
12 Якщо ми тримаємося віри нашої навіть у стражданнях,
то царюватимемо разом із Ним.
Якщо ми скажемо, що не знаєм Його,
то й Він зречеться нас.
13 Якщо ми станемо невірними,
то Він лишатиметься вірним,
бо Він не може зректися Самого Себе.
Твою працю схвалено
14 Постійно нагадуй людям про ці істини. Попереджай їх урочисто перед Богом не сперечатися про слова. Такі суперечки не приводять до добра, а лише шкодять тим, хто слухає. 15 З усіх сил намагайся бездоганним постати перед Богом, як той робітник, якому немає чого соромитися і який навчає Послання Божої правди з усією прямотою.
16 Уникай порожніх, нечестивих розмов, бо вони все далі відвертають людей від Бога. 17 Їхнє хибне вчення ширитиметься, мов ракова хвороба. Серед таких людей Ґіменей і Філет. 18 Вони відступили від істинного вчення, кажучи, що воскресіння уже відбулося. Тож вони руйнують віру в деяких людей.
19 Проте міцна і надійна основа, що Бог заклав, стоїть непохитно. Вона позначена такими словами: «Господь знає тих, хто належить Йому»(A). І ще: «Кожен, хто визнає ім’я Господнє, повинен відвернутися від зла».
20 У великому домі є посуд не лише із золота та срібла, але й дерев’яний чи глиняний: один для урочистостей, а інший—для повсякденного використання. 21 Господь має для тебе особливе призначення! Тож очистися від усього зла, і тоді ти станеш немов та посудина для почесного використання, яка є святою і корисною Господарю, придатною до всякої доброї справи.
22 Сторонися хибних бажань юнацьких, але прагни праведного життя, віри, любові та миру разом з усіма тими, хто закликає Господа від щирого серця. 23 Завжди уникай нерозумних і безглуздих суперечок, адже сам знаєш, що вони призводять до сварок. 24 Бо слуга Господній повинен не сперечатися, а бути люб’язним до всіх людей, терпеливим і здібним у навчаннях своїх. 25 Ти маєш з лагідністю навчати своїх опонентів, маючи надію, що Бог подарує їм каяття і приведе їх до пізнання істини. 26 Тоді, можливо, вони отямляться й звільняться від диявольських тенет, які їх тримали у полоні.
Copyright © 2007 by Bible League International