Add parallel Print Page Options

А оце ймення Ізраїлевих синів, що прийшли з Яковом до Єгипту. Кожен із домом своїм прибули:

Рувим, Симеон, Левій і Юда,

Іссахар, Завулон і Веніямин,

Дан і Нефталим, Ґад і Асир.

І було всіх душ, що вийшли з стегна Якового, сімдесят душ. А Йосип був ув Єгипті.

І вмер Йосип і всі браття його, та ввесь той рід.

А Ізраїлеві сини плодилися сильно, і розмножувались, та й стали вони надзвичайно сильні. І наповнився ними той край.

І став над Єгиптом новий цар, що не знав Йосипа.

І сказав він до народу свого: Ось народ Ізраїлевих синів численніший і сильніший від нас!

10 Станьмо ж мудріші за нього, щоб він не множився! Бо буде, коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до ворогів наших, і буде воювати проти нас, і вийде з цього краю.

11 І настановили над ним начальників податків, щоб його гнобити своїми тягарами. І він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес.

12 Але що більше його гнобили, то більше він множився та більше ширився. І жахалися єгиптяни через Ізраїлевих синів.

13 І Єгипет змушував синів Ізраїля тяжко працювати.

14 І вони огірчували їхнє життя тяжкою працею коло глини та коло цегли, і коло всякої праці на полі, кожну їхню працю, яку змушували тяжко робити.

15 І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім'я Шіфра, а ім'я другій Пуа,

16 і говорив: Як будете бабувати єврейок, то дивіться на порід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, то нехай живе.

17 Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків при житті.

18 І покликав єгипетський цар баб-сповитух, та й сказав їм: Нащо ви робите цю річ, та лишаєте дітей при житті?

19 І сказали баби-сповитухи до фараона: Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо вони самі баби-сповитухи: поки прийде до них баба-сповитуха, то вони вже й народять.

20 І Бог чинив добро бабам-сповитухам, а народ розмножувався, і сильно міцнів.

21 І сталося, тому, що ті баби-сповитухи боялися Бога, то Він будував їм доми.

22 І наказав фараон усьому народові своєму, говорячи: Кожного народженого єврейського сина кидайте його до Річки, а кожну дочку зоставляйте при житті!

І пішов один муж з дому Левія, і взяв собі за жінку дочку Левієву.

І завагітніла та жінка, та й сина вродила. І побачили його, що він гарний, та й ховала його три місяці.

Та не могла його більше ховати. І взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її асфальтом та смолою, і положила до неї дитину, та й поклала в очереті на березі Річки.

А сестра його стояла здалека, щоб довідатися, що йому станеться.

І зійшла фараонова дочка купатися на Річку, а служниці її ходили понад Річкою. І побачила вона ту скриньку серед очерету, і послала невільницю свою, щоб узяла її.

І відчинила, та й побачила дитину, ось хлопчик плаче. І вона змилосердилася над ним, та й сказала: Це з єврейських дітей!

І сказала сестра його до фараонової дочки: Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме тобі дитину?

І сказала їй дочка фараонова: Іди. І пішла та дівчина, і покликала матір дитини.

А дочка фараонова сказала до неї: На тобі цю дитину, та й годуй її для мене. А я дам тобі заплату. І взяла та жінка дитину, і годувала її.

10 І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його.

11 І сталося за тих днів, і підріс Мойсей. І вийшов він до братів своїх, та й приглядався до їхніх терпінь. І побачив він єгиптянина, що бив єврея з братів його.

12 І озирнувся він туди та сюди, і побачив, що нікого нема, та й убив єгиптянина, і заховав його в пісок.

13 І вийшов він другого дня, аж ось сваряться двоє євреїв. І сказав він несправедливому: Нащо ти б'єш свого ближнього?

14 А той відказав: Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина? І злякався Мойсей та й сказав собі: Справді, та справа стала відома!

15 І почув фараон про цю справу, та й шукав, щоб убити Мойсея. І втік Мойсей від фараонового лиця, і оселився в країні Мідіян.

16 А в мідіянського жерця було сім дочок. І прийшли вони, і витягали воду, і наповнили корита, щоб напоїти отару свого батька.

17 І прийшли пастухи й відігнали їх. І встав Мойсей, та й оборонив їх, і напоїв їхню отару.

18 І прибули вони до Реуїла, свого батька, а той поспитав: Чого ви сьогодні так скоро прийшли?.

19 А ті відказали: Якийсь єгиптянин оборонив нас від руки пастухів, а також навіть натягав нам води й напоїв отару.

20 І сказав він до своїх дочок: А де він? Чому ви покинули того чоловіка? Покличте його, і нехай він з'їсть хліба.

21 І погодився Мойсей сидіти з тим чоловіком, а той видав за Мойсея дочку свою Ціппору.

22 І породила вона сина, а він назвав ім'я йому: Ґершом, бо сказав: Я став приходьком у чужому краї.

23 І сталося по довгих днях, і вмер цар Єгипту. А Ізраїлеві сини стогнали від тієї роботи та кричали. І їхній зойк через ту роботу донісся до Бога.

24 І почув Бог їхній стогін. І згадав Бог Свого заповіта з Авраамом, Ісаком та Яковом.

25 І Бог бачив синів Ізраїлевих, і Бог зглянувся над ними.

А Мойсей пас отару тестя свого Їтра, жерця Мідіянського. І провадив він цю отару за пустиню, і прийшов був до Божої гори, до Хориву.

І явився йому Ангол Господній у полум'ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить огнем, але не згорає кущ.

І сказав Мойсей: Зійду но, і побачу це велике видіння, чому не згорає та тернина?

І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: Мойсею, Мойсею! А той відказав: Ось я!

І сказав Він: Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята!

І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова! І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога!

І промовив Господь: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його.

І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина.

А тепер ось зойк Ізраїлевих синів дійшов до Мене, і Я також побачив той утиск, що ним єгиптяни їх тиснуть.

10 А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих!

11 І сказав Мойсей до Бога: Хто я, що піду до фараона, і що виведу з Єгипту синів Ізраїлевих?

12 А Він відказав: Та Я буду з тобою! А це тобі знак, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ із Єгипту, то ви будете служити Богові на оцій горі.

13 І сказав Мойсей до Бога: Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас, то вони запитають мене: Яке Ім'я Його? Що я скажу їм?

14 І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є. І сказав: Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас.

15 І сказав іще Бог до Мойсея: Отак скажи Ізраїлевим синам: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас. А оце Ім'я Моє навіки, і це пам'ять про Мене з роду в рід.

16 Іди, збери старших Ізраїлевих та й скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, Ісака та Якова, говорячи: Згадуючи, згадав Я про вас, та про заподіяне вам ув Єгипті.

17 І сказав Я: Я виведу вас з єгипетської біди до Краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина, до Краю, що тече молоком та медом.

18 І вони послухають слова твого, і прийдеш ти та старші Ізраїлеві до єгипетського царя, та й скажете йому: Господь, Бог євреїв, стрівся був нам. А тепер ми підемо в триденну дорогу в пустиню, і складемо жертви Господеві, Богові нашому!

19 І Я знаю, що єгипетський цар не дасть вам піти, як не буде змушений рукою сильною.

20 І Я витягну Свою руку, та й поб'ю Єгипет усіма чудами Моїми, що вчиню серед нього, а потому він відпустить вас.

21 І Я дам милість цьому народові в очах Єгипту, і станеться, коли підете, не підете ви впорожні!

22 Бо позичить жінка від сусідки своєї і від мешканки дому свого посуд срібний і посуд золотий та одежу, і покладете це на синів ваших та на дочок ваших, і заберете здобич від Єгипту.

Нащадки Якова в Єгипті

Ось імена Ізраїлевих синів, що подалися до Єгипту з Яковом, кожен зі своєю родиною: Рувим, Симеон, Левій та Юда, Іссаха́р, Завулон та Веніамин, Дан, Нафталі, Ґад і Ашер. Усіх нащадків Якова було сімдесят чоловік; а Йосип (один з дванадцяти синів) уже був в Єгипті.

З часом Йосип, усі його брати, і все те покоління померли. Та Ізраїлеві сини були плодючі, й кількість їх надзвичайно зросла. Вони стали чисельні й могутні, тож заповнили всю ту землю.

Пригноблення Ізраїлевого народу

Та от у Єгипті почав царювати новий фараон, який не знав Йосипа. І мовив він до свого народу: «Народ синів Ізраїлевих чисельніший і могутніший від нас. 10 Тож треба повестися з ними мудро, щоб вони не могли множитися, і якщо трапиться війна, вони пристануть до наших ворогів, боротимуться проти нас і підуть з нашої землі».

11 Отже, Єгиптяни поставили над Ізраїльтянами наглядачів, щоб ті гнобили їх тяжкою працею, примусивши побудували фараонові міста-комори Питом і Рамзес. 12 І що більше Єгиптяни пригноблювали Ізраїльтян, то більше ті множились і зростали. І почали вони тоді боятися народу Бога живого. 13 І завалили ізраїльтян іще тяжчою працею. 14 І зробили єгиптяни їхнє життя гірким від тяжкої праці: вапно та цегла, праця в полі—всі роботи, що вони виконували для гнобителів, були тяжкі.

Наказ повитухам убивати хлопчиків

15 І сказав єгипетський цар двом єврейським[a] повитухам, яких звали Шифра та Пуа: 16 «Коли допомагатимете єврейським жінкам під час пологів, глядіть, якщо буде хлопчик, то вбийте його, а якщо дівчинка, то нехай живе». 17 Однак повитухи були богобоязні[b], то не зробили так, як єгипетський цар їм наказав, та лишали хлопчиків живими.

18 І покликав єгипетський цар повитух і запитав: «Чому ви так зробили й лишили хлопчиків живими?» 19 Та повитухи відповіли фараонові: «Через те, що єврейські жінки міцніші, ніж єгиптянки, тому вони завжди народжують раніше, ніж повитуха приходить до них». 20-21 Оскільки повитухи боялися Бога й спасли багато Ізраїльтян, то Він влаштував їхні родини, а народ примножився й дуже зміцнів. 22 Наказав тоді фараон усьому своєму народові таке: «Кожного народженого хлопчика кидайте до Нілу, а кожну дівчинку лишайте живою».

Народження Мойсея

Один чоловік з Левієвого дому взяв за себе Левієву дочку[c]. Жінка завагітніла й народила сина. І побачивши, який він гарненький, переховувала його три місяці. Коли вже вона не могла його переховувати, то взяла для нього кошик і вимастила його смолою та дьогтем. Тоді, поклавши хлопчика в кошик, поставила його в очереті на узбережжі Нілу. А його сестра стала віддалік і спостерігала, що буде з ним. На той час до Нілу вийшла купатися фараонова дочка, а її служниці ходили берегом річки. Побачивши кошик в очереті, вона послала служницю взяти його. Відкривши його, фараонова дочка побачила дитину. Дитина плакала, і вона зглянулася на неї, подумавши: «Це одне з єврейських[d] немовлят».

Сестра його спитала фараонову дочку: «Може, мені піти й покликати когось із єврейських жінок, щоб вигодували тобі дитину?» Фараонова дочка сказала їй: «Іди». І пішла дівчина, й покликала матір немовляти.

Фараонова дочка й каже їй: «Візьми цю дитину й годуй її для мене, а я платитиму тобі». Жінка взяла немовля й годувала його. 10 Коли хлопчик підріс, вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І назвала вона його Мойсеєм, сказавши: «Я витягла його з води»[e].

Мойсей допомагає своєму народові

11 На той час, коли Мойсей подорослішав, він пішов і побачив тяжку працю своїх братів-євреїв. Одного разу, помітивши, як єгиптянин б’є єврея, одного з його братів, 12 Мойсей озирнувся навколо, і пересвідчившись, що нікого нема, убив єгиптянина і сховав його в піску.

13 Вийшов Мойсей наступного дня і, побачивши як б’ються два єврея, звернувся він до кривдника: «Навіщо б’єш свого ближнього?» 14 А той каже: «Хто поставив тебе начальником і суддею над нами? Чи ти й мене надумав убити, як учора[f] вбив єгиптянина?» Мойсей злякався й подумав: «Певно, це стало відомо».

15 Довідавшись про це, фараон шукав Мойсея, щоб стратити його. Мойсей же втік від фараона й зупинився в землі Мидіанській. Він поселився біля криниці.

16 У мидіанського священика було сім дочок. Вони прийшли набрати води, щоб наповнити ринви й напоїти батькових овець. 17 Та прийшли вівчарі й повідганяли їх. Тоді встав Мойсей, захистив дівчат і напоїв їхніх овець. 18 Коли прийшли вони до свого батька Реуела[g], він спитав їх: «Чому ви так швидко повернулися сьогодні?» 19 Дочки відповіли: «Якийсь єгиптянин урятував нас від вівчарів, набрав води для нас і напоїв овець». 20 Реуел сказав своїм дочкам: «То де ж він? Чому ви залишили чоловіка самого? Запросіть його поїсти».

21 Мойсей погодився залишитися в того чоловіка, а він віддав за Мойсея свою дочку Циппору. 22 Вона народила сина й назвала його Ґершомом[h], бо Мойсей сказав: «Я був зайдою в чужій землі».

Бог вирішує допомогти

23 Минуло багато часу, і єгипетський фараон помер. Діти Ізраїлеві стогнали від тяжкої праці й голосили. І їхнє благання про допомогу дійшло до Бога. 24 І почув Бог їхній стогін, і згадав про свою Угоду з Авраамом, Ісааком та Яковом. 25 Бог бачив дітей Ізраїлевих, Бог знав їхнє становище.

Палаючий кущ

Мойсей пас овець у свого тестя Єтра[i], мидіанського священика. Одного дня погнав він овець на дальній край степу, і прийшов до гори Божої Хорев[j]. І Ангел Господній явився йому в язиках полум’я всередині куща. Подивився він і побачив, що кущ палає вогнем, та не згорає. Мойсей подумав: «Підійду й погляну на це дивне видовище, велике диво, чому це кущ не згорає».

Коли Господь побачив, що той обійшов, щоб подивитися ближче, Бог покликав його з куща і сказав: «Мойсею, Мойсею». Той відповів: «Ось я». Він промовив: «Не підходь ближче. Скинь сандалі з ніг, бо місце, де ти стоїш,—це свята земля». І ще Він мовив: «Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова». Мойсей сховав обличчя, оскільки боявся поглянути на Бога.

Господь сказав: «Я добре бачив лихо народу Мого в Єгипті й чув його волання через гнобителів. Я знаю про їхні страждання. Тож Я зійшов, щоб визволити їх від єгиптян і вивести з цієї землі до землі гарної і просторої[k], до землі, де молоко тече й мед, до місця, де живуть ханаанці, хиттити, аморійці, перизійці, хивійці та євусити. І от плач дітей Ізраїлевих дійшов до Мене, і Я побачив, як єгиптяни гноблять їх. 10 Іди ж, Я посилаю тебе до фараона, щоб ти зміг вивести Мій народ, дітей Ізраїлевих, з Єгипту».

11 Мойсей звернувся до Бога: «Хто я такий, що маю йти до фараона й вивести дітей Ізраїлевих з Єгипту?»

12 І сказав Бог: «Я буду з тобою. Це буде знаком того, що Я посилаю тебе. Коли ти виведеш людей з Єгипту, то помолитеся Богу на цій горі». 13 Мойсей запитав: «Коли я піду до Ізраїлевих дітей і скажу їм: „Бог пращурів ваших послав мене до вас”. Коли ж вони спитають мене: „Як Його ім’я?”—то що я їм скажу?» Бог відповів: «Я Той, Хто Є»[l]. І сказав Він: 14 «Ось що кажи Ізраїлевим дітям: „Господь послав мене до вас”».

15 І ще Бог сказав Мойсею: «Ось що скажи Ізраїлевим дітям: „Ягве, Бог ваших пращурів, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова послав мене до вас”. Це навіки Моє ім’я, нагадування для кожного покоління. 16 Йди й збери всіх старійшин Ізраїлевих і скажи їм: „Господь Бог ваших батьків явився мені, Бог Авраама, Ісаака та Якова, і сказав: „Я звернув увагу на вас і на те, що чинять із вами в Єгипті. 17 Я вирішив вивести вас із бідування єгипетського до землі Ханаанської, хиттитської, аморейської, перизійської, хивійської та євуситської, до землі, що тече молоком і медом”.

18 Вони слухатимуть тебе. Тоді ти й Ізраїлеві старійшини підете до єгипетського царя і скажете йому: „Ягве, Бог євреїв[m], зустрівся з нами. Тож дозволь нам піти у триденний похід до пустелі, щоб ми могли принести жертву Ягве, нашому Богові”. 19 Та Я знаю, що єгипетський цар не дозволить вам іти, хіба що змусити силою. 20 І простягну Я руку, щоб ударити Єгипет усіма Моїми дивами, що чинитиму в ньому. І після того він відпустить вас. 21 Я обдарую цих людей ласкою єгиптян. Тож, коли йтимете, то не підете з порожніми руками. 22 Кожна жінка попросить у своєї сусідки або ж у того, хто мешкає в її домі, золоті й срібні коштовності та вбрання. Ви вберете своїх синів та дочок у нього та й обберете Єгипет”».

Footnotes

  1. 1:15 єврейським Або «ізраїльським». Також може йтися про «нащадків Евера» (див.: Вих. 10:25-31) або «народ, який мешкав за Євфратом». Також див.: Вих. 1:19.
  2. 1:17 богобоязні Тобто «вірили в Бога» або «поважали Його». Також див.: Вих. 1:20-21.
  3. 2:1 Левієву дочку Або «жінку з Левієва коліна». Також див.: Вих. 6:20; Числ. 26:59.
  4. 2:6 єврейських Або «ізраїльських». Також див.: Вих. 2:7, 11, 13.
  5. 2:10 Я… з води «Мойсей» єгипетською мовою звучить подібно як до слова «мати», так і до слів «врятований з води».
  6. 2:14 учора Ці слова наведені виключно у давньогрецькому тексті.
  7. 2:18 Реуел Його також звали «Єтрою».
  8. 2:22 Ґершом Ім’я «Ґершом» походить від слів «чужинець» і «там».
  9. 3:1 Єтро Його також звали «Реуелом».
  10. 3:1 Хорев Тобто «Синай».
  11. 3:8 до землі… просторої Або «до землі, де немає турбот».
  12. 3:13 Я Той, Хто Є Див.: «Ягве».
  13. 3:18 євреїв Або «ізраїльтян». Також див.: Вих. 3:22.

14 Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,

і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним...

Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.

Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!

І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.

А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.

Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.

А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!...

І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.

10 І послав стяти Івана в в'язниці.

11 І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері...

12 А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.

14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.

15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.

16 А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!

17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі.

18 А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.

19 І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.

20 І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів...

21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.

Read full chapter

Ірод думає що Іоан Хреститель повстав із мертвих

(Мк. 6:14-29; Лк. 9:7-9)

14 На той час до царя Ірода, правителя Ґалилеї, дійшла чутка про Ісуса. Він сказав своїм слугам: «Я вважаю, що цей Чоловік й насправді є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу».

Смерть Іоана Хрестителя

Іще раніше Ірод схопив Іоана, закував його в кайдани й кинув до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб.

4-5 Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі жити з Іродіадою». Але ж Ірод не слухався Іоана, й хотів убити його, однак боявся людей, бо народ вважав Іоана пророком. 6-7 Та коли настав день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед ним і гостями та так догодила йому, що він пообіцяв виконати будь-яке її бажання. Мати навчила її сказати: «Подай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці». Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, які сиділи за столом, тож наказав виконати прохання дівчини. 10 Він послав людей до в’язниці, щоб ті стяли голову Іоанові.

11 Голову Іоана принесли на тарілці й віддали дівчині, а та віднесла її своїй матері. 12 Почувши про це, прийшли учні Іоанові, забрали тіло його й поховали. Потім вони пішли до Ісуса й розповіли про все, що сталося.

Як Ісус нагодував п’ять тисяч чоловіків

(Мк. 6:30-44; Лк. 9:10-17; Ін. 6:1-14)

13 Довідавшись про смерть Іоана, Ісус поплив на човні до безлюдного місця, щоб побути на самоті. Та коли люди дізналися, де Він, то послідували за Ним зі своїх міст. 14 Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей і зцілив хворих, яких вони привели з собою.

15 Наближався вечір. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно. Відпусти людей, щоб вони змогли піти по селах і придбати собі якоїсь їжі». 16 Та Ісус відповів апостолам: «Їм не треба йти звідси. Ви нагодуйте їх!» 17 Учні тоді Йому кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин». 18 І мовив Ісус: «Приведіть усіх до Мене».

19 Ісус звелів людям посідати на траву, тоді узяв п’ять хлібин й дві рибини, підвівши очі до неба, возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, а вони роздали народу. 20 Всі поїли й наїлися, а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі. 21 А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.

Read full chapter