Нащадки Якова в Єгипті

1 Ось імена Ізраїлевих синів, що подалися до Єгипту з Яковом, кожен зі своєю родиною: ² Рувим, Симеон, Левій та Юда, ³ Іссаха́р, Завулон та Веніамин, ⁴ Дан, Нафталі, Ґад і Ашер. ⁵ Усіх нащадків Якова було сімдесят чоловік; а Йосип (один з дванадцяти синів) уже був в Єгипті.

⁶ З часом Йосип, усі його брати, і все те покоління померли. ⁷ Та Ізраїлеві сини були плодючі, й кількість їх надзвичайно зросла. Вони стали чисельні й могутні, тож заповнили всю ту землю.

Пригноблення Ізраїлевого народу

⁸ Та от у Єгипті почав царювати новий фараон, який не знав Йосипа. ⁹ І мовив він до свого народу: «Народ синів Ізраїлевих чисельніший і могутніший від нас. ¹⁰ Тож треба повестися з ними мудро, щоб вони не могли множитися, і якщо трапиться війна, вони пристануть до наших ворогів, боротимуться проти нас і підуть з нашої землі».

¹¹ Отже, Єгиптяни поставили над Ізраїльтянами наглядачів, щоб ті гнобили їх тяжкою працею, примусивши побудували фараонові міста-комори Питом і Рамзес. ¹² І що більше Єгиптяни пригноблювали Ізраїльтян, то більше ті множились і зростали. І почали вони тоді боятися народу Бога живого. ¹³ І завалили ізраїльтян іще тяжчою працею. ¹⁴ І зробили єгиптяни їхнє життя гірким від тяжкої праці: вапно та цегла, праця в полі—всі роботи, що вони виконували для гнобителів, були тяжкі.

Наказ повитухам убивати хлопчиків

¹⁵ І сказав єгипетський цар двом єврейським^[a] повитухам, яких звали Шифра та Пуа: ¹⁶ «Коли допомагатимете єврейським жінкам під час пологів, глядіть, якщо буде хлопчик, то вбийте його, а якщо дівчинка, то нехай живе». ¹⁷ Однак повитухи були богобоязні^[b], то не зробили так, як єгипетський цар їм наказав, та лишали хлопчиків живими.

¹⁸ І покликав єгипетський цар повитух і запитав: «Чому ви так зробили й лишили хлопчиків живими?» ¹⁹ Та повитухи відповіли фараонові: «Через те, що єврейські жінки міцніші, ніж єгиптянки, тому вони завжди народжують раніше, ніж повитуха приходить до них». ^20-21 Оскільки повитухи боялися Бога й спасли багато Ізраїльтян, то Він влаштував їхні родини, а народ примножився й дуже зміцнів. ²² Наказав тоді фараон усьому своєму народові таке: «Кожного народженого хлопчика кидайте до Нілу, а кожну дівчинку лишайте живою».

Народження Мойсея

2 Один чоловік з Левієвого дому взяв за себе Левієву дочку^[c]. ² Жінка завагітніла й народила сина. І побачивши, який він гарненький, переховувала його три місяці. ³ Коли вже вона не могла його переховувати, то взяла для нього кошик і вимастила його смолою та дьогтем. Тоді, поклавши хлопчика в кошик, поставила його в очереті на узбережжі Нілу. ⁴ А його сестра стала віддалік і спостерігала, що буде з ним. ⁵ На той час до Нілу вийшла купатися фараонова дочка, а її служниці ходили берегом річки. Побачивши кошик в очереті, вона послала служницю взяти його. ⁶ Відкривши його, фараонова дочка побачила дитину. Дитина плакала, і вона зглянулася на неї, подумавши: «Це одне з єврейських^[d] немовлят».

⁷ Сестра його спитала фараонову дочку: «Може, мені піти й покликати когось із єврейських жінок, щоб вигодували тобі дитину?» ⁸ Фараонова дочка сказала їй: «Іди». І пішла дівчина, й покликала матір немовляти.

⁹ Фараонова дочка й каже їй: «Візьми цю дитину й годуй її для мене, а я платитиму тобі». Жінка взяла немовля й годувала його. ¹⁰ Коли хлопчик підріс, вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І назвала вона його Мойсеєм, сказавши: «Я витягла його з води»^[e].

Мойсей допомагає своєму народові

¹¹ На той час, коли Мойсей подорослішав, він пішов і побачив тяжку працю своїх братів-євреїв. Одного разу, помітивши, як єгиптянин б’є єврея, одного з його братів, ¹² Мойсей озирнувся навколо, і пересвідчившись, що нікого нема, убив єгиптянина і сховав його в піску.

¹³ Вийшов Мойсей наступного дня і, побачивши як б’ються два єврея, звернувся він до кривдника: «Навіщо б’єш свого ближнього?» ¹⁴ А той каже: «Хто поставив тебе начальником і суддею над нами? Чи ти й мене надумав убити, як учора^[f] вбив єгиптянина?» Мойсей злякався й подумав: «Певно, це стало відомо».

¹⁵ Довідавшись про це, фараон шукав Мойсея, щоб стратити його. Мойсей же втік від фараона й зупинився в землі Мидіанській. Він поселився біля криниці.

¹⁶ У мидіанського священика було сім дочок. Вони прийшли набрати води, щоб наповнити ринви й напоїти батькових овець. ¹⁷ Та прийшли вівчарі й повідганяли їх. Тоді встав Мойсей, захистив дівчат і напоїв їхніх овець. ¹⁸ Коли прийшли вони до свого батька Реуела^[g], він спитав їх: «Чому ви так швидко повернулися сьогодні?» ¹⁹ Дочки відповіли: «Якийсь єгиптянин урятував нас від вівчарів, набрав води для нас і напоїв овець». ²⁰ Реуел сказав своїм дочкам: «То де ж він? Чому ви залишили чоловіка самого? Запросіть його поїсти».

²¹ Мойсей погодився залишитися в того чоловіка, а він віддав за Мойсея свою дочку Циппору. ²² Вона народила сина й назвала його Ґершомом^[h], бо Мойсей сказав: «Я був зайдою в чужій землі».

Бог вирішує допомогти

²³ Минуло багато часу, і єгипетський фараон помер. Діти Ізраїлеві стогнали від тяжкої праці й голосили. І їхнє благання про допомогу дійшло до Бога. ²⁴ І почув Бог їхній стогін, і згадав про свою Угоду з Авраамом, Ісааком та Яковом. ²⁵ Бог бачив дітей Ізраїлевих, Бог знав їхнє становище.

Палаючий кущ

3 Мойсей пас овець у свого тестя Єтра^[i], мидіанського священика. Одного дня погнав він овець на дальній край степу, і прийшов до гори Божої Хорев^[j]. ² І Ангел Господній явився йому в язиках полум’я всередині куща. Подивився він і побачив, що кущ палає вогнем, та не згорає. ³ Мойсей подумав: «Підійду й погляну на це дивне видовище, велике диво, чому це кущ не згорає».

⁴ Коли Господь побачив, що той обійшов, щоб подивитися ближче, Бог покликав його з куща і сказав: «Мойсею, Мойсею». Той відповів: «Ось я». ⁵ Він промовив: «Не підходь ближче. Скинь сандалі з ніг, бо місце, де ти стоїш,—це свята земля». ⁶ І ще Він мовив: «Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова». Мойсей сховав обличчя, оскільки боявся поглянути на Бога.

⁷ Господь сказав: «Я добре бачив лихо народу Мого в Єгипті й чув його волання через гнобителів. Я знаю про їхні страждання. ⁸ Тож Я зійшов, щоб визволити їх від єгиптян і вивести з цієї землі до землі гарної і просторої^[k], до землі, де молоко тече й мед, до місця, де живуть ханаанці, хиттити, аморійці, перизійці, хивійці та євусити. ⁹ І от плач дітей Ізраїлевих дійшов до Мене, і Я побачив, як єгиптяни гноблять їх. ¹⁰ Іди ж, Я посилаю тебе до фараона, щоб ти зміг вивести Мій народ, дітей Ізраїлевих, з Єгипту».

¹¹ Мойсей звернувся до Бога: «Хто я такий, що маю йти до фараона й вивести дітей Ізраїлевих з Єгипту?»

¹² І сказав Бог: «Я буду з тобою. Це буде знаком того, що Я посилаю тебе. Коли ти виведеш людей з Єгипту, то помолитеся Богу на цій горі». ¹³ Мойсей запитав: «Коли я піду до Ізраїлевих дітей і скажу їм: „Бог пращурів ваших послав мене до вас”. Коли ж вони спитають мене: „Як Його ім’я?”—то що я їм скажу?» Бог відповів: «Я Той, Хто Є»^[l]. І сказав Він: ¹⁴ «Ось що кажи Ізраїлевим дітям: „Господь послав мене до вас”».

¹⁵ І ще Бог сказав Мойсею: «Ось що скажи Ізраїлевим дітям: „Ягве, Бог ваших пращурів, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова послав мене до вас”. Це навіки Моє ім’я, нагадування для кожного покоління. ¹⁶ Йди й збери всіх старійшин Ізраїлевих і скажи їм: „Господь Бог ваших батьків явився мені, Бог Авраама, Ісаака та Якова, і сказав: „Я звернув увагу на вас і на те, що чинять із вами в Єгипті. ¹⁷ Я вирішив вивести вас із бідування єгипетського до землі Ханаанської, хиттитської, аморейської, перизійської, хивійської та євуситської, до землі, що тече молоком і медом”.

¹⁸ Вони слухатимуть тебе. Тоді ти й Ізраїлеві старійшини підете до єгипетського царя і скажете йому: „Ягве, Бог євреїв^[m], зустрівся з нами. Тож дозволь нам піти у триденний похід до пустелі, щоб ми могли принести жертву Ягве, нашому Богові”. ¹⁹ Та Я знаю, що єгипетський цар не дозволить вам іти, хіба що змусити силою. ²⁰ І простягну Я руку, щоб ударити Єгипет усіма Моїми дивами, що чинитиму в ньому. І після того він відпустить вас. ²¹ Я обдарую цих людей ласкою єгиптян. Тож, коли йтимете, то не підете з порожніми руками. ²² Кожна жінка попросить у своєї сусідки або ж у того, хто мешкає в її домі, золоті й срібні коштовності та вбрання. Ви вберете своїх синів та дочок у нього та й обберете Єгипет”».

Ірод думає що Іоан Хреститель повстав із мертвих

(Мк. 6:14-29; Лк. 9:7-9)

14 На той час до царя Ірода, правителя Ґалилеї, дійшла чутка про Ісуса. ² Він сказав своїм слугам: «Я вважаю, що цей Чоловік й насправді є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу».

Смерть Іоана Хрестителя

³ Іще раніше Ірод схопив Іоана, закував його в кайдани й кинув до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб.

^4-5 Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі жити з Іродіадою». Але ж Ірод не слухався Іоана, й хотів убити його, однак боявся людей, бо народ вважав Іоана пророком. ^6-7 Та коли настав день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед ним і гостями та так догодила йому, що він пообіцяв виконати будь-яке її бажання. ⁸ Мати навчила її сказати: «Подай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці». ⁹ Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, які сиділи за столом, тож наказав виконати прохання дівчини. ¹⁰ Він послав людей до в’язниці, щоб ті стяли голову Іоанові.

¹¹ Голову Іоана принесли на тарілці й віддали дівчині, а та віднесла її своїй матері. ¹² Почувши про це, прийшли учні Іоанові, забрали тіло його й поховали. Потім вони пішли до Ісуса й розповіли про все, що сталося.

Як Ісус нагодував п’ять тисяч чоловіків

(Мк. 6:30-44; Лк. 9:10-17; Ін. 6:1-14)

¹³ Довідавшись про смерть Іоана, Ісус поплив на човні до безлюдного місця, щоб побути на самоті. Та коли люди дізналися, де Він, то послідували за Ним зі своїх міст. ¹⁴ Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей і зцілив хворих, яких вони привели з собою.

¹⁵ Наближався вечір. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно. Відпусти людей, щоб вони змогли піти по селах і придбати собі якоїсь їжі». ¹⁶ Та Ісус відповів апостолам: «Їм не треба йти звідси. Ви нагодуйте їх!» ¹⁷ Учні тоді Йому кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин». ¹⁸ І мовив Ісус: «Приведіть усіх до Мене».

¹⁹ Ісус звелів людям посідати на траву, тоді узяв п’ять хлібин й дві рибини, підвівши очі до неба, возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, а вони роздали народу. ²⁰ Всі поїли й наїлися, а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі. ²¹ А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.