Add parallel Print Page Options

Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всього Ізраїля по тім боці Йордану в пустині, на степу, навпроти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом,

одинадцять день дороги від Хориву, дорога до гори Сеїру, аж до Кадеш-Барнеа.

І сталося сорокового року, одинадцятого місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них,

по тому, як забив він Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, і Оґа, царя башанського, що сидів в Аштароті в Едреї.

На тім боці Йордану в моавському краї став Мойсей виясняти Закона, говорячи:

Господь, Бог наш, промовляв до нас на Хориві, говорячи: Досить вам сидіти на цій горі!

Оберніться й рушайте, і йдіть на гору амореянина, та до всіх сусідів його на степу, на горі, і в долині, і на півдні, і на побережжі моря, до Краю ханаанського та до Ливану, аж до Великої Річки, річки Ефрату.

Ось Я дав вам цей Край! Увійдіть, і заволодійте цим Краєм, що за нього Господь був присяг вашим батькам, Авраамові, Ісакові та Якову, що дасть його їм та їхньому насінню по них.

І сказав я того часу до вас, говорячи: Не можу я сам носити вас.

10 Господь, Бог ваш, розмножив вас, і ось ви сьогодні, щодо численности, як зорі небесні!

11 Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагословить вас, як Він говорив вам.

12 Як я сам понесу тяготу вашу, і тягар ваш, і ваші суперечки?

13 Візьміть собі мужів мудрих, і випробуваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі вас.

14 І ви відповіли мені та й сказали: Добра та річ, що ти кажеш зробити.

15 І взяв я голів ваших племен, мужів мудрих та знаних, і поставив їх головами над вами, тисячниками, і сотниками, і п'ятдесятниками, і десятниками, та урядниками для ваших племен.

16 І наказав я того часу вашим суддям, говорячи: Вислуховуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його, та між приходьком його.

17 Не будете звертати уваги на обличчя в суді, як малого, так і великого вислухаєте, не будете боятися обличчя людини, бо суд Божий він! А ту справу, що буде занадто тяжка для вас, принесете мені, і я вислухаю її.

18 І наказав я вам того часу про всі ті речі, що ви зробите.

19 І ми рушили з Хориву, та й перейшли цю велику й страшну пустиню, що бачили ви, дорогою до гори амореянина, як наказав нам Господь, Бог наш, і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа.

20 І сказав я до вас: Прийшли ви до Аморейської гори, що Господь, Бог наш, дає нам.

21 Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі цей Край. Увійди, заволодій, як говорив був тобі Господь, Бог батьків твоїх. Не бійся й не лякайся!

22 А ви всі підійшли до мене та й сказали: Пошлімо мужів перед собою, і нехай вони вислідять нам той Край, та нехай принесуть нам відомість про дорогу, що нею підемо, та про міста, куди ввійдемо.

23 І була та річ добра в моїх очах, і взяв я у вас дванадцять мужа, муж один для племени.

24 І вони відійшли, і зійшли на гору, і прийшли аж до долини Ешкол, та й вислідили його, Край.

25 І взяли вони в свою руку з плоду того Краю, і принесли до нас, і здали нам справу, і сказали: Добрий той Край, що Господь, Бог наш, дає нам!

26 Та ви не хотіли йти, і були неслухняні наказам Господа, Бога вашого.

27 І нарікали ви по ваших наметах і говорили: З ненависти до нас Господь вивів нас з єгипетського краю, щоб дати нас у руку амореянина на вигублення нас.

28 Куди ми підемо? Брати наші розслабили наше серце, говорячи: Народ той більший та вищий від нас, міста великі й уміцнені аж до неба, і навіть велетнів ми бачили там.

29 І сказав я до вас: Не лякайтеся й не бійтеся їх!

30 Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших очах,

31 і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого приходу до цього місця.

32 Та все таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога,

33 що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше таборування, вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що будете нею ходити, а хмарою вдень.

34 І Господь вислухав голос ваших слів, та й розгнівався, і заприсягнув, говорячи:

35 Поправді кажу, ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго Краю, що присяг Я дати вашим батькам,

36 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, він побачить його, і йому Я дам той Край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього.

37 Також на мене розгнівався був Господь через вас, говорячи: І ти не ввійдеш туди!

38 Ісус, син Навинів, що стоїть перед тобою, він увійде туди; зміцни його, бо він зробить, що Ізраїль заволодіє ним.

39 А діти ваші, про яких ви сказали: На здобич будуть вони, та сини ваші, що сьогодні не знають ні добра, ані зла, вони ввійдуть туди, і їм дам Я його, і вони заволодіють ним.

40 А ви йдіть, та й рушайте в пустиню дорогою Червоного моря.

41 А ви відповіли та й сказали мені: Згрішили ми Господеві! Ми вийдемо, і будемо воювати, цілком так, як наказав нам Господь, Бог наш. І приперезали ви кожен військову зброю свою, і відважилися вийти на гору.

42 Але Господь до мене сказав: Скажи їм: Не вийдете, і не будете ви воювати, бо Я не серед вас, щоб не були ви побиті вашими ворогами.

43 І промовляв я до вас, та ви не послухали, і були неслухняні наказам Господнім. І ви свавільно переступили наказа, і зійшли на гору.

44 І вийшов навперейми вас амореянин, що сидить на тій горі, і гнали вас, як роблять то бджоли, і товкли вас в Сеїрі аж до Горми.

45 І вернулися ви, і плакали перед Господнім лицем, та не слухав Господь вашого голосу, і не нахилив Свого вуха до вас.

46 І сиділи ви в Кадешу багато днів, стільки днів, скільки там ви сиділи.

І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружляли ми навколо гори Сеїр багато днів.

І сказав Господь до мене, говорячи:

Досить вам кружляти навколо цієї гори, оберніться на північ!

А народові наказуй, говорячи: Ви переходите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!

Не дражніть їх, бо Я не дам вам з їхнього краю місця ані на стопу ноги, бо гору Сеїр Я дав Ісавові, як спадщину.

Їжу купите від них за срібло і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло і будете пити.

Бо Господь, Бог твій, поблагословив тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, не відчув ти недостачі ні в чому.

І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги степу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.

І сказав Господь мені: Не ворогуй з Моавом, і не дратуй їх війною, бо Я не дам тобі з його краю спадщини, бо Лотовим синам дав Я Ар на спадок.

10 Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і численний, і високий, як велетні.

11 Рефаями вважалися й вони, як велетні, а моавітяни кличуть їх: еми.

12 А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль Краєві спадку свого, що дав їм Господь.

13 Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред. І перейшли ми потік Зеред.

14 А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли потік Зеред, тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військових із табору, як Господь присягнув був їм.

15 Також і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табору аж до решти.

16 І сталося, коли вигинули всі військові і вимерли з-посеред народу,

17 то Господь промовляв до мене, говорячи:

18 Ти сьогодні проходиш моавську границю Ар.

19 І прийдеш близько до Аммонових синів, не ненавидь їх і не дратуй їх, бо не дам тобі спадку з краю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спадщину.

20 За край рефаїв вважався також він, рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммонітяни кликали їх: замзуми,

21 народ великий, і численний, і високий, як велетні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них,

22 як зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них, і сидять аж до сьогодні.

23 А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.

24 Уставайте, рушайте, та й перейдіть потік Арнон! Ось Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.

25 Того дня Я зачну наводити страх та жах перед тобою на народи під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтять, і жахнуться перед тобою.

26 І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи:

27 Нехай же я перейду в твоїм краї в дорозі, я піду дорогою, не збочу ні праворуч, ні ліворуч.

28 Їжу за срібло продаси мені, і я їстиму, і воду даси мені за срібло, і я питиму. Нехай тільки перейду я ногами,

29 як зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять ув Арі, аж перейду я Йордан до того Краю, що його нам дає Господь, Бог наш.

30 Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсточив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це видко.

31 І сказав Господь мені: Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодівати, щоб успадкувати його край.

32 І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу.

33 І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.

34 І того часу ми здобули всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми.

35 Тільки худобу забрали ми собі на здобич, та захоплене в містах, що ми їх здобули.

36 Від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, усе віддав нам Господь, Бог наш.

37 Тільки до краю Аммонових синів не наблизився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.

І обернулися ми, та й пішли дорогою до Башану. І вийшов навперейми нас Оґ, цар башанський, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.

І сказав Господь до мене: Не бійся його, бо в твою руку Я дав його, і ввесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигонові, цареві амореян, що сидів у Хешбоні.

І дав Господь, Бог наш, у нашу руку також Оґа, царя башанського, та ввесь його народ, і побили ми його, так що нікого не позосталося в нього.

І здобули ми всі міста його, і того часу не було міста, що не взяли б ми від них, шістдесят міст, усю арґовську околицю, царство Оґа в Башані.

Усі ці міста укріплені, мур високий, ворота й засув, окрім дуже багатьох відкритих міст.

І вчинили ми їх закляттям, як зробили були Сигонові, цареві хешбонському, учинили закляттям усе місто, чоловіків, жінок та дітей.

А всю худобу й захоплене з міст забрали ми собі на здобич.

І взяли ми того часу той край з руки обох царів амореянина, що по другому боці Йордану, від Арнонського потоку аж до гори Гермон,

сидоняни кличуть на Гермон Сірйон, а амореяни кличуть на нього Сенір,

10 усі міста на рівнині, і ввесь Ґілеад, і ввесь Башан аж до Салхи й Едреї, міст царства Оґа в Башані.

11 Бо тільки Оґ, цар башанський, позостав із решти рефаїв. Оце його ложе, ложе залізне; чи ж не воно в Раббі Аммонових синів, дев'ять ліктів довжина його, і чотири лікті ширина його, на міру ліктем чоловіка.

12 А Край той того часу посіли ми. Від Ароеру, що над Арнонським потоком, і половину гори Ґілеад, і міста його я дав Рувимовим та Ґадовим.

13 А решту Ґілеаду та ввесь Башан, царство Оґа, віддав я половині племени Манасіїного, усю околицю арґовську, на ввесь той Башан кличеться: Край рефаїв.

14 Яір, син Манасіїн, узяв всю Арґову околицю аж до границі ґешурів та маахатів, і він назвав їх своїм іменем: Башан, села Яіра, і так їх кличуть аж до цього дня.

15 А Махірові дав я Ґілеад.

16 А Рувимовим та Ґадовим дав я від Ґілеаду й аж до Арнонського потоку, середину потоку та границю, і аж до потоку Яббоку, границі Аммонових синів,

17 і степ, і Йордан, і границю його від Кіннерету аж до моря степу, моря Солоного, у узбіччя Пісґі на схід.

18 І часу того наказав я вам, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам цей Край, щоб ви посіли його; узброєні перейдете перед вашими братами, Ізраїлевими синами, усі військові.

19 Тільки ваші жінки, і ваші діти та ваша худоба, я знаю, що худоба ваша велика! будуть сидіти по ваших містах, що я дав вам,

20 аж Господь дасть спочинок братам вашим, як вам, і посядуть також вони той Край, що Господь, Бог ваш, дає вам по той бік Йордану, і вернетесь кожен до спадку свого, що я дав вам.

21 А Ісусові наказав я того часу, говорячи: Ото твої очі бачили все, що зробив був Господь, Бог ваш, обом тим царям, так зробить Господь усім царствам, куди ти переходиш.

22 Не будеш боятися їх, бо Господь, Бог ваш, Він Той, що воює для вас.

23 І благав я того часу Господа, говорячи:

24 Владико Господи, Ти зачав показувати рабові Своєму велич Свою та міцну Свою руку! Бо хто інший Бог на небі та на землі, що зробить, як чини Твої, як великі діла Твої?

25 Нехай перейду ж я та побачу той хороший Край, що по тім боці Йордану, ту гарну гірську землю та Ливан!

26 Та Господь розгнівався на мене через вас, і не послухав мене. І сказав Господь до мене: Досить тобі, не говори більше до Мене в цій справі!

27 Вийди на верхів'я Пісґі, і зведи свої очі на захід, і на північ, і на південь, і на схід, і побач своїми очима, бо ти не перейдеш цього Йордану!

28 І напоуми Ісуса, і зміцни його, й укріпи його, бо він перейде перед цим народом, і він зробить, що вони посядуть той Край, який ти побачиш.

29 І осіли ми в долині навпроти Бет-Пеору.

Мойсей звертається до ізраїльського народу

Це слова, що Мойсей промовив до всього Ізраїлю по той бік Йордану, в пустелі, в долині Йордану навпроти Суфа, між Параном і Тофелом, Лаваном, Газеротом і Ді-Загавом, одинадцятиденною дорогою по горах Сеїру від Хореву до Кадеш-Барнеа.

На сороковий рік, перший день одинадцятого місяця Мойсей сповістив ізраїльтян про все, що Господь велів йому сказати їм. Це було сталося після того, як він розбив Сихона, царя аморійців, що жив у Хешбоні, та Оґа, царя башанського, що жив у Аштароті біля Едреї. По той бік Йордану, в землі Моавській, Мойсей почав роз’яснювати цей Закон[a]. Він сказав:

«Господь Бог наш сказав нам на горі Хорев: „Довго вже ви біля цієї гори залишаєтеся. Оберніться й рушайте, ідіть до гір аморійців, до всіх їхніх сусідів у долині Йордану, в гори, на західні схили Шефели, і в Неґев, і на берег Моря[b], в землю Ханаанську і в Ливан, аж до великої ріки Євфрату. Отже, Я дав вам цю землю. Ідіть і володійте краєм, який Господь присягнувся віддати батькам вашим Аврааму, Ісааку та Якову і нащадкам їхнім”»[c].

Мойсей вибирає вождів

Тоді я сказав вам: «Сам я не можу впоратися з усіма вашими скаргами. 10 Господь Бог ваш зробив вас численними, як зірки на небі. 11 Нехай Господь, Бог батьків ваших, примножить кількість вашу в тисячу разів, і нехай Він вас благословить, як обіцяв. 12 Але чи можу я один долати тягарі ваші й труднощі, й чвари? 13 Виберіть з родів своїх мужів мудрих і розсудливих, і досвідчених, і я призначу їх головувати над вами».

14 А ви відповіли мені: «Те, що ти сказав зробити, добре».

15 Так я призначив голів племен ваших—усі вони мудрі й досвідчені люди, щоб керувати вами: тисяцькими, сотниками, п’ятидесятниками, десятниками, як і вождів над усіма племенами.

16 Тоді ж я також навчив ваших суддів: «Вислуховуйте справи своїх братів-ізраїльтян і не дозволяйте собі мати серед них улюбленців. 17 Не підтримуйте ні бідного, ні багатого в присуді. Вислухайте обидві сторони. Нікого не бійтеся, бо останнім суддею буде Бог. А справу, що занадто складна для вас, приносьте до мене, і я вислухаю її». 18 Тоді ж я наказав вам усе, що маєте робити.

Вивідники йдуть до Ханаану

19 І вирушили ми від Хореву через широку й жахливу пустелю, яку бачили ви по дорозі до гір аморійців, саме так, як Господь Бог наш звелів нам. І нарешті прийшли ми до Кадеш-Барнеа. 20 І сказав я вам: «Тож прийшли ви до гір аморійських, які Господь Бог наш дає нам. 21 Дивись, Господь Бог твій дав тобі землю цю. Іди й володій нею так, як Господь твоїх батьків пообіцяв тобі. Не бійся і не зневірюйся».

22 І всі ви мені сказали: «Давайте пошлемо вивідників, які можуть принести нам відомості про те, якою дорогою маємо йти і до яких міст прийдемо».

23 Мені це здалося доречним, тож вибрав я з-поміж вас дванадцять мужів, по одному з кожного коліна. 24 І вирушили вони, й пішли в гори, і прийшли в долину Ешкол, і розвідали все довкола. 25 Вони принесли плодів тієї землі нам на поживу. Доповідаючи, вони сказали: «Земля, що Господь Бог наш дає нам, є добра!»

26 Та не схотіли ви йти в гори. Ви повстали проти веління Господа Бога вашого. 27 І скаржилися по наметах своїх, і казали: «Господь лихий був на нас, тож через це Він вивів нас із землі Єгипетської, щоб видати нас у руки аморійців і вигубити нас. 28 Куди ж нам іти? Брати наші відбили нам бажання, кажучи: „Народ дужчий і вищий за нас, міста великі й укріплені аж до неба. Бачили ми там також синів Анака”»[d].

29 І сказав я вам: «Не тремтіть і не лякайтесь їх. 30 Господь, Бог ваш, веде ваше військо. Він воюватиме за вас, так само, як робив Він усе на ваших очах у Єгипті 31 і в пустелі, де ви бачили, як Господь Бог ваш ніс вас, неначе чоловік несе сина свого, на всьому шляху, який ви пройшли, доки не прийшли сюди.

32 Але незважаючи на це, ви не покладалися на Господа Бога вашого, 33 Який іде поперед вас дорогою, шукаючи місце, щоб стати вам табором, і вказує вам шлях вогнем уночі й хмарою вдень».

Народу не дозволено ввійти в Ханаан

34 І почув Господь нарікання ваші, й розгнівався Він і поклявся: 35 «Жоден із цих людей, цього лихого покоління не побачить доброї землі, яку Я присягнувся дати батькам вашим. 36 Лише Калев, син Єфунне, її побачить. Лише йому й синам його Я дам землю, якою він мандрував, бо він ішов за Господом».

37 Господь навіть на мене розгнівався через вас і сказав: «Навіть ти туди не ввійдеш. 38 Ісус, син Навина, що стоїть перед тобою, увійде туди. Підтримай його, бо він приведе Ізраїль успадкувати її. 39 А діти ваші і сини ваші, про яких ви думали, що стануть вони здобиччю, не вміють нині відрізнити добро від зла, вони туди ввійдуть і володітимуть нею. 40 А ви поверніться й рушайте в пустелю, в бік до Червоного моря».

41 І ви відповіли мені: «Згрішили ми проти Господа. Ми підемо й воюватимемо, як Господь Бог наш нам звелів». Тож ви до бою підперезалися й сподівалися, що легко йти в гори.

42 І Господь сказав мені: «Скажи їм: „Не йдіть у гори, сподіваючись, що Я буду вам допомагати. Мене не буде серед вас, тож ви станете легкою здобиччю для ворогів”».

43 Я переповів вам, та ви не послухалися. Ви збунтувалися проти Господньої перестороги, ви були зухвалі й пішли в гори. 44 І аморійці, що жили у тих горах, виступили вам назустріч, вони погналися за вами, як рій бджіл. І били вони вас від Сеїру аж до Хорми. 45 І, повернувшись, ви ридали перед Господом, та Господь не звертав уваги на голос ваш, Він вас не слухав. 46 І довго залишалися ви в Кадеші.

Ізраїль іде пустелею

Змушені були ми знову рушити до пустелі поблизу Червоного моря, як Господь наказав мені. І ходили ми довкола гір Сеїру багато днів. Тоді Господь сказав мені: «Довго вже ходите ви навкруг цих гір. Поверніть на північ. А тоді накажи людям: „Ось ви перетнете кордон братів ваших, синів Ісавових, що живуть у Сеїрі. Вони боятимуться вас, тож будьте дуже обережні, не бийтеся з ними, бо Я не дав вам їхньої землі ні півстопи, адже віддав Я гори Сеїру Ісаву у власність. Заплатите їм гроші за хліб і воду. Бо Господь Бог твій благословив тебе у всьому, що ти зробив. Він дбав про тебе в цій великій пустелі. Всі ці сорок років Господь Бог твій був з тобою. Тобі нічого не бракувало”».

Тож обійшли ми братів наших, нащадків Ісавових, що жили и Сеїрі, пустельним шляхом від Елата до Еціон-Хевера. Потім ми помандрували пустелею Моаву.

Ізраїль в Арі

Господь мовив до мене: «Не чіпай народу моавського[e] і не воюй проти нього, бо не дам Я вам нічого з його землі, бо синам Лота[f] віддав Я Ар[g] у власність. 10 Вони були сильні й численні, і високі, мов анакійці. 11 Їх вважали рефаїмами[h] так само, як і анакійців, але моавійців звуть їх емимцями. 12 Раніше в Сеїрі жили хореяни, але діти Ісава вигнали їх геть і винищили. І оселились вони там після них, як Ізраїль оселився на землі, яку Господь їм дав.

13 Вставайте, переправляйтеся через потік Зеред». Тож ми переправилися через потік Зеред.

14 Тридцять вісім років мандрували ми від Кадеш-Барнеа до потоку Зеред. До того ціле покоління воїнів у таборі загинуло, як Господь і обіцяв їм. 15 Рука Господа проти них була, доки Він не вигнав їх геть із військового табору.

16 І коли всі воїни повмирали поміж людьми, 17 Господь сказав мені: 18 «Сьогодні ви перетнете кордон Моаву в Арі. 19 І коли ти наблизишся до аммонійців[i], не чіпай їх, і не воюй з ними, бо Я не дам тобі у власність нічого з землі аммонійців. Бо Я віддав її у власність дітям Лота».

20 (Вона вважалася землею рефаїв, вони жили там раніше, й аммонійці називали їх замзуммійцями. 21 Це був сильний і численний народ, високий, мов анакійці. Хоча Господь і допоміг аммонійцям вигубити їх і оселитися на їхніх землях. 22 Так само Він зробив і з нащадками Ісава, коли дозволив їм оселитися на землях хореян, яких Він вигубив для них. І живуть вони на їхній землі аж досі. 23 І Господь вчинив те саме з аввійцями, що жили в поселеннях довкола Ґази. Кафторії, що вийшли з Кафтора[j], винищили їх і оселилися на їхніх землях).

Війна з аморійцями

24 «Вставайте й рушайте через долину Арнон, бо Я дозволяю тобі розбити Сихона аморійського, царя Хешбона. Тож забирай його землю й воюй з ним. 25 З цього дня буду Я примушувати кожен народ під небесами боятися й справді жахатися тебе. Лиш почувши про тебе, вони злякаються й затремтять перед тобою».

26 Тож я вирядив послів із пустелі Кедемот до Сихона, царя Хешбону, зі словами миру: 27 «Дозволь нам пройти країною твоєю. Ми не звертатимемо з дороги ні праворуч, ні ліворуч. 28 Продай нам харчів за гроші, щоб мали ми що їсти, продай води за гроші, щоб мали ми що пити. Тільки дозволь нам пройти, 29 як дозволили нащадки Ісава, що живуть в Сеїрі, та моавійці, що живуть в Арі. Лиш дозволь переправитися через Йордан у землю, що Господь Бог наш нам надає».

30 Але Сихон, цар Хешбону, відмовився пропустити нас своїми землями, бо Господь Бог твій зробив його впертим, щоб дати тобі завоювати його.

31 Тоді Господь сказав мені: «Дивись, Я віддаю тобі Сихона й землю його. Бери й володій його землею, як власною своєю».

32 І Сихон разом зі всім своїм народом виступив до Ягазу, щоб зустрітися з нами в бою. 33 І Господь Бог наш видав нам його. Тож ми напали на нього й синів його, і всіх його людей. 34 Захопили й знищили ми тоді всі його міста: чоловіків, жінок і дітей. Ми не лишили в живих нікого. 35 Тільки худобу ми взяли як здобич і добро зі здобутих міст. 36 Від Ароера, що в долині Арнон, до міста, що поруч із потоком, аж до Ґілеада—жодного міста не було, яке б ми не змогли здобути. Господь Бог наш віддав нам усе. 37 Не наближалися тільки до землі аммонійців, до жодного з берегів потоку Яввок і міст гірської країни. Так наказав Господь Бог наш.

Війна з народом Башану

Тоді ми повернули й пішли дорогою на Башан. Оґ, цар Башану, виступив до Едреї з усім військом своїм, щоб зійтися з нами в бою. І сказав мені Господь: «Не бійся нічого, бо Я віддав його і всіх людей його, і землю його до рук твоїх. І вчиниш ти з ним так само, як і з Сихоном, царем аморійців, що царював у Хешбоні».

Тож Господь Бог наш віддав у руки наші Оґа, царя башанського, і всіх людей його. І побили ми їх так, щоб живих серед них не лишилося. І захопили ми тоді всі міста його. Жодного містечка не було, щоб ми не захопили: шістдесят міст у всьому краї Арґов, царстві Оґа в Башані. Всі міста були оточені високими мурами, брамами з засувами. Крім того, багато ще було містечок неукріплених. Ми геть їх винищили[k], так само, як міста Сихона, царя хешбонського. Ми зруйнували вщент усі їхні міста, винищили чоловіків, жінок і дітей. І всю худобу й добро з міст забрали для себе як здобич.

Тож забрали ми тоді землю від двох царів аморійських, що була по той бік Йордану, від долини Арнон до гори Хермон. (Сидонці називають Хермон Сиріоном, а аморійці звуть його Сеніром). 10 Ми захопили всі міста, що на верховині: увесь Ґілеад, увесь Башан аж до Салхи та Едреї на півночі, які були містами царства Оґа башанського. 11 Оґ, цар башанський,—єдиний, хто лишився з рефаїв. Він мав залізне ліжко[l] завдовжки воно було дев’ять ліктів[m] та завширшки чотири лікті[n]. Чи не в Равві аммонійській воно й досі?

Землі на схід від Йордану

12 Тож зайняли ми тоді цю землю, яка простягалася від Ароера, що в долині Арнон. Я віддав половину гір Ґілеадських і їхніми міста Рувиму та Ґаду, 13 а решту Ґілеаду і все колишнє царство Оґа в Башані (увесь край Арґов зветься землею рефаїв) віддав половині роду Манассієвого.

14 Рід Яїра, сина Манассії, зайняв увесь край Арґов, аж до кордону з ґешурійцями та маакатійцями. І назвав він міста Башану ім’ям своїм. По сьогодні звуться вони містами Яїра.

15 Тож я віддав Ґілеад роду Макіра. 16 Рувиму та Ґаду я дав землю від Ґілеаду аж до долини Арнон (середина долини була кордоном) і до річки Яввок, кордону з аммонійцями. 17 Пустеля в долині Йордана та ріка Йордан—кордон, від Ґалилейського озера[o] до пустелі навколо Мертвого моря й до підніжжя гори Пізґа на схід.

18 Тоді наказав я вам: «Оскільки Господь ваш Бог дав вам землю цю у володіння, всі ви, воїни, споряджені до бою, повинні перейти Йордан разом з товаришами—ізраїльськими воїнами. 19 Лише жінки й діти ваші, і худоба ваша (я знаю, у вас її багато) лишаться а містах, які я вам дав, 20 доки Господь не забезпечить спокій братам вашим, як і вам, доки вони також не заволодіють землею, яку Господь Бог ваш дає їм по той бік Йордану. Тоді кожен із вас зможе повернутись на землі, що дав я вам».

21 І тоді я сказав Ісусу: «Ти бачив усе, що Господь Бог ваш зробив із цими обома царями. Господь так само вчинить з усіма царствами, до яких ти підступаєш. 22 Не бійся їх, бо Господь, Бог ваш, за вас воює».

Мойсею не ввійти в Ханаан

23 І тоді благав я Господа: 24 «О Господи, Владико мій, Ти тільки розпочав показувати слузі твоєму, який Величний і Могутній Ти. Який бог на землі чи на небі міг би творити ті діяння й чудеса, що Ти здійснюєш? 25 Дозволь же мені перейти ріку й побачити цю добру землю, по той бік Йордану, прекрасну цю гірську країну й Ливан».

26 Але Господь дуже лихий був на мене через вас. Він мене навіть не слухав. Тож Господь сказав: «Годі вже! Більше Мене про це не проси. 27 Зійди на вершину Пізґи й подивись на захід, північ, південь і схід, але ти Йордан не перейдеш. 28 Дай настанови Ісусу, допоможи йому бути сильним і мужнім, бо він поведе цей народ, він дасть їм успадкувати землю, яку ти бачиш». 29 Тоді ми лишилися в долині навпроти Бет-Пеора.

Footnotes

  1. 1:5 Закон Гебрейське слово тора означає закон, вчення, настанови. Воно може стосуватися тільки одного закону або цілої низки законів або всього зведення законів, як у даному випадку. Цей термін використовується для означення перших п’яти книг Старого Заповіту (Тора Мойсеєва).
  2. 1:7 до гір аморійців… Моря Це назви географічних зон території Ізраїлю, зі сходу на захід, від ріки Йордан до Середземного моря.
  3. 1:8 Ідіть… їхнім Порівн. Бут. 12:1-9.
  4. 1:28 синів Анака Анакійці були відомі як велетні. Втім, тут ідеться, швидше, про міста з високими мурами, які належало захопити ізраїльтянам.
  5. 2:9 Моав Царство на північ від Едома й на схід від Йордану та Мертвого моря.
  6. 2:9 Лот Прабатько моавійців. Див.: Бут. 19:37.
  7. 2:9 Ар Столиця Моаву.
  8. 2:11 рефаїми Рефаїмів також вважали велетами. Саме слово звучить подібно до «ті, що йдуть униз», до підземного світу, тобто предки.
  9. 2:19 аммонійці Аммон був також царством на північ від Моаву й схід від Йордану.
  10. 2:23 Кафтор Це, очевидно, Крит, загарбниками з якого могли бути й палестинці, що захопили узбережжя в 12-11 ст. до Р. Х.
  11. 3:6 винищили Слово «винищили» має тут значення «вбили в священній війні, вбили ритуально». Священні війни були звичайною практикою в ті часи.
  12. 3:11 залізне ліжко Зазвичай ліжка були дерев’яні з різноманітним оздобленням.
  13. 3:11 дев’ять ліктів Приблизно 4,5 м.
  14. 3:11 чотири лікті Приблизно 2 м.
  15. 3:17 Ґалилейського озера Або «озера Кіннерет».

32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:

33 Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,

34 і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне!

35 І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.

36 А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?

37 Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!

38 А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?

39 Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.

40 А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано.

41 Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.

42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.

43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу.

44 А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба.

45 Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.

46 І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.

47 І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!

48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

49 І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе.

50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса.

51 А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю!

52 Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.

Read full chapter

Ісус говорить про Свою смерть і воскресіння

(Мт. 20:17-19; Лк. 18:31-34)

32 Сталося це по дорозі до Єрусалиму. Ісус ішов попереду. Його учні були збентежені, а ті, котрі йшли позаду, відчували страх. Знову Ісус відкликав дванадцятьох і почав розповідати їм про те, що має статися з Ним в Єрусалимі: 33-34 «Ми йдемо до Єрусалиму. Там Сина Людського буде віддано до рук головних священиків та книжників. Вони засудять Його на смерть і віддадуть поганам. Ті збиткуватимуться з Нього, плюватимуть на Нього й битимуть Його батогами, а потім вб’ють. Але через три дні Він воскресне з мертвих».

Прохання синів Зеведеєвих

(Мт. 20:20-28)

35 Яків та Іоан, сини Зеведеєві, підійшли до Ісуса й кажуть: «Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив для нас те, про що ми попросимо Тебе». 36 Ісус запитав їх: «Що ж ви бажаєте, щоб Я зробив для вас?» 37 А вони кажуть: «Дозволь нам розділити з Тобою велику славу Твою: дозволь одному з нас сидіти по праву руку від Тебе, а другому—по ліву».

38 Ісус відповів: «Ви не знаєте, про що просите! Чи зможете ви випити чашу[a] страждань, яку Я випити маю, і прийняти таке хрещення[b], яке Я приймаю?» 39-40 Вони відповіли: «Так, ми зможемо». Тоді Ісус сказав їм: «Істинно кажу вам, ви вип’єте з чаші, яку Я питиму, і приймете таке хрещення, яке Я приймаю, але кому сидіти від Мене праворуч чи ліворуч—те не Мені вирішувати. Господь приготував ці місця для обранців Своїх».

41 Почувши це, інші десять учнів розгнівалися на Якова та Іоана. 42 Тоді Ісус покликав їх до Себе і сказав: «Ви знаєте, що погани обирають правителів, які люблять показувати владу свою над людьми, а їхні намісники гноблять народ. 43-44 Але ж не так має бути між вами: хто хоче бути великим, хай стане слугою для вас; хто хоче стати першим серед вас, хай буде рабом для всіх. 45 Бо навіть Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб Самому служити іншим й віддати життя Своє як викуп за багатьох».

Зцілення сліпого

(Мт. 20:29-34; Лк. 18:35-43)

46 Опісля прийшли вони до Єрихона, а коли Ісус виходив з того міста в супроводі Своїх учнів та великого натовпу, при дорозі сидів сліпий жебрак Вартимей, син Тимеїв. 47 Почувши, що Ісус із Назарета проходить повз, він загукав: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!» 48 Багато людей почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

49 Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Люди покликали сліпого, кажучи: «Радій! Підведися, бо Ісус кличе тебе». 50 Сліпий, скинувши верхню одежину, швидко підвівся й підійшов до Ісуса. 51 Христос запитав його: «Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Учителю, я знову хочу бачити». 52 Тоді Він промовив: «Іди! Твоя віра врятувала[c] тебе». І тієї ж миті жебрак прозрів і подався вслід за Ісусом по дорозі.

Read full chapter

Footnotes

  1. 10:38 випити чашу Символ страждань. Ісус використовує метафору «пити з чаші», в значенні «прийняти страждання», які Йому необхідно буде пройти. Також див.: Мк. 10:39.
  2. 10:38 хрещення Хрещення, у більшісті випадків, означає «знаходитися під водою» або «занурювати під воду», тут має особливе значення—бути «похованим у стражданнях». Також див.: вірш 39.
  3. 10:52 врятувала Або «зцілила».