До римлян 9-11
Ukrainian Bible
9 Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,
2 що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!
3 Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
4 вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,
5 що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.
6 Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,
7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.
8 Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.
9 А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.
10 І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,
11 бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні
12 не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,
13 як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.
14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!
15 Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.
16 Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
17 Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.
18 Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.
19 А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?
20 Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?
21 Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
25 Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,
26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!
27 А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,
28 бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!
29 І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
32 Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,
33 як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!
10 Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння.
2 Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом.
3 Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.
4 Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує.
5 Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити.
6 А про праведність, що від віри, говорить так: Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа,
7 або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа.
8 Але що каже ще? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо.
9 Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
10 бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.
11 Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений.
12 Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.
13 Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений.
14 Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?
15 І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра.
16 Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?
17 Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.
18 Та кажу: Чи не чули вони? Отож: По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу!
19 Але кажу: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: Я викличу заздрість у вас ненародом, роздражню вас нерозумним народом.
20 А Ісая сміливо говорить: Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене!
21 А про Ізраїля каже: Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухняних і суперечних!
11 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.
2 Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
3 Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.
4 Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.
5 Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.
6 А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.
7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,
8 як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.
9 А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;
10 нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!
11 Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.
12 А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?
13 Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,
14 може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.
15 Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?
16 А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.
17 Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,
18 то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
19 Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
21 Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!
22 Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.
23 Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.
24 Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?
25 Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,
27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!
28 Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.
29 Бо дари й покликання Божі невідмінні.
30 Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
31 так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.
32 Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.
33 О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!
34 Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
35 Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?
36 Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.
К Римлянам 9-11
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Бог і юдеї
9 1-2 Правду кажу, я—в Христі. Я не обманюю, і сумління моє, освячене Духом Святим, свідок у тому, що в серці моєму велика скорбота й постійний біль за юдейський народ. 3-4 І я б майже бажав бути проклятим і відлученим від Христа заради братів і сестер моїх, й земних родичів—ізраїльтян. Їм належить право бути всиновленими, як дітям Господнім, успадкувати славу і заповіти Божі. Всевишній також дав їм Закон Мойсеїв, служіння в храмі й Свої обітниці.
5 Їм належать великі патріархи, й вони були земною родиною Христа. Нехай Той, Хто є Богом[a] над усіма, буде благословенний на віки! Амінь.
Бог обирає того, кого хоче
6 Я не кажу, що Господь не здержав Слово Своє, але ж не всі, хто родом з Ізраїлю,—справжні ізраїльтяни[b]. 7 І не всі ті істинні діти Авраамові, хто є його нащадками. Бо як Бог сказав: «Від Ісаака будуть названі нащадки твої»(A).
8 Це означає, що не ті діти Божі, хто народився від плоті людської, а ті, хто народився завдяки Божій обітниці. То саме вони зватимуться нащадками Авраамовими. 9 І ось як в обітниці сказано: «В призначений час Я повернуся, і в Сари народиться син»(B).
10 Більше того, Ревекка також завагітніла. І були в неї сини від одного чоловіка, нашого праотця Ісаака. 11-12 І перш ніж ті сини народилися, перш ніж вони вчинили щось добре чи зле, Бог сказав Ревецці: «Старший син твій служитиме молодшому»(C). І сталося так, щоб міг здійснюватися Божий намір, за вибором Його. Він не грунтується на вчинках, він залежить від Божого заклику. 13 Як сказано у Святому Писанні: «Я полюбив Якова, та зненавидів Ісава»(D).
14 І що ж ми тепер скажемо? Чи буває Бог несправедливим? Звісно, ні! 15 Бо сказав Він Мойсею: «Я помилую того, кого Сам вирішу помилувати, і зглянусь над тим, над ким Сам вирішу зглянутись»(E). 16 Тож милість Божа не залежить від чийогось бажання або чиїхось зусиль, лише від Самого Бога.
17 У Святому Писанні Бог каже фараонові: «Я підніс тебе й зробив царем для того, щоб показати через тебе Мою владу, і щоб Моє ім’я було сповіщене всьому світові»(F). 18 Отже, Бог милує тих, кого Сам обирає, і робить впертими тих, кого Сам вибирає.
19 І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»
20 Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?» 21 Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик? 22 А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракувало терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення. 23 Він терпів їх, щоб показати багатство слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати славу Його. 24 Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим? 25 Як сказано у Святому Писанні, у пророка Осії:
«Тих, хто не був Моїм народом,
Я назву Своїм народом.
Жінку, яку не любили,
Я назву коханою».(G)
26 А також:
«На тому ж місці, де Бог сказав їм:
„Ви—не Мій народ”,
там їх назвуть дітьми живого Бога».(H)
27-28 Саме так Ісая провіщав про Ізраїль:
«Навіть якщо ізраїльтян буде так багато,
немов того піску морського,
однак лише декілька врятується,
бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця
і без зволікань».(I)
29 І ще Ісая провістив:
«Якби Господь Всемогутній
не залишив для нас нащадків,
ми б стали як Содом і Ґоморра».(J)
30 Що ж на це сказати? Ми робимо висновок, що погани, які не прагнули праведності, здобули її—ту праведність, що є наслідком віри. 31 А люди Ізраїлю, які йшли за Законом, що приніс би праведність, не жили відповідно до того Закону. 32 Чому? Тому що вони чинили так не через віру, а через вчинки свої. І спіткнулися вони об камінь спотикання. 33 Так сказано у Святому Писанні:
«Поглянь, Я кладу в Сіоні камінь спотикання,
який існує саме для спокуси,
але той, хто вірить у Нього,
не розчарується».(K)
Юдеї можуть спастися
10 Брати і сестри мої! Від усього серця бажаю спасіння ізраїльтянам і молю Бога про це. 2 Я свідчу про те, що мають вони палке прагнення наслідувати Бога, та не знають, як це робити. 3 Бо не знали вони Божої праведності, та намагалися заснувати свою власну праведність, не підкоряючись волі Божій. 4 Христос—мета Закону, щоб кожний віруючий став праведним перед Богом.
5 Мойсей пише про праведність перед Богом, яка йде від Закону: «Людина, котра дотримується Закону, буде жити ним»(L). 6 Але про праведність, яку дає віра, у Святому Писанні сказано так: «Не питай себе: „Хто вознесеться на небо?” (тобто щоб привести Христа на землю). 7 Або „Хто спуститься в безодню?” (тобто щоб повернути Христа з мертвих)».
8 Ні! Що сказано у Святому Писанні? «Слово Боже поруч з тобою, на устах твоїх і в твоєму серці»(M). 9 Ось це слово: «Якщо ти визнаєш власними устами: „Ісус—Господь”,—і повіриш серцем своїм, що Бог воскресив Його з мертвих, то будеш врятований».
10 Адже ми віримо всім серцем в Ісуса, й саме це робить нас праведними перед Богом. Ми вголос підтверджуємо віру, та через те отримуємо спасіння. 11 Бо сказано у Святому Писанні: «Хто вірить у Нього, не буде розчарований»(N). 12 Адже немає різниці між юдеєм і неюдеєм, бо той самий Господь є Господом над усіма людьми. Він сповнений милосердя до всіх, хто просить Його про допомогу, виявляючи свою віру в Нього. 13 Бо «кожен, хто покличе ім’я Господа[c], буде врятований»(O).
Не всі сприйняли Благовість
14 Але як же люди зможуть кликати Господа на допомогу, якщо вони не повірили в Нього? Як можуть вони повірити, якщо нічого не чули про Бога? І як вони почують, коли ніхто не проповідує про Нього? 15 А як вони будуть проповідувати, коли їх не послано для цього? Як сказано у Святому Писанні: «Як це прекрасно бачити тих, хто приносить Добру Звістку»(P).
16 Та не всі ізраїльтяни прийняли Благовість. Ще Ісая запитав Всевишнього: «Господи, хто повірив у те, що почув від нас?»(Q) 17 Віра приходить тоді, коли люди слухають Послання, а чують вони тоді, коли хтось проповідує Добру Звістку про Ісуса Христа.
18 Але я запитую: «Хіба люди не чули Послання?» Звісно, чули! У Святому Писанні сказано:
«По всій землі линуть голоси їхні,
слова їхні сягнули краю світу».(R)
19 Але я кажу: «Хіба ж народ Ізраїлю не зрозумів?» Спочатку Мойсей повторив слова Божі:
«Я візьму народ, який не є народом,
і завдам вам ревнощів.
Я візьму народ, який не має розуму,
і завдам вам гніву».(S)
20 Потім Ісая, посилаючись на Бога, так відважився сказати:
«І знайшли Мене ті, хто не шукав,
а відкрився Я тим, хто й не питав
про Мене».(T)
21 Але Бог сказав про народ Ізраїлю:
«Цілий день Я простягав руки Свої,
щоб обійняти народ,
який лишався непокірливим і впертим».(U)
Бог не забув Свій народ
11 Тож я питаю: «Невже Бог відмовився від Свого народу?» Зовсім ні! Бо я теж ізраїльтянин, нащадок Авраама з роду Веніамина. 2-3 Бог не відмовився від Свого народу, який Він обрав заздалегідь! Чи може, ви не знаєте, що у Святому Писанні сказано про Іллю? Коли він звертався до Бога, нарікаючи на ізраїльтян, він казав: «Господи, вони вбили Твоїх пророків, зруйнували Твої вівтарі. Я єдиний, хто залишився. Та вони й мене шукають, щоб убити»[d].
4 І що ж Бог відповів йому? Бог сказав: «Я зберіг для Себе сім тисяч чоловіків, який не зігнули колін перед Ваалом»(V). 5 Так і тепер: є невелика група людей, яких Бог обрав, явивши милість Свою. 6 І якщо це сталося завдяки милості Божій, то не за їхні вчинки їх обрали. Бо інакше то не була би милість.
7 Що ж тоді? Чого прагнув народ ізраїльський, того він не знайшов, але обрані Богом досягли праведності. Решта ж зачерствіли й не стали слухати слова Божого. 8 Як сказано у Святому Писанні:
«Бог приспав їх».(W)
«Він позакривав їхні очі, щоб вони не бачили,
позатикав вуха, щоб вони не чули.
І так триває досі».(X)
9 Ось що Давид казав:
«Нехай святковий їхній стіл стане наживкою і пасткою.
Нехай вони впадуть і будуть покарані.
10 Нехай затьмаряться очі їхні,
щоб нічого вони не бачили.
Нехай хребти позгинаються їхні назавжди
під тягарем турбот».(Y)
11 Тож я питаю: «Чи впали юдеї, спіткнувшись?» Звісно, ні! Через їхню помилку спасіння прийшло до поган, щоб у них, юдеїв, викликати ревнощі. 12 Оскільки їхня помилка означає велике благословення для світу, а їхня втрата означає добро для поган. Тож їхнє повне прилучення до Царства Божого буде ще більшим благословенням для всього світу.
13 А зараз я звертаюся до вас, погани, саме тому, що я—апостол, який був посланий до вас. Я надаю великого значення своїй праці, роблячи усе, що в силах моїх. 14 Сподіваюся, що викличу ревнощі у декого із співвітчизників своїх і таким чином приведу їх до спасіння. 15 Бог відвернувся від юдеїв, тим самим примирившись із усім світом. Тож коли Він прийме їх, що означатиме це, як не воскресіння із мертвих? 16 Якщо першу скибку хліба ти віддаєш Богу, то й уся хлібина буде святою! А якщо коріння у дерева святе, то святе й гілля.
17 Ти, народ Ізраїлю, подібний до сильної оливи, з якої були відламані гілки; а ви, погани, дике оливне дерево, прищеплені були. Ви тепер здобуваєте життя від сильного кореня оливи.
18 Тож не вихваляйся, що ти набагато кращій ніж зламане гілля. Коли ж хвалишся, то пам’ятай, що це не ти живиш коріння, а воно годує тебе. 19 Але ти можеш сказати: «Адже гілля зламали, щоб мене приєднати». 20 Так, його повідламували через невіру, а ти зостаєшся на місці, бо маєш віру. Тож не пишайся, а краще відчуй страх. 21 Бо якщо Бог не щадив природних гілок, то й тебе не помилує.
22 Отже, зважай на доброту і суворість Божу: суворість до тих, хто відтятий, та доброту до тебе, якщо залишишся в Його милості. Інакше й тебе буде відламано від дерева і викинуто геть.
23 Якщо ж юдеї не стоятимуть уперто на своїй невірі, то Бог знову прищепить їх до дерева, бо Він має таку владу. 24 Якщо ти є та гілка, яку відрізано від дички і наперекір природі прищеплено до домашньої оливи, то наскільки легше приживеться гілка від культурної оливи до свого рідного дерева.
25 Брати і сестри мої, я не хочу, щоб ця правда лишалася таємницею для вас, щоб ви не покладалися тільки на власну мудрість. Часткове зачерствіння прийшло до народу ізраїльського, і це триватиме доти, доки достатньо поган не прийде до Божої родини. 26 І так весь Ізраїль буде врятований. Як сказано у Святому Писанні:
«Визволитель прийде з Сіону
й відверне безбожність від родини Якова.
27 Таким буде Мій Заповіт,
коли відпущу Я всі їхні гріхи».(Z)
28 Щодо Доброї Звістки, то, відмовляючись прийняти її, юдеї стають ворогами Богу на користь вам, поганам. Та Бог вибрав юдеїв і любить їх. Він дав обіцянку засновникам їхнього роду[e]. 29 Адже Бог ніколи не змінює Свого рішення про Свої дарунки і покликання.
30 Колись ви були непокірними, а зараз маєте милість Божу через непокірливість юдеїв. 31 Так і вони зараз не слухають Бога, бо Він вам явив милість Свою. Так сталося, щоб і вони могли одержати милість Божу. 32 Бог зібрав разом до в’язниці всіх неслухняних для того, щоб показати Своє милосердя до всіх них. 33 О, яка незрівнянно велика щедрість Божа! Яке багатство знань, яка глибока мудрість Його! Які непередбачені судження і незбагненні шляхи Його! 34 Так сказано у Святому Писанні:
«Хто знає розум Господа,
або хто може бути дорадником Йому?»(AA)
35 «Чи хтось давав щось Богу?
Чи винен Бог комусь?»(AB)
36 Бо все було створене Богом й існує через Нього і для Нього. Слава Йому навіки! Амінь!
Copyright © 2007 by Bible League International