Неемія 1-13
Ukrainian Bible
1 Слова Неемії, Гахаліїного сина: І сталося в місяці кіслеві двадцятого року, і був я в замку Шушан.
2 І прийшов Ханані, один із братів моїх, він та люди з Юдеї. І запитався я їх про юдеїв, що врятувалися, що позостали від полону, та про Єрусалим.
3 А вони сказали мені: Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в ганьбі, а мур Єрусалиму поруйнований, а брами його попалені огнем...
4 І сталося, як почув я ці слова, сів я та й плакав, і був у жалобі кілька днів, і постив, і молився перед лицем Небесного Бога.
5 І сказав я: Молю Тебе, Господи, Боже Небесний, Боже великий та грізний, що дотримуєш заповіта та милість для тих, хто любить Тебе та дотримуєш заповіді Свої,
6 нехай же буде ухо Твоє чутке, а очі Твої відкриті, щоб прислухуватися до молитви раба Твого, якою я молюся сьогодні перед Твоїм лицем день та ніч за Ізраїлевих синів, Твоїх рабів, і сповідаюся в гріхах Ізраїлевих синів, якими грішили ми проти Тебе, і я і дім батька мого грішили!
7 Ми сильно провинилися перед Тобою, і не дотримували заповідей, і уставів, і прав, які наказав Ти Мойсеєві, рабові Своєму.
8 Пам'ятай же те слово, що Ти наказав був Мойсеєві, Своєму рабові, говорячи: як ви спроневіритеся, Я розпорошу вас поміж народами!
9 Та коли навернетеся до Мене, і будете дотримувати заповіді Мої й виконувати їх, то якщо будуть ваші вигнанці на краю небес, то й звідти позбираю їх, і приведу до того місця, яке Я вибрав, щоб там перебувало Ім'я Моє!
10 А вони раби Твої та народ Твій, якого Ти викупив Своєю великою силою та міцною Своєю рукою.
11 Молю Тебе, Господи, нехай же буде ухо Твоє чутке до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів, що прагнуть боятися Ймення Твого! І дай же сьогодні успіху Своєму рабові, і дай знайти милосердя перед оцим мужем! А я був чашником царевим.
2 І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумний перед ним.
2 Та сказав мені цар: Чому обличчя твоє сумне, чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця... І я вельми сильно злякався!
3 І сказав я до царя: Нехай цар живе навіки! Чому не буде сумне обличчя моє, коли місто дому гробів батьків моїх поруйноване, а брами його попалені огнем!...
4 І сказав мені цар: Чого ж ти просиш? І я помолився до Небесного Бога,
5 і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподобаний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробів батьків моїх, і я відбудую його!
6 І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньому): Скільки часу буде дорога твоя, і коли ти повернешся? І сподобалось це цареві, і він послав мене, а я призначив йому час.
7 І сказав я цареві: Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя, щоб провадили мене, аж поки не прийду до Юдеї,
8 і листа до Асафа, дозорця царевого лісу, щоб дав мені дерева на брусся для замкових брам, що належать до Божого дому, і для міського муру, і для дому, що до нього ввійду. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.
9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи. А цар послав зо мною зверхників війська та верхівців.
10 І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммонітянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопотатися про добро для Ізраїлевих синів.
11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.
12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я нікому, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.
13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно оглянув мури Єрусалиму, що були поруйновані, а брами його були попалені огнем.
14 І перейшов я до Джерельної брами та до царського ставу, та там не було місця для переходу худоби, що була підо мною.
15 І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.
16 А заступники не знали, куди я пішов та що я роблю, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічого не розповідав.
17 І сказав я до них: Ви бачите біду, що ми в ній, що Єрусалим зруйнований, а брами його попалені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою!...
18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: Станемо й збудуємо! І зміцнили вони руки свої на добре діло.
19 І почув це хоронянин Санваллат та аммонітянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і погорджували нами й говорили: Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?
20 А я їм відповів і сказав до них: Небесний Бог Він дасть нам успіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!
3 І встав Еліяшів, первосвященик, та брати його священики, і збудували Овечу браму. Вони освятили її, і повставляли її двері, й аж до башти Меа освятили її, аж до башти Ханан'їла.
2 А поруч нього будували єрихоняни, а поруч них будував Заккур, син Імріїв.
3 А браму Рибну збудували сини Сенаїні, і вони покрили її бруссями, і повставляли двері її, замки її та засуви її.
4 А поруч них направляв Меремот, син Урії, Коцового сина, а поруч них направляв Мешуллам, син Берехії, Мешав'їлового сина, а поруч них направляв Садок, Баанин син.
5 А поруч них направляли текояни, але їхні вельможі не схилили своєї шиї в службу свого Господа.
6 А браму Стару направляли Йояда, син Пасеахів, та Мешуллам, син Бесодеїн, вони покривали бруссями, і вставляли двері її, і замки її та засуви її.
7 А поруч них направляв ґів'онеянин Мелатія та меронотеянин Ядон, люди Ґів'ону та Міцпи, що належали до володіння намісника Заріччя.
8 Поруч нього направляв Уззіїл, син Хархаїн, з золотарів, а поруч нього направляв Хананія, син Раккахімів, і вони відновили Єрусалима аж до Широкого муру.
9 А поруч нього направляв Рефая, син Хурів, зверхник половини єрусалимської округи.
10 А поруч нього направляв Єдая, син Харумафів, а то навпроти дому свого, а при його руці направляв Хаттуш, син Хашавнеїн.
11 Другу міру направляв Малкійя, син Харімів, та Хашшув, син Пахат-Моавів, та башту Печей.
12 А поруч нього направляв Шаллум, син Лохеша, зверхник половини єрусалимської округи, він та дочка його.
13 Браму Долинну направляв Ханун та мешканці Заноаху, вони збудували її, і повставляли двері її, замки її та засуви її, і тисячу ліктів у мурі аж до Смітникової брами.
14 А Смітникову браму направив Малкійя, син Рехавів, зверхник бет-керемської округи, він збудував її, і повставляв її двері, замки її та засуви її.
15 А Джерельну браму направив Шаллум, син Кол-Хезеїв, зверхник округи Міцпи, він збудував її, і покрив її, і повставляв її двері, замки її та засуви її, і направив мура ставу Шелах до царського садка, і аж до ступенів, що спускаються з Давидового Міста.
16 За ним направляв Неемія, син Азбуків, зверхник половини бетцурської округи аж до місця навпроти Давидових гробів і аж до зробленого ставу, і аж до дому Лицарів.
17 За ним направляли Левити: Рехум, син Баніїв, поруч нього направляв зверхник половини округи Кеїла, для своєї округи.
18 За ним направляли їхні брати: Баввай, син Хенададів, зверхник половини округи Кеїла.
19 І направляв поруч нього Езер, син Єшуїн, зверхник округи, міру другу, від місця навпроти виходу до зброярні наріжника.
20 За ним ревно направляв Барух, Заббаїв син, міру другу, від наріжника аж до входу до дому первосвященика Еліяшіва.
21 За ним направляв Меремот, син Урійї, сина Коцового, міру другу, від входу до Еліяшівового дому й аж до кінця Еліяшівового дому.
22 А за ним направляли священики, люди йорданської округи.
23 За ним направляв Веніямин, син Хашшувів, навпроти свого дому; за ним направляв Азарія, син Маасеї, сина Ананіїного, при своєму домі.
24 За ним направляв Біннуй, син Хенададів, міру другу, від Азаріїного дому аж до наріжника й аж до рогу.
25 Палал, син Узаїв, від місця навпроти наріжника та в горішній башті, що виходить із царського дому, що при в'язничному подвір'ї. За ним Педая, син Пар'ошів.
26 А підданці храму сиділи в Офелі аж до місця навпроти Водної брами на схід та навпроти виступаючої башти.
27 За ним направляли техояни, міру другу, від місця навпроти великої виступаючої башти й аж до офельського муру.
28 З-над Кінської брами направляли священики, кожен навпроти дому свого.
29 За ними направляв Садок, син Іммерів, навпроти свого дому, а за ним направляв Шемая, син Шеханіїн, сторож Східньої брами.
30 За ним направляв Хананія, син Шелеміїн, та Ханун, шостий син Цалафів, міру другу; за ним направляв Мешуллам, син Берехіїн, навпроти своєї кімнати.
31 За ним направляв Малкійя, син золотаря, аж до дому храмових підданців та крамарів, навпроти брами Міфкад і аж до наріжної горниці.
32 А між наріжною горницею до Овечої брами направляли золотарі та крамарі.
4 (3-33) І сталося, як почув Санваллат, що ми будуємо того мура, то він запалився гнівом, і дуже розгнівався, і сміявся з юдеїв.
2 (3-34) І говорив він перед своїми братами та самарійським військом і сказав: Що це роблять ці мізерні юдеї? Чи їм це позоставлять? Чи будуть вони приносити жертву? Чи закінчать цього дня? Чи оживлять вони ці каміння з куп пороху, а вони ж попалені?
3 (3-35) А аммонітянин Товійя був при ньому й сказав: Та й що вони будують? Якщо вийде лисиця, то вона зробить дірку в їхній камінній стіні!...
4 (3-36) Почуй, Боже наш, що ми стали погордою, і поверни їхню ганьбу на голову їхню, і дай їх на здобич у край полону!
5 (3-37) І не закрий їхньої провини, а їхній гріх нехай не буде стертий з-перед лиця Твого, бо вони образили будівничих!
6 (3-38) І збудували ми того мура, і був пов'язаний увесь той мур аж до половини його. А серце народу було, щоб далі робити!
7 (4-1) І сталося, як почув Санваллат, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що виломи в стіні стали затарасовуватися, то дуже запалилися гнівом.
8 (4-2) І змовилися вони всі разом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замішання.
9 (4-3) І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторожу вдень та вночі, перед ними.
10 (4-4) І сказав Юда: Ослабла сила носія, а звалищ багато, і ми не зможемо далі будувати мура!...
11 (4-5) А наші ненависники говорили: Вони не знатимуть і не побачать, як ми прийдемо до середини їх, і позабиваємо їх, та й спинимо працю!
12 (4-6) І сталося, як приходили ті юдеяни, що сиділи при них, то говорили нам про це разів десять, зо всіх місць, де вони пробували.
13 (4-7) Тоді поставив я сторожу здолу того місця за муром у печерах. І поставив я народ за їхніми родами, з їхніми мечами, їхніми ратищами та їхніми луками.
14 (4-8) І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхетних, і до заступників, і до решти народу: Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за доми ваші!
15 (4-9) І сталося, як почули наші вороги, що нам те відоме, то Господь зламав їхній задум, і всі ми вернулися до муру, кожен до праці своєї.
16 (4-10) І було від того дня, що половина моїх юнаків робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити, і луки та панцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому.
17 (4-11) Будівничі працювали на мурі, а носії наладовували тягар, вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа...
18 (4-12) А в кожного будівничого його меч був прив'язаний на стегнах його, і так вони будували, а біля мене був сурмач.
19 (4-13) І сказав я до шляхетних, до заступників та до решти народу: Праця велика й простора, а ми повідділювані на мурі, далеко один від одного.
20 (4-14) Тому то в місце, де почуєте голос сурми, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!
21 (4-15) І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до появлення зір.
22 (4-16) Також того часу сказав я до народу: Кожен з юнаком своїм нехай ночують у середині Єрусалиму, і будуть вони для нас уночі сторожею, а вдень на працю.
23 (4-17) І ні я, ані брати мої, ані юнаки мої, ані сторожі, що були за мною, ми не здіймали своєї одежі, кожен мав свою зброю при своєму стегні.
5 І був великий крик народу та їхніх жінок на своїх братів юдеїв.
2 І були такі, що говорили: Ми даємо в заставу синів своїх та дочок своїх, і беремо збіжжя, і їмо й живемо!
3 І були такі, що говорили: Ми заставляємо поля свої, і виноградники свої, і доми свої, і беремо збіжжя в цьому голоді!
4 І були такі, що говорили: Ми позичаємо срібло на податок царський за наші поля та наші виноградники.
5 А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини як їхні сини. А ось ми тиснемо наших синів та наших дочок за рабів, і є з наших дочок утискувані. Ми не в силі робити, а поля наші та виноградники наші належать іншим...
6 І сильно запалав у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова!
7 А моє серце дало мені раду, і я сперечався з шляхетними та з заступниками та й сказав їм: Ви заставою тиснете один одного! І скликав я на них великі збори.
8 І сказав я до них: Ми викуповуємо своїх братів юдеїв, проданих поганам, за нашою спромогою, а ви будете продавати своїх братів, і вони продаються нам? І мовчали вони, і не знаходили слова...
9 І сказав я: Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в боязні нашого Бога ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, наших ворогів?
10 Також і я, брати мої та юнаки мої були позикодавцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг!
11 Верніть їм зараз їхні поля, їхні виноградники, їхні оливки, й їхні доми та відсоток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову оливу, що ви дали їм у заставу за них!
12 І вони сказали: Повернемо, і не будемо жадати від них! Зробимо так, як ти говориш! І покликав я священиків, і заприсягнув їх зробити за цим словом.
13 Витрусив я й свою пазуху та й сказав: Нехай отак витрусить Бог кожного чоловіка, хто не сповнить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай буде такий витрушений та порожній! І сказали всі збори: Амінь! І славили вони Господа, і народ зробив за цим словом.
14 Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намісником в Юдиному краї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса, дванадцять літ не їв намісничого хліба ані я, ані брати мої.
15 А намісники попередні, що були передо мною, чинили тяжке над народом, і брали від них хлібом та вином одного дня сорок шеклів срібла; також їхні слуги панували над народом. А я не робив так через страх Божий.
16 також у праці того муру я підтримував, і поля не купували ми, а всі мої слуги були зібрані там над працею.
17 А за столом моїм були юдеї та заступники, сто й п'ятдесят чоловіка, та й ті, хто приходив до нас із народів, що навколо нас.
18 А що готовилося на один день, було: віл один, худоби дрібної шестеро вибраних, і птиця готувалася в мене, а за десять день виходило багато всякого вина. А при тому я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка на тому народі.
19 Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що я робив для цього народу!
6 І сталося, коли почув Санваллат, і Товійя, і араб Ґешем та решта наших ворогів, що я збудував мура, і що не позосталося в ньому вилому, але до цього часу дверей у брамах я не повставляв,
2 то послав Санваллат та Ґешем до мене, говорячи: Приходь, і вмовимося разом у Кефірімі в долині Оно! А вони замишляли зробити мені зло...
3 І послав я до них послів, говорячи: Я роблю велику працю, і не можу прийти. Нащо буде перервана ця праця, як кину її та піду до вас?
4 І посилали до мене так само чотири рази, а я відповідав їм так само.
5 І так само Санваллат п'ятий раз прислав до мене слугу свого, а в руці його був відкритий лист.
6 А в ньому написане: Чується серед народів, і Ґашму говорить: Ти та юдеї замишляєте відділитися, тому то ти будуєш того мура, і хочеш бути їм за царя, за тими словами.
7 Та й пророків ти понаставляв, щоб викрикували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, приходь, і порадьмося разом!
8 І послав я до нього, говорячи: Не було таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх повимишляв!...
9 Бо всі вони лякали нас, говорячи: Нехай ослабнуть їхні руки з цієї праці, і не буде вона зроблена! Та тепер, о Боже, зміцни мої руки!
10 І я ввійшов до дому Шемаї, сина Делаї, Мегетав'їлового сина, а він був задержаний. І він сказав: Умовмося піти до Божого дому, до середини храму, і замкнемо храмові двері, бо прийдуть забити тебе, власне вночі прийдуть забити тебе...
11 Та я відказав: Чи такий чоловік, як я, має втікати? І хто є такий, як я, що ввійде до храму й буде жити? Не ввійду!
12 І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупили його...
13 Бо він був підкуплений, щоб я боявся, і зробив так, і згрішив. Це було для них на злий поговір, щоб образити мене.
14 Запам'ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страхали мене!
15 І був закінчений мур двадцятого й п'ятого дня місяця елула, за п'ятдесят і два дні.
16 І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навколо нас, то вони впали в очах своїх та й пізнали, що ця праця була зроблена від нашого Бога!
17 Тими днями також шляхетні юдеї писали багато своїх листів, що йшли до Товійї, а Товійїні приходили до них.
18 Бо багато-хто в Юдеї були заприсяженими приятелями йому, бо він був зять Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку Мешуллама, Берехіїного сина.
19 І говорили передо мною добре про нього, а слова мої передавали йому. Товійя посилав листи, щоб настрахати мене.
7 І сталося, як був збудований мур, то повставляв я двері, і були понаставлювані придверні, співаки та Левити.
2 І призначив я над Єрусалимом свого брата Ханані та зверхника твердині Хананію, бо він був чоловік правдивий, і Бога боявся більше від багатьох інших.
3 І сказав я до них: Нехай не відчиняються єрусалимські брами аж до спеки сонця. І поки вони самі стоять, нехай позамикають двері, і так тримайте. І поставити варти з єрусалимських мешканців, кожного на його сторожі, і кожного навпроти його дому!
4 А місто було широко-просторе й велике, та народу в ньому мало, і доми не були побудовані.
5 І поклав мені Бог мій на серце моє зібрати шляхетних, і заступників та народ, щоб переписати. І знайшов я книжку перепису тих, хто прийшов перше, а в ній я знайшов написане таке:
6 Оце виходьки з округи, що прийшли з полону вигнання, яких вигнав був Навуходоносор, цар вавилонський, і вони повернулися до Єрусалиму та до Юдеї, кожен до міста свого,
7 ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого народу:
8 синів Пар'ошових дві тисячі сто й сімдесят і два,
9 синів Шеватіїних три сотні і сімдесят і два,
10 синів Арахових шість сотень п'ятдесят і два,
11 синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових дві тисячі й вісім сотень вісімнадцять,
12 синів Еламових тисяча двісті п'ятдесят і чотири,
13 синів Заттуєвих вісім сотень сорок і п'ять,
14 синів Заккаєвих сім сотень і шістдесят,
15 синів Біннуєвих шість сотень сорок і вісім,
16 синів Беваєвих шість сотень двадцять і вісім,
17 синів Азґадових дві тисячі три сотні двадцять і два,
18 синів Адонікамових шість сотень шістдесят і сім,
19 синів Біґваєвих дві тисячі шістдесят і сім,
20 синів Адінових шість сотень п'ятдесят і п'ять,
21 синів Атерових, з синів Хізкійїних дев'ятдесят і вісім,
22 синів Хашумових три сотні двадцять і вісім,
23 синів Бецаєвих три сотні двадцять і чотири,
24 синів Харіфових сто дванадцять,
25 синів Ґів'онових дев'ятдесят і п'ять,
26 людей з Віфлеєму та Нетофи сто вісімдесят і вісім,
27 людей з Анототу сто двадцять і вісім,
28 людей з Бет-Азмавету сорок і два,
29 людей з Кір'ят-Єаріму, Кефіри та Беероту сім сотень сорок і три,
30 людей з Рами та Ґави шість сотень двадцять і один,
31 людей з Міхмасу сто двадцять і два,
32 людей з Бет-Елу та Аю сто двадцять і три,
33 людей з Нево Другого п'ятдесят і два,
34 виходьків з Еламу Другого тисяча двісті п'ятдесят і чотири,
35 виходьків з Харіму три сотні й двадцять,
36 виходьків з Єрихону три сотні сорок і п'ять,
37 виходьків з Лоду, Хадіду й Оно сім сотень і двадцять і один,
38 виходьків з Сенаї три тисячі дев'ять сотень і тридцять.
39 Священиків: синів Єдаїних з Ісусового дому дев'ять сотень сімдесят і три,
40 синів Іммерових тисяча п'ятдесят і два,
41 синів Пашхурових тисяча двісті сорок і сім,
42 синів Харімових тисяча сімнадцять.
43 Левитів: синів Ісусових з Кадміїлового дому, з Годевиних синів сімдесят і чотири.
44 Співаків: синів Асафових сто сорок і вісім.
45 Придверних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих сто тридцять і вісім.
46 Храмових підданців: сини Ціхині, сини Хасуфині, сини Таббаотові,
47 сини Керосові, сини Сіїні, сини Падонові,
48 сини Леванині, сини Хаґавині, сини Салмаєві,
49 сини Хананові, сини Ґідделові, сини Ґахарові,
50 сини Реаїні, сини Рецінові, сини Некодині,
51 сини Ґаззамові, сини Уззині, сини Пасеахові,
52 сини Бесаєві, сини Меунімові, сини Нефішесінові,
53 сини Бакбутові, сини Хакуфині, сини Хархурові,
54 сини Бацлітові, сини Мехидині, сини Харшині,
55 сини Баркосові, сини Сісерині, сини Темахові,
56 сини Неціяхові, сини Хатіфині.
57 Синів Соломонових рабів: сини Сотаєві, сини Соферетові, сини Перідині,
58 сини Яалині, сини Дарконові, сини Ґідделові,
59 сини Шефатіїні, сини Хаттілові, сини Похерет-Гаццеваїмові, сини Амонові,
60 усього цих храмових підданців та синів Соломонових рабів три сотні дев'ятдесят і два.
61 А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддону та Іммеру, та не могли довести роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля:
62 синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних шість сотень сорок і два.
63 А з священиків: сини Ховаїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок ґілеадянина Барзіллая, і став зватися їхнім ім'ям.
64 Вони шукали запису свого родоводу, але він не знайшовся, і були вони вилучені зо священства,
65 а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до уріму та тумміму.
66 Усього збору разом сорок дві тисячі триста й шістдесят,
67 окрім їхніх рабів та їхніх невільниць, цих було сім тисяч триста тридцять і сім; а в них співаків та співачок двісті й сорок і п'ять.
68 Їхніх коней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів двісті сорок і п'ять,
69 верблюдів чотири сотні тридцять і п'ять, ослів шість тисяч і сім сотень і двадцять.
70 А частина голів батьківських родів дали на працю: намісник дав до скарбниці: золота тисячу дарейків, кропильниць п'ятдесят, священичих шат п'ятсот і тридцять.
71 А з голів батьківських родів дали до скарбниці на працю: золота двадцять тисяч дарейків, а срібла дві тисячі й двісті мін.
72 А що дала решта народу: золота двадцять тисяч дарейків, а срібла дві тисячі мін, а священичих шат шістдесят і сім.
73 І осілися священики, і Левити, і придверні, і співаки, і дехто з народу, і храмові підданці, і ввесь Ізраїль по своїх містах. Як настав сьомий місяць, то Ізраїлеві сини були по своїх містах.
8 І зібрався ввесь народ, як один чоловік, на майдан, що перед Водною брамою, і сказали учителеві Ездрі принести книги Мойсеєвого Закону, що наказав був Господь Ізраїлеві.
2 І приніс священик Ездра Закона перед збори з чоловіків та аж до жінок, і всіх, хто розумів чуте, першого дня сьомого місяця.
3 І читав він у нім на майдані, що перед Водною брамою, від світанку аж до полудня, перед чоловіками й жінками та тими, хто розуміє, а уші всього народу були звернені до книги Закону.
4 І стояв учитель Ездра на дерев'яному підвищенні, що зробили для цієї справи, а при ньому стояв Маттітія, і Шема, і Аная, і Урійя, і Хілкійя, і Маасея на правиці його, а на лівиці його: Педая, і Мішаїл, і Малкійя, і Хашум, і Хашбаддана, Захарій, Мешуллам.
5 І розгорнув Ездра цю книгу на очах усього народу, бо він був вище від усього народу, а коли він розгорнув, увесь народ устав.
6 І поблагословив Ездра Господа, Бога великого, а ввесь народ відповів: Амінь, Амінь! з піднесенням своїх рук. І всі схилялися, і вклонялися Господеві обличчям до землі!
7 А Ісус, і Бані, і Шеревея, Ямін, Аккув, Шаббетай, Годійя, Маасея, Келіта, Азарія, Йозавад, Ханан, Пелая та Левити пояснювали народові Закона, а народ був на своєму місці.
8 І читали в книзі, у Божому Законі виразно, і вияснювали значення, і робили зрозумілим читане.
9 І сказав намісник Неемія, і священик учитель Ездра й Левити, що вияснювали народові, до всього народу: День цей святий він для Господа, Бога вашого, не будьте в жалобі й не плачте! Бо плакав увесь народ, як почув слова Закону...
10 І сказав він до них: Ідіть, їжте сите та пийте солодке, і посилайте частки тому, в кого нема наготовленого. Бо святий цей день для нашого Господа, і не сумуйте, бо радість у Господі це ваша сила!
11 І Левити потішали ввесь народ, говорячи: Мовчіть, бо цей день святий, і не сумуйте!
12 І пішов увесь народ їсти та пити, і посилати частки та чинити велику радість, бо розумів ті слова, що розповіли йому.
13 А другого дня зібралися голови батьківських родів усього народу, священики та Левити, до вчителя Ездри, щоб він виясняв їм слова Закону.
14 І знайшли написане в Законі, що наказав був Господь через Мойсея, щоб Ізраїлеві сини сиділи в кучках у свято сьомого місяця,
15 і щоб розголосили й оголосили по всіх своїх містах та в Єрусалимі, говорячи: Вийдіть на гору, і понаносьте галуззя оливкового, і галуззя дерева оливкового, і галуззя миртового, і галуззя пальмового, і галуззя густолистого дерева, щоб поробити кучки, як написано.
16 І вийшов народ, і поназношували, і поробили собі кучки кожен на даху своїм, і в подвір'ях своїх, і в подвір'ях Божого дому, і на майдані Водної брами, і на майдані брами Єфремової.
17 І поробила кучки вся громада, що вернулася з полону, і сиділа в кучках, бо не робили так Ізраїлеві сини від днів Ісуса, Навинового сина, аж до дня цього. І була дуже велика радість!
18 І читали в книзі Божого Закону щоденно, від першого дня аж до дня останнього. І справляли свято сім день; а восьмого дня віддання, за уставом.
9 А двадцятого й четвертого дня того місяця зібралися Ізраїлеві сини в пості та в веретищах, а на них порох.
2 А Ізраїлеве насіння відділилося від усіх чужинців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків.
3 І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Закону Господа, Бога свого, а чверть сповідалися і вклонялися Господеві, Богові своєму.
4 І стали не левитському підвищенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кликали сильним голосом до Господа, Бога свого.
5 І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я слави Твоєї, і нехай воно буде звеличене над усяке благословення та славу!
6 Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небес, і все їхнє військо, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживляєш їх усіх, а небесне військо Тобі вклоняється!
7 Ти то Господь, Бог, що вибрав Аврама, і вивів його з халдейського Уру, і дав йому ім'я Авраам.
8 І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати Край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти виконав слова Свої, бо Ти праведний!
9 І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем.
10 І дав Ти знаки та чуда на фараоні та на всіх його рабах, і на всім народі краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо поводилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я, як видно цього дня.
11 І море Ти розсік перед ними, і вони перейшли серед моря по суходолу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глибин, як камінь до бурхливої води.
12 І Ти провадив їх стовпом хмари вдень, а стовпом огню вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти.
13 І Ти зійшов був на гору Сінай, і говорив з ними з небес, і дав їм справедливі права та правдиві закони, устави та заповіді добрі.
14 І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея.
15 І хліб із небес дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спрагу. І Ти сказав їм, щоб ішли посісти Край, який Ти присягнув дати їм.
16 Та вони й наші батьки були вперті, і робили твердою свою шию, і не слухали Твоїх заповідей.
17 І відмовлялися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердошиї, і настановили собі голову, щоб вернутися до своєї неволі в непослуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласкавий та милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий, і Ти не покинув їх!
18 Хоч вони зробили були собі литого тельця та сказали: Оце бог твій, що вивів тебе з Єгипту, і робили великі образи,
19 та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, стовп хмари не відходив від них удень, щоб вести їх дорогою, а стовп огню вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти.
20 І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і манни Своєї не стримував від їхніх уст, і воду Ти їм давав на їхнє прагнення.
21 І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недостатку ні в чому, одежі їхні не дерлися, а ноги їхні не пухли.
22 І дав Ти їм царства та народи, які призначив на поділ, і вони посіли край Сигона, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського.
23 А їхніх синів Ти помножив, як зорі небесні, і ввів їх до Краю, що про нього казав Ти їхнім батькам, щоб ішли посісти.
24 І ввійшли сини, і посіли той Край, і Ти впокорив перед ними мешканців того Краю ханаанеян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та народи того Краю, щоб чинити з ними за своєю волею.
25 І поздобували вони міста укріплені, та землю ситу, і посіли доми, повні всякого добра, повитесувані в скелях водозбори, виноградники, і оливки, і багато овочевих дерев. І вони їли й наситилися, і поставали товсті, і насолоджувалися Твоїм великим добром.
26 І стали вони неслухняні, і побунтувалися проти Тебе, і кинули Закона Твого геть за свою спину, і позабивали пророків Твоїх, що свідчили між ними, щоб навернути їх до Тебе. І чинили вони великі образи.
27 І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утискали їх. А в часі горя свого вони кликали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосердям давав їм спасителів, і вони спасали їх з руки їхніх ворогів.
28 Та коли був їм мир, вони знову чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у руку їхніх ворогів, і ті панували над ними. І вони знову кликали до Тебе, а Ти з неба їх вислуховував, і спасав їх за милосердям Своїм довгий час.
29 І свідчив Ти проти них, щоб навернути їх до Закону Твого, та вони чинили лихе, і не слухалися заповідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, які коли б людина чинила, то жила б ними, і ставало рамено їх неслухняне, а шию свою робили твердою, і не слухалися.
30 І зволікав Ти їм довгі роки, і свідчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слухали того, і Ти дав їх у руку народів цих країв.
31 І через велике Своє милосердя Ти не вигубив і не покинув їх, бо Ти Бог ласкавий та милосердний!
32 А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшний, що бережеш заповіта та милість, нехай не буде малою перед лицем Твоїм уся та мука, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій народ від днів асирійських царів аж до цього дня!
33 А ти справедливий у всьому, що приходить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедливі.
34 А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки не виконували Закона Твого, і не слухалися заповідей Твоїх та свідоцтв Твоїх, що Ти свідчив проти них.
35 І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в тому просторому та ситому Краї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відвернулися від своїх злих чинів.
36 Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його нашим батькам, щоб їсти плід його та добро його, ось ми раби в ньому!
37 І він множить свій урожай для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тілами та над нашою худобою за своїм уподобанням, і ми в великому утискові!
38 (10-1) Через те все ми складаємо певну умову, і підписуємо, а печатки кладуть наші зверхники, наші Левити, наші священики.
10 (10-2) А між тих, що поклали печатки, були: намісник Неемія, син Хахаліїн, і Цідкійя,
2 (10-3) Серая, Азарія, Єремія,
3 (10-4) Пашхур, Амарія, Малкійя,
4 (10-5) Хаттуш, Шеванія, Маллух,
5 (10-6) Харім, Меремот, Овадія,
6 (10-7) Даніїл, Ґіннетон, Барух,
7 (10-8) Мешуллам, Авійя, Мійямін,
8 (10-9) Маазія, Білґай, Шемая, оце священики.
9 (10-10) А Левити: Ісус, син Азаніїн, Біннуй, з Хенададових синів, Кадміїл.
10 (10-11) А їхні брати: Шеванія, Годійя, Келіта, Пелая, Ханан,
11 (10-12) Міха, Рехов, Хашавія,
12 (10-13) Заккур, Шеревія, Шеванія,
13 (10-14) Годійя, Бані, Беніну.
14 (10-15) Голови народу: Пар'ош, Пахат-Моав, Елам, Затту, Бані,
15 (10-16) Бунні, Аз'дад, Бевай,
16 (10-17) Адонійя, Біґвай, Адін,
17 (10-18) Атер, Хізкійя, Аззур,
18 (10-19) Годійя, Хашум, Бецай,
19 (10-20) Харіф, Анатот, Невай,
20 (10-21) Маґпіяш, Мешуллам, Хезір,
21 (10-22) Мешезав'їл, Садок, Яддуя,
22 (10-23) Пелатія, Ханан, Аная,
23 (10-24) Осія, Хананія, Хашшув,
24 (10-25) Галлохеш, Пілха, Шовек,
25 (10-26) Рехум, Хашавна, Маасея,
26 (10-27) і Ахійя, Ханан, Анан,
27 (10-28) Маллух, Харім, Баана.
28 (10-29) І решта народу, священики, Левити, придверні, співаки, храмові підданці, і кожен, відділений від народів краю до Божого Закону, їхні жінки, їхні сини, та їхні дочки, кожен знаючий та розуміючий,
29 (10-30) зміцняють присягу при браттях своїх, при своїх шляхетних, і вступили в клятву та присягу, щоб ходити в Божому Законі, що був даний через Мойсея, Божого раба, і щоб дотримуватися, і щоб виконувати всі заповіді Господа, нашого Бога, і права Його, і постанови Його,
30 (10-31) і що не дамо наших синів народам Краю, а їхніх дочок не візьмемо для наших синів.
31 (10-32) А від народів цього Краю, що спроваджують товари та всяке збіжжя в день суботній на продаж, не візьмемо від них у суботу та в святі дні, і сьомого року понехаємо землю та всякого роду борги.
32 (10-33) І поставили ми собі за обов'язок, щоб давати нам третину шекля в рік на службу дому нашого Бога,
33 (10-34) на хліб показний, і на постійний дар, і на постійне цілопалення, на суботи, на молодики, на свята, і на освячені речі, і на жертви за гріх на окуплення за Ізраїля, і на всяку працю дому нашого Бога.
34 (10-35) І кинули ми жеребки про пожертву дров, священики, Левити та народ, щоб приносити до дому нашого Бога, за домом наших батьків, на означені часи рік-річно, щоб палити на жертівнику Господа, нашого Бога, як написано в Законі,
35 (10-36) і щоб приносити первоплоди нашої землі та первоплоди всякого плоду зо всякого дерева рік-річно до Господнього дому,
36 (10-37) і первороджених синів наших та нашої худоби, як написано в Законі, і первороджених худоби нашої великої та худоби нашої дрібної, щоб приносити до дому нашого Бога до священиків, що служать у домі нашого Бога,
37 (10-38) і первопочаток наших діж, і наші приношення, і плід усякого дерева, молоде вино та оливу спровадимо священикам до кімнат дому нашого Бога, а десятину нашої землі Левитам. А вони, Левити, будуть збирати десятину по всіх містах нашої роботи.
38 (10-39) І буде священик, син Ааронів, із Левитами, коли Левити будуть збирати десятину, і Левити віднесуть десятину від десятини до дому нашого Бога до комір, до скарбниці.
39 (10-40) Бо до комір будуть зносити сини Ізраїлеві та сини Левитів приношення збіжжя, молодого вина та оливи, і там є речі святині, служачі священики, і придверні, і співаки. І ми не опустимо дому нашого Бога!
11 І сиділи зверхники народу в Єрусалимі, а решта народу кинули жеребки, щоб привести одного з десяти сидіти в Єрусалимі, місті святому, а дев'ять частин зостаються по інших містах.
2 І поблагословив народ усіх тих людей, що пожертвувалися сидіти в Єрусалимі.
3 А оце голови округи, що сиділи в Єрусалимі, а по Юдиних містах сиділи, кожен у своїй посілості, по своїх містах, Ізраїль, священики, і Левити, і храмові підданці, і сини Соломонових рабів.
4 А в Єрусалимі сиділи оці з синів Юдиних та з синів Веніяминових. Із синів Юдиних: Атая, син Уззійї, сина Захарія, сина Амарії, сина Шефатії, сина Магаліїла, із синів Перецових.
5 І Маасея, син Баруха, сина Кол-Хозе, сина Хазаї, сина Адаї, сина Йояріва, сина Захарія, сина Шілоні.
6 Усіх синів Перецових, що сиділи в Єрусалимі, було чотири сотні шістдесят і вісім хоробрих людей.
7 А оце Веніяминові сини: Саллу, син Мешуллама, сина Йоеда, сина Педаї, сина Кадаї, сина Маасеї, сина Ітіїла, сина Ісаї.
8 А по ньому: Ґаббай, Саллай, дев'ять сотень двадцять і вісім.
9 А Йоїл, син Зіхрі, був провідником над ними, а Юда, син Сенуїн, другий над містом.
10 Із священиків: Єдая, син Йоярів, Яхін,
11 Серая, син Хілкійї, сина Мешуллама, сина Садока, сина Мерайота, сина Ахітува, начальник у Божому домі.
12 А їхніх братів, що робили службу для Божого дому, вісім сотень і двадцять і два. І Адая, син Єрохама, сина Пелалії, сина Амці, сина Захарія, сина Пашхура, сина Малкійї,
13 а їхніх братів, голів батьківських родів, двісті сорок і два. І Амашсай, син Азаріїла, сина Ахезая, сина Мешіллемота, сина Іммера,
14 а їхніх братів, хоробрих вояків, сто двадцять і вісім, а провідник над ними Завдіїл, син Ґедоліма.
15 А з Левитів: Шемая, син Хашшува, сина Азрікама, сина Хашавії, сина Бунні.
16 А Шаббетай та Йозавад були над зовнішньою службою для Божого дому, з голів Левитів.
17 А Матанія, син Міхи, сина Завді, сина Асафового, був головою, що починав славословити при молитві, і Бакбукія, другий з братів його, і Авда, син Шаммуї, сина Ґалала, сина Єдутунового.
18 Усіх Левитів у святому місті було двісті вісімдесят і чотири.
19 А придверні: Аккув, Талмон та їхні брати, що сторожили при брамах, сто сімдесят і два.
20 А решта Ізраїля, священики, Левити були по всіх Юдиних містах, кожен у наділі своїм.
21 А храмові підданці сиділи в Офелі, а Ціха та Ґішпа були над підданцями.
22 А провідником Левитів в Єрусалимі був Уззі, син Бані, сина Хашавії, сина Маттанії, сина Міхи, з Асафових синів, співаків при службі Божого дому,
23 бо був царів наказ про них та певна оплата на співаків про кожен день.
24 А Петахія, син Мешезав'їла, із синів Зераха, сина Юдиного, був при руці царя для всіх справ народу.
25 А по дворах на полях своїх з Юдиних синів сиділи: в Кір'ят-Арбі та залежних її містах, і в Дівоні та залежних його містах, і в Єкавцеїлі та залежних його містах,
26 і в Єшуї, і в Моладі, і в Бет-Пелеті,
27 і в Хасар-Шуалі, і в Беер-Шеві та залежних його містах,
28 і в Ціклаґу, і в Мехоні та в залежних її містах,
29 і в Ен-Ріммоні, і в Цор'ї, і в Ярмуті,
30 Заноаху, Адулламі та дворах її, в Лахішу та полях його, в Азці та залежних її містах. І таборували вони від Беер-Шеви аж до долини Гінном.
31 А Веніяминові сини, починаючи від Ґеви, заселили оці міста: Міхмаш, і Айя, і Бет-Ел та залежні його міста,
32 Анатот, Нов, Ананія,
33 Хацор, Рама, Ґіттаїм,
34 Хадід, Цевоїм, Неваллат,
35 Лод і Оно, долина Харашім.
36 А з Левитів Юдині відділи жили в краю Веніямина.
12 А оце священики та Левити, що прийшли з Зоровавелем, сином Шеалтіїловим, та з Ісусом: Серая, Їрмея, Ездра,
2 Амарія, Маллух, Хаттуш,
3 Шеханія, Рехум, Меремот,
4 Іддо, Ґіннетой, Авійя,
5 Мійямін, Маадія, Білґа,
6 Шемая, і Йоярів, Єдая,
7 Саллу, Амок, Хілкійя, Єдая. Це голови священиків та брати їхні за днів Ісуса.
8 А Левити: Ісус, Біннуй, Кадміїл, Шеревея, Юда, Матанія, головний над славослов'ям він та брати його.
9 І Бакбукія та Унні, їхні брати, були навпроти них на сторожі.
10 А Ісус породив Йоякима, а Йояким породив Ел'яшіва, а Ел'яшів породив Йояду,
11 а Йояда породив Йонатана, а Йонатан породив Яддуя.
12 А за Йоякимових днів були священики, голови батьківських родів: з роду Сераїного Мерая, з Їрмеїного Хананія,
13 з Ездриного Мешуллам, з Амаріїного Єгоханан,
14 з Меліхового Йонатан, з Шеваніїного Йосип,
15 з Харімового Адна, з Мерайотового Хелкай,
16 з Іддового Захарій, з Ґіннетонового Мешуллам,
17 з Авійїного Зіхрі, з Мін'ямінового та з Моадеїного Пілтай,
18 з Білґиного Шаммуя, з Шемаїного Йонатан,
19 а з Йоярівового Маттенай, з Єдаїного Уззі,
20 з Саллаєвого Каллай, з Амокового Евер,
21 з Хілкійїного Хашавія, з Єдаїного Натанаїл.
22 Левити, голови батьківських родів, були записані за днів Ел'яшіва, Йояди, і Йоханана, і Яддуя, а священики за царювання Дарія перського.
23 Сини Левія, голови батьківських родів, записані в Книгу Хронік, і аж до днів Йоханана, сина Ел'яшівового.
24 А голови Левитів: Хашавія, Шеревія, і Ісус, син Кадміїлів, та брати їхні були навпроти них, щоб хвалити та славити за наказом Давида, Божого чоловіка, черга за чергою.
25 Матанія, і Бакбукія, Овадія, Мешуллам, Талмон, Аккув, придверні, сторожа в брамних складах.
26 Вони були за днів Йоякима, сина Ісуса, сина Йоцадакового, та за днів намісника Неемії та священика вчителя Ездри.
27 А в свято освячення єрусалимського муру шукали Левитів по всіх їхніх місцях, щоб привести їх до Єрусалиму справити свято освячення та радости з похвалами, із піснею, цимбалами, арфами та з цитрами.
28 І позбиралися сини співаків та з округи навколо Єрусалиму та з осель нетофатян,
29 і з Бет-Гаґґілґала, і з піль Ґеви та Азмавету, бо співаки побудували собі двори навколо Єрусалиму.
30 І очистилися священики та Левити, і вони очистили народ, і брами та мур.
31 І повводив я Юдиних зверхників на мур, і поставив два великі збори славословників та походи, з них один пішов праворуч по муру до Смітникової брами.
32 А за ними йшов Гошая та половина Юдиних зверхників,
33 і Азарія, Ездра, і Мешуллам,
34 Юда, і Веніямин, Шемая, і Ірмея.
35 А з священичих синів із сурмами: Захарій, син Йонатана, сина Шемаї, сина Маттанії, сина Міхаї, сина Заккура, сина Асафового,
36 а брати його: Шемая, і Азаріїл, Мілай, Ґілалай, Маай, Натанаїл, і Юда, Ханані з музичними знаряддями Давида, Божого чоловіка, а вчитель Ездра перед ними.
37 А при Джерельній брамі, навпроти них, вони йшли ступенями Давидового Міста, входом на стіну над Давидовим домом і аж до Водної брами на схід.
38 А другий збір славословників ішов ліворуч, а за ним я та половина народу, зверху по муру вище башти Печей та аж до Широкого муру,
39 і від Єфремової брами та до брами Старої, і до брами Рибної, і башти Ханан'їла, і башти Меа, і аж до брами Овечої, і спинилися біля брами Ув'язнення.
40 І стали обидва збори славословників біля Божого дому, і я, і половина заступників зо мною,
41 і священики: Ел'яким, Маасея, Мін'ямин, Міхая, Елйоенай, Захарій, Хананія з сурмами,
42 і Маасея, і Шемая, і Елеазар, і Уззі, і Єгоханан, і Малкійя, і Елам, і Езер. І співаки співали, а Їзрахія був провідником.
43 І вони приносили того дня великі жертви та раділи, бо Бог порадував їх великою радістю. І раділи також жінки та діти, і аж далеко чута була радість Єрусалиму!
44 І того дня були попризначувані люди над коморами для скарбів, для приношень, для первоплодів та для десятин, щоб зносити в них з міських піль законні частки священикам та Левитам, бо радість Юдеї була дивитися на священиків та на Левитів, що стояли!
45 І вони стерегли постанови свого Бога, і постанови про очищення, і були співаками та придверними за наказом Давида та сина його Соломона.
46 Бо віддавна, за днів Давида та Асафа, були голови співаків та пісні хвали й збори славословників для Бога.
47 І ввесь Ізраїль за днів Зоровавеля та за днів Неемії давав частки співацькі та придверничі, щодня належне, і освячував це Левитам, а Левити освячували Аароновим синам.
13 Того дня читане було з Мойсеєвої книги вголос народу, і було знайдене написане в ній, що Аммонітянин та Моавітянин не ввійде до Божої громади, і так буде аж навіки,
2 бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли були на нього Валаама проклясти його, та Бог наш обернув те прокляття на благословення.
3 І сталося, як почули вони Закон, то відділили від Ізраїля все чуже.
4 А перед тим священик Ел'яшів, призначений до комори дому нашого Бога, близький Товійїн,
5 то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлібну, ладан, і посуд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені заповіддю для Левитів, і співаків, і придверних, і священичі принесення.
6 А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксеркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному часі випросився я від царя.
7 І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, роблячи йому комору на подвір'ях Божого дому.
8 І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикидав геть із комори.
9 І я сказав, і очистили комори, а я вернув туди посуд Божого дому, хлібну жертву та ладан.
10 І довідався я, що левитські частки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки, що робили свою працю.
11 І докоряв я заступникам та й сказав: Чого опущений дім Божий? І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місцях.
12 І вся Юдея приносила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбниць.
13 І настановив я над скарбницями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважані за вірних. І на них покладено ділити частки для їхніх братів.
14 Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторожах!
15 Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топтали в суботу чавила, і носили снопи, і нав'ючували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тягар, і везли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність.
16 А тиряни мешкали в ньому, і постачали рибу й усе на продаж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі.
17 І докоряв я Юдиним шляхетним та й сказав їм: Що це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день?
18 Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побільшуєте жар гніву на Ізраїля зневажанням суботи.
19 І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, і були замикувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, щоб тягар не входив суботнього дня!
20 І ночували крамарі та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом.
21 І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повторите це, я простягну руку на вас! Від того часу вони не приходили в суботу.
22 І сказав я Левитам, щоб вони очистилися й приходили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї!
23 Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жінок ашдодянок, аммонітянок, моавітянок.
24 А їхні сини говорили наполовину по-ашдодському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того народу.
25 І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, кажучи: Не давайте ваших дочок їхнім синам, і не беріть їхніх дочок для ваших синів та для вас.
26 Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, а між багатьма народами не було такого царя, як він, і був уподобаний Богові своєму, і Бог настановив його царем над усім Ізраїлем, і його ввели в гріх ті чужі жінки?
27 І тому чи ж чуте було таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневірення проти нашого Бога, щоб брати чужих жінок?
28 А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, і я вигнав його від себе!
29 Запам'ятай же їм, Боже мій, за сплямлення священства та заповіту священичого та левитського!
30 І очистив я їх від усього чужого, і встановив черги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх,
31 і для пожертви дров в означених часах, і для первоплодів. Запам'ятай же мене, боже мій, на добро!
Неемия 1-13
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Молитва Неемії
1 Ось слово Неемії, сина Гакалії:
У місяці кислеві на двадцятий рік правління царя Артаксеркса[a] перебував я у стольному місті Сузі. 2 І прийшов до мене один із братів моїх, Ханані, який повернувся з Юдеї з іншими людьми. Я розпитував їх про юдеїв та їхні родини, що пережили вигнання, і про Єрусалим.
3 Вони повідали мені таке: «Ті в провінції, Юдеї, хто пережив вигнання та полон, зазнають великого лиха й приниження. Стіни Єрусалима зруйновано, брами спалено».
4 Як почув я ті слова, то сів і заплакав. І журився багато днів. Я постився й молив Бога Небесного. 5 Я молився:
«О Господи, Боже Небесний, великий і жахливий, Який дотримується Заповіту й любить тих, хто любить Його й дотримується Його заповідей.
6 Послухай уважно і очі розплющ, щоб почути молитву слуги Твого. Я молюся Тобі день і ніч за людей Ізраїлю, слуг Твоїх. Я сповідаюся в гріхах народу ізраїльського, у яких ми винні перед Тобою. І я, і родина батьків моїх грішили. 7 Ми, ізраїльтяни, дуже ображали Тебе. Ми не виконували заповідей Твоїх, настанов та законів, які Ти дав слузі Своєму Мойсею.
8 Згадай, будь ласка, заповідь, яку Ти дав слузі Своєму Мойсею: „Якщо ви будете невірні, Я розкидаю вас поміж іншими народами, 9 але, якщо ви повернетеся до Мене, будете дотримуватися заповідей Моїх і виконувати їх, Я зберу всіх вигнанців звідусюди й поселю їх у місці, яке Я вибрав для того, щоб ім’я Моє там перебувало”.
10 Вони слуги Твої і люди Твої, яких сила Твоя велика й рука Твоя врятували. 11 О мій Володарю, почуй молитву Свого слуги й молитви всіх Своїх слуг, які шанують Тебе. Допоможи сьогодні слузі Своєму, щоб мав я милість від царя».
Я ж був тим, хто перший куштував цареве вино[b].
Неемія дістає дозвіл Артаксеркса на відбудову муру Єрусалима
2 У місяці нісані на двадцятий рік правління[c] царя Артаксеркса я подав царю чашу вина. Раніше я ніколи не був засмучений у його присутності. 2 Отож цар і звернувся до мене: «Чому в тебе такий сумний вигляд? Чи не захворів ти? То має бути якась печаль твого серця».
Я дуже злякався, 3 але сказав цареві: «Нехай цар живе повік! Як же можу я не бути засмучений, коли місто, де могили моїх пращурів, у руїнах, а брами вогнем попалено».
4 Тоді цар запитав мене: «То чого ж ти хочеш?»
Я помолився Богу Небесному 5 і сказав цареві: «Якщо воля твоя, якщо маєш ти милість до раба твого, то пошли мене в Юдею, до міста, де могили моїх предків, щоб його відбудувати».
6 Тоді цар і цариця, що сиділа поруч, спитали мене: «Скільки часу потрібно на твою подорож і коли ти повернешся назад?»
До душі прийшлося цареві послати мене, і я назвав необхідний час.
7 Тоді я сказав цареві: «Якщо це до вподоби цареві, то дай мені листи до правителів земель, що на захід від Євфрату, щоб дозволили мені пройти до Юдеї. 8 А також лист до Асафа, надзірного лісів царських, щоб дав мені дерева на колоди для брам, храмової фортеці, міського муру і моєї оселі».
І цар дав мені все, що я просив, бо мені допомагав Бог. 9 Отож пішов я до правителів земель, що на захід від Євфрату і віддав їм цареві листи. Цар також послав зі мною воєначальників та вершників.
10 Коли Санваллат горонійський і Товія, можновладець аммонійський, почули про це, вони були вкрай невдоволені, що хтось прийшов допомагати людям Ізраїлю.
Неемія обстежує мур Єрусалима
11 Отож дістався я до Єрусалима й перебував там три дні. 12 Потім уночі я вирушив іще з кількома чоловіками. Я нікому не сказав, що Бог поклав мені на серці зробити в Єрусалимі. Зі мною не було ніякої худоби, крім тієї, на якій я їхав.
13 Під захистом ночі я проїхав через браму Долини, минув потік Дракона й дістався до Попільної брами. Я уважно оглянув мур Єрусалима, що був зруйнований, та брами, попалені вогнем. 14 Тоді подався я до Джерельної брами і до Царського ставу, але там худобі моєї не було де перейти. 15 Отож я пішов серед ночі долиною і оглянув мур, тоді ж повернувся і через браму Долини дістався назад. 16 Тоді вожді й не знали, куди я пішов і що робив. Я нічого не сказав іще ні юдеям, ні священикам, ні вождям, ні іншим, хто мав робити ту справу.
17 Потім я звернувся до них: «Ви бачите, в якій ми скруті, як зруйновано Єрусалим, як попалено його брами. Ходімо й відбудуємо мур Єрусалима, аби не бути нам і далі приниженими». 18 Я сказав їм, що рука Божа добра до мене і що сказав мені цар. Вони відгукнулися: «Давайте розпочинати відбудову». І вони запалилися на це добре діло.
19 Як почули про це вожді Санваллат горонійський, Товія аммонійський та Ґешем аравійський, то почали з нас насміхатися. Вони казали: «Що то ви таке робите? Ви повстаєте проти царя?»
20 На те я відповів їм: «Бог Небесний забезпечив наш успіх. Ми, Його слуги, будемо починати відбудову, а ви тут, у Єрусалимі, не маєте ніякої частки, ні прав, ані влади».
Відбудова муру та брам у Єрусалимі
3 Еліашив, первосвященик, та його брати-священики взялися до роботи й відновили Овечу браму. Вони її посвятили і встановили ворота. Вони освятили її аж до вежі Сотні та вежі Гананел. 2 Єрихонці будували поруч, а слід за ними Заккур, син Імрі.
3 Сини Гассенаа будували Рибну браму. Вони вкладали на місце колоди, встановлювали ворота, кріпили запори та засуви. 4 Меремот, син Урії, сина Гаккоза, ремонтував наступну ділянку. Поруч із ними відбудовчі роботи проводив Мешуллам, син Верекії, сина Мешезавела. Далі працював Задок, син Ваана. 5 Поруч—люди Текоа. Але вожді їхні відмовилися допомагати Неемії.
6 Стару міську браму відбудовував Йояда, син Пасеї, та Мешуллам, син Весодеї. Вони вкладали на місце колоди, встановлювали ворота, кріпили засуви та запори.
7 Поруч із ними відбудовчі роботи вели Мелатія ґівеонський та Ядон меронотський разом з людьми з Ґівеона та Міцпи, підпорядковані правителю заєвфратських земель.
8 Далі працював на відбудові й один із золотарів Уззіел, син Гаргаї. Поруч із ним—Хананія, який виробляв пахощі. Вони відбудовували Єрусалим до Широкої стіни.
9 За ним працював Рефая, син Гура, правителя половини Єрусалима. 10 За ними Єдая, син Гарумафа, працював на відбудові просто навпроти своєї оселі. За ним працював Гаттуш, син Гашавнеї.
11 Малкія, син Гарима, і Гашув, син Пагата моавського відбудовували наступну ділянку й Пічну вежу.
12 За ним працював Шаллум, син Галлогеша, правитель половини Єрусалима, разом зі своїми дочками.
13 Ганун та люди, що мешкали в Заноа, відбудовували браму Долини. Вони її заново звели, навісили ворота, зміцнили запори та засуви. Відновили тисячу ліктів[d] стіни аж до Попільної брами.
14 Малкія, син Рехава, правитель земель Бет-Гаккерема, відбудовував Попільну браму. Він її заново звів, навісив ворота, зміцнив запори та засуви.
15 Шаллум, син Кол-Гозе, правитель земель Міцпи, працював на відбудові брами Потоку. Він її заново звів, навісив ворота, зміцнив запори та засуви. Він також відбудував стіну водозбірника Шелах при царському саді, аж до сходів, які вели вниз від міста Давидового.
16 За ним працював Неемія, син Азбу́ка, правитель половини земель Бет-Зура, аж до того місця, що навпроти гробниць Давида та штучного ставка та дому Воїнів.
17 За ним працювали левити: Регум, син Вані, поруч із ним Гашавія, правитель половини земель Кейла, який відбудовував за свої землі.
18 За ним працювали їхні брати: Віннуї, син Генадада, правитель половини земель Кейла.
19 Поруч із ними Езер, син Ісуса, правитель Міцпи, відбудовував частину муру, що навпроти зброярні аж до самого повороту муру.
20 За ним Варух, син Заввая, відбудовував іншу частину муру від кута до центрального входу в дім Еліашива, первосвященика.
21 За ним на відбудові наступної ділянки працював Меремот, син Урії, сина Гаккоза: від входу в будинок Еліашива й до кінця його будинку.
22 Далі працювали священики з прилеглих земель[e].
23 За ними Веніамин і Гашув відбудовували мур навпроти свого власного дому.
За ними Азарія, син Маасеї, сина Ананії, відбудовував поруч зі своєю оселею.
24 За ним Віннуй, син Генадада, відновлював іншу ділянку від будинку Азарії до повороту й до кута.
25 Палал, син Узаї, вів роботи від того місця, що навпроти повороту та вежі над верхнім царським будинком, що належала варті.
За ним Педая, син Пароша, 26 та служники храму, що жили на Офелі, відбудовували до місця, яке навпроти Водної брами на схід, та вежі, яку було видно з палацу.
27 За ним працювали люди з Текоа від того місця, де височіла вежа, до стіни Офела.
28 За Кінською брамою працювали священики, кожен навпроти своєї оселі.
29 За ними Задок, син Іммера, відбудовував навпроти своєї оселі. За ним Шемая, син Шеканії, охоронець Східної брами.
30 За ним Хананія, син Шелемії, і Ганун, шостий син Залафа, відбудовували наступну ділянку.
Мешуллам, син Верекії, відбудовував мур навпроти своєї оселі.
31 За ним Малкія, один із золотарів, відбудовував аж до будинку служників храму та купців, навпроти брами Міфкат аж до світлиці, що на розі.
32 А між світлицею, що на розі, та Овечою брамою відбудовували золотарі та купці.
Санваллат і Товія
4 Як почув Санваллат, що ми відбудовуємо мур, то дуже розлютився. Він висміював юдеїв 2 перед своїми братами та військом Самарії. Він казав: «Що це роблять ті слабкодухі юдеї? Хіба ж самі вони спроможні? Чи будуть жертви приносити? Чи закінчать роботу за один день? Чи повернуть вони до життя каміння з купи пороху, до того ще й спалене?»
3 Товія, що стояв поруч, додав: «Ту кам’яну стіну, що вони відбудовують, навіть лисиця розвалить, заскочивши!»
4 Я, Неемія, мовив: «Послухай, о Боже наш, як із нас глузують. Пошли їхні збиткування на їхні ж голови. Хай самі вони стануть бранцями в чужій землі. 5 Не прикривай вини їхньої, нехай гріх їхній не залишиться Тобою не помічений, бо вони ображали будівельників».
6 Отож, ми відбудували разом мур навкруги Єрусалиму до половини. Люди були запалені на роботу.
Роботи тривають
7 Коли Санваллат, Товія, аравійці, аммонійці та люди Ашдода почули, що відбудова муру Єрусалима просувається, що провалини замуровуються, вони страшенно розлютилися. 8 Отож усі вони змовилися піти й напасти на Єрусалим, щоб посіяти там замішання.
9 Але ми молилися нашому Богу й виставили сторожу проти них, яка пильнувала вдень і вночі. 10 Але народ Юдеї сказав: «Робітники виснажені, бо дуже багато уламків. І самим нам ніколи не спромогтися відбудувати мур».
11 Та й наші вороги говорили: «Вони й не знатимуть і не помітять, як ми опинимось поміж них і повбиваємо їх, і зупинимо роботи».
12 Коли ж з усіх усюд приходили юдеї, що жили серед ворогів наших, вони десятки разів казали нам: «Повертайтеся до нас!»[f]
13 Тоді я розставив людей там, де мур найнижчий[g]. Я розташував людей за родами, з мечами, списами та луками. 14 Все оглянувши, я звернувся до шанованих людей, старійшин та всіх інших: «Не бійтеся їх. Пам’ятайте нашого Володаря, великого й могутнього. Бийтеся за братів своїх, за своїх синів і дочок, за жінок ваших та за свої домівки».
15 Коли ж наші вороги почули, що їхні наміри нам відомі, і що Бог зруйнував їхні плани, ми всі повернулися до муру, кожен до своєї роботи. 16 Відтоді половина моїх людей працювала на відбудові муру, а половина тримала напоготові списи, луки, щити й обладунки. Командири стояли за людьми Юдеї, 17 що відбудовували мур. Хто носив колоди, однією рукою тримав колоду, а другою—зброю. 18 У кожного будівельника, коли він працював, збоку висів меч. А біля мене стояв сурмач.
19 Я звернувся до знатних людей, старійшин та всіх інших: «Відбудовчі роботи дуже розширилися, і ми віддалені одне від одного вздовж муру. 20 Хоч де б ви почули сигнал сурмача, збирайтеся там. Наш Бог буде битися на нашому боці».
21 Отак робота тривала, половина людей тримали напоготові зброю від світання до смерку. 22 Тоді ж я сказав людям, щоб кожен зі своїми слугами ночував в Єрусалимі. І так вони будуть сторожею вночі й робітниками вдень. 23 Отож ні я, ні брати мої, ні слуги, ні охоронці, що були зі мною, навіть не роздягалися на ніч, та кожен мав зброю у правій руці.
Неемія допомагає бідним
5 Тоді прості люди та дружини їхні почали дуже скаржитися на братів своїх юдеїв. 2 Дехто казав: «У нас великі родини, тож нам треба мати їжу, щоб вижити».
3 Інші говорили: «Ми закладаємо наші поля, виноградники та наші оселі, щоб спромогтися на зерно в голодні часи».
4 Ще інші нарікали: «Ми маємо сплачувати царські податки за наші поля й виноградники. 5 Але ж ми однієї плоті з братами нашими, і у нас такі самі сини й дочки, та все ж ми маємо примушувати наших синів і дочок ставати рабами. Декого з наших дочок ми вже віддали в рабство, і нічого не можемо з цим удіяти, бо наші поля та виноградники тепер належать іншим».
6 Я дуже розгнівався, як почув їхні скарги і слова. 7 Я про те поміркував і звинуватив у тому знатних людей та старійшин. Я сказав їм: «Ви забираєте майно своїх ближніх у застави під позики, що даєте своїм же братам. Отож я скликав заради них велике зібрання». 8 Тоді я сказав їм: «Ми як тільки можемо, повертаємо наших братів-юдеїв, яких було продано в рабство іншим народам, а ви самі продаєте братів своїх, щоб потім ми їх викуповували знову!»
Вони мовчали, бо не мали чого на те відповісти.
9 Тоді я сказав: «Те, що ви робите, недобре. Хіба не мусите ви жити, шануючи нашого Бога, щоб запобігти збиткування ворожих народів? 10 Я теж, брати мої і слуги давали в позику гроші та зерно. Але давайте ж не обкладати відсотками ті наші позики. 11 Сьогодні ж поверніть їм їхні поля, виноградники, оливкові насадження та будинки. А також прибутки, що ви мали з їхніх грошей, зерна, вина та оливи».
12 На те вони відповіли: «Ми повернемо все й нічого більше не вимагатимемо від них. Ми зробимо так, як ти сказав».
Отож я скликав священиків і змусив їх присягнутися, що зроблять саме так, як щойно сказали. 13 Я також струсив порох зі свого одягу і сказав: «Так само хай Бог струсить кожного з його хати й позбавить майна, якщо хтось не дотримається слова Його».
Тоді все зібрання сказало: «Амінь». І вони воздали хвалу Господу. Всі люди зробили так, як і обіцяли.
14 А ще від того дня мене було призначено намісником землі юдейської на дванадцять років: від двадцятого року правління царя Артаксеркса по тридцять другий рік його ж правління[h]. Я та мої близькі родичі не їли хліба правителів. 15 Попередні правителі, які були до мене, обтяжували людей великим тягарем. Вони забирали в них їжу та вино, й до того ж сорок шекелів[i] срібла. Навіть слуги вельмож нещадно гнобили народ. Я ж такого не робив, бо боявся Бога. 16 Натомість я тяжко працював на відбудові муру, і землі ми не забирали. І всі мої слуги працювали разом. 17 За моїм столом збиралося сто п’ятдесят юдеїв та вельмож разом з усіма, хто приходив до нас із навколишніх народів. 18 Щодня за мій кошт готували одного бичка, шість вгодованих овець та домашню птицю. Щодесять днів виставлялися всілякі вина у великій кількості. І при тому всьому я не вимагав намісничого хліба, бо тяжко працювали люди. 19 Пам’ятай заради добра, о мій Боже, яке я зробив для цих людей.
Нові перешкоди
6 Коли Санваллату, Товії, Ґешему, Араву та іншим нашим ворогам повідомили про те, що я відбудував мур і що не залишилося в ньому ніяких проламів (хоча на той час я ще й не навісив ворота), 2 Санваллат і Ґешем направили мені такого листа: «Приходь, зустрінемося в одному з поселень у долині Оно». Але вони щодо мене мали лихі наміри.
3 Отож я вирядив посланців, щоб ті передали таке: «Я виконую дуже важливу роботу й не можу до тебе прийти. Навіщо припиняти роботу, поки я ходитиму зустрічатися з тобою?»
4 Вони присилали мені листи такого змісту чотири рази, і щоразу я відповідав їм те саме. 5 Потім уп’яте Санваллат направив до мене свого слугу. В руці той тримав розпечатаного листа. 6 У ньому говорилося:
«Народи знають, і Ґешем це підтверджує, що ти та юдеї надумали заколот і через це відбудували мур. За цими відомостями, ти маєш намір стати їхнім царем 7 і вже призначив пророків, які мають проголосити тебе в Єрусалимі царем юдейським.
Про це буде повідомлено царю. Отож приходь, зустрінемося».
8 Я послав йому такого листа: «Нічого такого, про що ти говориш, не відбувається, бо все це твої вигадки. 9 Бо всі вони хотіли залякати нас, міркуючи так: „Руки в них опустяться, і роботу не буде закінчено”.
А зараз, о Боже, дай мені сили!»
10 Якось зайшов я до оселі Шемаї, сина Делаї, сина Мегетавела. Йому не дозволялося виходити з дому. Він сказав:
«Давай зустрінемося в Божому храмі, у Святеє Святих[j],
бо вони прийдуть убити тебе.
Цієї ночі вони прийдуть убити тебе».
11 Але я відповів: «Хіба личить такій людині, як я, тікати? Хто ж бо на моєму місці пішов би в храм і лишився в живих? Я не піду».
12 Я розумів, що Бог не посилав його, що він пророкує проти мене, бо Санваллат і Товія підкупили його. 13 Його найняли, щоб залякати мене, аби я зробив так, як він каже, і тим згрішив. Тоді б вони могли заплямувати моє ім’я. 14 О Боже, покарай Товію і Санваллата за діла їхні, а також пророчицю Ноадію та інших пророків, які намагалися залякати мене.
Мур завершено
15 Відбудову було завершено на двадцять п’ятий день Елула[k], за п’ятдесят два дні. 16 Коли всі наші вороги почули про це і всі народи навколо нас побачили це, то втратили будь-яку самовпевненість. Вони розуміли, що роботу цю здійснив наш Бог.
17 Також у ті дні знатні люди Юдеї надсилали багато листів до Товії, а той посилав їм відповіді. 18 Бо багато людей в Юдеї присягалися бути йому вірними, бо був він зятем Шеканії, сина Ари, а його син Єгоганан був одружений з дочкою Мешуллама, сина Верекії. 19 Отож вони розповідали мені про його добрі діла, а мої слова передавали йому. І Товія ж надсилав мені листи, аби мене залякати.
7 Коли мур було відбудовано і я встановив брами, то було призначено охоронців брам, співців та левитів. 2 Потім я призначив керувати Єрусалимом свого брата Хананії і наглядачем за укріпленнями Хананію, бо був той чоловік дуже правдивий і Бога боявся, як ніхто інший. 3 Я сказав їм: «Не відчиняйте брам Єрусалима, аж доки сонце гаряче. Поки вартові стоять на сторожі, брами мають бути зачинені на засуви. Призначте варту з місцевих жителів, поставте їх на сторожі: одних на постах охорони, інших—навпроти їхніх осель».
Список тих, хто повернувся з полону
4 Місто було велике й просторе, люду в ньому було небагато, та й відбудованих будинків на було. 5 Отож поклав Бог мені на серце зробити таке: зібрати вельмож і посадових осіб, а разом з ними й простий люд і зробити перепис[l] населення за родами. Я знайшов книгу перепису тих, хто повернувся в перших лавах з полону. Там було записано таке:
6 Ось перелік родин у провінціях, які повернулися з полону, куди їх забрав Навуходоносор, цар вавилонський. Вони повернулися до Єрусалима та Юдеї, кожен у своє рідне місто. 7 Вони прийшли з Зерувавелом, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нагамані, Мордекаєм, Вілшаном, Місперетом, Віґваєм, Негумом та Бааною. Ось кількість людей Ізраїлю:
8 нащадків Пароша—дві тисячі сто сімдесят два;
9 нащадків Шефатії—триста сімдесят два;
10 нащадків Ари—шістсот п’ятдесят два;
11 нащадків Пагата моавського, а саме нащадків Ісуса та Йоава—дві тисячі вісімсот вісімнадцять;
12 нащадків Елама—одна тисяча двісті п’ятдесят чотири;
13 нащадків Затту—вісімсот сорок п’ять;
14 нащадків Заккаї—сімсот шістдесят;
15 нащадків Віннуї—шістсот сорок вісім;
16 нащадків Веваї—шістсот двадцять вісім;
17 нащадків Азґада—дві тисячі триста двадцять два;
18 нащадків Адонікама—шістсот шістдесят сім;
19 нащадків Віґваї—дві тисячі шістдесят сім;
20 нащадків Адіна—шістсот п’ятдесят п’ять;
21 нащадків Атера, тобто Езекії—дев’яносто вісім;
22 нащадків Гашума—триста двадцять вісім;
23 нащадків Везаї—триста двадцять чотири;
24 нащадків Гаріфа—сто дванадцять;
25 нащадків Ґівеона—дев’яносто п’ять;
26 мешканців Віфлеєма та Нетофи—сто вісімдесят вісім;
27 мешканців Анатота—сто двадцять вісім;
28 мешканців Бет-Азмавета—сорок два;
29 мешканців Киріат-Єарима, Кефіри та Беерота—сімсот сорок три;
30 мешканців Рами та Ґеви—шістсот двадцять один;
31 мешканців Мікмаша—сто двадцять два;
32 мешканців Бетела та Аї—сто двадцять три;
33 мешканців іншого міста під назвою Нево—п’ятдесят два;
34 мешканців іншого міста під назвою Елам—одна тисяча двісті п’ятдесят чотири;
35 мешканців Гарима—триста двадцять;
36 мешканців Єрихона—триста сорок п’ять;
37 мешканців Лода, Гадида і Оно—сімсот двадцять один;
38 мешканців Сенаї—три тисячі дев’ятсот тридцять.
39 Священики:
нащадків Єдаї, тобто з родини Ісуса—дев’ятсот сімдесят три;
40 нащадків Іммера—одна тисяча п’ятдесят два;
41 нащадків Пашхура—одна тисяча двісті сорок сім;
42 нащадків Гарима—одна тисяча сімнадцять.
43 Левити:
нащадків Ісуса, а саме Кадміела з родини Годеви[m]—сімдесят чотири.
44 Співаки:
нащадків Асафа—сто сорок вісім.
45 Охоронці брам:
нащадків Шаллума, Атера, Талмона, Аккува, Гатіта й Шоваї—сто тридцять вісім.
46 Служителі храму:
нащадків Зіги, Газуфа, Тавваота;
47 Кероса, Сіа, Падона;
48 Левани, Хаґаби, Шалмая;
49 Ганана, Ґіддела, Ґагара;
50 Реаї, Рецина, Некоди;
51 Ґаззама, Уззи, Пасеї;
52 Весаї, Меуніма, Нефуссіма;
53 Ваквука, Гакуфа, Гаргура;
54 Вазлута, Мегіди, Гарші;
55 Варкоса, Сісери, Теми;
56 Незії та Гатіфи.
57 Нащадки слуг Соломонових:
нащадків Сотаї, Соферета, Періди;
58 Яала, Даркона, Ґіддела;
59 Шефатії, Гаттила, Покерет Хацеваїма та Амона.
60 Всього служителів храму та нащадків Соломонових слуг—триста дев’яносто два.
61 Ці родини прийшли до Єрусалима з міст Тель-Мели, Тель-Гарші, Керува, Аддона та Іммера, але вони не могли довести, що їхні родини належать до Ізраїлю:
62 то були нащадки Делаї, Товії та Некоди—шістсот сорок два чоловіки.
63 Серед священиків були нащадки:
сини Ховаї, Гаккоза та Барциллая. (Чоловік, який одружився з дочкою Барциллая з Ґілеада, вважався членом цієї родини).
64 Вони розшукували свій родовід в літописах, але не знайшли їх. Отож вони були виключені зі священицтва. 65 Правитель сказав їм, що вони не можуть їсти святої їжі, доки не з’явиться священик, який випробує їх за допомогою уриму й туммиму.
66 Усього людей було сорок дві тисячі триста шістдесят, 67 крім рабів, чоловіків та жінок, яких було сім тисяч триста тридцять сім, в тому числі співці—чоловіки й жінки, яких налічувалося двісті сорок п’ять. 68 Було у них чотириста тридцять п’ять верблюдів та шість тисяч сімсот двадцять віслюків[n]. 69 Дехто з вождів колін дали кошти на будівництво: намісник дав до скарбниці понад тисячу драхм[o] золота, п’ятдесят кропильниць та п’ятсот тридцять пар одягу для священиків.
70 Дехто з голів колін дали до скарбниці для відбудови тисячу драхм золота, дві тисячі двісті мин[p] срібла. 71 Деякі голови родин дали близько двадцяти тисяч драхм[q] золота та дві тисячі двісті мин срібла. 72 Усього люди дали близько двадцяти тисяч драхм золота, дві тисячі двісті мин срібла шістдесят сім шат для священиків.
73 Священики, левити, охоронці брам, співці та деякі інші люди, служники храму і весь Ізраїль оселилися в своїх містах. Коли настав сьомий місяць[r], люди Ізраїлю оселилися в своїх містах.
Езра читає Закон
8 Усі люди, як один, зібралися на майдані біля Водної брами. Вони попросили вчителя Езру принести книгу Мойсеєвого Закону, яку Господь дав Ізраїлю. 2 Отож священик Езра приніс Закон. Серед тих, хто зібрався, були чоловіки й жінки, і всі, хто здатний був розуміти те, що чули. І було то в перший день[s] сьомого місяця. 3 Езра читав Закон на майдані біля Водної брами від світанку до полудня перед зібранням чоловіків та жінок, які могли те зрозуміти. Всі дуже уважно слухали книгу Закону. 4 Учитель Езра стояв на дерев’яному узвишші, виготовленому з цієї нагоди. По праву руку від нього стояли Маттитія, Шема, Аная, Урія, Гилкія та Маасея, а по ліву руку—Педая, Мишаел, Малкія, Гашум, Гашваддана, Захарія і Мешуллам.
5 Усі могли бачити Езру, оскільки він височів над усіма на узвишші. Коли він розкрив книгу, всі встали. 6 Езра восславив Господа, великого Бога, і всі промовили: «Амінь! Амінь!»—здійнявши руки вгору, вони припадали до землі й поклонялися Богу, долілиць.
7 Левити Ісус, Вані, Шеревія, Ямін, Аккув, Шавветая, Годія, Маасея, Келіта, Азарія, Йозавад, Ганан та Пелая роз’яснювали людям Закон на місцях. 8 Вони читали книгу Закону Божого частинами й роз’яснювали зміст, аби люди розуміли прочитане.
9 Отож Неемія, який був намісником, та священик і учитель Езра і левити, що розтлумачували, звернулися до людей: «Цей день є святим для Господа, вашого Бога. Не будьте в печалі, не плачте»,—бо усі плакали, коли чули слова Закону. 10 Він сказав їм: «Ідіть насолоджуйтеся щедрою їжею й солодко пийте і віддайте частку тим, у кого не наготовлено, бо цей день є святим для вашого Господа. Не сумуйте, бо радість Господня—то ваша сила».
11 Левити заспокоювали людей словами: «Заспокойтеся, це святий день. Тож не журіться».
12 Тоді всі пішли їсти й пити, вони ділилися їжею і з великою радістю святкували, бо зрозуміли слова, звернені до них.
13 На другий день місяця голови родів усього народу, священики та левити зібралися навколо вчителя Езри вивчати слово Закону. 14 Вони знайшли запис у Законі, що Господь наказав людям Ізраїлю через Мойсея, що мають вони жити в тимчасових схованках під час святкування сьомого місяця 15 і що мають оголосити й поширити серед усіх їхніх міст і в Єрусалимі такі слова: «Виходьте в гори і зносьте гілки оливи, дикої оливи, мирту, пальми та інших листяних дерев, щоб зробити тимчасові схованки, як написано в Законі».
16 Отож люди пішли й понаносили гілля, і поробили для себе тимчасові схованки на кожному даху та на своїх подвір’ях, а також на подвір’ї храму Божого і на майдані біля Водної брами та Ефраїмової брами. 17 Усі, хто повернувся з заслання, зробили собі тимчасові схованки й жили в них. Доти вони не святкували так від часів Ісуса Навина. І радість їхня була величезна!
18 Езра читав з книги Закону Божого щодня—від першого дня свята до останнього. Протягом семи днів вони святкували, а на восьмий відбулося особливе зібрання, як і написано в Законі.
Народ Ізраїлю кається в гріхах
9 На двадцять четвертий день цього місяця люди Ізраїлю зібралися на піст, вдягнені в жалобне вбрання, а голови посипали попелом. 2 Справжні ізраїльтяни відділилися від чужоземців. Вони стояли й зізнавалися в гріхах своїх та своїх пращурів. 3 Вони стояли на призначених для них місцях і читали книгу Закону свого Бога чверть дня. Чверть дня вони сповідували гріхи й поклонялися Господу своєму Богу.
4 Потім левити Ісус, Вані, Кадміел, Шеванія, Вунні, Шеревія, Вані й Кенані стояли на сходах і в один голос звернулися до Господа Бога свого. 5 І левити Ісус, Кадміел, Вані, Гашавнея, Шеревія, Годія, Шеванія і Петагія сказали:
«Вставайте й благословіть Господа Бога вашого!
Бог вічно жив, І житиме Він вічно!
Благословенний іменем Твоїм,
піднесений понад хвали й благословення!
6 Ти наш Господь, Ти лиш один[t].
Ти небеса створив, найвищі небеса й зірки,
і землю, і усе, що є на ній, моря і все, що в них.
У все це Ти вдихнув життя,
тож Ангели Небесні поклоняються Тобі.
7 Ти Бог, Господь, Який Аврама вибрав,
із Ура вивів, з Вавилона й Авраамом Ти його назвав.
8 Переконався Ти, що він був відданий Тобі.
Тому й уклав Ти з ним Угоду:
віддати землі ханаанські, хиттійські,
аморійські, перизійські, євуситські,
ґірґішійські його нащадкам.
І Свого слова не порушив,
даного Арааму, бо справедливий Ти.
9 Страждання наших предків бачив Ти в Єгипті,
мольби про допомогу чув Ти при Червонім морі.
10 Ти показав знамення й дива проти фараона
і проти слуг його і всіх людей його землі,
бо знав, як наших предків гнобили вони нахабно,
й тим досьогодні Ти Своє ім’я увічнив.
11 Ти море розчахнув для них,
тож суходолом перейшли вони,
а переслідувачів Ти віддав глибинам,
пішли вони на дно, немов каміння.
12 Їм вдень були дороговказом хмари,
а стовп вогню вночі показував їм шлях.
13 Спустився на Синай і говорив до них з небес,
суд праведний їм дав, правдиве вчення
заповіді й добрі настанови.
14 Навчив їх про Свою святу суботу,
дав заповіти, вчення і закони через слугу Свого Мойсея.
15 Ти дав їм їжу з неба, як були голодні,
Ти дав зі скелі воду їм, щоб вгамували спрагу.
Ти їм сказав іти й забрати землю,
яку Ти їм пообіцяв віддати.
16 Але були пихаті наші предки,
не слухали вони Тебе затято.
17 Вони відмовились послухатися,
забули чудеса, що Ти творив поміж них.
Уперті, вони вибрали вождя,
щоб повернутись в рабство до Єгипту.
Ти ж Бог, Який простить готовий, Ти дбайливий,
на гнів не скорий, сповнений любові.
Отож Ти й не полишив їх,
18 хоча вони й зробили металевого боввана
й сказали: „Це є Бог, Який нас вивів із Єгипту”.
19 Та в милості Своїй великій Ти їх не лишив у пустелі.
Дороговказом вдень був хмарний стовп,
вночі дорогу осявав вогненний стовп.
20 Ти дав Свій добрий Дух, щоб вчити їх
і не відняв від їхніх уст манну Свою,
напоїв водою спраглих.
21 Ти сорок років дбав про них в пустелі,
й нічого їм не бракувало.
Не зношувався одяг, ноги не спухали.
22 Ти їм віддав і царства, і народи,
розподілив між ними землі, і вони посіли землі.
Сихона хешбонського й Оґа хешбонського.
23 Нащадків їхніх Ти примножив, мов зірки на небі,
привів їх до земель, що передрікав їм й предкам їхнім,
щоб прийшли й посіли.
24 Сини прийшли і землю ту посіли,
Ти ж підкорив для них всіх мешканців Ханаанської землі.
У руки їм віддав Ти ханаанців
з царями й жителями їхньої землі,
щоби вони чинили з ними що хотіли.
25 Вони забрали всі укріплені міста й родючі землі,
помешкання з добром, вже вириті криниці
і виноградники, й оливкові гаї, й сади занедбані фруктові.
Отож поїли, вдовольнилися і розжиріли,
і насолоджувались милістю Твоєю.
26 Та, непокірні, знов повстали проти Тебе,
відкинули вчення Твоє, пророків повбивали,
які попереджали їх, щоб повернулися до Тебе.
Отож вони образили Тебе так сильно.
27 Ти їх віддав у руки їхніх ворогів, які їх гнобили,
і в час лихий у Тебе вони благали допомоги.
Ти їх почув з небес, і з милості великої Своєї
послав рятівників, що їх спасли від ворогів.
28 Та відпочивши, за лихе взялися знову.
Ти їх штовхнув у руки ворогів, які їх гнобили страшенно,
але як знов звернулися вони до Тебе,
Ти їх почув з небес і спас—
безмежна Твоя милість.
29 Ти їх попереджав, щоб повернулись до вчення Твого,
та, вперті, не послухалися Твоїх наказів.
Вони проти Твоїх законів все грішили, проти тих законів,
які дають життя людині, що живе за ними,
такі ж бо стали вперті, твердолобі й неслухняні.
30 Багато років Ти терплячий був
застерігав через пророків Своїм Духом,
вони ж не слухалися, то ж Ти віддав їх чужоземцям.
31 Але ж у милості Своїй великій
Ти їх не винищив ущент,
бо Ти є Бог ласкавий, милосердний.
32 Ти—Боже наш, Великий Боже,
могутній і страшний.
Ти завжди Своїй Угоді вірний,
в любові постійний Ти.
Не вважай малими наші труднощі, які спіткали нас:
царів, вельмож, священиків, пророків, предків і увесь народ Твій
від часу ассирійських ще царів і по сьогодні.
33 Ти був правий у всім, що з нами сталося,
чинив Ти в вірності, а ми були лихі.
34 Ані царі, ані вожді, ані священики, ні наші предки
не йшли Твоїм шляхом і не зважали геть на заповіти,
на попередження, які давав Ти їм.
35 І навіть у царстві своєму, яке Ти їм дав,
втішаючись з добра, що Ти послав,
на просторі плодючої землі, що дарував Ти їм,
вони не служили Тобі, не звертали з лихого шляху.
36 Поглянь, сьогодні ми раби, раби на тій землі,
яку Ти нашим предкам дав,
щоб насолоджувалися усім, що є на цій землі.
37 Її великі врожаї царям належать,
яких над нами Ти настановив за наші всі гріхи.
Під їхньою рукою ми й худоба наша,
і правлять нами, як їм заманеться,
а ми—в страшній біді.
38 Наші вожді, Левити і священики—усі підписують вічну ту Угоду, скріпляючи печаткою».
Присяга служити Господу
10 Через усе це, ми уклали письмову Угоду, й на скріпленій печаткою Угоді були імена наших вождів, левитів та священиків. На скріпленій печаткою Угоді були такі імена: намісника Неемії, сина Гакалії та 2 Седекії, Сераї, Азарії, Єремії, 3 Пашхура, Амарії, Малкії, 4 Гаттуша, Шеванії, Маллуха, 5 Гарима, Меремота, Овдія, 6 Даниїла, Ґіннетона, Варуха, 7 Мешуллама, Авіжі, Міжамина, 8 Маазії, Вілґая та Шемаї. Такі були імена священиків.
9 Левити: Ісус, син Азанії, Віннуй з роду Генадада, Кадміел 10 та їхні брати: Шеванія, Годія, Келіта, Пелая, Ганан, 11 Михей, Регов, Гашавія, 12 Заккур, Шеревія, Шеванія, 13 Годія, Вані та Веніну.
14 Вожді народу: Парош, Пагат-Моав, Елам, Затту, Вані, 15 Вунні, Азґад, Вевая, 16 Адонія, Віґвай, Адін, 17 Атер, Езекія, Аззур, 18 Годія, Гашум, Везай, 19 Гаріф, Анатот, Невай, 20 Маґпіаш, Мешуллам, Гезір, 21 Мешезавел, Задок, Яддуа, 22 Пелатія, Ганан, Аная, 23 Гошеа, Хананія, Гасшув, 24 Галлогеш, Пілга, Шовек, 25 Регум, Гашавна, Маасія, 26 Агія, Ганан, Анан, 27 Маллух, Гарим та Баана. 28 Решта людей, священики, левити, охоронці брам, співці, служники храму і всі, хто відділився від народів довколишніх земель, щоб наслідувати вчення Господнє; також їхні дружини, сини та дочки—всі, хто має знання й тяму 29 об’єдналися зі своїми братами та вождями й проголосили прокляття й клятву жити за законом Божим, який Він дав через Мойсея, слугу Божого, і дотримуватися заповітів Господа, нашого Володаря, Його настанов та законів.
30 Ми обіцяємо не видавати заміж дочок наших чужинцям і не одружувати синів наших із чужинками. 31 Якщо чужинці прийдуть продавати зерно чи крам у суботу, ми не будемо того купувати в них ні в суботу, ні в інші святкові дні. Кожний сьомий рік[u] ми не будемо сіяти, ані саджати й прощатимемо борги нашим боржникам. 32 Ми зв’язали себе зобов’язанням віддавати третину шекеля[v] срібла на рік на утримання храму Господнього, 33 на хліб, що кладуть на стіл у храмі, на щоденні хлібні пожертви та жертви всеспалення по суботах, і на Новолуння, на призначені свята, на освячені речі та на очищення Ізраїлю від гріхів, на всю роботу в домі Господа нашого.
34 Ми—священики, левити і всі люди за жеребом, родинами і в призначений час року будемо приносити пожертви деревом для спалення на вівтарі Господа нашого Бога в домі Бога нашого, з року в рік, як сказано в Законі. 35 Також ми зобов’язуємося приносити до храму Господнього перші врожаї року з наших ланів і садів. 36 І як записано в Законі, ми зобов’язуємося приносити до храму Господнього своїх синів-первістків, а також перший приплід стада великої рогатої худоби та отар до священиків, які правлять там службу. 37 Також ми будемо приносити до сховищ храму Божого, священикам перше тісто та наші внески: фрукти з кожного дерева, молоде вино й оливу. І ми будемо віддавати левитам десятину нашого врожаю. Саме левити й будуть збирати данину десятини по всіх поселеннях, де ми працюємо. 38 А священик, нащадок Аарона, буде з левитами під час збирання цієї податі. І левити будуть приносити десятину данини—десятину від кожного врожаю до сховища храму нашого Бога. 39 Люди Ізраїлю і левити робитимуть свій внесок зерном, молодим вином та оливою до сховищ, бо там зберігається священне начиння храму, там священики правлять службу, там охоронці брам, служники та співці. Ми будемо дбати про храм нашого Бога.
Нові люди приходять до Єрусалима
11 Вожді народу жили у Єрусалимі, а решта людей кидали жереб, за яким кожен десятий залишався в Єрусалимі, святому місті, а інші дев’ять лишалися в своїх рідних містах. 2 Народ благословляв усіх тих, хто добровільно лишився жити в Єрусалимі.
3 Ось вожді земель, які мешкали в Єрусалимі. В містах юдейських усі мали свою власність: Ізраїль, священики, левити, служники храму та нащадки слуг Соломона. 4 А ще дехто з колін Юди та Веніамина жив у Єрусалимі.
Ось нащадки Юди, які оселилися в Єрусалимі:
Атая, син Уззії, сина Захарії, сина Амарії, сина Шефатії, сина Мегалалела з нащадків Переза; 5 а ще Маасія, син Варуха, син Кол-Гозе, сина Газаї, сина Адаї, сина Йоярива, сина Захарії з нащадків Шелаха. 6 Всього з нащадків Переза в Єрусалимі проживало чотириста шістдесят вісім хоробрих мужів.
7 Ось нащадки Веніамина, які оселилися в Єрусалимі:
Саллу, син Мешуллама, сина Йоїла, сина Педаї, сина Колаї, син Маасії, сина Ітіела, сина Єшаї. 8 А за ним Ґавваї та Саллаї. І загальне їх число становило дев’ятсот двадцять вісім чоловік. 9 Йоїл, син Зикрі, був призначений над ними, а Юда, син Гассенуа, був другим начальником у місті.
10 Із священиків, що оселилися в Єрусалимі, були:
Єдая, син Йоярива, Якин, 11 Серая, син Гилкії, сина Мешуллама, сина Задока, сина Мерайота, сина Агітува, наглядач храму Божого, 12 та їхні родичі, які виконували різну роботу у храмі—вісімсот двадцять два чоловіки. Адая, син Єрогама, сина Пелалії, сина Амзі, сина Захарії, сина Пашхура, сина Малкії, 13 та його родичі, голови родин. Всього двісті сорок два чоловіки. А також Амашаї, син Азарела, сина Азая, сина Мешіллемота, сина Іммера, 14 та його родичі, мужні воїни—сто двадцять вісім чоловіків. Керував ними Завдіел, син Гаґґедолима.
15 З левитів:
Шемая, син Гашува, сина Азрікама, сина Гашавії, сина Вунні, 16 та Шавветай і Йозавад, вожді левитів, і вони відповідали за зовнішні роботи по храму Божому. 17 А ще Маттанія, син Михея, сина Завдій, сина Асафа, який вів у молитві дяки, та Ваквукія, другий у родині, і Авда, син Шаммуа, сина Ґалала, сина Єдутуна. 18 Всього левитів у цьому святому місті було двісті вісімдесят чотири.
19 Охоронці брам:
Аккув, Талмон та їхні родичі, які пильнували за брамами. Всього сто сімдесят два.
20 Решта ізраїльтян та інші священики та левити жили по різних містах Юдеї, кожен на своїй успадкованій землі.
21 Служники храму жили на горі Офел, а Зіга та Ґішпа були старшими серед служників храму. 22 Старшим над левитами в Єрусалимі був Уззі, син Вані, сина Гашавії, сина Маттанії, сина Михея, один з нащадків Асафа. Нащадки Асафа були співцями й відповідали за службу в храмі Божому. 23 Над ними був царський старшина, який наглядав за їхньою роботою і щодня розподіляв обов’язки серед співців. 24 Петагія, син Мешезавела, нащадка Зери, сина Юди, був царським дорадником і доповідав цареві про цих людей.
25 Щодо поселень із прилеглими землями: дехто з юдеїв жив у Киріат-Арві й довколишніх селах, у Дівоні й довколишніх селах та в Єкавзеелі й довколишніх селах, 26 у Єшуї, в Моладі, в Бет-Пелеті, 27 в Хазар-Шуалі, в Беершебі й прилеглих селах, 28 у Зиклаґу, в Меконі та прилеглих селах, 29 в Ен-Риммоні, Зорі, Ярмуті, 30 Заноа, Адулламі й прилеглих селах, у Лахиші з навколишніми полями, Азекі з прилеглими селами. Отож вони розселилися по країні від Беершеби до долини Гінном.
31 Дехто з коліна Веніамина жив у Ґеві, Мікмаші, Аїжі, Бетелі та прилеглих селах; 32 в Анатоті, Нобі, Ананії, 33 Хазорі, Рамі, Ґіттаїмі, 34 Гадиді, Зевоїмі, Неваллаті, 35 Лоді, Оно, та в долині Ремісників. 36 Деякі юдейські групи левитів оселилися серед веніаминіїв.
Священики й левити
12 Ось священики та левити, які повернулися з Зерувавелом, сином Шеалтієла, та з Ісусом: Серая, Єремія, Езра, 2 Амарія, Маллух, Гаттуш, 3 Шеканія, Регум, Меремот, 4 Іддо, Ґіннетой, Авіжа, 5 Міжамин, Маадія, Вілґа, 6 Шемая, Йоярив, Єдая, 7 Саллу, Амок, Гилкія, Єдая. Вони головували над священиками та їхніми братами в часи Ісуса.
8 Левитами були Ісус, Віннуй, Кадміел, Шеревія, Юда, Маттанія (останній та його родичі відповідали за співи дяки). 9 Їхні родичі Ваквукія та Унні під час служби стояли навпроти них. 10 Ісус був батьком Йоякима. Йояким був батьком Еліашива. Еліашив був батьком Йояди. 11 Йояда був батьком Йонатана. Йонатан був батьком Яддуа.
12 У часи Йоякима такі були голови священицьких родів:
роду Сераї—Мерая,
роду Єремії—Хананія,
13 роду Езри—Мешуллам,
роду Амарії—Єгоганан,
14 роду Маллукі—Йонатан,
роду Шеванії—Йосип,
15 роду Гарима—Адна,
роду Меремота—Гелкаї,
16 роду Іддо—Захарія,
роду Ґіннетона—Мешуллам,
17 роду Авіжі—Зикрі,
родів Миніамина й Маадії—Пілтаї,
18 роду Вілґи—Шаммуа,
роду Шемаї—Єгонатан,
19 роду Йоярива—Маттенай,
роду Єдаї—Уззі,
20 роду Саллаї—Каллаї,
роду Амока—Евер,
21 роду Гилкії—Гашавія,
роду Єдаї—Нетанел.
22 У дні Еліашива, Йояда, Йоханана та Яддуа левити записувалися як голови родів; імена священиків також записувалися до часів правління Дарія, царя перського. 23 Про голів родів левитів було записано в літописи аж до часів Йоханана, сина Еліашива. 24 Головами левитів були Гашавія, Шеревія, Ісус, Віннуй, Кадміел та їхні родичі, які стояли навпроти них, щоб співати хвалу і дяку, як і наказав був Давид, Божий чоловік. І одна група підтримувала другу.
25 Маттанія, Ваквукія, Овдій, Мешуллам, Талмон та Аккув були охоронцями, які несли варту біля сховищ при брамах. 26 Вони служили в часи Йоякима, сина Ісуса, сина Йозадака, та в часи намісника Неемії та священика й книжника Езри.
Освячення єрусалимського муру
27 На посвяту єрусалимського мура скликали левитів звідусіль, де ті жили, й привели до Єрусалима, щоб відсвяткувати освячення з радістю, хоровими співами дяки з цимбалами, арфами та лірами.
28 Співці також збиралися, як з околиць Єрусалима, так і з сіл нетофатійських, 29 а також із Бет-Ґілґала та з ланів Ґеви й Азмавету. Бо співці збудували собі села навколо Єрусалима.
30 І очистилися священики та левити, і очистили вони народ, брами й мур.
31 Тоді я привів вождів Юдеї на мур і призначив дві великі групи співців для співів дяки. Одна група йшла муром праворуч до Попільної брами. 32 А за ними йшов Гошая та половина вождів Юдеї: 33 Азарія, Езра, Мешуллам, 34 Юда, Веніамин, Шемая та Єремія 35 і ще кілька священиків із сурмами й Захарія, син Йонатана, сина Шемаї, сина Маттанії, сина Михея, сина Заккура, сина Асафа, 36 та його родичі Шемая, Азарел, Мілалай, Ґілалай, Маай, Нетанел, Юда і Ханані з музичними інструментами Давида, Божого чоловіка. А книжник Езра йшов попереду них. 37 І пройшли вони над Джерельною брамою. Потім піднялися сходами до Давидового міста, минули дім Давида й подалися до Водної брами на сході.
38 Друга група співців дяки пішла ліворуч. Я і друга половина народу йшли муром за ними повз Пічну вежу до Широкої стіни, 39 повз Ефраїмову браму та Стару міську браму, Рибну браму, вежу Гананела, вежу Сотні аж до Овечої брами. Вони зупинилися біля Охоронної брами. 40 Ці два хори дяки зайняли місця у храмі Божому, як та половина вождів народу, 41 так і священики Еліаким, Маасея, Миніамин, Михея, Еліоенай, Захарія та Хананія з сурмами, 42 а ще Маасея, Шемая, Елеазар, Уззі, Єгоганан, Малкія, Елам та Езер. Співці співали, а вів спів Єзрагія. 43 Того дня вони принесли великі пожертви і раділи, бо дав їм Бог ту велику радість. Навіть жінки та діти святкували, і радість ту було чутно далеко за Єрусалимом.
44 Того дня було призначено людей, які відповідали за сховища, куди люди приносили перші плоди, десятину врожаю й пожертви. Там вони відділяли частку, згідно з Законом, для священиків та левитів від того, що належить їм від ланів, що належать містам, бо Юдея була задоволена службою і священиків, і левитів. 45 Вони правили службу Господу і обряд очищення. І співці, і священики робили своє діло, як і наказували Давид та син його Соломон. 46 Бо здавна в Давидові й Асафові часи були провідні співці й ті, що вели співи хвали та дяки Богу. 47 Так само і в часи Зерувавела, і в часи Неемії всі ізраїльтяни віддавали щоденну частку левитам, а левити віддавали частку нащадкам Аарона (священикам).
Останні настанови Неемії
13 Того дня вони читали книгу Мойсея для всіх людей і знайшли в ній запис про те, що ні аммонійці, ні моавійці не мали права брати участі в зібранні восхваління Бога, 2 оскільки вони не зустріли ізраїльтян хлібом-сіллю, а найняли Валаама, щоб той проклинав Ізраїль. Але Бог наш змінив прокляття на благословення. 3 Почувши той закон, вони вилучили чужинців з-поміж Ізраїлю.
4 Раніше священик Еліашив відповідав за покої храму Божого. Він був родичом аммонійця Товії. 5 І Еліашив віддав Товії велику кімнату, де раніше тримали хлібні пожертви, запашне куріння, начиння храму, десятини збіжжя, молоде вино та оливу, які наказано було віддавати левитам, співцям та охоронцям брам, а також подарунки священикам.
6 Коли все це сталося, мене не було в Єрусалимі. Бо на тридцять другий рік правління царя Артаксеркса[w] вавилонського я знову повернувся до царя. Зрештою, попросивши дозволу царя, 7 я повернувся в Єрусалим. Тоді й довідався я про зло, яке вчинив Єліашив заради Товії, віддавши йому кімнату на подвір’ї храму Божого. 8 Це мене дуже розгнівило, отож я викинув з тієї кімнати всі речі Товії. 9 Тоді я наказав очистити кімнати й повернув туди все начиння храму, хлібні жертви та запашне куріння.
10 Потім я дізнався, що левитам не віддавали їхню частку. Отож левити й співці, які правили службу, повернулися на свої поля. 11 Я дорікнув начальникам і сказав: «Чому занедбали ви храм Божий?»
Потім я зібрав левитів і співців і знову приставив їх до роботи. 12 Тоді всі юдеї принесли десятину збіжжя, молоде вино й оливу до сховищ.
13 Тоді я призначив відповідальних за сховища: священика Шелемію, писаря Задока, левита Педаю, а також Ганана, сина Заккура, сина Маттанії, їхнім помічником, бо знав, що всі вони чесні. Отож це був їхній обов’язок: видавати відповідні частки всім своїм родичам.
14 Пам’ятай, мій Боже, про мене за все це. Не забудь мої добрі діла, які я віддано чинив для храму мого Бога та для служби у ньому.
15 У ті дні в Юдеї я бачив людей, які на винокурнях по суботах чавили виноград, в’язали снопи, вантажили на віслюків усе: і вино, і зерно, і фіґи, і всіляку поклажу й везли до Єрусалима. Я попередив їх, щоб цього дня вони не торгували.
16 Люди з Тира, що жили в Юдеї, привозили рибу та різний крам на продаж. Вони продавали це юдеям в Єрусалимі по суботах. 17 Я дорікав знатним людям Юдеї і казав їм: «Що за зло ви чините? Ви ж поганите святий день—суботу? 18 Хіба ж ваші пращури не робили так само? Хіба не за те наш Бог наслав усі ці нещастя на нас та наше місто? А ви ще додаєте гніву на Ізраїль, оскверняючи святу суботу?»
19 Коли почало сутеніти в брамах Єрусалима, саме перед суботою, я наказав зачинити всі єрусалимські брами. Я також наказав не відчиняти їх, поки субота не скінчиться. І поставив по кілька чоловік біля всіх брам, щоб ніякий крам не потрапив до міста в суботній день.
20 Одного разу чи двічі торговці та продавці різного краму ночували біля брам Єрусалима. 21 Я їх попередив, сказавши: «Навіщо ви ночуєте за мурами міста? Якщо ви ще хоч раз так зробите, мені доведеться застосувати проти вас силу». Відтоді вони по суботах не приїздили.
22 Тоді я сказав левитам, що вони повинні очиститися й піти вартувати біля брам, щоб субота лишилася святим днем. Пам’ятай мене за це також, о мій Боже, і будь до мене добрий у Своїй великій любові.
23 Також у ті дні я побачив юдеїв, що одружувалися з жінками з Ашдоду, Аммону та Моаву. 24 Половина дітей розмовляли ашдодською або мовами інших народів, вони не вміли говорити гебрейською. 25 Я дорікнув їм, сказавши, що вони неправі, я прокляв їх, кількох побив, я видирав у них волосся й примушував їх присягатися іменем Божим. Я казав: «Не віддавайте своїх дочок за чужинців і не беріть чужинок за дружин своїм синам. 26 Хіба цар Соломон ізраїльський не вчинив гріх через такі ж одруження, як ці? Не було царя, подібного йому поміж інших народів, і Бог любив його й зробив царем над Ізраїлем. Але чужоземні жінки підбили і його на гріх. 27 Чи повинні ми слухати вас і чинити такий великий гріх, бути невірними нашому Богу, одружуючись із чужинками?»
28 Один із синів Йоада, сина первосвященика Еліашива, був зятем Санваллата горонійського. Я прогнав його від себе.
29 Пам’ятай їх, о мій Боже, і покарай їх, бо вони осквернили священство й Угоду священиків та левитів.
30 Отож я очистив їх від усього чужинського, я визначив обов’язки священикам та левитам, кожному дав свою роботу. 31 Я також встановив, що люди приноситимуть у належний час пожертви деревиною і першими плодами з урожаю.
Пам’ятай мене добром, о мій Боже!
Footnotes
- 1:1 У місяці… царя Артаксеркса Ідеться про двадцятий рік правління Артаксеркса, тобто грудень 444 р. до Р. Х.
- 1:11 Я ж… вино Це була дуже відповідальна робота, тому що той, хто куштував цареве вино ризикував життям у тому випадку, коли вино було отруйне.
- 2:1 на двадцятий рік правління Тобто у 443 р. до Р. Х.
- 3:13 тисячу ліктів Приблизно 500 м.
- 3:22 з прилеглих земель Або, можливо, «долини Йордану».
- 4:12 Повертайтеся до нас Або «Вони прийдуть на нас зусібіч».
- 4:13 розставив… найнижчий Гебрейський текст тут неясний.
- 5:14 від двадцятого… правління Тобто від 444 по 432 до Р. Х.
- 5:15 сорок шекелів Приблизно 0,5 кг.
- 6:10 Святеє Святих Буквально у «палаці». Тільки священикам дозволялося входити до цієї частини храму.
- 6:15 на двадцять п’ятий день Елула Тобто серпень-вересень 443 р. до Р. Х.
- 7:5 зробити перепис Див.: Ез. 2.
- 7:43 Годеви Або «Годавії».
- 7:68 чотириста… віслюків Езра (2:66) вказує також на наявність 736 коней та 245 мулів. Слід гадати, у Неемії цю інформацію пропущено випадково. В деяких виданнях Біблії, однак, вона є і становить окремий вірш (69).
- 7:69 тисячу драхм Приблизно 8,63 кг.
- 7:70 дві тисячі двісті мин Приблизно 1265 кг.
- 7:71 близько двадцяти тисяч драхм Приблизно 172,5 кг.
- 7:73 сьомий місяць Тобто вересень-жовтень. Також див.: Неем. 8:1, 14-15.
- 8:2 перший день Перший та другий день кожного місяця були особливими днями, коли усі люди разом поклонялися Господу. Також див.: Неем. 8:13.
- 9:6 Ти наш… один У грецькому рукописі перед цим віршем стоять слова «І Езра сказав».
- 10:31 сьомий рік Див.: Вих. 23:10-11.
- 10:32 третину шекеля Приблизно 4 гр.
- 13:6 тридцять… Артаксеркса Приблизно у 432 р. до Р. Х.
Copyright © 2007 by Bible League International