Петро називає Ісуса Христом

(Мк. 8:27-30; Лк. 9:18-21)

¹³ Коли Ісус прийшов до землі Кесарії Пилипової, то запитав Своїх учнів: «Що кажуть люди—хто Я?»^{[a] 14} Тоді вони відповіли: «Одні кажуть, що Ти—Іоан Хреститель, інші—Ілля, а дехто вважає, що Ти—Єремія або один із пророків».

¹⁵ Тоді Ісус мовив учням Своїм: «А ви як думаєте, хто Я такий?» ¹⁶ І відповів Йому Симон (якому Ісус дав ім’я Петро): «Ти—Христос, Син Бога Живого». ¹⁷ Ісус тоді йому відповів: «Благословенний ти, Симоне, сину Йони, бо не люди тобі відкрили це, а Мій Отець Небесний. ¹⁸ Я також кажу тобі, що ти—Петро^[b], й на цьому камені Я побудую Свою церкву, і сили смерті^[c] не переможуть її. ¹⁹ Я дам тобі ключі від Царства Божого і те, що ти засудиш на землі, буде осуджене на небі, і що буде прощене тобою на землі, на то буде й Господнє прощення»^[d].

²⁰ Тоді Він суворо застеріг Своїх учнів нікому не казати, що Він Христос.

Христос говорить про Свою смерть

(Мк. 8:31—9:1; Лк. 9:22-27)

²¹ Відтоді Ісус почав розкривати Своїм учням, що Йому необхідно піти до Єрусалиму, і що Він має дуже страждати від рук старійшин, головних священиків та законників. Він пояснив їм також, що Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне. ²² Тоді Петро відвів Ісуса вбік і почав картати Його: «Господи, не дай Бог! Це не повинно трапитися з Тобою!» ²³ Ісус обернувся до Петра і мовив: «Відступись від Мене, сатано!^[e] Ти—перешкода Мені, бо не про Боже ти думаєш, а про людське».