От Луки 1-2

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Вступ

1 ^1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле^[a], аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе,—то є істинна правда.

Ангел сповіщає про народження Іоана Хрестителя

⁵ У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія^[b]. Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових. ⁶ Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов. ⁷ Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

^8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до храму Господнього й покадити там.

¹⁰ Дуже багато людей зібралося біля стін храму молитися, коли Захарія почав кадити. ¹¹ І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній. ¹² Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

¹³ Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном. ¹⁴ Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження. ¹⁵ Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим. ¹⁶ І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього. ¹⁷ Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

¹⁸ І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

¹⁹ У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку. ²⁰ Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

²¹ Люди біля храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить. ²² А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим. ²³ Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

²⁴ Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців. ²⁵ Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

Благовіщення діві Марії

^26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

²⁸ Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою». ²⁹ Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати. ³⁰ І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу. ³¹ Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом. ³² Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида. ³³ Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

³⁴ Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?» ³⁵ Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим. ³⁶ І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна! ³⁷ Немає нічого неможливого для Бога”». ³⁸ Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

Марія іде до Єлизавети

³⁹ Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського. ⁴⁰ Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. ⁴¹ І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа. ⁴² Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш. ⁴³ Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене? ⁴⁴ Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

⁴⁵ Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

Марія славить Бога

⁴⁶ І мовила Марія:

⁵⁶ Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

Народження Іоана Хрестителя

⁵⁷ Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина. ⁵⁸ Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею. ⁵⁹ І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька. ⁶⁰ Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном». ⁶¹ Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали». ⁶² Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові. ⁶³ Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

⁶⁴ Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога. ⁶⁵ І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи. ⁶⁶ Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

Пророцтво Захарії

⁶⁷ А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

⁸⁰ Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

Народження Ісуса Христа

(Мт. 1:18-25)

2 На той час вийшов наказ Августа цезаря провести перепис населення по всій Римській імперії. ² То був найперший перепис, й проводився він, коли Кириній був губернатором Сирії. ³ Усі люди пішли реєструватися, і кожен пішов до свого рідного міста. ⁴ Тож Йосип також вирушив з Назарета Ґалилейського, де він жив, до Юдеї, до Давидового міста, яке зветься Віфлеємом, оскільки він походив з родини Давидових нащадків. ⁵ Він узяв з собою Марію, тому що був заручений з нею; у той час вона вже чекала дитину. ^6-7 Так сталося, що поки вони були там, настав строк Марії стати матір’ю, і вона народила свого першого Сина. Сповивши Дитину у полотно, Марія поклала Його в ясла, оскільки в заїжджому дворі вільних місць не було.

Пастухам являється Ангел Господній

⁸ Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари. ⁹ І з’явився їм Ангел Господній, і сяйво слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів. ¹⁰ Та Ангел сказав їм: «Не бійтеся, я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям. ¹¹ Тому що сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель—Христос Господь. ¹² І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно».

¹³ Раптом до Ангела приєдналася сила-силенна інших Ангелів, які славили Бога зі словами:

¹⁵ Коли Ангели залишили пастухів і повернулися на небо, пастухи заговорили між собою: «Ходімо до Віфлеєма й подивимося на те, що там сталось, про що Господь дав нам знати». ¹⁶ Тож вони поспішили й знайшли Марію з Йосипом і Дитиною, Яка лежала в яслах. ¹⁷ Побачивши Немовля, пастухи всім розповіли про звістку, яку вони одержали про цю Дитину. ¹⁸ І розказана ними історія дивувала всіх, хто чув її. ¹⁹ Марія ж, мов скарб, збирала все це й складала в своєму серці^[e]. ²⁰ А пастухи повернулися додому, хвалячи й прославляючи Бога за все те, що вони почули й побачили—точнісінько так, як було їм сказано.

Ісус у храмі

²¹ Коли сповнилося вісім днів і настав час робити Хлопчику обрізання, Його нарекли Ісусом. Це було ім’я, яке дав Йому Ангел ще до Його зачаття в материній утробі. ^22-24 А як настав час їхнього очищення, згідно з Мойсеєвим Законом, батьки взяли Ісуса до Єрусалиму, щоб явити Його перед Господом, як то написано у Законі Господнім: «кожен хлопчик-первісток мусить бути посвячений Господові»^[f], й покласти жертву, як того вимагає Закон Господній: «принести в пожертву пару горлиць або голуб’ят»^(A).

²⁵ Мешкав тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Симеон. Був він людиною праведною й побожною. Він чекав, коли Господь прийде, та порятує Ізраїль, і Святий Дух був з ним. ²⁶ То Дух Святий відкрив йому, що він не спізнає смерті, доки не побачить на власні очі Господнього Христа. ^27-28 Осяяний Духом, прийшов Симеон у храм, і коли батьки внесли малого Ісуса, щоб зробити все для Нього згідно з традицією Закону, Симеон узяв Дитину на руки, й благословив Бога мовивши:

³³ Батько й мати були вражені тим, що було сказане про їхнього Сина. ^34-35 Симеон благословив їх сказавши Марії, Ісусовій матері: «Він призначений багатьох в Ізраїлі піднести або скинути додолу, Він покликаний бути знаменням, яке люди відкинуть, і потаємні думки багатьох людей відкриються, та це буде так боляче тобі, неначе меч пронизає серце твоє».

Пророчиця Анна

^36-37 У той самий час пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера, знаходилася у храмі. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження, а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу. ³⁸ Анна підійшла до Ісусових батьків саме тоді, коли вони розмовляли з Симеоном. Вона подякувала Богові й розповіла про Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалиму.

³⁹ Коли Йосип та Марія виконали все, що вимагалося Законом Господнім, вони повернулися до Ґалилеї, у своє рідне місто Назарет. ⁴⁰ А Дитя росло, наливалося силою, мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.

Подорож дванадцятирічного Ісуса до Єрусалиму

⁴¹ Щороку батьки Його вирушали до Єрусалиму на свято Пасхи. ⁴² Подалися вони, як завжди, й того року, коли Ісусові сповнилося дванадцять. ⁴³ Як скінчилося свято, батьки верталися додому, а Хлопчик Ісус лишився в Єрусалимі, хоч батьки не знали про те. ⁴⁴ Цілий день вони йшли, вважаючи, що Він десь тут, у гурті. Потім почали шукати Його серед своїх родичів та друзів. ⁴⁵ І, не знайшовши, повернулися до Єрусалиму, сподіваючись знайти Його там.

⁴⁶ І так сталося, що знайшли вони Його аж через три дні у храмі. Ісус сидів серед учителів, слухав їхню науку й ставив їм запитання. ⁴⁷ І всі, хто чули Його, були здивовані Його розумінням та відповідями.

⁴⁸ Побачивши Його, батьки були вражені, а Його мати звернулася до Нього: «Дитино, чому Ти зробив з нами таке? Твій батько і я страшенно переживали, розшукуючи Тебе». ⁴⁹ А Він відповів: «Чому ви шукали Мене? Чи ви не знали, що Я мушу бути у домі Батька Мого?»^{[h] 50} Та вони не зрозуміли цієї відповіді.

⁵¹ Тоді Ісус повернувся із ними до Назарета, і Він слухався їх. Та Його мати зберігала все це в своїм серці. ⁵² Тож Ісус зростав мудрістю, статурою та ласкою Божою і людською.