Притча про багатія і Лазаря

¹⁹ Далі Ісус розповів таку притчу: «Був собі багатий чоловік, який жив у розкоші, та завжди одягався у найвишуканіші шати. ²⁰ А біля його воріт лежав бідний чоловік на ймення Лазар. На тілі його були виразки. ²¹ Він мріяв наїстися тими залишками, що перепадуть зі столу багатія. Тільки собаки підходили й зализували його рани.

²² А згодом бідняк помер, і Ангели забрали його й віднесли до Авраама. Помер також і багач, і був похований. ²³ І в країні мертвих^[a], страждаючи від мук, багатій поглянув угору й побачив удалині Авраама, а поруч із ним Лазаря. ²⁴ І вигукнув багач: „Отче Аврааме, змилуйся наді мною, пошли Лазаря, щоб він змочив у воді кінчик пальця й охолодив мій язик, бо я так страждаю в цім вогні!”

²⁵ Та Авраам відповів йому: „Сину мій, пригадай: протягом усього свого життя на землі ти мав усі блага, в той час, як Лазареві на долю випали всі страждання. Та тепер він утішений, а ти терпиш муки.

²⁶ Але опріч усе це, глибока прірва пролягла між нами і вами. Хоч як би хто прагнув перейти звідси до вас,—не зміг би, так само й з вашого боку ніхто не в змозі цю прірву здолати”.

^27-28 Той каже: „Тоді я прошу тебе, отче, пошли Лазаря до дому мого батька, бо там у мене п’ятеро братів. Хай він застереже їх, щоб і вони були не потрапили до цього місця страждань”.

²⁹ Та Авраам відповів: „У них є Мойсей та пророки. Хай твої брати їх слухають”. ³⁰ Багатій заперечив: „Ні, отче, це якби до них прийшов хтось із померлих, тоді б вони покаялися”. ³¹ Але Авраам сказав: „Якщо вони не слухаються Мойсея та пророків, то навіть коли встане хтось із померлих, їх усе одно не переконає”».