Ісая 64:1-9
Ukrainian Bible
64 О, коли б небеса Ти роздер і зійшов, перед обличчям Твоїм розтопилися б гори,
2 як хворост горить від огню, як кипить та вода на огні, отак щоб Ім'я Твоє стало відоме Твоїм ворогам, щоб перед обличчям Твоїм затремтіли народи!
3 Коли Ти чинив страшні речі, ми їх не чекали, коли б Ти зійшов, то перед обличчям Твоїм розтопилися б гори!
4 І відвіку не чули, до ушей не доходило, око не бачило Бога, крім Тебе, Який би зробив так тому, хто надію на Нього кладе!
5 Ти стрічаєш того, хто радіє та праведність чинить, отих, що вони на дорогах Твоїх пам'ятають про Тебе. Та розгнівався Ти, бо ми в тому згрішили навіки та несправедливими стали!
6 І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в'янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас...
7 І немає нікого, хто кликав би Ймення Твоє, хто збудився б триматися міцно за Тебе, бо від нас заховав Ти обличчя Своє й через нашу вину Ти покинув нас нидіти...
8 Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки!
9 Не гнівайся, Господи, сильно, і не пам'ятай повсякчасно провини! Тож споглянь, ми народ Твій усі!
Read full chapter
Исаия 64:1-9
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Молитва про спасіння
64 Якби Ти Небеса розкрив, зійшов униз,
перед Твоїм лицем розтанули би гори!
2 Немов огонь, що спопеляє гори як кущі
і скелі змушує кипіти.
Спустися, щоби Твоє ім’я неприятелі взнали,
щоб затремтіли зі страху народи перед Тобою.
3 Коли Ти неймовірні чудеса творив,
яких ми бачити не сподівались,
зійшов Ти вниз, і гори враз застугоніли перед Тобою.
4 Ніхто не чув уже давно,
ніяке вухо не сприймало,
не бачило ніяке око, щоб інший був, крім Тебе,
хто міг би дбати так про тих, хто покладається на Нього.
5 Ти підбадьорюєш усіх, хто праведні шляхи торує,
хто пам’ятає про Твої путі.
Послухай-но, коли Ти за гріхи на нас гнівився,[a]
в ті давні часи, ми б врятуватися могли!
6 В гріху брудними стали ми немов нечистий чоловік,
всі наші добрі вчинки,
мов одяг, кров’ю заплямований.
Мов лист пожухлий, падаємо, гинем,
гріхи, неначе вітер нас несуть.
7 Нема нікого, хто б ім’я Твоє згадав,
хто прагнув би Твоєї допомоги,
тому що Ти від нас своє обличчя заховав
і залишив нас знищувати себе провинами своїми.
8 Але ж бо Ти—Отець наш, Боже,
усі ми—глина, Ти—гончар,
ми всі—творіння рук Твоїх.
9 Не гнівайся довічно, Господи, на нас,
забудь колись провини наші.
Поглянь на нас, будь ласка!
Footnotes
- 64:5 коли… гнівився Або «Ти прогнівився на нас та згрішили ми».
Copyright © 2007 by Bible League International